Постанова 4808 № 346/289/25

Справа № 346/289/25 Провадження № 22-ц/4808/884/25 Головуючий у 1 інстанції Яремин М. П. Суддя-доповідач Девляшевський В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 липня 2025 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А., суддів: Баркова В.М., Луганської В.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на заочне рішення Коломийського міськрайонного суду в складі судді Яремин М.П., ухвалене 14 квітня 2025 року в м. Коломиї Івано-Франківської області, повний текст якого виготовлено 18 квітня 2025 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, встановив: У січні 2025 року ТОВ «Діджи фінанс» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 12.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено електронний договір №4177775 про надання кредиту, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн на умовах, погоджених сторонами. Кредитодавець умови договору виконав та перерахував 20 000,00 грн на платіжну картку позичальника, вказану ним при заповненні анкетних даних. 11 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та позивачем було укладено договір відступлення права вимоги №12Т. Відповідно до його умов, до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №4177775 від 12 липня 2021 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та відповідачем. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, виникла заборгованість, яка, за підрахунками позивача, становить 89 500 грн, у тому числі: 20 000 грн основна сума боргу за кредитом; 67 500 грн нараховані відсотки; 2 000 грн комісія. У зв`язку з цим позивач просив суд стягнути із відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати, що включають 2 422,40 грн сплаченого судового збору та 6 000 грн витрат на правничу допомогу. Заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду від 14 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Діджи Фінанс" заборгованість за кредитним договором № 4177775 від 12.07.2021 року в загальному розмірі 27500 гривень. В задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Діджи Фінанс", 2 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу та 744,28 грн сплаченого судового збору. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, представник ТОВ «Діджи Фінанс»» подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами за користування кредитом та комісії скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Звертає увагу, що за приписами ч.2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту. Зазначив, що кредит відповідачу надавався строком на 30 днів з 12.07.2021 до 11.08.2021. За цей період проценти за користування кредитом становили 1.25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (250.00 грн на день). Відповідно до пункту 2.4.1 позичальник зобов`язувався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого пунктом 1.4 (у даному випадку 11.08.2021), а у випадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування. Як встановлено судом першої інстанції та не оспорювалося відповідачкою, станом на 11.08.2021 кредит не було повернуто, і вона продовжила користуватись кредитними коштами, платежі на погашення кредиту не вносила взагалі. Отже, на відміну від продовження (пролонгації) строку кредитування на пільгових умовах, продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах з процентною ставкою 5% не передбачало вчинення від позичальника певних дій, окрім як самого факту продовження користування кредитними коштами. Водночас, пунктом 4.2 розділу 4 кредитного договору сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статею 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 Договору За викладеного скаржник вважає, що у спірному випадку строк кредитування пролонговувався та максимально міг бути продовженим на 60 днів (до 10.10.2021), а тому проценти за користування кредитом слід нараховувати на 90 днів, що включає в себе 30 днів строку початкового кредитування на пільгових умовах та 60 днів продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах). Тому вважає, що наведений позивачем розрахунок заборгованості за процентами відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору. Правом на подання відзиву відповідачка не скористалась. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає до задоволення. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду в оскарженій частині є законним та обгрунтованим. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка не виконала зобов`язання за кредитним договором, у передбачений у договорі строк кошти не повернула, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 20 000,00 грн. Суд вважав, що матеріалами справи не підтверджено продовження (пролонгацію) строку користування відповідачем кредитними коштами, із зазначенням терміну такої пролонгації. Встановлено, що ТОВ «Мілоан», право вимоги після якого набув позивач, здійснено нарахування відсотків за вказаним договором як у межах строку його дії, тобто протягом 30 днів з 12.07.2021 року, так і після закінчення строку його дії, тобто після 11.08.2021 року, а саме по 10.10.2021 року включно, тобто після спливу визначеного договором строку кредитування. Оскільки кредитним договором визначений строк його дії, який становить 30 днів, а доказів пролонгації строку користування кредитом позивачем не надано, саме протягом даного строку ТОВ Мілоан мало право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки. Таким чином, виходячи із суми кредиту у розмірі 20 000 грн., узгодженої процентної ставки у розмірі 1,25%. Суд вважав, що заборгованість відповідача за відсотками за вищевказаним договором становить 7 500 грн (20 000 грн х 1,25 % х 30 ), що відповідає розміру відсотків, зазначеному у п. 1.5.2 договору та графіку розрахунків, який є додаток №1 до вказаного договору. Крім цього, в кредитному договорі товариство не зазначило та не надало доказів наявності, переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються відповідачу та за які товариством встановлена комісія за обслуговування кредиту (нарахування комісії за надання кредиту), тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (нарахування комісії за надання кредиту) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». А тому в задоволенні вимог про стягнення з відповідача комісії в сумі 2 000 грн суд також вирішив відмовити. Колегія суддів погоджується з висновком