Постанова 4824 № 361/916/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 361/916/24 Головуючий у суді І інстанції: Петришин Н.М. провадження №22-ц/824/7337/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Головуючого судді: Сушко Л.П., суддів: Нежури В.А., Музичко С.Г., секретар судового засідання: Янчук І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, ВСТАНОВИВ: У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що сторони зареєстрували шлюб 30 липня 2011 року, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка - ОСОБА_3 . Рішенням Броварського міськрайонного суду від 26 серпня 2014 року у справі №361/3676/14-ц шлюб між сторонами розірвано. Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 28 серпня 2015 року у справі №377/881/15-ц з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до її повноліття у розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходів, щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.08.2015 року. Виконавчий лист пред`явлено до виконання. Починаючи з квітня 2018 року по грудень 2023 року у відповідача утворилася заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 268 698 грн 79 коп. З наведених підстав, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 268 698,79 грн. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 80 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з вказаним рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначав, що у відповідача на утриманні перебувають двоє малолітніх дітей, ОСОБА_4 не сплачує аліменти на їх утримання та має борг з несплати аліментів. Однак, судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи та підтверджують факт виконання ОСОБА_4 свого обов`язку щодо сплати аліментів на двох дітей, що спростовує твердження відповідача про те, що діти перебувають виключно на його утриманні. Представник позивача зазначав, що ОСОБА_4 за період з 19 листопада 2023 року по 19 листопада 2024 року сплачено аліменти на дітей в загальному розмірі 118 100 грн, що підтверджується інформацією про рух коштів відділення № 2 ПУМБ в м. Черкаси (Додаток № 3 до Заяви про долучеиня доказів від 01 лютого 2025 року). Також ОСОБА_4 за період з 20 листопада 2024 року по 02 січня 2025 року сплачено аліменти на дітей в загальному розмірі 16 150 грн, що підтверджується Інформацією про рух коштів відділення № 2 ПУМБ в м. Черкаси (Додаток № 4 до Заяви про долучений доказів від 01 лютого 2025 року). Отже, за останні два роки ОСОБА_4 були сплачені аліменти на утримання дітей у загальному розмірі 134 250 грн. Таким чином ОСОБА_4 , в міру своїх фінансових можливостей, виконує свої обов`язки по сплаті аліментів на дітей, що спростовує твердження відповідача про ухилення її від виконання своїх батьківських обов`язків по їх утриманню, а тому висновки суду в цій частині є необгрунтованими. Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що відповідач ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву зазначав про свій незадовільний майновий стан, що було враховано судом першої інстанції та зменшено розмір пені за прострочення сплати аліментів. Однак, викладені відповідачем обставини не відповідають дійсним обставинам справи та є неправдивими. Судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам позивача, внаслідок чого ухвалено необгрунтоване рішення. Представник позивача посилалась на фінансову спроможність відповідача та його високий рівень матеріального забезпечення, що фактично виключає можливість зменшення пені за прострочення сплати аліментів. Також представник позивача звернула увагу, що як на підставу своїх заперечень ОСОБА_2 посилався на те, що не має фінансової можливості сплачувати аліменти у встановленому судом розмірі та через свого представника ОСОБА_5 надав до суду довідки про свої доходи від 06 лютого 2025 року. Згідно з наданими довідками відповідач ОСОБА_2 працює у ФОП ОСОБА_6 на посаді водія автотранспортних засобів з посадовим окладом 4 025,00 грн. Однак в матеріалах справи містяться довідки розрахунки-заборгованості по сплаті аліментів за період з січня 2024 по березень 2025 року, згідно з якими відповідачем погашено борг зі сплати аліментів в сумі 167 625 грн 32 коп. Сплачена відповідачем сума боргу зі сплати аліментів в 5 разів перевищує розмір доходу відповідача за той же період, що свідчить про те, що відповідач ввів суд в оману та зазначив неправдиві відомості щодо розміру свого доходу. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Вирішуючи даний спір та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що відповідач має на утриманні двох малолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , матір яких ОСОБА_4 не сплачує аліменти на їх утримання та має борг з несплати аліментів. Крім того, станом на 10.10.2024 року борг у виконавчому провадженні № НОМЕР_5 у ОСОБА_2 відсутній, заходи з примусового виконання виконавчого листа № 2/377/358/15 від 04.09.2015 року державним виконавцем скасовані. З урахуванням сімейного стану відповідача, суд першої інстанціїдійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для зменшення розміру пені за несплату аліментів за виконавчим листом, виданим Славутицьким міським судом Київської області на підставі рішення суду від 28 серпня 2015 року у справі № 377/881/15-ц. Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції вважав за доцільне визначити розмір пені за несплату аліментів за період з квітня 2018 року по грудень 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_5 у розмірі 80 000 гривень, що на думку суду, є достатнім для стимулювання належного виконання відповідачем обов`язку щодо подальшої сплати аліментів. Вирішуючи питання судових витрат, суд першої інстанції керувався положенням ч. 6 ст. 141 ЦПК України та обгрунтовував свої висновки тим, що оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 30 липня 2011 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_8 30 липня 2011 року зареєстрували шлюб, про що Виконавчим комітетом Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області вчинено актовий запис № 24 (а.с. 10 том 1). У сторін народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 06 грудня 2011 року Виконавчим комітетом Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області (а.с. 11 том 1). Заочним рішенням Славутицького міського суду Київської області від 28 серпня 2015 року у справі № 377/881/15-ц (провадження № 2/377/358/15) з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до її повноліття у розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходів, щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 серпня 2015 року (а.с. 12 том 1). Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Прокопченко Ж.Г. від 02 листопада 2015 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5 на підставі виконавчого листа № 2/377/358/15, виданого 04.09.2015 Славутицьким міським судом Київської області (а.с. 14 том 1). Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, складеного державним виконавцем Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сергієм Шевченком, заборгованість відповідача у вищевказаному виконавчому провадженні станом на 01.01.2024 року становить 268 698,79 грн. Крім того державним виконавцем зазначено, що після уточнення інформації по заробітній платі, сума заборгованості може бути змінена (а.с. 20-21 том 1). Суд апеляційної інстанції враховує, що звертаючись з позовною заявою позивач просив стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 268 698 грн 79 коп. При цьому зазначую про те, що оскільки сума неустойки (пені) за порушення відповдіачем аліментних зобов`язань за навіть 2022-2023 роки перевищує суму боргу більше ніж на 94 000 грн, то є недоцільним здійснювати розрахунок пені за 2018-2021 роки, оскільки в будь-якому випадку сума пені не може перевищувати 100% суми заборгованості (відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України), тому позивачем здійснено розрахунок лише за 2 роки (2022-2023 роки). Сума пені за наведеним позивачем у позовній заяві розрахунку за порушення відповідачем аліментних зобов`язань за 2022-2023 роки становить 362 833 грн 92 коп.. Враховуючи, що сума неустойки (пені) за порушення відповідачем аліментних зобов`язань за 2022-2023 роки становить 362 833,92 грн, тобто перевищує 100% заборгованості по даному аліментному зобов`язанню, тому позивач вважав, що з відповідача підлягає стягненню пеня, яка складає 100% суми заборгованості за аліментами, що становить 268 698 грн 79 коп. З матеріалів справи вбачається, що відповідач заперечуючи проти заявлених позовних вимог, та звернувся до суду першої інстанції з відзив на позовну заяву, в якому зокрема зазначав про те, що на підставі наданого позивачем розрахунку від 01.01.2024 року не вбачається за можливе встановити дійсні обставини справи, оскільки такий розрахунок був оформлений державним виконавцем із застосуванням некоректних даних для обчислення суми аліментів, та визначений борг у сумі 268 698,79 грн станом на 01.01.2024 року не відповідає дійсності. Відповідач зазначав, що в подальшому державним виконавцем здійснений перерахунок і станом на січень 2024 року розрахована сума заборгованості зі сплати аліментів становила 167 625 грн 32 коп.. Так, відповідно до наданого відповідачем розрахунку заборгованості, складеного державним виконавцем Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сергієм Шевченком, заборгованість відповідача ОСОБА_2 у вищевказаному виконавчому провадженні станом на 01.05.2024 року, за змістом якого станом на грудень 2023 року борг відповідача складає - 182027,32, станом на січень 2024 року - 167 625,32 грн (а.