Постанова 4854 № 400/704/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/704/25 Перша інстанція: суддя Мороз А. О., повний текст судового рішення складено 11.12.2025, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кравченка К.В., судді Джабурія О.В., судді Вербицької Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив (з урахуванням ухвали про закриття провадження в частині позовних вимог від 13.03.2025): - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку тривалістю 90 календарних днів; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку тривалістю 90 календарних днів; - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не видачі позивачу довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, за період з 25.02.22 р. до 03.01.25 р. та не нарахування і невиплаті грошової компенсації за неотримане речове майно за цей період; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 видати позивачу довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, за період з 25.02.22 р. до 03.01.25 р. та нарахувати і виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно за цей період; - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у визначенні розміру посадового окладу та окладу за військовим званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14, за період 26.02.22 р. до 19.05.23 р.; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення (щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 25.02.22 р. до 31.12.22 р., з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 р., на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб»; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення (щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.23 р. до 19.05.23 р., з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня 2023 р., на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб». В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 25.02.2022 р. до 03.01.2025 р. Проте, у день виключення позивача зі списків особового складу йому не було виплачено всі належні види грошового забезпечення у повному обсязі. Позивачем було встановлено, що відповідач протиправно не виплачував позивачу грошове забезпечення за період з 25.02.2022 р. до 19.05.2023 р. та грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку тривалістю 90 календарних днів. Крім того, відповідач мав видати довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, та виплатити відповідну компенсацію.. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.12.2025, ухваленим в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, задоволений позов ОСОБА_1 : - визнана протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку тривалістю 90 календарних днів; - зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку тривалістю 90 календарних днів; - визнана протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невидачі ОСОБА_1 довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, за період з 25.02.22 р. до 03.01.25 р. та ненарахування і невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно за цей період; - зобов`язано військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, за період з 25.02.22 р. до 03.01.25 р. та нарахувати і виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно за цей період; - визнані протиправними дії військової частини НОМЕР_1 що полягають у визначенні ОСОБА_1 розміру посадового окладу та окладу за військовим званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14, за період 25.02.22 р. до 19.05.23 р.; - зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 25.02.22 р. до 19.05.23 р., з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік на 01.01.22 р., Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік на 01.01.23 р. відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб. Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що Кабінет Міністрів України не приймав жодного нормативного акту, який би відновлював дію пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 в редакції від 29.12.2017, а саме встановлював, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. У зв`язку із цим, на переконання апелянта, в період з 26.02.2022 року по 19.05.2023 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб повинні розраховуватись виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу посилаючись на доводи, що узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. З матеріалів справи вбачається та суд першої інстанції встановив, що позивач, з 20.04.2018 має статус учасника бойових дій, проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 25.02.2022 до 03.01.2025. Також, матеріалами справи підтверджено, що позивач з 04.04.2022 по 18.10.2024 перебував у полоні (а.с. 19, 24 зворот). Так, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.03.2022 №61 призначено на посаду водія 2 гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки солдата ОСОБА_1 , з 25.02.22 р. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.01.2025 №3 ОСОБА_1 звільнений з військової служби на підставі п.п. д п. 3 (у зв`язку із звільненням з полону) ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Відповідно до п.п. 1.1.1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.01.2025 №3: Матрос військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , колишній водій 2 гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 3 04.04.2022 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) №45-РС від 05.04.2022. З "03" січня 2025 року вважати таким, що справи та посаду здав, виключити із списків особового складу частини та зняти з всіх видів забезпечення. З продовольчого забезпечення у пункті тимчасової дислокації з 04.01.2025. Видати РАО, грошовий, речовий, продовольчий атестати та довідки про додаткові види грошового забезпечення Направити на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Не виплачувати додаткову винагороду за січень 2025р., на підставі наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023р. №4444 Про внесення змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам. Виплатити всі види належного грошового забезпечення за період з 01.01.2025 по 03.01.2025 року у повному обсязі. Вислуга у Збройних Силах України становить на день увільнення: календарна - 02 роки 10 місяців 01 день. Щорічна основна відпустка за 2022 рік не використана у кількості (23 діб). Виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік у кількості (23 діб). Щорічна основна відпустка за 2023 рік не використана у кількості (30 діб). Виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік у кількості (30 діб). Щорічна основна відпустка за 2024 рік використана у кількості (30 діб). Щорічна основна відпустка за 2025 рік не надавалась. Грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік не отримував. Виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік відповідно до пункту 23.3 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяких іншим особам, затвердженого наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 за 2025 рік не отримував. Виплатити одноразову грошову допомогу, відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014р. №460, про затвердження порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 132 відсотків грошового забезпечення. З моменту мобілізації пройшло повних 33 (тридцять три) календарних місяців. Постійним або службовим житлом нене забезпечувався. 