Ухвала КАС ВС № 380/18497/25

УХВАЛА 18 травня 2026 року м. Київ справа №380/18497/25 адміністративне провадження № К/990/15763/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е., перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі - В/ч НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_1 (далі - В/ч НОМЕР_1 ), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_2 щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 08.02.2017 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року; - зобов`язати В/ч НОМЕР_2 нарахувати i виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 08.02.2017 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року у сумі 37744,97 грн; - визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 09.02.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року; - зобов`язати В/ч НОМЕР_1 нарахувати i виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію гpoшoвoгo забезпечення за період з 09.02.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року у сумі 45913,17 грн; - визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; - зобов`язати В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 3911,39 грн щомісячно за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 у загальній сумі 226860, 62 грн. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2025, адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 08.02.2017, із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін; - зобов`язано В/ч НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 08.02.2017 із застосуванням базового місяця січня 2008 року, з урахуванням виплачених сум індексації грошового забезпечення за вказаний період; - визнано протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 09.02.2017 по 28.02.2018, із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін; - зобов`язано В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 09.02.2017 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січня 2008 року, з урахуванням виплачених сум індексації грошового забезпечення за вказаний період; - визнано протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 індексації грошового забезпечення в повному обсязі; - зобов`язано В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, розраховану як різниця між сумою індексації і розміром підвищення грошового доходу у березні 2018 року, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, з урахуванням виплачених сум індексації грошового забезпечення за вказаний період; - у задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, В/ч НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2025 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено, а апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 1453,44 грн. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.01.2026 апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 у справі № 380/18497/25 повернуто апелянту на підставі частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки у встановлений судом строк не усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі апеляційного суду від 22.12.2025. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2026 апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання заяви про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2026 визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, а апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2026 визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, у задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження відмовлено. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 у справі № 380/18497/25 відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, оскільки суд апеляційної інстанції не вбачав підстав для можливості визнання поважними причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення суду від 28.11.2025, а інших доводів поважності причин пропуску строку апелянтом не зазначено. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, В/ч НОМЕР_1 звернулася через підсистему «Електронний Суд» до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою. Ухвалою Суду від 13.04.2026 касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи, оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн. Одночасно скаржнику роз`яснено, що у разі невиконання вимог статті 330 КАС України в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута. Частиною одинадцять статті 251 КАС України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Згідно пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення, за умови отримання відповідного повідомлення про його доставлення. Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про залишення касаційної скарги без руху від 13.04.2026) доставлена в Електронний кабінет В/ч НОМЕР_1 13.04.2026 о 18 год 21 хв, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. 22.04.2026 від скаржника на виконання ухвали про залишення без руху через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла заява про усунення недоліків разом із уточненою касаційною скаргою, а згодом, 23.04.2026, скаржником надано документ про сплату судового збору. Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, матеріали уточненої касаційної скарги, суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Частиною третьою статті 298 КАС України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, що були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави. Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, суд виходить з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), що безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними та допустимими засобами доказування. При вирішенні питання про поновлення строку, у межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, що слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, що він учиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах. При поданні апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документу повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Верховний Суд в постанові від 24.07.2023 у справі № 200/3692/21, зважаючи на зміст норм процесуального права, якими врегульовано питання строків апеляційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду апеляційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані національними судами та ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, правові позиції Верховного Суду з цього приводу, вважав, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов: - первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження; - повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань; - скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою; - доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником; - наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами. Колегія суддів зазначає, що поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику апеляційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Суд повторно звертає увагу на тому, що особа, яка зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Це стосується і заявників, які діють як суб`єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі. Відтак, органи влади, що діють як суб`єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов`язків. Керуючись частиною п`ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 № 3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, з`ясовано, що на обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження В/ч НОМЕР_1 вказує, що процесуальний строк пропущено з поважних причин, зумовлених обставинами, які не залежали від волі скаржника. Окремо апелянт наголошує на тому, що несплата судового збору під час первинного звернення не повинна перешкоджати відкриттю апеляційного провадження за повторно поданою скаргою, оскільки обмеження права на повторне оскарження порушує основні засади судочинства та звужує право особи на перегляд рішення суду першої інстанції. Оцінюючи наведені скаржником доводи, суд апеляційної інстанції виходить із встановлених матеріалами справи обставин, згідно з якими оскаржуване рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження та своєчасно доставлено до Електронного кабінету відповідача. Первинну апеляційну скаргу було подано в межах процесуального строку через підсистему Електронний суд 10.12.2025. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2025 апеляційну скаргу залишено без руху через несплату судового збору, а ухвалою від 05.01.2026, у зв`язку з невиконанням вимог суду про залишення апеляційної скарги без руху у встановленим судом строк, повернуто скаржнику. Повторно апеляційну скаргу подано до суду лише 10.03.2026, тобто зі значним пропуском строку, визначеного статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд апеляційної інстанції зазначив, що норми чинного процесуального законодавства пов`язують можливість поновлення пропущеного строку виключно з наявністю дійсно непереборних, об`єктивних та незалежних від волі сторін перешкод, які створили істотні труднощі для своєчасного вчинення процесуальних дій, а тривала внутрішня процедура погодження видатків, відсутність належного бюджетного фінансування або тимчасовий брак коштів для сплати судового збору у суб`єкта владних повноважень мають суто суб`єктивний характер. Державні органи, які фінансуються з бюджету, зобов`язані в межах виділених асигнувань належним чином розподіляти кошти для забезпечення виконання своїх процесуальних обов`язків. Брак фінансування не створює для державного органу правових переваг і не надає права реалізовувати процесуальні права у будь-який довільний час після спливу встановлених законом строків. Сама по собі подальша сплата судового збору не є безумовною підставою для поновлення строку за відсутності доказів вжиття активних та своєчасних дій, спрямованих на оскарження рішення. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, колегія суддів апеляційної інстанції акцентувала увагу на тому, що повторна апеляційна скарга була подана більш ніж через три місяці після ухвалення рішення суду першої інстанції та через два місяці після повернення первинної скарги, при цьому матеріали справи не містять доказів активної поведінки скаржника протягом цього періоду. Враховуючи те, що скаржник оскаржує ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, зазначену в частині третій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження можуть бути неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Водночас скаржник належно не обґрунтовує неправильність застосування норм процесуального права при відмові у відкритті апеляційного провадження у справі. Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Суду від 13.04.2026 про залишення касаційної скарги без руху в частині надання уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. У пункті 1 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи. Ураховуючи викладене та керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії- повернути скаржнику. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді Л.О. Єресько М.В. Білак В.Е. Мацедонська