суду, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 12 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 4177775, відповідно до умов якого позичальник отримав грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн строком на 30 днів, з 12 липня 2021 року з терміном повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 11 серпня 2021 року. Згідно із п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту складає 2 000,00 грн, яка нараховується за ставкою 10 % від суми кредиту одноразово. Відповідно до пункту 1.5.2 проценти за користування кредитом: 7 500,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Пунктом 1.6 договору передбачено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно п. 6.1. кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінет позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі та доступний через сайт чи відповідний мобільний додаток. Розміщенні в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору є пропозицією про укладення кредитного договору. Відповідь позичальника про прийняття пропозиції надається шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення з застосування електронного підпису одноразового ідентифікатора, який надсилається Товариством електронним повідомленням на мобільний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор для підписання цього кредитного договору. Відповідно до анкети-заяви №4177775 від 12 липня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» погоджена сума кредиту, строк кредиту, ставка процентів. Згідно платіжного доручення №51064723 від 12 липня 2021 року ТОВ «Мілоан» перераховано кошти у сумі 20 000,00 грн ОСОБА_1 на кредитний рахунок. Згідно договору про відступлення прави вимоги №12Т від 11 листопада 2021 року ТОВ «Мілоан» відступив ТОВ "Діджи Фінанс" права вимоги в розмірі портфеля заборгованості. Акт прийому передачі реєстру боржників від 11 листопада 2021 року до договору відступлення прав вимоги, відповідно до якого кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників у кількості 4089 боржників, був підписаний ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК "Діджи Фінанс". Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, яка надана позивачем, заборгованість за кредитним договором №4177775 від 12.07.2021 року становить 89 500,00 грн, яка складається з: простроченого тіла кредиту 20 000 грн, прострочених відсотків- 67500 грн, заборгованості по комісіям 2000 грн. Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення, ТОВ «Міолан» здійснювало нарахування відсотків за період з 13.07.2021 року по 10.10.2021 року. Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб) а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). У відповідності до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу має бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст.628,629 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду ( ч.1 ст.638 ЦК України). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України). Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Міолан» та ОСОБА_1 , був укладений договір про споживчий кредит №4177775 від 12.07.2021 року, в якому були погоджені сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк та порядок повернення коштів, умовами договору було передбачено оплату комісії за надання кредиту. Сума заборгованості за тілом кредиту складає 20 000 грн. Згідно договору відступлення прав вимоги № 12Т від 11 листопада 2021 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», до ТОВ "Діджи Фінанс" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором. Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За умовами п. 1.3. кредитного договору сторони погодили строк кредитування 30 днів з 12.07.2021 року, з терміном повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 11.08.2021 року. Відповідно до пункту 1.5.2 проценти за користування кредитом: 7 500,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "Діджи Фінанс" просило стягнути нараховані проценти, які розраховані станом на 10.10.2021 року. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) викладено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання». Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що кредитор не мав підстав здійснювати нарахування відсотків поза межами строку кредитування та вірно стягнув заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами в розмірі 7 500,00 грн. Суд першої інстанції вірно встановив, що в матеріалах справи відсутні докази пролонгації кредитного договору №4177775 від 12 липня 2021 року. Відповідно до п. 2.3.1.1 кредитного договору, для продовження строку кредитування позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Позивачем не надано доказів сплати позивачкою комісії за управління та обслуговування кредиту або доказів погашення заборгованості по кредиту. Тому висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав стягнення відсотків за користування кредиту поза межами строку кредитування є правильним та відповідає вимогам закону. Щодо доводів апеляційної скарги про законність вимог про стягнення заборгованості за комісією, то колегія вважає такі необґрунтованими. Так, якщо в кредитному договорі Товариство не зазначило та не надало доказів наявності, переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які Товариством встановлена комісія за обслуговування кредиту (нарахування комісії за оформлення кредиту), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (нарахування комісії за оформлення кредиту) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». До схожих висновків прийшов Верховний Суд в постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22. У зв`язку з викладеним колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, вірно застосував норми матеріального права та дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит Капітал». Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має. Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то суд не здійснює перерозподіл витрат по сплаті судового збору. Керуючись статтями 374, 375, 381 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» залишити без задоволення, а заочне рішення Коломийського міськрайонного суду від 14 квітня 2025 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий В.А. Девляшевський Судді: В.М. Барков В.М. Луганська Повний текст постанови виготовлено 03 липня 2025 року.