Постанова Харківський апеляційний суд № 624/733/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 624/733/25 Головуючий суддя І інстанції Куст Н. М. Провадження № 22-ц/818/1963/26 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: споживчого кредиту П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2026 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б. суддів колегії Мальованого Ю.М., Маміної О.В., за участю секретаря судового засідання Холод М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 25 листопада 2025 року, у цивільній справі № 624/733/25, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (далі по тексту ТОВ «Українські фінансові операції») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість загальною сумою 184997,71 грн, з яких 19999,99 грн заборгованість за основним боргом, 112497,75 грн заборгованість за процентами нарахованими первісним кредитором, 52499,97 грн заборгованість за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» та стягнути 2422,40 грн сплаченого судового збору, 10000,00 грн витрат на правову допомогу. Також просило в порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення, нарахувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦПК України. Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 16.03.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №4476791 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, в електронному вигляді, з використанням електронного підпису. ТОВ «Лінеура Україна» перед ОСОБА_1 зобов`язання виконало та надало кредит в сумі 20000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту № НОМЕР_1 , емітовану банком АБ «Укргазбанк». За розрахунком заборгованості за договором №4476791 від 16.03.2024 у період з 16.03.2024 по 25.11.2024 включно первісний кредитор нараховував проценти за користування грошовими коштами, загальною сумою 112497,75 грн. 25.11.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу № 25/11/2024, за яким до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача. Зазначає, що строк кредиту 360 днів, станом на дату укладення договору факторингу № 25/11/2024 від 25.11.2024, дія договору № 4476791 від 16.03.2024 не закінчилась, тому в межах строку дії договору позивачем донараховано відсотки за 105 календарних днів у сумі 52499,97 грн. Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 25 листопада 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» загальну суму заборгованості 184997 грн 71 коп., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 19999 грн 99 коп., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором 112497 грн 75 коп.; суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ Українські фінансові операції» - 52499 грн 97 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 грн 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог або ухвалити нове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд. Вказав, що не погоджується з прийнятим рішенням щодо стягнення з нього суми за кредитним договором, який він не укладав, кошти на особовий рахунок не отримував, кошти від ТОВ «Лінеура Україна» за Договором № 4476791 від 16.03.2024, на умовах споживчого кредиту також не отримував, електронним підписом у вказану дату укладання договору не користувався. Вважає, що на виконання ухвали суду суд отримав довідку встановити яку саме інформацію надав суду АБ «Укргазбанк» про зарахування коштів на рахунок відповідача, враховуючи повну відсутність аналізу з боку суду про «довідку на виконання ухвали». Рішення обґрунтовано тим, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач належним чином виконував кредитні зобов`язання як щодо первісного кредитора, так і стосовно нового кредитора, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню, враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували наявність заборгованості по кредитному договору. У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ «Українські фінансові операції» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення районного суду без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість, підстави для його зміни або скасування відсутні. В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу, позивач посилається на постанову Верховного Суду у справі № 732/670/19 від 09.09.2020, у справі №524/5556/19 , у справі №280/4456/20 від 31.08.2022, у справі №640/7029/19 від 09.02.2023. Вказує, що при оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Заявниця приймаючи рішення про укладення угоди про отримання коштів на умовах оплатності визначених договором, усвідомлювала наслідки за неналежне виконання зобов`язань, однак припустила порушення платіжної дисципліни, через що спір переданий до суду. Наголошує на тому, що заявницею не подано до апеляційного суду жодних контррозрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості здійснених судом першої інстанції, оскільки спростування доказів позивача є процесуальним обов`язком саме відповідача, а не суду. Також не надає жодних доказів щодо не отримання грошових коштів. Позивач звертає увагу апеляційного суду, що номер 380991316562 на який відправлено повідомлення 26.11.2024 11:25 про відступлення права вимоги є ідентичним зазначеним відповідачем у апеляційній скарзі. Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам оскаржене рішення суду повністю не відповідає. Пунктом 4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач належним чином виконував кредитні зобов`язання як щодо первісного кредитора, так і стосовно нового кредитора, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню, враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували заборгованість по кредитному договору. З висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором погоджується апеляційний суд, проте судом першої інстанції розмір заборгованості за процентами визначений без врахуванням норм матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини, враховуючи наступне. Матеріалами справи підтверджується та судом встановлено, що між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір № 4476791 від 16.03.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який було укладено сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, одноразового ідентифікатору 47527, у відповідності до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Сума кредиту складає 20000,00 грн, строк кредиту 360 днів (з 16.03.2024 по 10.03.2025), періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Кошти перераховано на банківську картку фізичної особи за реквізитами НОМЕР_2 . ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання виконало та надало відповідачу кредит в сумі 20000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на вказану платіжну картку відповідачки (а.с.21-32). Згідно п. 2.1 Договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 . Згідно п. 3.1 Договору проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за цим договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році. Відповідно до п. 4.1 Договору сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення здійснюватимуться згідно з Графіком платежів. Пунктом 5.4.1 Договору передбачено, що клієнт зобов`язаний у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи (у разі їх наявності) та інші платежі, передбачені договором. Додатком № 1 до вказаного договору є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Дана таблиця підписана від споживача електронним підписом одноразовим ідентифікатором 47527 (а.с.27). Відповідно до Додатку № 2 до вказаного договору - Інформаційного повідомлення, відповідач надав товариству персональні дані третьої особи для подальшої взаємодії при врегулюванні його простроченої заборгованості (а.с.20). За договором про організацію переказу грошових коштів № 210222-1 від 21.02.2022 його сторонами є ТОВ «Пейтек Ураїна» (фінансова компанія) та ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) (а.с.64-66). Згідно п. 1.1 за цим договором Фінансова компанія за дорученням клієнта (платника) на підставі окремо укладеного кредитного договору між клієнтом та споживачем (отримувачем), за допомогою сервісу Фінансової компанії здійснює переказ коштів в національній валюті України з метою видачі кредитів, від клієнта на картки Visa International та/або Мastercard та /або НПС Простір отримувачів (послуги.) (а.с.64-66) Договору предметом договору є надання замовником партнеру послуг з переказу коштів та співробітництво сторін з метою надання клієнтам послуг виплати. На виконання ухвали суду від 08.09.2025, АБ «Укргазбанк» повідомило, що платіжна картка НОМЕР_3 емітована до рахунку26208330115889. НОМЕР_4 , яка належить ОСОБА_1 ( НОМЕР_5 ); 16 березня 2024 року о 14:19:14 на платіжну картку НОМЕР_3 надійшла транзакція в сумі 20000,00 грн. (а.с.143). Відповідно до п. 2.1 Кредитного Договору. Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_2 . 25.11.2024 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» уклали договір факторингу № 25/11/2024 (а.с.67-69), згідно якого ТОВ «Українські фінансові операції» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 4476791 від 16.03.2024 на загальну суму 72499,99 грн, з яких: 19999,99 грн - заборгованість за тіло кредиту, 52500,00 грн - заборгованість за процентами, що відповідає наданому розрахунку заборгованості станом на 10.03.2025 (а.с.55-56). Положеннями договору факторингу передбачено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржника відбувається після підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників згідно Додатку №2 та надходження ціни продажу у повному обсязі, відповідно до п.3.3. цього договору, на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору. Відповідно до п.1.1. договору факторингу № 25/11/2024 від 25.11.2024, за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання якого настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України). Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором. Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог. Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №761/33403/17). Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21). З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор. Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу). Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За матеріалами справи, між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4476791 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.03.2024, в електронному вигляді, з використанням електронного підпису 47527 о 14:17, у відповідності до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 10 вищевказаного договору ОСОБА_1 . Договір № 4476791 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.03.2024 підписано електронним підписом 47527 (а.с.26). У п. 2.1. товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 . До договору № 4476791 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.03.2024 надано підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором 47527 від 16.03.2024: додаток № 1 до договору № 4476791 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.03.2024 - таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнтів (споживача) та реальної річної ставки за договором про споживчий кредит; додаток № 2 до договору № 4476791 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.03.2024 інформаційне повідомлення (а.с. 20-32). Також надано заява про прийняття пропозиції на укладення договору про встановлення ділових відносин та використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів, яка підписана електронним підписом одноразовим ідентифікатором та паспорт споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартна форма) підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 17-20). 21.02.2022 між ТОВ «Пейтек Ураїна» (фінансова компанія) та ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) укладено договір № 210222-1 від 21.02.2022 про переказ коштів (а.с.64-66). Листом АБ «Укргазбанк» на виконання ухвали суду від 08.09.2025 повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) відкрито банківський рахунок, до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_2 (а.с. 143). З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачкою договір № 4476791 про надання коштів на умовах споживчого кредиту підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 47527 від 16.03.2024, що відповідає ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи апеляційної скарги щодо того, що відповідач кредитний договір не укладав, кошти на особовий рахунок не отримував, електронним підписом у вказану дату укладення договору не користувався. Щодо переходу права вимоги за договором № 4476791 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.03.2024 від первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «Українські фінансові операції», колегія суддів враховує наступне. 25.11.2024 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» уклали договір факторингу № 25/11/2024 (а.с.67-69), згідно якого ТОВ «Українські фінансові операції» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 4476791 від 16.03.2024 на загальну суму 72499,99 грн, з яких: 19999,99 грн - заборгованість за тіло кредиту, 52500,00 грн - заборгованість за процентами, що відповідає наданому розрахунку заборгованості станом на 10.03.2025 (а.с.55-56). На підтвердження права вимоги за договором № 4476791 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.03.2024, матеріали справи містять: договір факторингу № 25/11/2024, укладений 25.11.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» (а.с. 67-69); акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 25/11/2024 від 25.11.2024 (а.с. 69-71); реєстр боржників від 25.11.2024 (а.с. 54 на звороті). Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції зазначив, що наявним у справі доказами підтверджується набуття ТОВ «Українські фінансові операції», права вимоги до відповідача за вказаними вище договором, який укладений останнім в електронній формі та умови яких позикодавцем були виконані. Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав та отримані кошти згідно умов договору не повернув. Отже, ТОВ «Українські фінансові операції», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4476791 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.11.2024. Посилання в апеляційній скарзі на постанови Верховного Суду є нерелевантним, тому колегія судів їх відхиляє. Разом з тим, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення відсотків прийшов до висновку, що на дату укладення договору факторингу від 25.11.2024 року № 25/11/2024, строк дії договору № 4476791 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.03.2024 не закінчився, а тому, в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українські фінансові операції» з дати факторингу 25.11.2024 донараховано відсотки за (105 календарних днів). 19999,99 грн х 2,5% х 105 календарних днів = 52499,97 грн, відсотки нараховані саме ТОВ «Українські фінансові операції». Нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процент за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Проте, висновок суду першої інстанції в частині стягнення відсотків зроблений без врахування норм матеріального права, оскільки вирішуючи питання про розмір заборгованості по процентах за договором № 4476791 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.03.2024, апеляційний суд враховує, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним. За умовами договору, сума кредиту складає 20000,00 грн, строк кредиту 360 днів (з 16.03.2024 по 10.03.2025), періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Відповідно до п.п. 1.4.1. договору № 4476791 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.03.2024, стандартна процентна ставка 2,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього договору. Денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 2,5%. Відповідно до п.п.1.4.2. знижена процентна ставка становить 1,38 за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах: якщо клієнт включно до 14.04.2024 (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну проценту ставку, у зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде нараховано за зниженою процентною ставкою. За матеріалами справи, Договір № 4476791 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, укладено між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 16.03.2024, тобто після набрання чинності Законом № 3498-ХІ (24.12.2023). Суд першої інстанції не врахував, що за таких обставин справи у даному випадку підлягає до застосуванню інша ставка процентів, яка передбачена Законом України «Про внесення змін по деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, яким було внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», та якими відповідно встановлено обмеження максимальної денної процентної ставки, а тому умови договору, які не відповідають вказаній нормі є нікчемними, та відповідно до ч. 4 ст. 216 ЦК України не підлягають до застосуванню. Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року) 2,5 %; протягом наступних 120 днів (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року) 1,5 %, а з 20 серпня 2024 року не більше 1%. Таким чином, передбачений у кредитному договорі від 16 березня 2024 року розмір відсотків за користування кредитом після набрання чинності змін до ЗУ «Про споживче кредитування» та відповідно їх нарахування, суперечить нормам ЗУ «Про споживче кредитування» та підлягає перерахунку: - з 16 березня 2024 року по 14 квітня 2024 року (знижена процентна ставка відповідно до умов договору та розрахунку заборгованості) 19999,99 грн х1,38% х 30 днів = 8279,99 грн; - з 15 квітня 2024 року по 22 квітня 2024 року (ЗУ «Про споживче кредитування») 19999,99 грн х 2,5% х 8 днів = 3999,99 грн; - з 23 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року (ЗУ «Про споживче кредитування») 19999,99 грн х 1,5% х 119 днів = 35699,98 грн; - з 20 серпня 2024 року по 25 листопада 2024 року (ЗУ «Про споживче кредитування») 19999,99 грн х 1% х 98 днів = 19599,02 грн. Отже, позовні вимоги ТОВ «» слід задовольнити частково, стягнувши із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі заборгованість за відсотками у розмірі 67578, 98 грн. В іншій частині доводи апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження та висновків суду першої інстанції не спростовують. За таких обставин, суд, на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, проте дійшов помилкового висновку щодо розміру заборгованості за процентами, які підлягають до стягнення на користь позивача. Таким чином, рішення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні в частині визначення до стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом зменшення стягнутої суми заборгованості за Договором № 4476791 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.03.2024 з 184997,71 грн до 87578,97 грн. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З урахуванням розміру задоволених позовних вимог ТОВ «Українські фінансові операції» на суму 87578,97 грн, що становить 47,34% (87578,97 грн х 100% / 184997,71 грн), з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» судовий збір за розгляду справи у суді першої інстанції підлягає зменшенню з 2422,20 грн до 1146,76 грн (2422,20 грн х 47,34% / 100%). Відповідно ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України). Згідно із ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду договір № 01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01 серпня 2024 року, укладений між ТОВ «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідух Є. О.; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 5972/10, акт приймання-передачі наданих послуг № 4476791 до договору № 01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01 серпня 2024 року, детальний опис (наданих робіт) № 4476791 від 20 липня 2025 року, акт приймання-передачі наданих послуг № 4476791 до договору № 01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01 серпня 2024 року, відповідно до яких сторони визначили предмет договору у виді надання юридичних послуг згідно вказаного переліку. Загальна вартість робіт визначена у сумі 10000,00 грн. За висновками суду першої інстанції з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції», враховуючи складність справи, спрощений порядок розгляду, без участі сторін, наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений час на надання таких послуг, критерій реальності таких витрат та пропорційність складності справи вартості послуг адвоката, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 5000,00 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині позивачем не оскаржувалось, тому, колегія суддів вважає, що розрахунок витрат, які підлягають компенсації позивачу, слід здійснювати, виходячи з суми у 5000,00 грн, що відповідає критерію реальної вартості наданих послуг в суді першої інстанції. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Виходячи з наведеного, а також зважаючи на пропорційність відшкодування особі судових витрат відповідно до задоволених вимог на 47,34%, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції з 5000,00 грн до 4734,00 грн (5000,00 грн х 47,34% / 100%). Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 також підлягає задоволенню на 52,66%, то відповідно з ТОВ «Українські фінансові операції» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 3633,60 грн (3633,60 грн х 52,66% / 100%). Шляхом взаємозаліку зазначених сум з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 766,69 грн (1913,45-1146,76 грн). Керуючись ст.ст. 259, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції постановив : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 25 листопада 2025 року- в частині визначеної до стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованості за кредитним договором, судового збору та правової допомоги - змінити, зменшивши стягнуту суму заборгованості з 184997,71 грн до 87578,97 грн, суму судового збору з 2422,20 грн до 1146,76 грн та витрат на правничу допомогу з 5000,00 грн до 4734,00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» на користь з ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 766,69 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складений 01 червня 2026 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії Ю.М. Мальований. О.В. Маміна.