Постанова 4813 № 510/1807/22

Номер провадження: 33/813/1059/23 Номер справи місцевого суду: 510/1807/22 Головуючий у першій інстанції Дудник В. І. Доповідач Карташов О. Ю. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.07.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючий суддя - Карташов О.Ю. за участю: секретаря судового засідання Мокана В.В., захисників Козачкова Віталія Леонідовича, Тарасюка Андрія Васильовича розглянувшиу відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ренійського районного суду Одеської області від 10 березня 2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою Ренійського районного суду Одеської області від 10 березня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. в доход держави із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто судовий збір у розмірі 536 гривень 80 копійок. Відповідно до постанови суду ОСОБА_1 20.10.2022 року о 14.50 год., по а/д М-15 Одеса-Рені-Бухарест, 285 км., керував автомобілем марки «Renault» держзнак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Проходив огляд для виявлення стану алкогольного сп`яніння у медичній установі. Своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись з постановою суду ОСОБА_1 звернувся до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що постанова суду, якою його притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є необґрунтованою та незаконною. Вказує, що він не керував транспортним засобом, та зазначає, що огляд на стан сп`яніння було здійснено з порушенням порядку його проведення. Також вказує, що його не було повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи, тому суд незаконно розглянув справу за його відсутності. Просить поновити строк на апеляційне оскарження. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши пояснення захисників Козачкова В.Л. та ОСОБА_2 , які підтримали доводи апеляційної скарги та надали пояснення аналогічні викладеним у скарзі, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує наступне. Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Враховуючи, що справу було розглянуто за відсутності ОСОБА_1 , беручі до уваги, що копію оскаржуваної постанови було отримано захисником Дзюби В.В. 06 квітня 2023 року, що підтверджується матеріалами справи, а апеляційну скаргу подано 14 квітня 2023 року засобами поштового зв`язку, апеляційний суд визнає поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та вважає за необхідне поновити цей строк. Щодо доводів апеляційної скарги в частині розгляду справи судом першої інстанції за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд приходить до висновку про таке. Згідно до ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі №676/752/17, від 21.03.2019 у справі №489/1004/17, від 30.01.2020 у справі №308/12552/16-а та у справі №482/9/17, від 06.02.2020 у справі №205/7145/16-а зробив наступні висновки: «…закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи». Як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної постанови суду першої інстанції, ОСОБА_1 участі в судовому засіданні призначеному на 10.03.2023 року не приймав. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази належного сповіщення ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи на 10.03.2023 року, оскільки зворотнє поштове повідомлення з відміткою про причини повернення судової повістки «за закінченням терміну зберігання» не може вважатись належним сповіщенням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Отже, суд першої інстанції, не маючи даних про сповіщення ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи, в порушення вимог ст. 268 КУпАП розглянув справу під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Зазначене порушення процесуальних норм є істотним оскільки перешкодило ОСОБА_1 скористатися його правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, в тому числі правом на захист. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови суду про притягнення такої особи до відповідальності. Згідно зі ст. 245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до п. 2.9а Правил Дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Вимоги вказаних правових норм не були дотримані судом першої інстанції в повному обсязі. Так, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте вчинок може бути кваліфіковано як адміністративне правопорушення, при наявності сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. Згідно частини 1 статті 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином, об`єктивною стороною вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є: 1) керування транспортним засобом; 2) у стані сп`яніння (алкогольного, наркотичного чи іншого). Суб`єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, коли особі інкримінується керування транспортним засобом у стані сп`яніння або відмова від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, може бути будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку (ст. 12 КУпАП), яка керувала транспортним засобом. Тобто доказуванню підлягають такі обставини: 1) керування особою транспортним засобом та 2) перебування цієї особи у стані сп`яніння (наркотичного, алкогольного чи іншого) або відмова від проходження медичного огляду на стан такого сп`яніння. Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Однак, з таким висновком суду першої інстанції в повній мірі погодись не можна, оскільки суд належним чином не проаналізував наявні в справі докази, лише формально пославшись на їх наявність, та дійшов до помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись. У постанові від 20 лютого 2019 року по справі №404/4467/16-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування». Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу. Відповідно до протоколу серії ОБ № 094901 від 20.10.2022 року ОСОБА_1 20.10.2022 року о 14.50 год., по а/д М-15 Одеса-Рені-Бухарест, 285 км., керував автомобілем марки «Renault» держзнак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Між тим, в матеріалах адміністративної справи відсутні достатні та належні докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що не керував транспортним засобом, а також не надавав та не підписував пояснення, які знаходяться в матеріалах справи від його імені. Інших доказів, як-то, відеозаписи чи пояснення свідків, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом матеріали справи не містять. Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. За відсутності доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом при обставинах, вказаних у протоколі, ОСОБА_1 , у розумінні диспозиції ст. 130 КУпАП не може вважатись суб`єктом вчинення цього адміністративного правопорушення і, відповідно, не може нести відповідальність. Крім того, в апеляційні скарзі ОСОБА_1 вказує, що йому не було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, чим було порушено порядок проведення такого огляду. Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Відповідно до п.7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я). Відповідно до вимог ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, або на підтвердження його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, тому доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційний суд вважає обґрунтованими. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було допущено порушення принципів всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин, не досліджено всіх фактичних обставин справи, що призвело до хибного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи викладене, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Ренійського районного суду Одеської області від 10 березня 2023 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Ренійського районного суду Одеської області від 10 березня 2023 року скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.Ю. Карташов