Ухвала КАС ВС № 380/20077/25

УХВАЛА 01 червня 2026 року м. Київ справа №380/20077/25 адміністративне провадження № К/990/18568/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г., перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі, за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, У С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - В/ч НОМЕР_1 ), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з 01.03.2018 по день фактичної виплати 11.07.2025; - зобов`язати В/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з 01.03.2018 по день фактичної виплати 11.07.2025. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2025, адміністративний позов задоволено повністю. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, В/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України подано апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2026 апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням підстав для його поновлення, з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку, або доказів здачі апеляційної скарги для відправлення до суду апеляційної інстанції у передбачений законом строк та документа про сплату судового збору в розмірі 1816,80 грн. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2026 у відкритті апеляційного провадження на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі № 380/20077/25 відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки вимоги ухвали апеляційного суду в частині подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження не виконано, усунувши недоліки апеляційної скарги лише в частині сплати судового збору. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, В/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулася через підсистему «Електронний Суд» до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою. Ухвалою Суду від 11.05.2026 касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи, оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн. Одночасно скаржнику роз`яснено, що у разі невиконання вимог статті 330 КАС України в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута. Частиною одинадцять статті 251 КАС України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Згідно пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення, за умови отримання відповідного повідомлення про його доставлення. Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про залишення касаційної скарги без руху від 11.05.2026) доставлена в Електронний кабінет В/ч НОМЕР_1 11.05.2026 о 21 год 55 хв, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. 20.05.2026 від скаржника на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла уточнена касаційна скарга та разом з якою надано документ про сплату судового збору. Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення та матеріали уточненої касаційної скарги, суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Частиною третьою статті 298 КАС України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, що були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави. Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, суд виходить з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), що безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними та допустимими засобами доказування. При вирішенні питання про поновлення строку, у межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, що слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, що він учиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах. При поданні апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документу повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Колегія суддів зазначає, що поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. Суд повторно звертає увагу на тому, що особа, яка зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Відтак, органи влади, що діють як суб`єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов`язків. Питання процесуальних наслідків невиконання апелянтом передбаченого частиною другою статті 295 КАС України обов`язку із подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження також вже неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом. Верховний Суд у постановах від 30.03.2021 у справі № 280/5079/19, від 20.05.2021 у справах № 420/499/20, № 640/11518/20, від 20.12.2021 у справі № 640/6212/19, від 11.04.2024 у справі № 540/4229/20, зауважив, що частиною другою статті 295 КАС України чітко встановлює момент початку відліку строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, повний текст якого був складений поза межами судового засідання, а саме - день складення повного судового рішення. Момент фактичного отримання сторонами повного тексту рішення суду першої інстанції є обставиною, що наділяє таких осіб правом на поновлення строку апеляційного оскарження такого рішення у разі звернення до апеляційного суду поза межами тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Отже, реалізація передбаченого частиною другою статті 295 КАС України права на поновлення строку на звернення до суду апеляційної інстанції не можлива без подання апелянтом відповідної заяви про поновлення пропущеного строку. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті провадження, виходив з того, що сам на факт порушення процесуальних строків та відсутності законних підстав для їх поновлення. Суд констатував, що рішення суду першої інстанції було ухвалене двадцять сьомого листопада дві тисячі двадцять п`ятого року, тоді як апеляційна скарга надійшла лише дев`ятого січня дві тисячі двадцять шостого року, що свідчить про явне пропущення передбаченого законом тридцятиденного терміну. Навіть після того, як скаржнику було надано можливість виправити цей недолік і подати відповідне клопотання із зазначенням поважних причин пропуску, військова частина не надала суду належних доказів, які б виправдовували таку затримку. Суд підкреслив, що заявник не долучив жодних документів, зокрема поштових конвертів чи квитанцій, які б підтверджували дату фактичного отримання копії судового рішення або дату відправлення скарги поштою. Суд апеляційної інстанції встановив, що судове рішення, ухвалене в порядку письмового провадження 27.11.2025, вказане рішення оскаржено в апеляційному порядку 09.01.2026, що згідно з відомостями реєстраційної позначки суду апеляційної інстанції свідчить про пропуск встановленого процесуального строку на апеляційне оскарження. При цьому з долученої до матеріалів апеляційної скарги копії поштового конверту виявилося неможливим встановити точну дату здачі апеляційної скарги для відправлення до суду апеляційної інстанції. Окремої заяви про поновлення процесуального строку до апеляційної скарги долучено не було, як і не заявлено про необхідність поновлення цього строку за змістом самої апеляційної скарги. За таких обставин суд апеляційної інстанції постановив ухвалу від 13.03.2026 про залишення апеляційної скарги без руху, запропонувавши апелянту усунути виявлені недоліки шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин його пропуску або надання доказів здачі апеляційної скарги для відправлення до суду апеляційної інстанції у передбачений законом строк. Разом з тим, відповідач В/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України вимоги ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху в частині подання означеної заяви не виконав. Особа, яка подала апеляційну скаргу, усунула недоліки лише в частині надання документів, що підтверджують сплату судового збору. Зважаючи на те, що скаржником у встановлений судом строк не подано заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, а вказані в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху недоліки в цій частині не усунуто, суд апеляційної інстанції на підставі відповідних норм процесуального законодавства постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження. Ураховуючи те, що скаржник оскаржує ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, зазначену в частині третій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження можуть бути неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Водночас скаржник належно не обґрунтовує неправильність застосування норм процесуального права при відмові у відкритті апеляційного провадження у справі. Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Суду від 11.05.2026 про залишення касаційної скарги без руху в частині надання уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. У пункті 1 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи. Ураховуючи викладене та керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі, за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - повернути скаржнику. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді Л.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк