Постанова Волинський апеляційний суд № 164/834/26

Справа № 164/834/26 Провадження №33/802/584/26 Головуючий у 1 інстанції:Токарська І. С. Доповідач: Гапончук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 червня 2026 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Покидюка М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Маневицького районного суду Волинської області від 30 квітня 2026 року, В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень. Визначено стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору. Згідно з постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 572863 від 11 квітня 2026 року, що ОСОБА_1 , 11 квітня 2026 року о 02 годині 00 хвилин в с. Матейки, вул. Центральній, Луцького району Волинської області керував транспортним засобом марки «AUDI», н.з. НОМЕР_1 , здійснив зіткнення із автомобілем марки «Volkswagen», д.з.з. НОМЕР_2 та залишив місце ДТП, чим порушив вимоги п. 2.10 (а) ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 122-4 КУпАП. Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 572865 від 11 квітня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 , 11 квітня 2026 року о 02 годині 00 хвилин в с. Матейки, вул. Центральній, Луцького району Волинської області керував транспортним засобом марки «AUDI», н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнившись в безпечності, скоїв наїзд на припаркований автомобіль марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 10.9 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Постановою Маневицького районного суду Волинської області від 21 квітня 2026 року об`єднано в одне провадження справу № 164/834/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП та справу № 164/835/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, присвоєно єдиний номер 164/834/26. В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з постановою суду першої інстанції у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також неповнотою та необ`єктивністю з`ясування усіх обставин події. Вказує, що суд першої інстанції неправомірно розглянув справу у його відсутності, не заслухав пояснень, не викликав і не допитав свідків у справі, які могли б підтвердити дійсну об`єктивну сторону правопорушень, через що дійшов поспішного та нічим необґрунтованого висновку про нібито вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4 КпАП України. Про дату судового засідання апелянта судом належним чином та своєчасно не було повідомлено, а зазначення дати судового розгляду в протоколі про адміністративні правопорушення, на його думку, не є належним повідомленням. Просить скасувати судове рішення та призначити новий розгляд справи в суді. Крім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Маневицького районного суду Волинської області від 30 квітня 2026 року, оскільки в судовому засіданні присутнім не був, а копію судового рішення отримав лише 19.05.2026. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, доходжу наступного висновку. Перш за все, ураховуючи ту обставину, що строк апеляційного оскарження згаданої постанови,на переконання апеляційного суду, пропущений із поважних причин, що належним чином доведено під час апеляційного розгляду, то йогонеобхідно поновити. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Дані вимоги Закону в повному обсязі суддею першої інстанції при розгляді справи дотримані не були. В оскарженому судовому рішенні суддя вказав, що ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про судовий розгляд що підтверджується протоколами про адміністративне правопорушення серії ААД № 572865, серії ААД № 572865 від 11 квітня 2026 стосовно останнього. Разом з тим в згаданих протоколах відсутній підпис ОСОБА_1 , у відповідній графі вказано, що він відмовився від підпису, будь-яких інших даних, зокрема, відеозапису на підтвердження, що водій дійсно був повідомлений про час і дату судового розгляду в матеріалах справи немає. Судом першої інстанції повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання 30 квітня 2026 року також не здійснювалося. З такою позицією місцевого суду апеляційний суд не погоджується, оскільки відповідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а у її відсутності може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Враховуючи те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про судовий розгляд, суд всупереч цьому розглянув справу у його відсутності, тому апеляційний суд вважає, що в даному випадку особа, яка приятагається до адміністративної відповідальності, була позбавлена передбаченого законодавством права на захист. За таких обставин, ураховуючи допущені судом першої інстанції порушення вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП, доходжу висновку про необхідність скасування постанови судді та прийняття нової постанови, як це передбачено п. 3 ч. 8 ст. 294 КУпАП, з метою відновлення порушеного права ОСОБА_1 на захист. Разом з тим, не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що матеріали справи необхідно направити на новий судовий розгляд, оскільки фактично апеляційна скарга не містить чітких та окреслених доводів про незаконність судового рішення. Відповідно до приписів ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. За положеннями ст.ст. 245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, за положеннями ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Що стосується вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КпАП України, доходжу наступного висновку. Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ст. ст. 122-4, 124 КупАП, підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколами про адміністративне правопорушення серії ААД № 572863 та серії ААД № 572865 від 11 квітня 2026 року; поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_1 від 11 квітня 2026 року; схемою місця ДТП від 11 квітня 2026 року; рапортом поліцейського СРПП ВП № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області Дембіцького Д.М. від 11 квітня 2026 року та іншими письмовими доказами. Жодних даних чи додаткових пояснень на спростування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень під час апеляційного розгляду не встановлено та учасниками судового розгляду не надано. Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Так, статтею 122-4 КУпАП передбачено відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні. Таким чином умовою відповідальності за порушення ст. 122-4 КУпАП відповідальності підлягає особа, яка залишила місце ДТП після його вчинення. Як слідує з протоколів про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ставиться у провину порушення вимог п. 10.9 та п. 2.10а ПДР, а саме те, що він, керував транспортним засобом марки «AUDI», н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнившись в безпечності, скоїв наїзд на припаркований автомобіль марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками та будучи причетним до ДТП, залишив місце ДТП, не повідомивши орган поліції. Пункт ПДР 10.9. передбачає, що під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб. Відповідно до п. 2.10 (а) Правил дорожнього руху, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди. Протоколи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складено уповноваженою особою старшим сержантом поліції СРПП ВП №1 Луцького РУП ГУНП у Волинській області Кузьмою С.Є. із заповненням всіх передбачених граф протоколів та у відповідності до вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395. Всупереч вказаних вище приписів, ОСОБА_1 скоїв наїзд на інший автомобіль, що спричинило механічні пошкодження та залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, що стверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, письмовими поясненнями іншого учасника ДТП ОСОБА_2 від 11.04.2026, поясненнями ОСОБА_1 від 11.04.2026, схемою місця ДТП, фотографіями механічних пошкоджень автомобіля марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 . Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не міг не відчути удару та факту здійснення ДТП, а тому був зобов`язаний залишитись на місці події, оглянути автомобіль та викликати працівників поліції або ж залишатися на місці події. Рапортом поліцейського СРПП ВП № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області Дембіцького Д.М. від 11 квітня 2026 року стверджується факт ДТП, оскільки з нього вбачається, що на лінію 102 надійшло повідомлення про те, що 11.04.2026 вночі сталося ДТП за участю двох транспортних засобів «Пасат» та винуватець «Ауді А6» на польській реєстрації, який здійснив наїзд та втік з місця події, водій якого ОСОБА_1 вдарив заявника. Зазначено, що заявник знайшов винуватця ДТП та перебуває поряд. Підстав не брати до уваги наведені вище докази або ж ставити їх під сумнів у апеляційного суду немає, і апелянтом таких підстав не доведено. З огляду на наведене, дії ОСОБА_1 , а саме невиконання ним приписів п. 10.9 та п. 2.10 (а) Правил дорожнього руху, утворюють склад адміністративного правопорушення, описаного диспозицією ст. 122-4 та ст. 124 КУпАП. Ураховуючи викладені обставини, доводи апеляційної скарги про те, що суддею першої інстанції не з`ясовано всі фактичні обставини справи, не досліджено та не надано належної оцінки доказам, є безпідставними. Всупереч тверджень апелянта, співставивши усі наявні у справі докази з фактично дослідженими у справі обставинами, та й зі змістом обставин, що ставляться у вину ОСОБА_1 згідно з протоколами про адміністративне правопорушення за ст. 122-4, 124 КУпАП, апеляційний суд дійшов висновку, що матеріалами провадження доведено вину останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 та ст. 124 КУпАП, чим спростовуються доводи апеляційної скарги. Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, які в своїй сукупності відповідають фактичним обставинам справи і узгоджуються між собою та відтворюють картину вчинених правопорушень, суддя знаходить доводи апеляційної скарги, безпідставними та визнає винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124 КУпАП. Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень. Суд, дослідивши обставини справи в їх сукупності, враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого та наслідки правопорушення, приймаючи до уваги дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, вважає доцільним накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції статті, яка передбачає більш серйозне покарання з числа вчинених правопорушень. Водночас, у відповідності до ст. 40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп. Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 247, 294 КпАП України, П О С Т А Н О В И В Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Маневицького районного суду Волинської області від 30 квітня 2026 року. Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , задовольнити частково. Постанову судді Маневицького районного суду Волинської області від 30 квітня 2026 року скасувати та постановити нову. Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КпАП України, та накласти адміністративне стягнення за правилами ст. 36 КпАП Україниу виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень. Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В. В. Гапончук