Постанова 4851 № 520/30633/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2026 р. Справа № 520/30633/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Черкаської обласної військової адміністрації на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Пасечнік О.В., м. Харків, повний текст складено 02.02.26 по справі № 520/30633/25 за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної військової адміністрації про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Черкаської обласної військової адміністрації (далі Черкаська ОВА, відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправними дії Черкаської обласної військової адміністрації, які полягають у недотриманні вимог частини 2 статті 14 Закону України «Про звернення громадян» при розгляді звернення (пропозиції - зауваження) ОСОБА_1 ПР-18945873 від 14.06.2025; - визнати протиправною бездіяльність Черкаської обласної військової адміністрації, яка полягає у не розгляді звернення (пропозиції - зауваження) ОСОБА_1 ПР-18945873 від 14.06.2025 першими керівниками Черкаської обласної військової адміністрації у строк, передбачений статтею 20 Закону України «Про звернення громадян»; - зобов`язати Черкаську обласну військову адміністрацію розглянути звернення (пропозицію зауваження) ОСОБА_1 ПР-18945873 від 14.06.2025 відповідно до частини 2 статті 14 Закону України «Про звернення громадян» у термін не більше одного місяця з дня набрання рішенням суду чинності. Позовна заява обґрунтована неналежністю розгляду поданого позивачем, як особою з інвалідністю внаслідок війни, до Черкаської обласної військової адміністрації звернення, оскільки відповідь була надана начальником Управління охорони здоров`я Черкаської обласної державної адміністрації, а не першим керівником державного органу, що є порушенням вимог частини 2 статті 14 Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі Закон № 393/96-ВР). Стверджував, що суть звернення позивача від 13.06.2025 УМ-18944835 полягала у безпідставному не наданні пільг у вигляді позачергового безоплатного зубопротезування, безоплатного забезпечення іншими протезами і протезно-ортопедичними виробами особам з інвалідністю внаслідок війни у Черкаській області, що є порушенням пункту 1 частини 1 статті 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі Закон № 3551-XII), однак таке звернення залишилося фактично нерозглянутим. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 у справі №520/30633/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Черкаської обласної військової адміністрації (бульв. Шевченка, буд.185, м. Черкаси, Черкаський р-н, Черкаська обл.,18001, код ЄДРПОУ 00022668) визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Черкаської обласної військової адміністрації, які полягають у не дотриманні вимог ч. 2 ст. 14 ЗУ «Про звернення громадян» при розгляді звернення (пропозицією зауваженням) ОСОБА_1 ПР-18945873, від 14.06.2025р. Зобов`язано Черкаську обласну військову адміністрацію розглянути звернення (пропозицією зауваженням) ОСОБА_1 ПР-18945873, від 14.06.2025р. відповідно до ч. 2 ст. 14 ЗУ «Про звернення громадян» у термін не більше одного місяця з дня набрання рішення суду чинності. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та порушення норм матеріального права просить суд апеляційної інстанції скасувати судове рішення від 02.02.2026 у справі № 520/30633/25 та ухвалити нове, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції під час розгляду справи не було враховано, що повноваження зі здійснення контролю та забезпечення виконання вимог чинного законодавства щодо охорони здоров`я на ввіреній території покладено на Управління охорони здоров`я Черкаської обласної державної адміністрації, начальником якого, відповідно до резолюції начальника Черкаської ОВА Табурця І. І., і було розглянуто звернення позивача щодо безпідставного не надання пільг у вигляді позачергового безоплатного зубопротезування, безоплатного забезпечення іншими протезами і протезно-ортопедичними виробами осіб з інвалідністю внаслідок війни у Черкаській області, та надано відповідь з дотриманням приписів Закону № 393/96-ВР. Зауважив, що у поданій пропозиції-зауваженні позивач не наводить обставин не надання йому пільги у вигляді позачергового безоплатного зубопротезування, безоплатного забезпечення іншими протезами і протезно-ортопедичними виробами, та яка медична установа допустила порушення саме його прав, що свідчить про відсутність порушених прав ОСОБА_1 з боку