с. 86-87, 123-124 том 1). Крім того, в суді першої інстанції відповідач звертався з клопотанням про зменшення розміру неустойки за прострочення сплати аліментів, долучено до матеріалів справи, зокрема, копії свідоцтва про шлюб від 01.11.2014, свідоцтва про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , Актів обстеження матеріально-житлових умов проживання від 15.04.2018, 28.02.2019, Акт № 82 відвідування сім`ї/особи від 19.04.2018, Довідок Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області № 455 від 28.02.2019, № 1349 від 24.06.2019, Акту № 3 обстеження умов проживання, листів Управління соціального захисту населення Бобровицької районної державної адміністрації Чернігівської області № Р-162/01-21 від 11.11.2019, № 135 від 17.02.2020, Боргового попередження, адресованого ОСОБА_4 № 1/213 від 01.04.2019, ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 15.03.2019 у справі № 361/2328/18, судового наказу Броварського міськрайонного суду Київської області у справі № 361/2328/18 щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини заробітку боржника, постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_6 за вищевказаним судовим наказом № 361/2328/18, та інших постанов державного виконавця, винесених в межах даного виконавчого провадження; розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_6 на суму 296 329,20 грн.; Висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 стосовно малолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_3 ; постанови про скасування заходів примусового виконання від 26.09.2024 у межах виконавчого провадження № НОМЕР_5, якою скасовано такі заходи з виконання виконавчого листа № 2/377/358/15 від 04.09.2015 (а.с. 1-115 том 2). Клопотання обгрунтовував тим, що з відповдіач має на утриманні інших двох малолітніх дітей, які народились пізніше доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та яких відповідач з народження ( ІНФОРМАЦІЯ_5 і 09.05.2017 року) утримував самостійно без матеріальної допомоги біологічної матері на утримання таких дітей, та в подальшому з 2018 року навіть без її участі у догляді і вихованні дітей, у зв`язкуз чим не мав можливості працювати на високооплачуваній роботі повний робочий день, через що відповідач опинився у скрутному матеріальному становищі задля утримання трьох дітей, та був вимушений всі свої фізичні сили і матеріальні блага направити на догляд і утримання молодших дітей, через що не зміг систематично сплачувати аліменти, та через ці обставини виникла заборгованість не з вини відповідача. У зв`язку з цим у відповідача виникла заборгованість зі сплати аліментів перед ОСОБА_1 . Також зазначав про те, що станом на 28.08.2015 року, коли прийнято рішення про стягнення аліментів, ОСОБА_2 не мав значних проблем зі здоров`ям, був повноцінно працездатним. Але з 01.01.2021 року ОСОБА_2 встановлено ступінь втрати професійної працездатності на 60% і визначена третя група інвалідності, що підтверджується довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, яка видана КЗ КОР «Обласне бюро МСЕ» Броварська МР МСЕК (довідка про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії АБ №0025153 від 09.12.2020 року та довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №1084182 від 09.12.2020 року додано до даного клопотання, а.с. 92-95 том 2). Враховуючи це, ОСОБА_2 обмежений у виборі роботи, через що його матеріальний стан погіршився. Також відповідач посилався на запровадження на всій території України карантину (Covid-19) та введення військового стану. Крім того відповідач посилався на положення ч. 1 ст. 196 СК України, та зазначав про те, що відповідачем у добровільному порядку вживалися заходи щодо сплати аліментів по мірі матеріальної спроможності, але заборгованість по аліментам виникла не з вини відповідача, оскільки у нього були наявні об`єктивні перешкоди для своєчасної їх сплати. Наголошував, що станом на 26.09.2024 року заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_2 погашена у повному обсязі. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 206/4992/21 (провадження 61-12735сво23) зазначено, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадків, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Тобто відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. Парламент встановив у частині першій статті 196 СК максимальну межу для пені, передбачивши, що розмір пені не повинен перевищувати розміру заборгованості, на яку вона нараховується. Окрім цього в сфері судового розсуду перебуває вирішення питання про зменшення пені (частина друга статті 196 СК). Тобто алгоритм визначення розміру пені, який підлягає стягненню на користь одержувача аліментів, полягає в наступному: спочатку, з урахуванням максимальної межі, визначається пеня; після цього з`ясовується чи є підстави для її зменшення. При вирішенні питання про стягнення пені (стаття 196 СК) законодавець надає суду право зменшувати розмір пені, а не звільняти платника аліментів від її сплати. Тлумачення частини другої статті 196 СК свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох підстав, атому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Суд при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки враховує матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів як підстав для зменшення розміру пені. Такий матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів має доводитися платником на момент коли відбулося прострочення чи повна несплата аліментів. Визначення справедливого та розумного розміру пені при застосуванні конструкції зменшення розміру пені належить до суддівського розсуду. Суд має забезпечити, щоб зменшення пені не порушувало права одержувача аліментів, але водночас не створювало надмірного фінансового навантаження для платника аліментів. Пеня має бути співрозмірною з правопорушенням (зокрема, прострочення, невиконанням зобов`язань, наявність/відсутність часткової оплати). Розмір пені має залишатися співрозмірним із розміром основного зобов`язання, тому суд не може зменшувати пеню до такої міри, що виключала б її роль як «стимулу» для своєчасного виконання аліментних зобов`язань. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 02 квітня 2025 року у справі 725/4115/21 (провадження № 61-7782св24), від 18 квітня 2025 року у справі № 932/541/23 (провадження № 61-185св25), у постанові від 23 липня 2025 року у справі №939/856/24 (провадження № 61-6197св25). У постанові Верховного Суду від 17.11.2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25.04.2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03.04.2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18). Правових висновків щодо порядку обчислення пені у разі виникнення заборгованості зі сплати аліментів дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.04.2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18). У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02.11.2016 року у справі N 6-1554цс16, від 16.03.2016 року у справі N 6-2589цс15, від 03.02.2016 року у справі N 6-1477цс15, від 16.03.2016 року у справі N 6-300цс16, вважаючи, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: р=(А1х1%хQ1)+(А2х1%хQ2)+(Аnх1%хQn), де: р - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову; А1 - нарахована сума аліментів за перший місяць; 1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць; А2 - нарахована сума аліментів за другий місяць; 2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць; Аn - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову; Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць. Тобто за формулою розрахунку, яка вказана в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №572/1762/15-ц, однак з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду № 333/6020/16-ц від 03.04.2019 року. Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується. Відповідний висновок здійснено у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 року в справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21). Зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 та поданої нею апеляційної скарги вбачається, що вимоги про стягнення неустойки (пені) пред`явлено за період з січня 2022 року по грудень 2023 року включно. Позивачкою у своєму розрахунку неустойки застосовано підхід, який ґрунтується на сталій правовій практиці Верховного Суду, зокрема на постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 р. у справі № 333/6020/16-ц, натомість він також не може бути взятий до уваги повною мірою, оскільки як встановлено судом апеляційної інстанії позивач просила стягнути з відповідача на користь позивача пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 268 698 грн 79 коп., обгрунтовуючи розрахунок заборгованості зі сплати аліментів Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) від 01.01.2024 року. Однак, надані позивачем письмові докази у вигляді наведеного розрахунку від 01.01.2024 року (а.с. 20-21 том 1) є недостовірними, оскільки в ньому зазначено некоректні дані для обчилсення суми аліментів та визначений боргу у сумі 268 698,79 грн. В подальшому державним виконавцем здійснений перерахунок і станом на грудень 2023 року розрахована сума заборгованості зі сплати аліментів становила 182 027,32 грн (а.с. 86-87 том 1). Суд апеляційної інстанції вважає, що слід брати до уваги розрахунок заборгованості наданий саме відповідачем, оскільки він зроблений на пдіставі доводів отриманих саме відповідачем, а тому є більш точним та вірним. Вказаний розрахунок заборгованості слід прийняти до уваги при вирішення даного спору. Враховуючи усе вищевикладене, проаналізувавши наявні у справі докази, заявлені позовні вимоги, колегія суддів вважає, що розрахунок пені слід провести наступним чином: за січень 2022 року: 1625 грн (нарахований місячний платіж аліментів)?1%?730 днів (кількість днів прострочення сплати аліментів 01.01.2022 по 31.12.2023) =11862,50 грн; за лютий 2022 року: 797,68 грн (нарахований місячний платіж аліментів)?1%?699 днів (кількість днів прострочення сплати аліментів 01.02.2022 по 31.12.2023) =5575,78 грн; за березень 2022 року: 1309 грн (нарахований місячний платіж аліментів)?1%?671 днів (кількість днів прострочення сплати аліментів 01.03.2022 по 31.12.2023) =8783,39 грн; за квітень 2022 року: 1309 грн (нарахований місячний платіж аліментів)?1%?640 днів (кількість днів прострочення сплати аліментів 01.04.2022 по 31.12.2023) =8377,60 грн; за травень 2022 року: 1309 грн (нарахований місячний платіж аліментів)?1%?610 днів (кількість днів прострочення сплати аліментів 01.05.2022 по 31.12.2023) =7984,90 грн; за червень 2022 року: 1309 грн (нарахований місячний платіж аліментів)?1%?579 днів (кількість днів прострочення сплати аліментів 01.06.2022 по 31.12.2023) =7579,11 грн; за липень 2022 року: 1372 грн (нарахований місячний платіж аліментів)?1%?549 днів (кількість днів прострочення сплати аліментів 01.07.2022 по 31.12.2023) =7532,28 грн; за серпень 2022 року: 3517,04 грн (нарахований місячний платіж аліментів)?1%?518 днів (кількість днів прострочення сплати аліментів 01.08.2022 по 