Постанова 4815 № 949/354/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 листопада 2022 року м. Рівне Справа № 949/354/22 Провадження № 22-ц/4815/1074/22 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчук Н. М., суддів: Хилевича С. В.. Шимківа С. С. секретар судового засідання Крижов В. С. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Головне управління Національної поліції в Рівненській області, відповідач Рівненська обласна прокуратура, відповідач Державна казначейської служби України розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області на рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 15 червня 2022 року у складі судді Отупор К. М., ухвалене в м. Дубровиця Рівненської області об 11 годині 58 хвилин, повний текст рішення складено 20 червня 2022 року, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, Рівненської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 24 травня 2019 року заступником начальника Дубровицького ВП Сарненського ВП ГУНП у Рівненській області Ковалем О. В. внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення ним та ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12019180110000257. 31 травня 2019 року йому повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. Вироком Зарічненського районного суду Рівненської області від 22 березня 2021 року його визнано невинуватим у пред`явленому обвинувачені за ч. 2 ст. 240 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року вирок Зарічненського районного суду Рівненської області від 22 березня 2021 року залишено без змін. Таким чином, у кримінальному провадженні №12019180110000257 з дати повідомлення йому про підозру 31 травня 2019 року і до 01 листопада 2021 року, тобто дати набрання виправдувальним вироком щодо нього законної сили, що складає 2 роки 5 місяців (29 місяців), він перебував під слідством внаслідок незаконного повідомлення йому про підозру та під судом, також впродовж вказаного часу він був позбавлений свого майна, яке зберігалося під арештом в органі поліції. Унаслідок незаконних дій працівників поліції, які проводили досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12019180110000257 та працівників прокуратури, які здійснювали нагляд за додержанням законів та підтримання обвинувачення у ньому, йому завдано моральну шкоду, яка полягає в стражданнях, яких він зазнав через незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності та незаконного вилучення та арешту його майна, тривалого в часі перебування під слідством та судом. Наведені обставини вкрай негативно вплинули на його психологічний стан, призвели до переживань, стресу, побоювання за його майбутнє, завдали шкоди його репутації та, як результат, призвели до погіршення відносин з оточуючими людьми, порушили нормальні життєві зв`язки, змусили його докладати додаткові зусилля для організації свого життя, позбавили можливості користуватися майном, необхідним у сільськогосподарській діяльності, яку він здійснює. Так, впродовж усього часу перебування під слідством та судом, він змушений був їздити в інші населені пункти та приймати участь у численних процесуальних діях в м. Дубровиця Рівненської області, де проводилося досудове розслідування та в смт. Зарічне Рівненської області, де здійснювався судовий розгляд кримінального провадження, для захисту від незаконного обвинувачення звернутися за допомогою до професійного адвоката, разом з ним здійснювати підготовку до свого захисту та збір доказів у кримінальному провадженні. Просив суд стягнути з Державного бюджету України на його користь у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, грошові кошти в сумі 217 500 грн. Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 15 червня 2022 року вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, грошові кошти в сумі 188 500 грн.. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Судові витрати віднесено за рахунок держави. Рішення суду першої інстанції вмотивоване передбаченим законом правом особи на відшкодування шкоди, яка була їй заподіяна незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду та обґрунтована тим, що позивачу була пред`явлена підозра у вчиненні кримінального правопорушення, а згодом судом першої інстанції було винесено щодо нього виправдальний вирок, який залишений без зміни ухвалою суду апеляційної інстанції, яка набрала законної сили. Часткове задоволення позовних вимог у меншій сумі, ніж була заявлена позивачем, зумовлене застосуванням ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», яка передбачає, що при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, розмір відшкодування такої шкоди обраховується виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, а відтак до стягнення підлягає сума 188 500 грн. з розрахунку 6500 грн (мінімальна заробітна плата за один місяць у 2022 році) х 29 місяців перебування під слідством та судом (з 31 травня 2019 року по 01 листопада 2021 року). Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, Головне управління Національної поліції в Рівненській області оскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що що право на відшкодування шкоди позивачу визначене ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», яка передбачає, що таке право виникає у випадку встановлення рішенням суду факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття під варту, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, та доводить, що на даний час відсутнє будь-яке рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту незаконного проведення процесуальних дій працівниками Головного управління Національної поліції в Рівненській області щодо позивача. Звертає увагу, що обов`язковими умовами відповідальності є наявність шкоди, протиправної поведінки заподіювача, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою, вина заподіювача шкоди, та пояснює, що в даному випадку ці обов`язкові складники відсутні. Вказує, що обов`язок відшкодувати завдану потерпілому шкоду покладається не на посадову особу, незаконними рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна. Вважає, що позивачем не доведено, що причиною його важкого стану здоров`я, які тривали до подання позову, є саме дії Головного управління Національної поліції в Рівненській області, як і не підтверджено власне самого важкого стану, страждань, заподіяних внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими, порушення життєвих зв`язків тощо. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Відзиву на апеляційну скаргу не подано. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 24 травня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12019180110000257 31 травня 2019 року у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України. Вироком Зарічненського районного суду Рівненської області від 22 березня 2021 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 240 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року вирок Зарічненського районного суду Рівненської області від 22 березня 2021 року залишено без змін. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що незаконними діями відповідачів, які виявилися у незаконному притягненні його до кримінальної відповідальності та незаконному вилученні й арешті його майна, тривалому перебуванні під слідством та судом, йому спричинені моральні страждання у вигляді постійних переживань, стресу, побоювань за майбутнє, погіршенні репутації та взаємин із оточуючими людьми. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України). Частинами 1 та 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України). Відповідно до ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом. Згідно із ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Пунктами 1, 3 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків,вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (ч.ч. 4, 5 ст. 4 цього Закону). Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц (провадження №14-298цс18). Дослідженими обставинами справи та наявними матеріалами безспірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 31 травня 2019 року (часу повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України) по 01 листопада 2021 року (часу постановлення ухвали Рівненським апеляційним судом, якою залишено без змін вирок Зарічненського районного суду Рівненської області). Факт заподіяння позивачеві моральної шкоди, яка виражена у душевних стражданнях та переживаннях через незаконне притягнення притягнення до кримінальної відповідальності, є очевидним і встановленим дійсними обставинами справи й відповідними матеріалами. Таке притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності порушило його звичайний ритм та спосіб життя, негативно вплинуло на психологічний стан, призвело до переживань, стресу, побоювання за майбутнє, завдало шкоди його репутації, погіршило відносини із оточуючими, змусило докладати зусиль з метою доведення своєї невинуватості В ході судового розгляду винуватість позивача у вчиненні кримінального правопорушення не була доведена, і судовим рішенням,я ке набрало законної сили, він визнаний невинуватим у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Таким чином, оскільки ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом з 31 травня 2019 року по 01 листопада 2021 року, тобто 29 місяців, адже вироком Зарічненського районного суду Рівненської області від 22 березня 2021 року його було визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 240 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, підлягає до стягнення моральне відшкодування за вказаний період (29 місяців), виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, установленої станом на 01 січня 2022 року в розмірі 6500 гривень Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік». Часткове задоволення місцевим судом позовних вимог в розмірі 188 500 гривень (6500 грн. х 29 місяців), попри те, що позов був заявлений на суму 217 500 гривень, апеляційний суд вважає обґрунтованим і таким, що відповідає ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та є справедливим і достатнім відшкодуванням завданих позивачу моральних втрат. Заперечення Головного управління Національної поліції в Рівненській області проти задоволення позовних вимог і їх безпідставність не спростовують законних висновків суду першої інстанції, який дав ґрунтовну оцінку дослідженим у справі доказам і обставинам в сукупності та взаємозв`язку із нормами закону, що регулюють спірні правовідносини. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області залишити без задоволення. Рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 15 червня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 02 грудня 2022 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Хилевич С. В. Шимків С. С.