Черкаської ОВА та ,як наслідок, необґрунтованість позовних вимог. Позивач правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 11.05.2018. Позивач, 14.06.2025 через ДУ «Урядовий контактний центр» Національної системи опрацювання звернень до органів виконавчої влади звернувся до Черкаської обласної військової адміністрації із пропозицією-зауваженням № ПР-18945873 від 14.06.2025, в якій поставив на вирішення питання про надання особам з інвалідності внаслідок війни пільги у вигляді позачергового безоплатного зубопротезування, безоплатного забезпечення іншими протезами і протезно-ортопедичними виробами у Черкаській області. До звернення долучив копію посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни. Листом від 30.06.2025 №П-278/02-08 за підписом начальника Управління охорони здоров`я Черкаської обласної державної адміністрації Уманець А. С. надано відповідь на вказане звернення, в якій вказано, що на за інформацією комунального некомерційного підприємства «Черкаська обласна стоматологічна поліклініка Черкаської обласної ради», у телефонній розмові працівника закладу з заявником уточнено, що він має посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни в Афганістані. Враховуючи вищевикладене, пільгові категорії населення, окрім вищезазначеного переліку, мають змогу отримати безоплатне зубопротезування за наявності та відповідно до умов укладених угод між надавачами стоматологічних послуг та органами місцевого самоврядування, що відшкодовуватимуть витрати на таке протезування за місцем проживання. Посилаючись на неналежний розгляд відповідачем його звернення позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Черкаської ОВА, які полягають у не дотриманні вимог частини 2 статті 14 Закону № 393/96-ВР при розгляді звернення (пропозиції - зауваження) ОСОБА_1 № ПР-18945873 від 14.06.2025, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки звернення позивача як особи з інвалідністю внаслідок війни було розглянуто не першим керівником державного органу (Черкаської ОВА), а начальником Управління охорони здоров`я Черкаської ОВА Уманець А.С., за відсутності доказів на підтвердження наявності у вказаної особи, станом на час розгляду звернення, повноважень розглядати звернення осіб з інвалідністю внаслідок війни від імені Черкаської обласної військової адміністрації (як першого керівника державного органу, до якого звернувся позивач). З метою ефективного захисту порушених прав позивача ,суд першої інстанції вважав за необхідне зобов`язати Черкаську ОВА розглянути звернення (пропозицією зауваження) ОСОБА_1 № ПР-18945873 від 14.06.2025 відповідно до частини 2 статті 14 Закону №393/96-ВР у термін не більше одного місяця з дня набрання рішення суду чинності. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Черкаської ОВА, яка полягає у не розгляді звернення (пропозиції - зауваження) ОСОБА_1 № ПР-18945873 від 14.06.2025 першими керівниками Черкаської ОВА у строк, передбачений статтею 20 Закону № 393/96-ВР, суд першої інстанції виходив з відсутності порушених прав позивача у вказаній частині, оскільки звернення датоване 14.06.2025, а відповідь надана 30.06.2025, що не перевищує місячного строку розгляду передбаченого статтею 20 Закону № 393/96-ВР. За висновком суду, позивач не навів достатньо переконливих мотивів, що така бездіяльність відповідача призвела до виникнення правових наслідків, які б свідчили про порушення прав, свобод чи охоронюваних законом його інтересів. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення підлягає перегляду в частині задоволення позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом № 393/96. Частиною 1 статті 1 Закону № 393/96-ВР визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. За змістом статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб. Статтею 4 Закону № 393/96-ВР передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності. Згідно із положеннями статті 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Матеріалами справи підтверджено, що звернення ОСОБА_1 від 14.06.2025 відповідало вимогам статті 5 Закону № 393/96-ВР, а тому підлягало розгляду відповідачем у встановлені законом строки та порядку з наданням оцінки усім вимогам та аргументам заявника. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, таке звернення в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення (частина 3 статті 7 Закону № 393/96-ВР). Статтею 14 Закону № 393/96-ВР передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду. Пропозиції (зауваження) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто. Частиною 1 статті 15 Закону № 393/96-ВР визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Згідно із статтею 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. Аналізуючи наведені норми Закону № 393/96-ВР, колегія суддів зазначає, що пропозиція (зауваження) осіб з інвалідністю внаслідок війни, яка відповідає вимогам Закону № 393/96, повинна бути прийнята, всебічно та повно розглянута особисто першим керівником державного органу, до якого вона подана. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 07.03.2018 по справі № 810/5312/14, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягають врахуванню при вирішенні спірних правовідносин. Так, матеріалами електронної справи підтверджено, що 14.06.2025 ОСОБА_1 через Урядовий контактний центр подав пропозицію-зауваження реєстраційний номер ПР-18945873 до Черкаської обласної військової адміністрації щодо необхідності вирішення питання про надання особам з інвалідності внаслідок війни пільги у вигляді позачергового безоплатного зубопротезування, безоплатного забезпечення іншими протезами і протезно-ортопедичними виробами у Черкаській області. До вказаної скарги позивач додав копію посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, що підтверджується відповідною відміткою в кінці тексту документу та позначкою про прикріплені до нього файли. Варто зауважити, що про наявність у ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни свідчить наявна в матеріалах електронної справи копія посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 11.05.2018. Разом з цим, у відповідь на вказане звернення від 14.06.2025 позивач отримав лист від 30.06.2025 № П-278/02-08 за підписом начальника Управління охорони здоров`я Черкаської обласної державної адміністрації Уманець А. С.. При цьому, жодних відомостей та посилань на відповідний документ щодо наявності у вказаної особи, станом на час розгляду звернення позивача, повноважень розглядати звернення осіб з інвалідністю внаслідок війни від імені Черкаської ОВА (як першого керівника державного органу, до якого звернувся позивач) наведений лист від 30.06.2025 не містить. Не надано таких доказів і під час судового розгляду даної справи (як в суді першої так і апеляційної інстанцій). Отже, з наведеного слідує, що відповідач допустив неналежний розгляд (заяви) скарги ОСОБА_1 від 14.06.2025, оскільки таке звернення було розглянуто не особисто керівником Черкаської ОВА, як першим керівником державного органу, а начальником Управління охорони здоров`я Черкаської обласної державної адміністрації, що є порушенням наведених вище вимог частини 2 статті 14 Закону № 393/96-ВР, відповідно до яких пропозиції (зауваження), зокрема, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів особисто. Колегія суддів враховує, що за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17.04.2019 у справі № 342/158/17, протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Крім того, колегія суддів зазначає, що, відповідно до статті 15 Закону № 393/96-ВР, рішення про відмову у задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон з викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. Проте, лист від 30.06.2025 № П-278/02-08, підписаний начальником Управління охорони здоров`я Черкаської обласної державної адміністрації, не містить роз`яснення порядку оскарження прийнятого рішення. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій Черкаської обласної військової адміністрації, які полягають у не дотриманні вимог частини 2 статті 14 Закону України «Про звернення громадян» при розгляді звернення (пропозиції - зауваження) ОСОБА_1 ПР-18945873, від 14.06.2025. Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо розгляду звернення позивача без дотримання вимог Закону № 393/96-ВР, колегія суддів дійшла висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Черкаської обласної військової адміністрації розглянути звернення (пропозицію зауваження) ОСОБА_1 ПР-18945873, від 14.06.2025 відповідно до частини 2 статті 14 Закону України «Про звернення громадян» у термін не більше одного місяця з дня набрання рішення суду чинності. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Черкаської обласної військової адміністрації - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 по справі № 520/30633/25 в частині задоволення позовних вимог - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій