Постанова Сумський апеляційний суд № 591/5258/26

Справа №591/5258/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Сибільов О. В. Номер провадження 33/816/1241/26 Суддя-доповідач Шинкаренко А. І. Категорія 184 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Шинкаренко А. І. ,за участі секретаря судового засідання Кислої Ю.М., особи стосовно, якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , представника законного представника потерпілого ОСОБА_2 адвоката Шабатіна Д.Є., розглянувши у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника законного представника потерпілого ОСОБА_2 адвоката Шабатіна Д.Є. на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 08 травня 2026 року, якою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , закрито провадження по справі за ч. 1 ст. 184 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, в с т а н о в и л а: Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 08 травня 2026 року закрито провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Суд першої інстанції встановив, що 29 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 001040. Відповідно до змісту протоколу, 29 квітня 2026 року о 20 год 00 хв за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 ухилилася від виконання передбачених законом батьківських обов`язків щодо свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виразилося в незабезпеченні належного захисту прав та інтересів дитини. Цим вона порушила вимоги ст. 150 Сімейного кодексу України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, представник законного представника ОСОБА_2 адвокат Шабатін Д.Є., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 08 травня 2026 року та постановити нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, і накласти на неї адміністративне стягнення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки долученим до матеріалів справи висновку психолога, акту обстеження житлово-побутових умов, а також письмовим поясненням дитини, наданим у присутності психолога. Таким чином, закривши провадження у справі, суд першої інстанції передчасно звільнив особу від юридичної відповідальності, чим нівелював принцип невідворотності відповідальності та безпідставно обмежив право потерпілої сторони на справедливий судовий захист. Представник законного представника ОСОБА_2 адвокат Шабатін Д.Є. підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 08 травня 2026 року і постановити нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. Особа, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 просила постанову судді залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення. В обґрунтування своєї позиції по справі просила долучити до матеріалів справи диск з фото та відео файлами. Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту оскаржуваного судового рішення, доводи представника законного представника ОСОБА_2 адвоката Шабатіна Д.Є., думку особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов таких висновків. При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи стосовно ОСОБА_1 повною мірою дотримався наведених вимог законодавства. Об`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством. Об`єктивна сторона даного правопорушення, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей полягає у бездіяльності, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно і у неповному обсязі. Таке ухилення може бути у формі бездіяльності, пов`язаної із незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей. Диспозиція даної норми є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які визначають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють, щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Відповідно до ч. 1 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч. 2 ст. 150 СК України). Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ч. 3 ст. 150 СК України). Батьки зобов`язані поважати дитину (ч. 4 ст. 150 СК України). Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (ч. 5 ст. 150 СК України). Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини (ч. 6 ст. 150 СК України). Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини (ч. 7 ст. 150 СК України). Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону. У абзаці 2 пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року визначено, що означає «не піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя»: незабезпечення необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складник виховання; не спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявлення інтересу до її внутрішнього світу; не створення умов для здобуття нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можуть розцінюватися як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить, що під ухиленням від виконання батьківських обов`язків слід розуміти не будь яку дію, а виключно невиконання тих обов`язків, які чітко визначені законом і безпосередньо стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини. Згідно з ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначаються: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Відповідно до п. 9 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол, з конкретизацією суті порушення. Суд першої інстанції правильно звернув уваги на невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 001040 від 29 квітня 2026 року вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому не викладено суть адміністративного правопорушення. Зокрема, не зазначено всіх ознак об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а саме не конкретизовано, у чому саме полягає ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків, не зазначена форма вини та наслідки, що настали саме у зв`язку з неналежним виконанням батьківських обов`язків, їхній причинний зв`язок. Особою, якою складено протокол, зазначено лише загальні фрази щодо ухилення від виконання батьківських обов`язків, з яких неможливо встановити, в чому конкретно полягає ухилення від виконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 та в чому саме її вина. Долучене до протоколу письмове пояснення сина ОСОБА_3 не може свідчити про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. Викладені у ньому обставини стосуються подій, що відбувалися на території Королівства Нідерланди, тоді як місцем вчинення інкримінованого правопорушення у протоколі зазначено: АДРЕСА_1 . Крім того, наявний у матеріалах справи Акт оцінки потреб сім`ї/особи складений за місцем проживання батька дитини, а не за фактичним місцем проживання особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. За таких обставин зазначений акт є неналежним доказом та не може свідчити про ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків. Наданий висновок психолога, відповідно до якого у дитини ОСОБА_3 встановлено підвищений рівень тривожності, емоційне напруження, зниження відчуття психологічної безпеки, а також ознаки внутрішнього дискомфорту та підвищеної емоційної вразливості, сам по собі не може свідчити про вину ОСОБА_1 у виникненні такого психологічного стану дитини. Матеріали справи не містять жодних доказів існування прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями (чи бездіяльністю) ОСОБА_1 та зазначеними психоемоційними проявами у дитини. Отже, наявними у матеріалах справи доказами не доведено поза розумним сумнівом факту ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством батьківських обов`язків щодо її сина ОСОБА_3 , що, у свою чергу, унеможливлює встановлення в її діях (бездіяльності) складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. На переконання суду апеляційної інстанції, при розгляді питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно дослідив усі обставини справи у їх сукупності та прийшов до правильного висновку про закриття провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. При цьому порушень статей 279, 280 КУпАП не встановлено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального права, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Будь-яких інших доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги та спростування висновків, викладених у постанові суду першої інстанції, апелянт не подав та таких не здобуто. Відповідно до положень ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь. Наведені в апеляційній скарзі доводи з урахуванням наявних у справі доказів не викликають сумнівів у правильності висновків суду першої інстанції та не спростовують встановлених ним фактичних обставин справи, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови судді першої інстанції відсутні. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя п о с т а н о в и л а: Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 08 травня 2026 року, якою закрито провадження по справі стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника законного представника потерпілого ОСОБА_2 адвоката Шабатіна Д.Є. на цю постанову - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Сумського апеляційного судуШинкаренко А. І.