Постанова 4814 № 552/3826/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/3826/23 Номер провадження 22-ц/814/1700/24Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж.В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 травня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Пікуля В.П., суддів: Абрамова П.С., Панченка О.О., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 грудня 2023 року (повний текст рішення складено 20 грудня 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Київський відділ державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (попередня назва - Київський відділ державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про стягнення заборгованості по аліментам та пені за прострочення сплати аліментів, В С Т А Н О В И В: ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У липні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Київський відділ державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (попередня назва - Київський відділ державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про стягнення заборгованості по аліментам та пені за прострочення сплати аліментів. В обґрунтування позову зазначено, що на примусовому виконанні у Київському відділі державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться виконавчий лист №2-2708/08 від 07 червня 2018 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь позивача на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 1/6 частині його доходу на кожного, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ними повноліття. 04 січня 2023 року ОСОБА_5 досяг повноліття, проте відповідач, незважаючи на рішення суду, ухилявся від виконання обов`язку покладеного на нього рішенням суду щодо утримання сина до досягнення ним повноліття. Факт неповного виконання платником аліментів рішення суду підтверджується письмовим розрахунком заборгованості складеним державним виконавцем. З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_2 прохала суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по аліментам у розмірі 11949,39 грн та пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 76551,34 грн. Короткий зміст рішення Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 19 грудня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментам та пені за прострочення сплати аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 11949,39 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн. Рішення місцевого суду мотивовано тим, що для стягнення заборгованості за аліментами, які стягуються на підставі судового рішення, законодавець не вимагає окремого рішення суду про стягнення такої заборгованості, а встановлює порядок її стягнення в межах виконавчого провадження за рішенням суду про стягнення аліментів. Оскільки факт наявності заборгованості по сплаті аліментів доведено позивачем належними доказами, то згідно вимог закону, з урахуванням наявної суми заборгованості зі сплати аліментів, граничний розмір пені, у даному випадку має скласти 11949,39 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Короткий зміст вимог апеляційної скарги З рішенням Київського районного суду м. Полтави від 19 грудня 2023 року не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 прохав суд частково скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 грудня 2023 року та ухвалити нове про стягнення з відповідача 300,00 грн пені за несвоєчасну сплату аліментів. Позиції учасників справи Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, оскаржуване судове рішення ухвалено судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідач наголошує, що з обрахованої в кінцевій довідці-розрахунку суми заборгованості підлягає виключенню сума 7970,03 грн, оскільки відповідно до рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2022 року у справі № 552/7181/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментам та пені за прострочення сплати аліментів, позов було частково задоволено: стягнуто пеню у розмірі 7970,03 грн (перебуває на примусовому виконанні в органах виконавчої служби), а в задоволенні стягнення заборгованості по аліментах на суму 7970,03 грн відмовлено. Зауважено, що заборгованість зі сплати аліментів виникла виключно за період вересень-грудень 2022 року, що пов`язано з методологічною помилкою здійснення розрахунку суми, яка підлягала сплаті. Щодо відзиву на апеляційну скаргу Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до наступного висновку. Щодо меж перегляду оскаржуваного рішення Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги стосуються виключно незгоди ОСОБА_1 з розміром стягуваної суми пені за прострочення сплати аліментів, то підстави апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення в іншій частині відсутні. Щодо розгляду справи без виклику сторін Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи, що ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про стягнення заборгованості по сплаті аліментів у розмірі 11949,39 грн та пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 76551,34 грн, і беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7, та статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження. Встановлені обставини справи Судом першої інстанції встановлено та не заперечується учасниками справи, що на виконанні Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа № 2-2708/08 від 07 червня 2018 року, виданого Октябрським районним судом м. Полтави про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частини від його заробітку. Відповідно до розрахунку №126422 від 27 жовтня 2023 року, наданого Київським відділом державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заборгованість по аліментам згідно виконавчого листа №2-2708 від 07 червня 2018 року станом на 01 грудня 2021 року складає 7970,03 грн, а станом на 26 жовтня 2023 року - 11949,39 грн. Також місцевим судом вказано, що на час розгляду справи, 04 січня 2023 року ОСОБА_5 досяг повноліття, проте відповідач, незважаючи на рішення суду, ухилявся від виконання обов`язку покладеного на нього рішенням суду щодо утримання сина до досягнення ним повноліття, тому у зв`язку із наявністю заборгованості станом на 19 грудня 2023 року виконавче провадження залишається відкритим та перебуває на виконанні Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2022 року у справі №552/7181/21 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментам та пені за прострочення сплати аліментів задоволено частково, а саме стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 7970,03 грн, з урахуванням заборгованості по сплаті аліментів станом на 01 грудня 2021 року у розмірі 7970,03 грн. Позиція апеляційного суду Якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин (стаття 8 СК України). Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (частина друга статті 181 СК України). За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України). Грошове зобов`язання представляє собою зобов`язання по сплаті грошових коштів. Воно може бути, зокрема: як договірним, так і недоговірним; готівковим і безготівковим та ін. У грошових зобов`язаннях предметом виконання виступає певна грошова сума, що має бути сплачена. Причому сплата коштів може відбуватися як готівкою, шляхом передачі коштів, так і в безготівковому порядку. У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу (стаття 534 ЦК України). Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (частина третя статті 195 СК України). Аналіз вказаних норм свідчить, що: загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії; положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин; в СК України не передбачено як відбувається погашення вимог за грошовим зобов`язанням, тому в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства, а саме стаття 534 ЦК України; при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла у попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць. Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України). У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості (абзац 1 частини першої статті 196 СК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четверта статті 263 ЦПК України). У постановах Верховного Суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 та від 19 січня 2022 року в справі № 711/679/21 зазначено, що: «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)». Тлумачення вказаних норм свідчить, що: загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства; учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів; невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи; стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів; розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %; при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У справі, що переглядається: позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила, зокрема, про стягнення пені за період з грудня 2021 року по 04 січня 2023 року у розмірі 76551,34 грн (а.с. 01-05, 11, 61-62); сукупний поточний розмір заборгованості по аліментах станом на грудень 2021 року становив 7970,03 грн, а станом на 26 жовтня 2023 року становив 11949,39 грн (а.с. 43); суд попередньої інстанції при визначенні розміру пені не врахував, що при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла у попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць; суд попередньої інстанції при обчисленні пені не звернув увагу, що у разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості на яку вона нараховується; суд попередньої інстанції не врахував, що прострочення розпочинається з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені аліменти; згідно розрахунку позивача сукупний розмір пені за період з грудня 2021 року по 04 січня 2023 року становить 76551,34 грн. Натомість сукупний розмір заборгованості з грудня 2021 року по 04 січня 2023 року, на яку нараховувалася пеня, складає 3979,36 грн. Крім того, колегія суддів зауважує, що наданий позивачем розрахунок пені за прострочення сплати аліментів за спірний період здійснено з порушенням порядку його обчислення, який унормовано у правових позиціях Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, зокрема, при здійсненні обчислення не враховано періодичність здійснення платежів відповідачем зі сплати аліментних зобов`язань, а також неправильно визначено період її нарахування. Після виконання судом розрахунку пені за прострочення сплати аліментів за грудень 2021 року по 04 січня 2023 року за формулою: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %, вбачається, що загальний розмір пені за спірний період становить 12526,00 грн. Тому з урахуванням того, що пеня не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, одержувач аліментів має право на стягнення 3979,36 грн пені за спірний період. Крім того, колегія суддів не бере до уваги твердження відповідача про відсутність його вини у невчасній сплаті аліментів у належному розмірі, що відбулося, з його слів, у зв`язку з методологічною помилкою під час здійснення вирахування розміру аліментів, які підлягали сплаті, оскільки вказані ОСОБА_1 підстави виникли виключно у результаті його дій та повністю залежали від його волевиявлення, що не виключає наявності вини останнього. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно з пунктом другим частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зважаючи на те, що колегія суддів дійшла до висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів за період з грудня 2021 року по 04 січня 2023 року у розмірі 3979,36 грн, то апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, а рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 грудня 2023 року змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 3979,36 грн замість стягнутих 11949,39 грн. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 грудня 2023 року у частині вирішення інших позовних вимог слід залишити без змін. Щодо судових витрат За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів (пункт 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір») Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, то з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог (5,20 %), рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 грудня 2023 року в частині розміру стягнутого судом першої інстанції судового збору слід змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 55,83 грн замість стягнутих 1073,60 грн. Крім того, у зв`язку з частковим задоволенням апеляційних вимог відповідача, судові витрати у вигляді судового збору, які понесені ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги у розмірі 1074,14 грн, слід компенсувати останньому за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 грудня 2023 року у частині розміру пені та судового збору змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 3979,36 грн замість стягнутих 11949,39 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 55,83 грн замість стягнутих 1073,60 грн. В іншій частині рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 грудня 2023 року залишити без змін. Судові витрати понесені ОСОБА_1 щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1074,14 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 09 травня 2024 року. Головуючий В.П. Пікуль Судді П.С. Абрамов О.О. Панченко