Постанова 4818 № 644/1473/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА Іменем України 28 травня 2026 року м. Харків справа № 644/1473/24 провадження № 22-ц/818/2083/26 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Пилипчук Н.П. суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б. за участю секретаря судового засідання: Муренченко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Макарової Олесі Володимирівни на рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 24 листопада 2025 року, постановлене суддею Саркісян О.А. ВСТАНОВИВ: У лютому 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором CL-246498 від 19.12.2019 у розмірі 360404. 64 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 406. 07 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 19.12.2019 ОСОБА_2 уклав з АТ «Кредобанк» Кредитний договір № CL-246498. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався в порядку та на умовах визначених кредитним договором повертати кредит, сплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту. Відповідно до пунктів кредитного договору позичальник прийняв на себе обов`язок повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і строки, передбачені цим договором та додатковими угодами. Дата погашення кредиту 18.12.2026. Сума виданого кредиту 256 544. 89 грн. Місячний платіж 9 818 грн. Початкова відсоткова ставка 35,00 %. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, внаслідок чого станом на 19.01.2024 заборгованість за кредитним договором становить 360 404. 64 грн., та складається з: 214 132. 22 грн. тіло кредиту; 146 272. 42 грн. відсотки. У подальшому, із врахуванням оплат за кредитним договором, позивач зменшив позовні вимоги, та зазначив, що станом на 15.09.2025 заборгованість становить 205 404. 64 грн. Рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 24 листопада 2025 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № CL-246498 від 19.12.2019, станом на 15.09.2025, у розмірі 205 404 грн. 64 коп., а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 406.07 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції представник відповідача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу посилається на те, що дійсно, 19 грудня 2019 р. між ОСОБА_1 та АТ «КРЕДОБАНК» було укладено кредитний договір №CL-246498, відповідно до умов якого Банк надав Позичальникові на умовах поворотності та платності грошові кошти у сумі 256544,89 грн., а Позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі у строк та на умовах, передбачених даним договором. ОСОБА_1 належним чином виконував взяті на себе зобов`язання, систематично та своєчасно перераховуючи на користь Банку грошові кошти як у якості погашення тіла кредиту, так і нараховані проценти за користування грошовими коштами. Однак 24 лютого 2022 р. в Україні почалася війна, внаслідок чого доходи ОСОБА_1 значно знизились, і він не зміг виконувати взяті на себе зобов`язання. Разом з тим, невідкладно після отримання можливості Відповідач повертав банку запозичені кошти та протягом 2022-2025 років ним було перераховано на рахунок Позивача 186'784,06 грн. Стверджує про те, що враховуючи тяжку фінансову ситуацію, що виникла у країні у зв`язку з війною та всіма негативними наслідками, законодавець фактично надав позичальникам кредитні канікули, що не було враховано судом першої інстанції при задоволенні позовних вимог АТ «КРЕДОБАНК». ОСОБА_1 вважає позовні вимоги протиправними та несправедливими, а отже такими що не підлягають задоволенню. Відповідно до частин 1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст.367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, допустив прострочення повернення кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості, випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 19.12.2019 по 19.01.2024. Грошові кошти сплачувались не в повному обсязі та з порушенням строку їх виплати. ОСОБА_1 користувався отриманими кредитними коштами, однак в добровільному порядку не повернув, що не заперечено відповідачем. ОСОБА_2 жодного документа щодо свого матеріального стану та фінансової неспроможності виконувати умови кредитного договору суду не надав. Само по собі введення воєнного стану в Україні не є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання обов`язків за кредитним договором. Внаслідок порушення відповідачем зобов`язань зі своєчасного погашення заборгованості за кредитом, станом на 15 вересня 2025 року утворилась заборгованість за наданим кредитом, яка становить 205 404. 64 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного. Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 19 грудня 2019 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL-246498 (а.с. 6-8), відповідно до умов якого, банк надав позичальнику кредит у розмірі 256 544. 89 грн., на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання на строк кредитування 60 місяців терміном до 18 грудня 2024 року. Договір підписано власноруч відповідачем. Кредит видається позичальнику в безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів за дорученням позичальника, яке міститься в п.2.4 Кредитного договору ( п.3.1 Договору). Умовами п. 4.1 Договору сторонами погоджено, що за користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки за процентною ставкою 35 % річних. Відповідно до умов п. 6.1. Договору позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і строки (терміни), передбачені кредитним договором та/або додатками до нього (п. 6.1 Договору). Згідно з умовами п.п. 6.2, 6.3 Договору повернення суми кредиту здійснюється щомісячно разом із нарахованими процентами рівними сумами протягом усього строку кредитування, відповідно до графіку погашення заборгованості. Інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом була доведена відповідачу у паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачем власноруч. (а.с.13-15) Як вбачається з графіку платежів за кредитним договором № CL- 246498 від 19 грудня 2019 року, який підписаний сторонами, до відома ОСОБА_2 доведений графік погашення заборгованості, інформація про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, суму процентів за користування кредитом. Відповідно до меморіальних ордерів №№72841799, 72841806, 72841810, 72841802 від 19.12.2019 на рахунок відповідача ОСОБА_2 було зараховано кошти на загальну суму 256544,89 грн. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених договором. 17.10.2023 року АТ «Кредобанк» звернувся до ОСОБА_1 з досудовою вимогою про виконання договірних зобов`язань за Кредитним договором №CL-246498 від 19 грудня 2019 року, з вимогою про погашення простроченої заборгованості, яка на день надіслання досудової вимоги становила 337 514,96 грн. Зазначалось, що у разі невиконання вимоги будуть вимагати повернути кредит в повній непогашеній сумі 337 514,96 грн. У порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, допустив прострочення повернення кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості, випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 19.12.2019 по 19.01.2024. Грошові кошти сплачувались не в повному обсязі та з порушенням строку їх виплати. Внаслідок порушення відповідачем зобов`язань зі своєчасного погашення заборгованості за кредитом, станом на 15 вересня 2025 року утворилась заборгованість за наданим кредитом, яка, з урахуванням добровільного погашення заборгованості становить 205 404,64 грн. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. З розрахунку заборгованості (а.с. 37-38) та виписки по особовим рахункам (а.с. 43-68) вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та здійснював погашення заборгованості. У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 554/4300/16-ц вказано, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». П. 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого Поставою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 визначено, що виписка з особового рахунку клієнта є первинним документом та підтвердженням виконаних за день операцій. Аналогічна за змістом норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №

75. Відтак, надані позивачем розрахунок і виписка з особового рахунку відповідача, є належними та допустимими доказами у справі, оскільки виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів по рахунку відповідача, зокрема баланс станом на дату укладання кредитного договору, всі операції за кредитом, а розрахунок заборгованості відображає суми сплаченого як основного боргу, так і суми сплачених щомісячних процентів. Апелянт не заперечує факт укладення між ним та позивачем кредитного договору № CL- 246498 від 19 грудня 2019 року, а також підтверджує користування кредитними коштами та часткове погашення заборгованості за договором. Стосовно посилань ОСОБА_2 на те, що з початком війни його доходи значно знизились, суд зауважує, що за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (ст. 607 ЦК України) або відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи ст. 218 ГК України), Постанова КГС ВС від 11 липня 2023 року у справі № 910/18432/21). Щодо доводів апелянта про те, що законодавець у період воєнного стану в країні фактично надав позичальникам кредитні канікули, що не було враховано судом першої інстанції при задоволенні позовних вимог АТ «КРЕДОБАНК» колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Правова позиція щодо застосування п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладена у постановах Верховного Суду, зокрема у постанові КЦС ВС від 21.01.2025, справа №751/3052/23 (провадження №61-17991св23). За правилами ч.1 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №320/8618/15-ц (провадження №61-4393сво18)). Тлумачення п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі №910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі №706/68/23 (провадження №61-8279св23»). Правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22, полягає в тому, що у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої ст.625 ЦК України, а нараховані з 24 лютого 2022 року неустойка, проценти та інші платежі підлягають списанню кредитодавцем відповідно до п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Дійсно, відповідно до наведених положень закону, списанню підлягає заборгованість, нарахована починаючи з 24 лютого 2022 року. Водночас, законодавець передбачив таку можливість при регулюванні саме наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Нараховані відсотки за користування кредитними коштами, що передбачені умовами кредитного договору, списанню на підставі приписів п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не підлягають. З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачу нараховано заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами за передбаченою умовами договору кредиту ставкою 35% річних та в межах строку кредитування. Зазначена заборгованість не є штрафними санкціями за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за договором. (а.с. 37-38) Відтак, заборгованість ОСОБА_1 за договором кредиту № CL- 246498 від 19 грудня 2019 року не підлягає списанню на підставі п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. За таких обставин висновки суду відповідають доказам у матеріалах справи, не суперечать умовам договору та вимогам закону. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 368, п.1 ч.1 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Макарової Олесі Володимирівни - залишити без задоволення. Рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 24 листопада 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.Ю. Тичкова В.Б. Яцина