15.01.2025 представником позивача направлено адвокатський запит поштою відповідачу щодо розміру нарахування та виплати грошового забезпечення, однак відповідачем отримано не було. Відповідно до копії листа військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2025 (а.с. 45), адвокату позивача було повідомлено, що відповідно до наказу №16 від 16.01.2025 командира військової частини НОМЕР_1 , було внесені зміни у наказ №3 від 03.01.2025р. командира військової частини НОМЕР_1 , де додали пункт про виплату відпустки передбаченої пунктом 12 статтею 12 розділом 3 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з розрахунку по 14 календарних днів за 2022, 2023 та 2024 роки у кількості 42 доби. Кошти було нараховано та перераховано 29.01.2025р. Також, з посиланням на роз`яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 23.12.2024р. №220/13/10489, щодо порядку речового забезпечення військовослужбовців, мобілізованих під час особливого періоду, повідомлено, що «Згідно з пунктом 17 розділу III Інструкції (Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період) мобілізовані військовослужбовці звільняються у запас у тій формі одягу, що була в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі. Враховуючи викладене вище, військова частина НОМЕР_1 повідомила, що «під час звільнення військовослужбовець, призваний за мобілізацією, не має заборгованості за недоотримане речове майно, відповідно грошова компенсація не нараховується». Також, з посиланням на роз`яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 23.12.2024р. №220/13/10489, адвокату повідомлено, що відповідно до пункту 23 статті 10-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці, звільнені з полону, мають право на додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення тривалістю 90 календарних днів без поділу на частини. Важливо, що таке право надається військовослужбовцям за умови, що вони не висловили бажання звільнитися з військової служби після звільнення з полону. Таким чином, компенсація даного виду відпустки не надається. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 01.01.2020 р. положення п. 4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р. не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону №1082-ІХ, №1928-ІХ, №2710-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). Крім того, суд дійшов висновку, що у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки. Також судом зазначено, що військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку. Згідно ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. 30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова №704), яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців. Пунктом 2 постанови №704, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Додатком 1 до постанови №704, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. 21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова №103). Пунктом 6 постанови №103, внесені зміни постанови №704, внаслідок яких пункт 4 постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: «

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися. Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 постанови №704, визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року». Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704. Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до зазначених змін. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постанові по справі №400/6214/21 від 19 жовтня 2022 року, по справі №160/17228/23 від 28 листопада 2025 року. Отже, з січня 2020 року, у зв`язку із зміною прожиткового мінімуму, у позивача виникло право на обрахунок грошового забезпечення, виходячи з прожиткового мінімуму, станом на 01 січня поточного календарного року, а тому доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли підтвердження. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи. Згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19 та від 10 січня 2023 року у справі №340/507/22). Таким чином, пункт 4 постанови №704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того чи був він чинним чи ні на момент виникнення спірних відносин. Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» 2 481 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» 2 684 гривні, в той час коли Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», прожитковий мінімум встановлювався у розмірі 1 762 грн.. З вищевикладеного слідує, що з 01.01.2020 (у спірному випадку з 26.02.2022 року), у позивача виникло право на обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом застосування пункту 4 постанови №704 в первинній редакції, а саме множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Подібні правовідносини вже були предметом розгляду Верховним Судом, зокрема, у справах №440/6017/21 від 02.08.2022, №320/9431/21 від 30 березня 2023 року. З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли підтвердження. Щодо перерахунку інших складових грошового забезпечення, виплачених за спірний період (одноразові, щомісячні та основні), то відповідно до вимог Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, такі розраховуються із основних складових грошового забезпечення або місячного грошового забезпечення військовослужбовця. Отже, у зв`язку із перерахунком основних складових грошового забезпечення, що має наслідком перерахунок місячного грошового забезпечення, перерахунку підлягають виплати, які обраховуються з урахуванням цих величин. Перевіряючи висновки суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача стосовно ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку тривалістю 90 календарних днів та зобов`язання виплатити, судова колегія зазначає таке. Відповідно до п. 23 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ (в редакції чинній на час звільнення позивача з військової служби 03.01.2025), військовослужбовцям після їх звільнення з полону за їх бажанням надається додаткова відпустка із збереженням грошового забезпечення тривалістю 90 календарних днів без поділу на частини (крім військовослужбовців, які висловили бажання звільнитися з військової служби після звільнення з полону). Оскільки, після звільнення з полону позивач висловив бажання звільнитися з військової служби та був звільнений з військової служби на підставі п.п. д п. 3 (у зв`язку із звільненням з полону) ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, щодо задоволення позовних вимог в частині компенсація за всі невикористані позивачем дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п. 23 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ. Щодо позовних вимог в частині невидачі відповідачем довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, за період з 25.02.2022 до 03.01.2025, та ненарахування і невиплаті грошової компенсації за неотримане речове майно за цей період, судова колегія зазначає наступне. Згідно з абзацом 2 п.1 ст.9-1 Закону №2011-XII, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України. На виконання вказаної статті постановою КМУ від 16.03.2016 №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178). Так, пунктами 2, 3 Порядку №178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Згідно з пунктами 4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком. Виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв`язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік (п.7 Порядку №178). Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №768/28898, затверджена Інструкція про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі Інструкція №232 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин 03.01.2025). Пунктом 4 розділу І Інструкції №232 передбачено, що речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно. Майно особистого користування - це предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців. Інвентарне майно - це предмети військової форми одягу, взуття, спорядження, технічні засоби речової служби, обладнання, намети, брезенти, контейнери та інше устаткування, яке є власністю Міністерства оборони України та яким забезпечуються військовослужбовці за потреби у мирний час та особливий період. Відповідно до п.4 розділу ІІІ «Порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період» Інструкції №232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Постанови КМУ від 16.03.2016р. №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно». Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою КМУ від 16.03.2016р. №178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів. Особливості речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період регламентовані розділом V Інструкції №232. Відповідно до п.1 розділу V Інструкції №232, основною метою речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період є створення умов, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань особливого періоду. Відповідно до п.8 розділу V Інструкції №232, з уведенням воєнного часу військові частини і установи Збройних Сил переходять на забезпечення речовим майном з норм мирного часу на норми воєнного часу. Наявне речове майно і технічні засоби речової служби, які перебувають на поточному забезпеченні (отримані у мирний час), за винятком непридатного майна, використовуються на забезпечення потреб військ (сил). Строки носіння предметів у тилу обчислюються за нормами воєнного часу з дня їх видачі. Пунктом 28 розділу V Інструкції №232 передбачено, що військовослужбовці, призвані на військову службу за мобілізацією, забезпечуються речовим майном за нормами забезпечення на особливий період. Під час переведення військових частин на штати воєнного часу із введенням режиму воєнного стану дія норм забезпечення повсякденної форми одягу, військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, призупиняється. Військовослужбовці строкової служби в особливий період забезпечуються за Нормами мирного часу. Відповідно до абз. 11, 12 та 14 пункту 29 розділу V Інструкції №232, у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються. На майно, яке вибуває зі звільненими, виписується атестат. Предмети речового майна переходять у їх власність. У разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу, які забезпечуються предметами ЛТО і ВШС відповідно до встановлених норм, отримане майно, яке не вислужило встановлені строки експлуатації (носіння), здається на склад військової частини, а сума залишкової вартості за невислужений строк не нараховується. Подальше використання зданого майна ЛТО і ВШС, яке не вислужило встановлені строки експлуатації, проводиться за вказівкою органу забезпечення. Пунктом 30 розділу V Інструкції №232 встановлено, що особи сержантського, старшинського та рядового складу речовим майном забезпечуються за відповідними Нормами. Видача речового майна проводиться після прибуття їх до місця служби і зарахування до списків військової частини. Військовослужбовці рядового, сержантського та старшинського складу, які проходили військову службу в мирний час за контрактом, на воєнний час забезпечуються на загальних підставах з усіма солдатами, матросами, сержантами та старшинами. Військовослужбовці строкової служби, які звільняються в запас або відставку, а також ті, які вибувають у відпустку у зв`язку з хворобою та іншими обставинами, забезпечуються речовим майном згідно з Переліком предметів речового майна, яким забезпечуються військовослужбовці строкової служби під час їх звільнення з військової служби в запас, відставку або відправлення для здачі вступних іспитів у військові навчальні заклади, та видаються атестати на речове майно з відміткою про це у відповідних документах. Згідно з пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008р. №1153/2008 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення №1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.01.2021р. у справі №200/1873/19-а зазначив, що чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини. Отже, військовослужбовці, обтяжені під час проходження військової служби власними витратами на придбання речового майна, мають правомірні очікування на отримання його грошової компенсації. Так, за приписами п.4 розділу ІІІ Інструкції №232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, мають право за бажанням отримати або речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього. Аналіз змісту вказаних положень свідчить про те, що норма п.29 розділу V Інструкції №232 спрямована саме на збереження в наявності у військової частини предметів речового майна для передачі їх за потреби новопризначеним військовослужбовцям і жодним чином не обмежує право військовослужбовця на отримання компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі, яке встановлено ст.9-1 Закону №2011-XII. До того ж варто зауважити, що визначення порядку виплати компенсації за неотримане речове майно, яке покладено Законом на Кабінет Міністрів України, ніяким чином не дає право Кабінету Міністрів України обмежувати право військовослужбовця на компенсацію за неотримане речове майно, яке прямо визначено Законом. Аналогічного висновку дійшов КАС ВС у постанові від 24.06.2025 у справі №560/4729/24. Враховуючи вказане, колегія суддів вважає, що позивач звільнений у запас з військової служби, має право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, про що правильно зазначено судом першої інстанції. Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, окрім позовних вимог які стосуються права позивача на отримання грошової компенсації за невикористані 90 днів додаткової відпустки, передбаченої п. 23 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ, внаслідок чого апеляційна скарга має бути задоволена частково, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасоване в частині позовних вимог щодо грошової компенсації за невикористані 90 днів додаткової відпустки, передбаченої п. 23 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. Керуючись ст.ст. 242, 257, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року скасувати в частині позовних вимог щодо грошової компенсації за невикористані 90 днів додаткової відпустки, передбаченої п. 23 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ та ухвалити в цій частині нову постанову. Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку тривалістю 90 календарних днів та зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку тривалістю 90 календарних днів. В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач К.В. Кравченко Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія