Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 912/322/26

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.06.2026 року м.Дніпро Справа № 912/322/26 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Висоцького А.М. (доповідач по справі) суддів: Віннікова С.В., Левшиної Г.В. секретар судового засідання: Гетьманенко С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Фізичної особи-підприємця ПЕТРОВА Володимира Володимировича на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.04.2026, суддя суду першої інстанції Коваленко Н.М., м. Кропивницький, повний текст рішення складено та підписано 27.04.2026 по справі № 912/322/26 за позовом Фізичної особи-підприємця ХОЛЯВКО Вікторії Станіславівни (м. Кременчук Полтавської області) до відповідача: Фізичної особи-підприємця ПЕТРОВА Володимира Володимировича (м. Світловодськ, Олександрійський район, Кіровоградська область) про стягнення 176 700,00 грн, - ВСТАНОВИВ:

Описова частина. У лютому 2026 року до Господарського суду Кіровоградської області звернулася ФОП Холявко В.С. з позовом до ФОП Петрова В.В. про стягнення заборгованості в розмірі 176 700 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на непостачання відповідачем товару всупереч п. 3.1. Договору № 07/08 від 26.08.2024, вказаного в п. 1.2. Договору. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 27.04.2026 у справі № 912/322/26 провадження у справі в частині стягнення 60 000,00 грн. заборгованості закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору. Позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ПЕТРОВА Володимира Володимировича на користь Фізичної особи-підприємця ХОЛЯВКО Вікторії Станіславівни заборгованість у розмірі 116 700,00 грн, а також 3 328,00 грн судового збору. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату винесення рішення у цій справі за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 116 700,00 грн. З урахуванням того, що відповідачем у справі позовні вимоги в частині наявної заборгованості не заперечено, факти, викладені в позовній заяві, не спростовано, строки виконання зобов`язань за Договором є такими, що настали, господарський суд визнав позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 116 700,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Аргументи учасників справи. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. До Центрального апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ПЕТРОВА Володимира Володимировича на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.04.2026 у справі № 912/322/26. Апелянт вказав, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність заборгованості у розмірі 116 700,00 грн станом на 27.04.2026. На момент ухвалення рішення зобов`язання скаржника було виконано у повному обсязі. ФОП Петров В.В. здійснив повний розрахунок із ФОП Холявко В.С., що підтверджується платіжними інструкціями, а саме: Платіжна інструкція № 63 від 25.02.2026 на суму 20 000, 00 грн. Платіжна інструкція № 70 від 04.03.2026 на суму 20 000, 00 грн. Платіжна інструкція № 83 від 19.03.2026 на суму 20 000, 00 грн. Платіжна інструкція № 119 від 22.04.2026 на суму 116 700,00 грн. Загальна сума оплати становить 176 700,00 грн, що відповідає повній ціні Договору № 07/08 від 26.08.2024. Окрім того, факт відсутності заборгованості додатково зафіксовано в Акті звірки взаєморозрахунків за період з 26.08.2024 по 22.04.2026 між Фізичною особою підприємцем ХОЛЯВКО Вікторією Станіславівною та Фізичною особою-підприємцем ПЕТРОВИМ Володимиром Володимировичем за договором № 07/08 від 26.08.2024, який підписаний сторонами. За даними Фізичної особи-підприємця ХОЛЯВКО Вікторії Станіславівни, станом на 22.04.2026 заборгованість відсутня. Керуючись викладеним вище, апелянт просить рішення скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 116 700, 00 грн. та закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу. Позивач своїм процесуальним правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав. Згідно з частини третьої ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 912/322/26 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Висоцький А.М. (доповідач), судді: Вінніков С.В., Левшина Г.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026. На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи № 912/322/26 на адресу Центрального апеляційного господарського суду не надходили. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ПЕТРОВА Володимира Володимировича на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.04.2026 у справі № 912/322/26; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали; призначено справу № 912/322/26 до розгляду на 02.06.2026 о 11:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 65, в залі судових засідань № 201; явка представників учасників справи визнана необов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів. 19.05.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 912/322/26. Представники учасників справи у судове засідання 02.06.2026 не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином. Відповідно до частин другої-третьої статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є необов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 06.05.2026, якою призначено справу № 912/322/26 до розгляду на 02.06.2026 о 11 год. 00 хв., була отримана в електронному кабінеті Фізичної особи-підприємця ПЕТРОВА Володимира Володимировича 12.05.2026, Фізичної особи-підприємця ХОЛЯВКО Вікторії Станіславівни 12.05.2026. Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ПЕТРОВА Володимира Володимировича на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.04.2026 по справі № 912/322/26, не дивлячись на відсутність представників учасників справи, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя. Вирішуючи клопотання про дослідження нових доказів, наданих апелянтом при поданні апеляційної скарги, а саме: - платіжної інструкції № 119 від 116 7000 грн.; - Акту звірки, колегія суддів дійшла до висновку про відмову у їхньому прийнятті, оскільки відповідно до частини другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються у апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В свою чергу частини третя статті 296 ГПК України передбачає, що докази, яку не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Так, надаючи нові докази, відповідач не наводить жодних доказів як неможливості їх подання до суду першої інстанції під час розгляду справи, так і об`єктивних причин невиконання встановлених процесуальних обов`язків. Фактичні обставини, встановлені судом. 26.08.2024 ФОП Петровим В.В. (Постачальник) та ФОП Холявко В.С. (Покупець) укладено Договір постачання товару № 07/08 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю Товар, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та здійснити оплату його вартості на умовах даного Договору. Згідно з п. 1.2. Договору найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару:

1. Костюм зварювальника робочий захисний, куртка і штани. Робоча уніформа, спец одяг, робочий костюм 20 шт. 2 700,00 грн. - 54 000,00 грн.

2. Жилет робочий, утеплений 20 шт. 1 100,00 грн. - 22 000,00 грн.

3. Спецодяг костюм робочий захисний, в комплекті куртка напівкомбінезон, роба 10 шт. 2 470,00 грн. - 24 700,00 грн.

4. Туристичний костюм для полювання та риболовлі 15 шт. 3 800,00 грн. - 76 000,00 грн. Разом без ПДВ - 176 700,00 грн. Відповідно до п. 1.3. Договору підтвердженням факту узгодження Сторонами асортименту, кількості і ціни Товару є прийняття Покупцем Товару по видатковій накладній Постачальника, яка після підписання її обома Сторонами має юридичну силу і є невід`ємною частиною цього Договору. Згідно з п. 1.4. Договору Сторони прийшли до згоди, що всі відносини між сторонами, які стосуються будь-яких поставок Товару Постачальником Покупцю без посилання в накладній чи в іншому документі на даний Договір, але поставлених в період дії даного Договору регулюються даним Договором. Відсутність посилань в бухгалтерських документах на даний Договір, у випадку, якщо поставка Товару мала місце в період дії даного Договору не може бути підставою для визнання таких поставок Товару бездоговірними. Відповідно до п. 2.1. Договору ціни на Товар у Постачальника встановлюються у гривнях і фіксуються на кожну окрему партію Товару. Ціна тари (упаковки) включена в ціну Товару. Ціна доставки товару включена в ціну Товару. Згідно з п. 2.2. Договору сума договору складає 176 700,00 (сто сімдесят шість тисяч сімсот гривень 00 копійок). Відповідно до п. 2.3.-2.4. Договору оплата Товару Покупцем проводиться в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника вказаний в реквізитах договору. При здійсненні оплати за товар, в графі призначення платежу, Покупець повинен вказувати - оплата за Товар. Згідно з п. 2.5.-2.6. Договору будь-які грошові кошти Покупця, які він оплачує з посиланням на номер та дату цього Договору, Сторони вважають такими, що надійшли на погашення тієї заборгованості Покупця перед Постачальником, що виникла раніше, відповідно до календарної черговості її виникнення. У випадку, якщо неможливо встановити за який конкретно Товар здійснена оплата, то Постачальник має право зарахувати таку оплата в рахунок погашення заборгованості за Товар, що був поставлений раніше, а в разі переплати, така оплата зараховується в якості попередньої оплати за майбутні поставки Товару. Порядок розрахунків між Сторонами може бути змінено шляхом складання Додаткової Угоди до Договору. Відповідно до п. 3.1. Договору поставка Товару здійснюється за рахунок постачальника на склад Покупця: 39625, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Магарова Генерала, буд. 1, кв. 223 протягом 10 календарних днів після отримання 100% передоплати. Умови поставки можуть бути змінені за домовленістю сторін. Згідно з п. 3.3. Договору моментом поставки вважається момент підписання уповноваженим представником Покупця видаткової накладної на Товар. Відповідно до п. 3.4.