Постанова Волинський апеляційний суд № 162/932/25

Справа № 162/932/25 Головуючий у 1 інстанції: Цибень О. В. Провадження № 22-ц/802/761/26 Доповідач: Матвійчук Л. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 червня 2026 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Матвійчук Л. В., суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Любешівського районного суду Волинської області від 01 квітня 2026 року В С Т А Н О В И В: У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що вироком Любешівського районного суду Волинської області від 08 квітня 2025 року по справі № 162/650/24 відповідача ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України щодо неї і призначено їй покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Позивач зазначала, що внаслідок незаконних дій ОСОБА_2 їй була заподіяна моральна шкода. Отримавши тілесні ушкодження в громадському місці у присутності безлічі сторонніх осіб, вона зазнала і зазнає на даний час значного фізичного болю та морального пригнічення, що пов`язане із заподіянням шкоди її здоров`ю. Це створює їй абсолютний дискомфорт у повсякденному житті, оскільки вона не може повноцінно займатися своїми повсякденними справами. Крім того, після побиття у неї значно погіршився сон і вона стала дуже збудженою та нервовою. Розмір моральної шкоди, завданої їй протиправними діями відповідача, оцінює в 51 000 грн. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 51 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 01 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 51 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 331 грн 20 коп. Додатковим рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 07 квітня 2026 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 500 грн. В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові ОСОБА_1 . На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову у цій справі. Задовольняючи позовні вимоги, суд фактично обмежився посиланням на вирок суду у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 126 КК України, не надавши належної оцінки доказам та не встановивши фактичного обсягу моральної шкоди, її характеру та глибини страждань. Проте у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували реальне заподіяння моральної шкоди у заявленому розмірі. Позивачем не подано жодних медичних документів, висновків спеціалістів, доказів звернення за психологічною чи медичною допомогою, а також доказів, які б свідчили про тривалість та інтенсивність моральних страждань або їх вплив на повсякденне життя. Фактично суд дійшов висновку про наявність значної моральної шкоди виключно на підставі тверджень позивача, що суперечить принципам доказування та змагальності сторін. Крім того, судом не надано належного обґрунтування розміру відшкодування. Відповідно до ст. 23 ЦК України розмір моральної шкоди має визначатися з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини та інших істотних обставин. У мотивувальній частині рішення відсутній аналіз цих критеріїв, а також пояснення, чому саме сума 51 000 грн є розумною та справедливою. Водночас вироком у кримінальному провадженні встановлено, що позивачу не було спричинено тілесних ушкоджень, а лише фізичний біль без будь-яких наслідків для здоров`я. З огляду на це, визначений судом розмір відшкодування є явно завищеним та не відповідає характеру правопорушення. Суд фактично ототожнив сам факт вчинення правопорушення з наявністю значної моральної шкоди, що є неправильним застосуванням норм матеріального права. Суд не дослідив належним чином реальний обсяг страждань позивача, їх тривалість, характер та наслідки, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях. Відзивів на апеляційну скаргу позивач та її представник не подали. Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи. За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою ухвалення постанови у цій справі є 02 червня 2026 року - дата складення повного судового рішення. Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду змінити, виходячи з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що вироком Любешівського районного суду Волинської області від 08 квітня 2025 року відповідача ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, а саме у тому, що вона 28 червня 2024 року близько 11 год 00 хв, перебуваючи в приміщенні торгового павільйону, належного КП «Любешівський ринок» Любешівської селищної ради, що розташований поблизу будинку за адресою: АДРЕСА_1 , під час словесного конфлікту з позивачем ОСОБА_1 , що виник на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин, діючи умисно і цілеспрямовано, з метою спричинення фізичного болю, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, нанесла декілька ударів рукою по голові ОСОБА_1 , внаслідок чого завдала їй фізичного болю і не спричинила фізичних ушкоджень. Вироком суду ОСОБА_2 призначено покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 15 ЦК України, ч.1 ст. 16 ЦК України). Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Частинами 1 та 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Положеннями ч. 3 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. У пунктах 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначала про те, що неправомірними діями ОСОБА_2 , що підтверджується вироком суду, їй було завдано моральної шкоди, розмір якої, на думку позивача, становить 51 000 грн та підлягає стягненню на її користь з відповідача. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди у зазначеному розмірі, суд першої інстанції виходив з того, що неправомірними діями відповідача, наслідком яких було завдання фізичного болю позивачу, остання зазнала моральних страждань. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Однак, не може погодитися із визначеним судом розміром такої шкоди. Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 3 ст. 12, частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі статтями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Частиною 6 ст. 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У справі, яка переглядається, винуватість відповідача ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, підтверджується вищезгаданим вироком суду, яким встановлено, що вона під час словесного конфлікту з позивачем ОСОБА_1 , що виник на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин, діючи умисно і цілеспрямовано, з метою спричинення фізичного болю, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, нанесла декілька ударів рукою по голові ОСОБА_1 , внаслідок чого завдала їй фізичного болю і не спричинила фізичних ушкоджень. Отже, винними діями відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується вироком суду, який набрав законної сили, позивачу ОСОБА_1 у розумінні положень ст. 23 ЦК України була завдана моральна шкода. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач довела завдання їй відповідачем моральної шкоди, оскільки заподіяння кримінальним проступком фізичного болю, завдало позивачу моральних страждань, пригнічувало її. Однак, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції не у повній мірі врахував обставин заподіяння кримінальним правопорушенням позивачу моральних страждань. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суд, який заслуховує сторін та встановлює фактичні обставини справи, має широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів вважає, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди в 51 000 грн, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, характеру та обсягу моральних страждань позивача, яких вона зазнала внаслідок завдання їй відповідачем фізичного болю та мало наслідком виникнення у неї нервового стресу, порушення нормального способу життя, необхідності вживати додаткових заходів щодо поновлення своїх порушених прав у судовому порядку, не буде цілком розумним та справедливим розміром відшкодування завданої моральної шкоди, тому із застосуванням засад розумності, виваженості доходить висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди належить зменшити до 15 000 грн. Апеляційний суд при визначенні розміру відшкодування також урахував характер вчиненого відповідачем щодо позивача кримінального правопорушення, і те, що відповідач під час розгляду кримінального провадження своєї вини не визнала та з моменту вчинення протиправних дій щодо позивача і по даний час перед нею не вибачилася. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зважаючи на вищенаведене, рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦПК України, необхідно в частині розміру відшкодування моральної шкоди змінити та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану кримінальним правопорушенням моральну шкоду у розмірі 15 000 грн. З огляду на те, що судове рішення у цій справі апеляційним судом змінюється, тому позовні вимоги підлягають до часткового задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційним судом у цій справі оскаржуване рішення суду змінюється, тому відповідно до наведених положень ЦПК України суд змінює розподіл судових витрат. Ураховуючи те, що позивач ОСОБА_1 була звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях згідно з п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог (29,41%) належить стягнути судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 356 грн 21 коп. Крім того, у зв`язку із частковим задоволенням вимог апеляційної скарги відповідачу ОСОБА_4 пропорційно розміру задоволених вимог скарги (70,59%) належить компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1 025 грн 98 коп. Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. В даному випадку з відповідача підлягає стягненню судовий збір в дохід держави, а також за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідачу необхідно компенсувати частину сплаченого за подання апеляційної скарги судового збору, тому ураховуючи положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає, що відповідачу ОСОБА_2 належить компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 669 грн 77 коп. (1 025 грн 98 коп. 356 грн 21 коп.). Крім того, визначений судом розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 500 грн відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони та відсутності заперечень представника відповідача про їх неспівмірність, проте ураховуючи часткове задоволення позову у цій справі, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог належить стягнути такі витрати у розмірі 3 676 грн 25 коп. (12 500 грн х 29,41% задоволених позовних вимог). Керуючись статтями 268, 367-369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Любешівського районного суду Волинської області від 01 квітня 2026 року та додаткове рішення Любешівського районного суду Волинської області від 07 квітня 2026 року у цій справі змінити. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 669 (шістсот шістдесят дев`ять) гривень 77 (сімдесят сім) копійок. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 676 (три тисячі шістсот сімдесят шість) гривень 25 (двадцять п`ять) копійок. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий-суддя Судді: