Постанова 4802 № 161/5604/26

Справа № 161/5604/26 Провадження №33/802/404/26 Головуючий у 1 інстанції:Олексюк А. В. Доповідач: Гапончук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 червня 2026 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., з участю захисника Карпука А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника Карпука А.С. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 березня 2026 року стосовно ОСОБА_1 , В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, адреса: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення за правилами ст. 36 КУпАП у виді штрафу у розмірі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу. Визначено стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665(шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп. Відповідно до постанови, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 03.03.2026 о 10 год 59 хв в м. Луцьку по пр. Соборності 15, керуючи автомобілем марки Volkswagen Tiguan д.н.з. НОМЕР_1 під час руху заднім ходом, не переконався в безпечності маневру, внаслідок чого допустив наїзд на припаркований автомобіль марки BMW X4 д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті автомобілі отримали механічні пошкодження, не дочекався приїзду працівників поліції залишив місце ДТП, крім того, повторно протягом року, будучи особою, яка не має права керування транспортними засобами повторно протягом року та чим порушив п.п. 2.1 а, 2.10 а, 10.9 ПДР України. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 5 ст. 126, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП. Не погодившись з постановою судді першої інстанції захисник в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та закрити провадження у справі у зв`язку відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вказує, що працівниками поліції з незрозумілих причин було встановлено причетність ОСОБА_1 до адміністративних правопорушень, враховуючи що автомобіль про який йде мова останньому не належить. Протоколи про адміністративне правопорушення складені за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, також без її виклику, а копії протоколів не вручені і не надіслані особі. Судовий розгляд також відбувся за відсутності ОСОБА_1 . Крім того, захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження згаданої вище постанови, оскільки повний текст постанови отримано лише 13 квітня 2026 року. За приписами ч. 6 ст. 294 КпАП України неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. У судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду (а.с. 33), жодних клопотань від нього про відкладення судового засідання або ж неможливості прибути в суд не надходило. За наведених обставин, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , при цьому враховує, що його інтереси в суді представляв захисник Карпук А.С. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши думку захисника який підтримав подану апеляційну скаргу, доходжу наступного висновку. Перш за все підлягає поновленню строк на апеляційне оскарження постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 березня 2026 року, оскільки такий пропущений з поважних причин, що доведено під час апеляційного розгляду. Відповідно до приписів ч. 7 ст. 294 КпАП України, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Статтею 278 КпАП України визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Дані вимоги Закону в повному обсязі суддею першої інстанції при розгляді справи дотримані не були. Як вбачається зі змісту апеляційної скарги заперечується факт повідомлення ОСОБА_1 про судовий розгляд, що знайшло своє підтвердження в матеріалах справи. Зокрема в справі наявне поштове відправлення (а.с. 18), яке адресоване ОСОБА_1 та повернулося до суду у зв`язку з тим, що адресат відсутній за вказаною адресою, що свідчить про неповідомлення останнього про судовий розгляд справи стосовно нього. Відсутня також в матеріалах справи заява про отримання повідомлень про судовий розгляд шляхом надіслання смс - повідомлень у застосунку «Viber». Отож, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції безпідставно розглянув справу у відсутності ОСОБА_1 . З такою позицією місцевого суду апеляційний суд не погоджується, оскільки відповідно до ст. 268 КпАП України справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а у її відсутності може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Враховуючи те, що ОСОБА_1 неналежним чином був повідомлений про судове засідання, суд всупереч цьому розглянув справу у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому апеляційний суд вважає, що в даному випадку ОСОБА_1 був позбавлений передбаченого законодавством права на захист. За таких обставин, ураховуючи допущені судом першої інстанції порушення вимог ч. 1 ст. 268 КпАП України, доходжу висновку про необхідність скасування постанови судді та прийняття нової постанови, як це передбачено п. 3 ч. 8 ст. 294 КпАП України, з метою відновлення порушеного права ОСОБА_1 на захист. Разом з тим, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що провадження у справі необхідно закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ст. 124, ст. 122-4 КпАп України, оскільки фактично апеляційна скарга не містить обґрунтовних доводів про незаконність судового рішення. За положеннями ст.