Постанова 4815 № 569/7051/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 листопада 2021 року м. Рівне Справа № 569/7051/21 Провадження № 22-ц/4815/1243/21 Рівненський апеляційний суд: в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий : Боймиструк С.В., судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, В С Т А Н О В И В : Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2000 грн. (дві тисячі гривень) моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 грн. У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з ухваленим рішенням, вважає його таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Вважає, що суд недостатньо мотивував рішення, не врахував практику Верховного Суду та методики встановлення заподіяної моральної шкоди ОСОБА_3 . За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи характер та обсяг завданої відповідачем шкоди, ступінь тілесних ушкоджень, вирок суду де зазначено, що тілесні ушкодження завдані позивачу відносяться до легких з короткочасним розладом здоров`я, інших належних доказів позивачем до справи не долучено, отже суд виходячи із принципів розумності, виваженості та справедливості приходить до висновку стягнути з відповідача на користь позивача 2000 (дві тисячі ) 00 копійок моральної шкоди. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи та вимогам закону. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З матеріалів справи вбачається, що вироком Рівненського міського суду Рівненської області вироком від 09 липня 2020 року встановлено, що «12 вересня 2019 року, близько 21 години 00 хвилин, обвинувачений ОСОБА_2 , в дворі будинку, що по АДРЕСА_1 , в ході конфлікту із потерпілим ОСОБА_1 , який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно наніс останньому не менше одного удару кулаком правої руки в голову, в результаті чого заподіяв потерпілому тілесне ушкодження у вигляді забійної рани верхньої губи». Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 780 від 23 жовтня 2019 року, нанесені ОСОБА_1 тілесні ушкодження - забійна рана верхньої губи зліва, відноситься до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. Суд ухвалив: « ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 125 КК України та призначити покарання - 200 (двісті) годин громадських робіт». Задоволено заявлений ОСОБА_1 цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди частково, суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 800 (вісімсот) гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди. Рівненським апеляційним судом вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 09 липня 2020 року залишено без змін. Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Як вбачається з ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Згідно роз`яснень викладених у п.п. 3, 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідно до вимог ст.ст. ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Злочинні дії відповідача дійсно завдали позивачу моральної шкоди, оскільки його права були порушені і природно, що будь-яка особа у такій ситуації зазнає моральної шкоди, що виражається у душевних стражданнях, яких особа зазнає в зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї, що свідчить про наявність підстав, передбачених ст.ст. 23, 1167 ЦК України, для відшкодування йому моральної шкоди. Слід зазначити, що виходячи із положень ст. 129 КПК України, ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом на підставі фактичних обставин справи з урахуванням вимог розумності і справедливості. Суд першої інстанції прийняв до уваги незначну тяжкість наслідків протиправної поведінки, короткочасний розлад здоров`я потерпілого, відсутність змін у способі життя потерпілого у зв`язку із вчиненням щодо нього цього злочину, враховуючи зібрані докази, дійшов обґрунтованого висновку, що розмір моральної шкоди необхідно визначити у розмірі 2000 грн. Такий висновок відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, що повністю узгоджуються з позицією Верховного Суду, сформованою у справі №372/3192/18 від 25.08.2020 року. Слід зазначити, що апелянт, посилаючись на вказану правову позицію Верховного Суду, цитує частину тексту не у повному обсязі. В повному тексті постанови, Верховний Суд робить висновок про обґрунтованість рішення апеляційного суду щодо збільшення розміру моральної шкоди з урахуванням обставин конкретного провадження. Колегія суддів критично оцінює наданий позивачем розрахунок розміру завданої йому моральної шкоди на підставі методики професора ОСОБА_4 , оскільки відповідно рішення Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 методика була виключена з Реєстру методик проведення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства Юстиції України. Крім того зазначена методика має імовірний характер та є науковою рекомендацією, запропоновані ОСОБА_4 формула і коефіцієнти для обрахування компенсації моральної шкоди, носять винятково абстрактний характер. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції були всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішенняпідлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381,382,383,384,390 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 липня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Головуючий: С.В. Боймиструк Судді: С.О. Гордійчук Н.М. Ковальчук