Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/4695/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2026 р.Справа № 520/4695/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої К.В., Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. , за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 (головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/4695/26 за позовом ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: Державна судова адміністрація України про визнання протиправним рішення (дію) та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування. ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі відповідач), в якій просив суд: - визнати протиправним рішення (дії) головного державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мазур Вікторією Володимирівною, щодо відкриття виконавчого провадження від 27.02.2026 ВП80363177; - скасувати постанову про відкриття зазначеного виконавчого провадження від 27.02.2026 ВП80363177. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ухвалою суду від 11.11.2025 у справі №160/14015/25 до позивача застосовано захід процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 908,40 грн, який було добровільно сплачено 19.01.2026 та направлено відповідне повідомлення про сплату штрафу до Харківського окружного адміністративного суду. Незважаючи на виконання обов`язку зі сплати штрафу, 02.02.2026 судом було видано виконавчий лист та направлено до Хаджибейського відділу ДВС. Згодом 27.02.2026 державним виконавцем було відкрито виконавче провадження ВП №80363177 на підставі виконавчого листа. Позивач зазначав, що, по-перше, суд направив виконавчий лист безпосередньо до Хаджибейського відділу ДВС, а не через стягувача, що не передбачено законодавством. Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист підлягав поверненню без прийняття до виконання, оскільки стягувач ДСА України жодної заяви про примусове виконання не подавав. По-друге, постанова про відкриття виконавчого провадження містить недостовірні відомості щодо предмета стягнення, оскільки таким є штраф, як захід процесуального примусу, а не судовий збір. Водночас саме для судового збору (а не штрафу) Інструкцією з діловодства передбачена можливість направлення виконавчого документа судом до органу ДВС в обхід стягувача. По-третє, отримані відповідачем заява про примусове виконання рішення та виконавчий лист, надані в копіях та не засвідчені належним чином (не містить печатки суду), не відповідають вимогам законодавства, тому вказана заява підлягала поверненню без прийняття до виконання на підставі статті 4 Закону України № 1404-VIII. ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 : скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 27.02.2026 ВП80363177 головного державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мазур Вікторією Володимирівною; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що констатувавши відповідність виконавчого документа вимогам статті 4 Закону №1404-VIII, у тому числі в частині настання строку набрання ним законної сили, державний виконавець не мав правових підстав для повернення, без прийняття до виконання та в силу вимог закону був зобов`язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження, у зв`язку з чим відсутні підстави для висновку про протиправність дій відповідача. Разом з тим, позивач скористався своїм правом добровільної сплати до відкриття виконавчого провадження. Хоча державний виконавець діяв у межах наданих йому повноважень та не був наділений дискрецією щодо перевірки факту добровільної сплати, сама постанова про відкриття виконавчого провадження ухвалена за відсутності передбачених законом умов для примусового виконання та не відповідає зв`язку із статтею 4 Закону №1404-VIII. З метою забезпечення ефективного захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження. ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Хаджибейський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 року по справі №520/4695/26; прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повністю. В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що на момент відкриття виконавчого провадження у державного виконавця був наявний належний та чинний виконавчий документ, матеріали виконавчого провадження не містили підтвердження виконання рішення, а боржник про добровільне виконання не повідомляв. Отже, станом на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець діяв у межах повноважень та відповідно до вимог Закону. Законом не передбачено, що державний виконавець зобов`язаний перевіряти виконання вимог виконавчого документу до відкриття виконавчого провадження. Поряд з цим, факт сплати штрафу, навіть якщо він мав місце до відкриття виконавчого провадження, але не був належним чином доведений до відома державного виконавця, може породжувати правові наслідки у вигляді закінчення виконавчого провадження, проте не свідчить про незаконність постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому суд першої інстанції зазначає про відповідність оскаржуваної постанови вимогам статті 4 Закону №1404-VIII, проте доходить висновку про наявність підстав для її скасування. Стягнення суми судового збору є безпідставним з огляду на відсутність факту протиправної поведінки державного виконавця. Крім того, ОСОБА_1 також не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, за змістом якої просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 у справі №520/4695/26 та задовольнити позов повністю: визнати протиправним рішення (дії) головного державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мазур Вікторією Володимирівною, щодо відкриття виконавчого провадження від 27.02.2026 ВП80363177 та скасувати постанову про відкриття зазначеного виконавчого провадження від 27.02.2026 ВП80363177. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що Харківський окружний адміністративний суд не врахував наявність повідомлення про добровільну сплату штрафу та підписав виконавчий лист. У свою чергу, виконавчий лист було направлено безпосередньо до Хаджибейського відділу Державної виконавчої служби, тобто в обхід стягувача Державної судової адміністрації, що прямо суперечить абзацу першому пункту 11 Глави XIX Інструкції з діловодства. Тобто суд перебрав на себе повноваження стягувача, направивши виконавчий документ безпосередньо до органу ДВС. Крім того, державний виконавець, отримавши виконавчий лист, була зобов`язана його повернути без прийняття на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки: виконавчий документ надійшов в копії, а не в оригіналі; без заяви стягувача (ДСА); предмет стягнення перекручений самим виконавцем шляхом зазначення «судового збору» замість «штрафу». Відмовивши у визнанні дій державного виконавця протиправними, суд першої інстанції створив правову ситуацію, за якої жоден учасник ланцюга не несе жодної відповідальності. Суд першої інстанції не надав жодній із заявленій підстав протиправності дій виконавця, що свідчить від фактичного ухилення від вирішення спору по суті. Ігнорування очевидних дефектів виконавчого документа (відсутність заяви стягувача, невідповідність предмета стягнення, подання у копіях) не є правомірним виконанням обов`язків, а є їх грубим порушенням, тому помилковим є висновок суду першої інстанції про ненаділення державного виконавця дискрецією щодо перевірки факту добровільної сплати. ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції учасників справи. 05.05.2026 від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач зазначає, що не заперечує проти скасування рішення суду першої інстанції, але відповідно до вимог апеляційної скарги позивача. Скаржник повністю ігнорує три самостійні підстави протиправності, жодну з яких суд першої інстанції не оцінив: відсутність заяви стягувача (ДСА), підміну предмета стягнення («судовий збір» замість «штрафу») та прийняття незасвідчених копій замість оригіналу виконавчого документа. Хаджибейський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу положень частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження, призначення в судове засідання та повісток про виклик у судове засідання, призначене на 01.06.2026 о 12:00, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа. Відповідно до частини четвертої статті 229, частини першої статті 308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. V. Обставини, встановлені судом. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2025 у справі № 160/14015/25 застосовано до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу за зловживання процесуальними правами у вигляді стягнення в дохід Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України штрафу в розмірі 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 (дев`ятсот вісім) грн. 40 коп. Добровільна сплата штрафу у повному обсязі підтверджується квитанцією № 2289442402738199 від 19.01.2026 на суму 908,40 грн. Того ж дня, 19.01.2026 року, за вих. № 13468, позивачем до Харківського окружного адміністративного суду було подано повідомлення про виконання ухвали суду з доданим оригіналом квитанції про сплату. 02.02.2026 Харківським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист по справі № 160/14015/25. Листом Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 №2913/26 «Про стягнення штрафу» відповідно до приписів статей 15, 16 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 11 розділу ХІХ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 №814, до Хаджибейського відділу ДВС направлено для виконання виконавчий лист, виданий 02.02.2026 по адміністративній справі №160/14015/25 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 908,40 грн. Постановою головного державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мазур Вікторією Володимирівною від 27.02.2026 відкрито виконавче провадження ВП №80363177 з виконання виконавчого листа №160/14015/25, виданого 02.02.2026 Харківським окружним адміністративним судом, про стягнення судового збору 908,40 грн. Крім того, в межах виконавчого провадження ВП №80363177 державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено для боржника ОСОБА_1 загальну суму витрат 369,00 грн. Також постановою державного виконавця від 27.02.2026 стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 90,84 грн. Постановою державного виконавця від 27.02.2026 накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1 . Постановою головного державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мазур Вікторією Володимирівною від 09.04.2026 внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження у зазначенні резолютивної частини, а саме замість «стягнути судовий збір 908,40 грн» зазначити «стягнути штраф у розмірі 908,40 грн». Позивач, не погодившись із діями державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мазур Вікторією Володимирівною щодо відкриття виконавчого провадження, а також з постановою про відкриття виконавчого провадження, звернувся з позовом до суду. VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційних скаргах, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, водночас апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII). Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Згідно із частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». За змістом пункту 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Згідно з частиною п`ятою статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. З матеріалів виконавчого провадження встановлено, що листом Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 №2913/26 «Про стягнення штрафу» відповідно до приписів статей 15, 16 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 11 розділу ХІХ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 №814, до Хаджибейського відділу ДВС направлено для виконання виконавчий лист, виданий 02.02.2026 по адміністративній справі №160/14015/25, про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 908,40 грн. Надалі постановою головного державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мазур Вікторією Володимирівною від 27.02.2026 відкрито виконавче провадження ВП №80363177 з виконання виконавчого листа №160/14015/25, виданого 02.02.2026 Харківським окружним адміністративним судом, про стягнення судового збору 908,40 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, а також посилаючись на відповідні обставини в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 звертав увагу, що державний виконавець, отримавши виконавчий лист, була зобов`язана його повернути без прийняття на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки: виконавчий документ надійшов в копії, а не в оригіналі; без заяви стягувача; предмет стягнення перекручений самим виконавцем шляхом зазначення «судового збору» замість «штрафу». Разом з тим, суд першої інстанції не надав оцінки таким обставинами. Досліджуючи доводи ОСОБА_1 у вказаній частині, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження) виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону. Згідно з пунктом 11 розділу ХІХ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814, оригінал виконавчого документа про стягнення судового збору, штрафу (як засобу процесуального примусу) надсилається судом до ДСА України або відповідного територіального управління ДСА України, як представника стягувача відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України «Про виконавче провадження», для його подальшого пред`явлення до виконання. Постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення, у якій міститься положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору, надсилається судом для її подальшого пред`явлення до виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна відповідно частини четвертої статті 299 та частини першої статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що відкриття виконавчого провадження на підставі оригіналу виконавчого листа про стягнення штрафу як заходу процесуального примусу можливе лише за зверненням стягувача в особі Державної судової адміністрації України або її відповідного територіального управління. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначав, що подана заява від Харківського окружного адміністративного суду як представника стягувача відповідає вимогам статті 16 Закону № 1404-VIII. Водночас колегія суддів вважає такі доводи безпідставними та такими, що ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права. Згідно з частинами третьою-четвертою статті 16 Закону № 1404-VIII представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи. Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності. Державна судова адміністрація України (ДСА України) є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів (пункти 1, 2 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 № 141/0/15-19). Натомість суд здійснює функцію правосуддя і як орган судової влади не є представником Державної судової адміністрації України та не наділений повноваженнями діяти від її імені. Отже, суд не може виступати представником стягувача, Державної судової адміністрації України, у виконавчому провадженні. З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що сам факт надсилання судом виконавчого листа чи його надходження до органу державної виконавчої служби без відповідної заяви стягувача (його представника) не є належною та достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження, що зумовлює обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправними дії головного державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мазур Вікторією Володимирівною щодо відкриття виконавчого провадження від 27.02.2026 ВП №80363177. У зв`язку з тим, що державним виконавцем було відкрито провадження без заяви стягувача всупереч вимогам статті 26 Закону № 1404-VIII, постанова головного державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мазур Вікторією Володимирівною від 27.02.2026 про відкриття виконавчого провадження ВП №80363177 підлягає скасуванню. Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що виконавчий документ надійшов до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у вигляді копії, не містить відбитка печатки суду та не засвідчена належним чином, то суд апеляційної інстанції вважає їх безпідставними, оскільки наявний в матеріалах виконавчого провадження оригінал виконавчого листа, виданий 02.02.2026 Харківським окружним адміністративним судом, містить синю печатку суду та підпис судді, а тому є належним чином засвідчений. Стосовно тверджень ОСОБА_1 про зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження іншого предмета стягнення, то колегія суддів вважає, що це не може бути самостійною підставою для скасування постанови виконавця. Оскаржувана постанова головного державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мазур Вікторією Володимирівною від 27.02.2026 про відкриття виконавчого провадження ВП №80363177 дійсно містить неправильну резолютивну частину рішення, а саме «стягнути судовий збір 908,40 грн». Водночас суд апеляційної інстанції бере до уваги, що постановою головного державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мазур Вікторією Володимирівною від 09.04.2026 внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження у зазначенні резолютивної частини, а саме замість «стягнути судовий збір 908,40 грн» зазначити «стягнути штраф у розмірі 908,40 грн». Отже, помилкове зазначення предмета стягнення має суто технічний характер і не може розглядатися як істотне порушення оформлення виконавчого документа. Доводи ОСОБА_1 про неврахування суддею Харківського окружного адміністративного суду повідомлення про добровільне виконання ухвали про застосування штрафу під час підписання виконавчого листа колегією суддів відхиляються, оскільки дії Харківського окружного адміністративного суду не є предметом спору у даній справі. Стосовно аргументів Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо відсутності у державного виконавця обов`язку перевіряти виконання вимог виконавчого документу до відкриття виконавчого провадження, то колегія суддів зазначає, що на стадії відкриття виконавчого провадження у державного виконавця відсутні повноваження перевіряти фактичне виконання судового рішення, натомість державний виконавець перевіряє, чи відповідає виконавчий документ вимогам частини першої статті 4 Закону №1404-VІІІ, а також, чи наявні інші підстави для повернення виконавчого документа стягувачу, чого в даному випадку державним виконавцем не було зроблено. Не заперечуючи висновки суду першої інстанції про наявність підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження з огляду на встановлення факту добровільної сплати штрафу, колегія суддів зазначає, що в межах заявленого предмета спору насамперед підлягає з`ясуванню питання наявності правових підстав для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, які, з огляду на відсутність заяви стягувача, були відсутні, що судом першої інстанції не було враховано. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції підтримує висновок суду першої інстанції щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, водночас не погоджується з відмовою в задоволенні іншої частини позовних вимог. В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною другої статті 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні частини позовних вимог про визнання протиправними дії головного державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мазур Вікторії Володимирівни щодо відкриття виконавчого провадження ВП №80363177, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення у відповідній частині. VІІ. Судові витрати. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. З матеріалів справи встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги 1453,44 грн (платіжна квитанція № S1Y9-KBLM-7YEE від 18.05.2026). Таким чином, з огляду на прийняття рішення про задоволення позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Керуючись статтями 242, 243, 250, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 по справі №520/4695/26 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій головного державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мазур Вікторії Володимирівни щодо відкриття виконавчого провадження ВП №80363177. Прийняти в цій частині постанову, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправними дії головного державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мазур Вікторії Володимирівни щодо відкриття виконавчого провадження ВП №80363177. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 у справі № 520/4695/26 залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у загальному розмірі 1453,44 (одна тисяча чотириста п`ятдесят три гривні 44 копійки). Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя К.В. Мінаєва Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов Повний текст постанови складено 01.06.2026 року