ст. 245, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, за положеннями ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 251 КпАП України, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Факт вчинення ОСОБА_1 згаданих адміністративних правопорушень, за обставин зазначених в протоколах про адміністративне правопорушення, підтверджується зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами, зокрема, схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, довідкою про повторність притягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП, (копією постанови ЕНА №6657480 від 13.02.2026), письмовими поясненнями, повідомленням та іншими наявними матеріалами справи. Протоколи про адміністративне правопорушення ПР1 №607443 №607440, №607447 від 06.03.2026 відповідають вимогам ст. 256 КпАП України, містять виклад суті вчинених правопорушень та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила. Посилання в апеляційній скарзі на порушення процедури оформлення протоколів про адміністративне правопорушення не є слушним з огляду на таке. Відповідно до ст. 254 КпАП України протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, суд апеляційної інстанції вважає, що складання протоколів про адміністративне правопорушення саме 06.03.2026 не свідчить про порушення ст. 254 КпАП України, якою передбачено складання протоколу з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, тобто коли у посадової особи, уповноваженої складати протокол, буде достатньо фактичних даних для висновку про наявність чи відсутність в діях чи бездіяльності особи вини у вчиненні правопорушення, наявності всіх достатніх даних для заповнення та складання протоколу про адміністративне правопорушення, тобто після виконання всіх необхідних процесуальних дій. Щодо тих обставин, що ОСОБА_1 не був поінформований про складання стосовно нього протоколів про адміністративне правопорушення слід зазначити, що в протоколах про адміністративне правопорушення оформлених стосовно ОСОБА_1 зазначено про його відмову від надання пояснень та підпису. Відповідно до встановлених обставин справи ОСОБА_2 03.03.2026 покинув місце ДТП, повідомлення про ДТП на лінію «102» було отримано 03.03.2026, письмові пояснення потерпілого ОСОБА_3 та рапорт працівника поліції також оформлено в той же день, протоколи складені 06.03.2026 із зазначенням встановлених обставин. З наданого головою ОСББ відеозапису з камер спостереження встановлених на житловому будинку за адресою пр. Соборності, 15 вбачається, що ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки Volkswagen Tiguan д.н.з. НОМЕР_1 під час руху заднім ходом, не переконався в безпечності маневру, внаслідок чого допустив наїзд на припаркований автомобіль марки BMW X4 д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті автомобілі отримали механічні пошкодження. Факт ДТП ОСОБА_1 беззаперечно розумів, оскільки виходив з автомобіля і оглядав свій транспортний засіб і той з яким здійснив зіткнення. На оптичному диску приєднаному до матеріалів справи наявні і фотографії на яких зафіксовані механічні пошкодження, які отримав автомобіль марки BMW X4 д.н.з. НОМЕР_2 . Посилання на те, що було порушено обов`язкову умову про роз`яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності її прав та обов`язків, передбачених ст. 268 КпАП України не заслуговують на увагу, оскільки сам ОСОБА_1 розуміючи, що вчинив ДТП покинув місце події фактично самоусунувся від подальшого вирішення наслідків події. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Наведені захисником в апеляції незначні недоліки при оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 визначального значення для встановлення наявності чи відсутності у діях останнього складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ст. 124, ст. 122-4 КпАП України, не мають. Апеляційним розглядом даної справи установлено, що в діях ОСОБА_1 наявний склад інкримінованих йому адміністративних правопорушень, тому його слід визнати винним у їх вчиненні. Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності апеляційний суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ст. 124, ст. 122-4 КпАП України є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст. 251 КпАП України, які містяться в матеріалах справи, тому безпідставними є доводи апелянта про відсутність події і складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ст. 124, ст. 122-4 КпАП України. Статтею 122-4 КУпАП (Залишення місця ДТП), передбачено накладення стягнення у виді штрафу 3 400 грн, або позбавлення прав на 12 роки, або адміністративний арешт на 1015 діб. Санкція ст. 124 КУпАП (Вчинення ДТП) передбачає накладення стягнення у виді штрафу 850 грн або позбавлення прав на строк від 6 місяців до 1 року. Частиною 5 ст. 126 КУпАП (Повторне керування без прав/категорії або після позбавлення) передбачено накладення стягнення у виді штрафу 40 800 грн з обов`язковим позбавленням прав на 57 років та з можливим оплатним вилученням авто. З огляду на наведене апеляційний суд робить висновок щодо необхідності накладення на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу з обов`язковим позбавленням права керування без оплатного вилучення транспортного засобу. В даному випадку суд вважає необхідним застосувати саме таке стягнення, оскільки за ст. 122-4 та ст. 124 позбавлення прав є альтернативою штрафу, а за ч. 5 ст. 126 обов`язковим додатковим заходом, а тому на підставі ст. 36 КпАП України застосовую стягнення, передбачене ч. 5 ст. 126 КпАП України, з визначеним розміром штрафу та найбільшим строком позбавлення права керування транспортним засобом. Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124, ч. 5 ст. 126 КпАП України. Законних підстав для закриття провадження у справі з мотивів, яких просить апелянт, апеляційний суд не вбачає, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова скасуванню з постановленням нової постанови. Водночас, у відповідності до ст. 40-1 КпАП України та Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп. Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 247, 294 КпАП України, П О С Т А Н О В И В Поновити захиснику Карпуку Андрію Сергійовичу строк на апеляційне оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 березня 2026 року. Апеляційну скаргу захисника Карпука Андрія Сергійовича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , задовольнити частково. Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 березня 2026 року стосовно ОСОБА_1 скасувати та постановити нову. Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ст. 124, ст. 122-4 КупАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення за правилами ст. 36 КпАП Україниу виді штрафу у розмірі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В. В. Гапончук