-3.5. Договору зобов`язання Постачальника по поставці Товару вважаються виконаними з моменту передачі Товару Покупцю за видатковою накладною на Товар. Підписання уповноваженим представником Покупця видаткової накладної на Товар розуміється як одержання Покупцем одночасно з Товаром його приналежностей і документів, що стосуються Товару, і які підлягають передачі разом з Товаром. Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі Товару за видатковою накладною на Товар. Ризик загибелі чи випадкового пошкодження Товару переходить одночасно з переходом права власності. Згідно з п. 5.1. Договору за невиконання чи несвоєчасне виконання своїх зобов`язань винна Сторона несе відповідальність згідно діючого законодавства України та умов цього Договору. Відповідно до п. 5.3. Договору у випадку порушення строків поставки Товару, Постачальник на вимогу Покупця зобов`язаний сплатити йому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вартості не поставленого в строк Товару за кожний календарний день прострочки. Згідно з п. 7.1. Договору Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками обох сторін. Відповідно до п. 7.2. Договору Договір діє до 31 грудня 2024 року включно, а в частині не проведених взаєморозрахунків, до моменту проведення остаточних розрахунків між сторонами. Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою позивача. За твердженням позивача, на виконання п. 2.2.-2.3. Договору 26.08.2024 перерахував на рахунок відповідача 176 700,00 грн, тим не менш, в супереч п. 3.1. Договору Товар вказаний в п. 1.2. Договору поставлений так і не був. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Мотивувальна частина. Відповідно до частини першої ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною другою ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з таких підстав. Пунктом 1 частиною другої ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. За своїм змістом та правовою природою укладений Договір є договором поставки. Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. З матеріалів справи вбачається сплата 26.08.2024 позивачем на рахунок відповідача, що вказаний в Договорі, коштів у розмірі 176 700,00 грн. Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Частиною першою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу. За приписами частин першої-другої статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Докази того, що сторони узгодили інший термін поставки товару за Договором, ніж передбачений в п. 3.1, в матеріалах справи відсутні. Отже, враховуючи здійснену позивачем фактичну передплату, у відповідача виникли зобов`язання з поставки товару у відповідному обсязі та на суму здійсненої передплати в розмірі 176 700, 00 грн. Відповідно до статей 525-526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За приписами частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Відповідно до п. 3.4.-3.5. Договору зобов`язання Постачальника по поставці Товару вважаються виконаними з моменту передачі Товару Покупцю за видатковою накладною на Товар. Підписання уповноваженим представником Покупця видаткової накладної на Товар розуміється як одержання Покупцем одночасно з Товаром його приналежностей і документів, що стосуються Товару, і які підлягають передачі разом з Товаром. Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі Товару за видатковою накладною на Товар. Ризик загибелі чи випадкового пошкодження Товару переходить одночасно з переходом права власності. Відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (постанова Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18). Зважаючи на відсутність в матеріалах справи при розгляді судом першої інстанції заперечень відповідача щодо позовних вимог, доказів поставки товару, а також відсутність доказів повернення сплачених як передоплата за товар грошових коштів у розмірі 176 700,00 грн, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Крім того, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про встановлення часткової сплати коштів відповідачем на користь позивача у розмірі 60 000,00 грн. і закриття провадження у справі в цій частині за відсутності спору відносно цієї суми між сторонами на момент розгляду справи. Натомість, спірним залишається питання закриття провадження у справи в частині стягнення коштів у сумі 116 700,00 грн. Аналізуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів констатує наступне. У своїй апеляційній скарзі відповідач вважає, що провадження по справі має бути закрито у зв`язку із відсутністю предмета спору, а рішення суду підлягає скасуванню, оскільки 22.04.2026 ним повністю виконані свої обов`язки по сплаті суми заборгованості у розмірі 116 700,00 грн. На підтвердження своїх доводів, апелянт надає Акт звірки взаєморозрахунків за період з 26.08.2024 по 22.04.2026 між Фізичною особою підприємцем ХОЛЯВКО Вікторією Станіславівною та Фізичною особою-підприємцем ПЕТРОВИМ Володимиром Володимировичем за договором № 07/08 від 26.08.2024, який підписаний сторонами. За даними Фізичної особи-підприємця Холявко Вікторії Станіславівни, станом на 22.04.2026 заборгованість відсутня. Правові підстави для закриття провадження у справі передбачені статтею 231 Господарського процесуального кодексу України. До таких зокрема віднесені: 1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу; 4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; 5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; 6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом. Перелік підстав є вичерпним. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті спору у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої позиції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 95)). З урахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Отже, суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення. При цьому протилежне, зокрема скасування рішення суду з тих підстав, що сторона спору на стадії апеляційного перегляду рішення вчинила дії, які направлені, по суті, на вирішення питання шляхом фактично позапримусового виконання зобов`язання, хоча і за наслідками встановлення судом першої інстанції обставин та ухвалення рішення про зобов`язання вчинення дій на користь позивача, означало б скасування законного та обґрунтованого рішення, яке ухвалене за результатами встановлення фактичних обставин справи, надання оцінки доказам, правильного застосування норм матеріального і процесуального права. Статтею 278 ГПК України визначені підстави для скасування судового рішення повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині. Відповідно до наведеної статті судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Разом з тим статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, у розумінні статті 278 ГПК України підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі є порушення судом процесуального законодавства, зокрема, й коли суд першої інстанції не врахував обставини того, що предмет спору припинив існувати до ухвалення рішення. Подібна конструкція, до прикладу, передбачена процесуальним кодексом для випадку, коли після ухвалення оскаржуваних рішень настали інші обставини, які також є підставою для закриття провадження у справі за правилами пункту 6 частини першої статті 231 ГПК України. Так, за частиною третьою статті 278 ГПК України якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті. Натомість, відповідно до приписів частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно із частиною першої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до статті 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Приписи статті 79 ГПК України, встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами першою-третьою статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005). У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі. Один із фундаментальних принципів цивільного законодавства, закріплений частиною першою статті 12 Цивільного кодексу України, передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Відповідно до приписів частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. При цьому, частина четверта статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Крім того, частиною першою статті 14 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип диспозитивності господарського судочинства, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною ж другою статті 14 ГПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Колегія суддів зазначає, що відповідач в даній справі ФОП ПЕТРОВ Володимир Володимирович до постановлення рішення судом першої інстанції 27.04.2026 року, не скористався своїми процесуальними правами та не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували погашення ним існуючої суми заборгованості. Зважаючи на зазначену обставину, суд першої інстанції був позбавлений процесуальної можливості належним чином дослідити відповідні докази та встановити існуючи правовідносини між сторонами. В свою чергу, частина друга статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Крім того, процесуальним законодавством чітко визначені підстави прийняття судом апеляційної інстанції доказів, які не були подані до суду першої інстанції. Частиною третьої стаття 269 ГПК України встановлено, що такі докази приймаються лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У відповідності до правових позицій ВС КГС, викладених у постановах від 13.04.2021 у справі 909/722/14 та від 1 липня 2021 року по справі 46/603, положення частини третьої ст. 