31.12.2023) =18218,27 грн; за вересень 2022 року: 10902,81 грн (нарахований місячний платіж аліментів)?1%?487 днів (кількість днів прострочення сплати аліментів 01.09.2022 по 31.12.2023) =53096,68 грн; за жовтень 2022 року: 14455,62 грн (нарахований місячний платіж аліментів)?1%?457 днів (кількість днів прострочення сплати аліментів 01.10.2022 по 31.12.2023) =66062,18 грн; за листопад 2022 року: 10902,81 грн (нарахований місячний платіж аліментів)?1%?426 днів (кількість днів прострочення сплати аліментів 01.11.2022 по 31.12.2023) =46 445,97 грн; за грудень 2022 року: 10902,81 грн (нарахований місячний платіж аліментів)?1%?396 днів (кількість днів прострочення сплати аліментів 01.12.2022 по 31.12.2023) =43175,13 грн. Загальна сума пені за прострочення сплати аліментів за 2022 рік становить 284 693,79 грн, що є більшим та перевищує суму боргу станом на грудень 2023 року - 182 027,32 грн, тому суд апеляційної інстанції вважає недоцільним здійснювати розрахунок пені за 2023 рік. Врахуванням вимог частини 1 статті 196 СК України щодо обмеження розміру неустойки 100 відсотками заборгованості з відповідача на користь позивачки, в межах заявлених позовних вимог за період з січня 2022 року по грудень 2023 року, слід стягнути 182 027,32 грн пені за прострочення сплати аліментів. Щодо тверджень відповідача як на підставу зменшення розміру пені за прострочення сплати аліментів, суд апеляційної інстанції зазначає, що погіршення стану здоров`я чи відсутність офіційного місця працевлаштування не свідчить про скрутне матеріальне становище відповідача. Більше того, з розрахунку заборгованості державного виконавця, вбачається що відповідач сплачував аліменти, зокрема у листопаді, грудні 2021 року сплачено по 1300 грн, у січні 2022 року сплачено 1300 грн, у січні 2024 року ним сплачено 16000 грн, у березні 2024 року - 95000 грн, у квітні 2024 року 35500 грн, що свідчить про те, що у нього наявний дохід. Також суд апеляційної інстанції відхиляє посилання відповідача, що двоє неповнолітніх дітей знаходиться виключно на його матеріальному забезпеченні, оскільки мати дітей платить аліменти на дітей. Матеріали справи не містять доказів того, що заборгованість по сплаті аліментів виникла не з вини відповідача. Суд апеляційної інстанції також враховує, що позивач при наявності заборгованості по аліментам з 2014 року вперше звернулась за вимогами за період 2022-2023 роки щодо стягнення пені. Таким чином, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання відповідача, про те що на час розгляду справи заборгованість по аліментам відсутня, як на підстави для відмови в позові, оскільки позовні вимоги стосуються заборгованості по аліментам станом на грудень 2023 року, і довідкою відділу державної виконавчої служби, її наявність підтверджена. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. За таких обставин, рішення суду на підставі п.п.1, 3 ч.1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову, яким стягнути з відповідача на користь позивачки неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів за період з 01 счня 2022 року по 31 грудня 2023 року у розмірі 182 027,32 грн. Щодо судових витрат. Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 161/4985/17 викладено висновок проте, що у разі задоволення позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини заявлених до нього позовних вимог, якщо цього відповідача також не звільнено від сплати судового збору. Порядок сплати, розмір судового збору визначається у відповідності з Законом України «Про судовий збір». Згідно підп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом позивачка визначила ціну позову у розмірі 268 698,79 грн. Тому відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви судовий збір підлягав сплаті у розмірі 2 686,98 грн. Відповідно до підп. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду підлягає сплаті судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. За подання апеляційної скарги судовий збір підлягав сплаті у розмірі 4 030,47 грн. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про чатскове задоволенні позовних вимог та про обгрутнованість стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 182 027,32 грн. Тому позовні вимоги задоволено на 67,74%. За таких обставин, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, апеляційний суд вважає, що стягненню з відповідача на користь держави підлягає сума у розмірі 4550,40 гривні (6717,45 грн х 67,74%). Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, висновки суду про часткове задоволення позовних вимог не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що полягало у невірному тлумаченні закону, і підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог відповідно до ст. 376 ЦПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 182 027,32 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 4550,40 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Реквізити сторін: Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 . Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 . Повний текст постанови складено «02» червня 2026 року. Головуючий суддя Л.П. Сушко Судді В.А. Нежура С.Г. Музичко