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи" і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Недоведеність таких обставин виключає процесуальні підстави для дослідження апеляційним судом таких додаткових доказів. Положення статті 269 ГПК України є універсальними і застосовуються судом апеляційної інстанції у всіх категоріях спорів. У висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 зі справи 916/3130/17 та від 18.06.2020 зі справи 909/965/16, від 26.02.2019 зі справи 913/632/17 єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи. Колегія суддів апеляційного суду констатує, що відповідач ні в апеляційній скарзі, ні в клопотанні про долучення доказів не наводить жодних доказів, які б обґрунтували неможливість подання до суду документів на підтвердження погашення заборгованості. Зазначення про суперечливу поведінку позивача, не може відноситися до таких об`єктивних обставин. Натомість характер та тип документів Платіжна інструкція № 119 від 22.04.2026 на суму 116 700,00 грн. та Акт звірки взаєморозрахунків за період з 26.08.2024 по 22.04.2026 між Фізичною особою підприємцем ХОЛЯВКО Вікторією Станіславівною та Фізичною особою-підприємцем ПЕТРОВИМ Володимиром Володимировичем за договором № 07/08 від 26.08.2024, який підписаний сторонами, свідчить, що вони видані саме відповідачем, або за його безпосередньої участі. Тому саме відповідач мав можливість надати зазначені докази суду першої інстанції, проте такою можливістю не скористався. У постанові від 30 серпня 2024 року у справі № 916/3006/23, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 09.03.2021 у справі № 914/1034/18, від 10.09.2021 у справі № 910/13848/20, від 27.09.2022 у справі № 910/14363/21, від 25.07.2019 у справі № 916/144/18 про те, що закриття апеляційним судом провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України може бути здійснено, якщо предмет спору припинив існування після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, позаяк відсутні підстави для скасування рішення лише з цих мотивів, якщо його законність та обґрунтованість не спростована за наслідками апеляційного розгляду. Таким чином, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду висновує, що суд закриває провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору. У випадку виникнення обставин припинення існування предмета спору на стадії апеляційного (касаційного) перегляду справи, відсутні підстави для застосування пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України та скасування судового рішення по суті спору лише з мотивів виникнення зазначених обставин, якщо законність та обґрунтованість судового рішення не спростована за наслідками апеляційного (касаційного) розгляду справи. Враховуючи вищенаведені висновки Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що в межах даної справи, питання про необхідність закриття провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України судом першої інстанції не досліджувалось у зв`язку із ігноруванням сторонами своїх процесуальних обов`язків. Як наслідок, судом першої інстанції не допущено порушень та ухвалено законне і обґрунтоване рішення. Крім того, ГПК України передбачає спеціальні процесуальні механізми та процедуру для випадку припинення існування предмета спору, які виникли після ухвалення рішення судом першої інстанції. Так, у разі, коли боржник добровільно виконав рішення суду (повністю чи частково), яке підлягає виконанню на підставі виконавчого документа (наказу), то боржник відповідно до частини другої статті 328 ГПК України наділений правом звернутися до суду із відповідною заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково (якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою). Судове рішення також може бути переглянуто за правилами глави 3 ГПК України за наявності для цього відповідних підстав. Таким чином, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції. Висновки апеляційного господарського суду. Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Будь-яких підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.04.2026 по справі № 912/322/26, за результатами його апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено. За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.04.2026 по справі № 912/322/26 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта. Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ПЕТРОВА Володимира Володимировича на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.04.2026 у справі № 912/322/26 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.04.2026 у справі № 912/322/26 залишити без змін. Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 03.06.2026. Головуючий суддя Висоцький А.М. Судді Вінніков С.В. Левшина Г.В.