Постанова 4817 № 609/1106/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 609/1106/25Головуючий у 1-й інстанції Катерняк О.М. Провадження № 22-ц/817/636/26 Доповідач - Храпак Н.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 травня 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: Головуючої - Храпак Н.М. Суддів - Гірський Б. О., Костів О. З., за участі секретаря - Дідух М.Є. та представника позивача - адвоката Брагера А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу №609/1106/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», інтереси якого представляє адвокат Брагер Артем Андрійович, на рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 03 березня 2026 року та додаткове рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 19 березня 2026 року, ухвалених суддею Катерняк О.М., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофАгроТрейд» про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі,- ВСТАНОВИВ: У листопаді 2025 року через систему «Електронний суд» представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» Русин Юрій Юрійович звернувся в Шумський районний суд Тернопільської області з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофАгроТрейд» про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди земельної ділянки, скасування запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки. Позов обґрунтовано тим, що 01.09.2015 року СТОВ «АГРО-ЛАН» уклало з ОСОБА_1 договір оренди землі № б/н, на підставі якого набуло право оренди земельної ділянки площею 1,50 га, кадастровий номер 6125885900:01:001:0297. Додатковою угодою №1 від 20.07.2018 року до Договору (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) сторону Орендаря змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія». Відповідно до Додаткової угоди №1 від 20.07.2018 сторони домовилися, що строк дії Договору продовжується на 7 років, сплив якого починається з моменту укладання Сторонами даної угоди, але в будь- якому випадку дана Додаткова угода та право оренди на підставі її є чинним до моменту закінчення збирання врожаю Орендарем. Після закінчення строку дії Договору Орендар має право переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар, повинен не пізніше. ніж за (три) місяці, до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію. З урахуванням дати укладення, Додаткової угоди №1 від 20.07.2018 року строк дії Договору оренди землі спливає 20.07.2025 року. Маючи намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди землі, 10.04.2025 року Позивач надіслав ОСОБА_1 лист-повідомлення №2145 від 03.04.2025 року про намір продовжити дію договору оренди землі б/н від 01.09.2015 року, з урахуванням змін та доповнень, який Відповідач 1, отримав. Таким чином, до закінчення строку дії договору оренди Позивач, як добросовісний орендар, маючи законні сподівання на продовження дії договору оренди землі на новий строк, у встановленому порядку звернувся до орендодавця з метою реалізації переважного права на поновлення договору, яке йому гарантоване умовами договору та положеннями вказаної норми права та запропонував підписати додаткову угоду, що підтверджується квитанцією установи поштового зв`язку про прийняття поштового відправлення та повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідач зобов`язаний був протягом місяця розглянути на предмет відповідності вимогам закону, узгодити, за необхідності, істотні умови договору, а за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі, укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. Проте, ОСОБА_1 , у відповідь на отриманий проект додаткової угоди, не надіслала повідомлення про заперечення на пропоновані умови або зустрічну пропозицію, що вказує на існування правових підстав для визнання додаткової угоди укладеною. Отже, Позивач вважає поновленим Договір оренди землі б/н від 01.09.2015 року з усіма змінами та доповненнями на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі», а тому наявні підстави для визнання укладеною Додаткової угоди про поновлення строку його дії в судовому порядку. Разом з тим, відповідно до Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна №447111516 від 09.10.2025 року, право оренди вказаної земельної ділянки, 6125885900:01:001:0297 проведено державну реєстрацію іншого речового права: номер запису 61016527. Таким чином, позивач дізнався про те, що ОСОБА_1 уклала договір оренди земельної ділянки, яка знаходилась в оренді у позивача, з ТОВ «ПрофАгтоТрейд». Зазначає, що факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Вважає неправомірними дії відповідачів щодо укладення договору оренди на земельну ділянку, яка знаходилась в оренді у позивача, що грубо порушує норми ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», а заявлені позивачем у позові вимоги відповідають встановленим ч. 2 ст. 16, ст. 651 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20, ст. 188 Господарського кодексу України та ст. 33 «Про оренду землі» способам захисту порушених прав позивача і є ефективним способом їх захисту у спірних правовідносинах. Запропонована позивачем до укладення з відповідачем у судовому порядку додаткова угода стосується як внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 01.09.2015 року (зі всіма змінами та доповненнями до нього чинними на момент його поновлення), так і поновлення цього договору на новий строк. Отож, відмовивши в укладенні цієї додаткової угоди, Відповідач ОСОБА_1 порушила права позивача на укладення додаткової угоди у формі єдиного письмового документу, як про внесення законних змін до Договору оренди землі б/н від 01.09.2015 року (зі всіма змінами та доповненнями до нього чинними на момент його поновлення), так і про його поновлення на новий строк. Отже, з урахуванням того, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» належно виконувало свої обов`язки за договором оренди, в установлений договором строк повідомило орендодавця про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, воно має право на поновлення договору на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі». З цих підстав, просить визнати укладеною додаткову угоду № б/н від 01.04.2025 до договору оренди землі № б/н від 01.09.2015, з урахуванням змін та доповнень, між ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та ОСОБА_1 в зазначеній позивачем редакції; Визнати відсутнім у Відповідача 2 ТОВ «ПРОФАГРОТРЕЙД» права оренди земельної ділянки площею 1,50 га, кадастровий номер 6125885900:01:001:0297; Скасувати запис щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 1,50 га кадастровий номер 6125885900:01:001:0297, номер запису про інше речове право: 61016527. Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 03 березня 2026 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофАгроТрейд» про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі відмовлено повністю. Додатковим рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 19 березня 2026 року заяву представника відповідачів ТОВ «ПрофАгроТрейд» та ОСОБА_1 адвоката Іванько Олени Сергіївни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №609/1106/25 за позовом ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» до ОСОБА_1 , ТОВ «ПрофАгроТрейд» про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі задоволено частково. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофАгроТрейд» 3000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правову допомогу. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правову допомогу. В решті задоволення вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішеннями суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», інтереси якого представляє Брагар А.А., подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 03 березня 2026 року та додаткове рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 19 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначив, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин справи та невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи. Вказує, що як вбачається з матеріалів справи, що ТОВ «ЗАВК» було дотримано алгоритм дій щодо реалізації свого переважного права на укладення Договору оренди землі на новий строк, а саме належне виконання орендарем ТОВ «ЗАВК» умов договору оренди землі від 01.09.2015, додаткової угоди №1 від 20.07.2018 та відсутність будь-яких порушень умов договору зі сторони підприємства, вчасне направлення листа-повідомлення №2145 від 03.04.2025 про намір реалізації свого переважного права на укладення Договору оренди землі на новий строк з проектом додаткової угоди. Натомість зі сторони відповідачки ОСОБА_1 вбачається порушення алгоритму дій, регламентованого ст. 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки ОСОБА_1 уклала договір оренди з новим орендарем при тому, що отримала від позивача письмове повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк, не запропонувала нові істотні умови тотожні тим, що містяться в новому договору, а відтак не провела добросовісно переговірну процедуру та здійснила формальну відмову у продовжені договору оренди. Як наслідок, позивач з підстав ч. 9 ст. 33 закону, оскаржив безпідставну відмову в укладенні Договору оренди землі на новий строк. Від представника відповідачів - адвоката Іванько О.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У відзиві посилається на те, що у апеляційній скарзі представник позивача вказує, про вчасне направлення листа-повідомлення орендаря про намір реалізації свого переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк. При цьому, Шумським районним судом Тернопільської області при розгляді справи із врахування чинної судової практики доречно встановлено, що для реалізації переважного права необхідна наявність двох складових в їх сукупності: дотримання встановленої законом процедури та наявності волевиявлення сторін. Натомість у даному випадку, відсутнє волевиявлення відповідача на поновлення договору оренди землі, що й було встановлено судом першої інстанції на підставі доказів наявних у матеріалах справи. Крім того, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі. Таким чином, реалізація переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк вимагає не лише формального дотримання встановленої законом процедури, але й наявності сукупності юридично значимих умов, зокрема належне виконання договору орендарем та наявність волевиявлення сторін. Також, вказують, що доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не розглянула належним чином пропозицію орендаря, не вела переговорів щодо істотних умов договору та не повідомила, на яких умовах була б готова продовжити орендні правовідносини не заслуговують на увагу, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи У матеріалах справи наявні докази, які підтверджують, що 14 квітня 2025 року ОСОБА_1 було надіслано шляхом поштового відправлення заяву, за змістом якої Орендодавцем було повідомлено Орендаря про намір надалі не продовжувати Договір оренди землі, термін дії якого закінчується 20.07.2025, оскільки її не влаштовують істотні умови Договору запропоновані ТОВ «Західна агровиробнича компанія», які передбачають умови, розміри та терміни оплати за користування земельною ділянкою, доказом чого є поштова квитанція та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, які наявні у матеріалах справи. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, позивач отримав даний лист за довіреністю 22.04.2025. Проте відповіді відповідачці ОСОБА_1 надано не було, не було також запропоновано кращі істотні умови договору оренди землі, які на дату звернення передбачали суму орендної плати у розмірі 9659,91 грн. за рік оренди. 17.04.2025 ОСОБА_1 отримала від позивача лист-повідомлення про намір продовжити дію Договору оренди землі № б/н від 20.07.2018 року, вжиття власником землі заходів для забезпечення виконання вимог ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» та недопущення права землекористувача вих. № 2145 від 03.04.2025. 28.04.2025 відповідачем ОСОБА_1 повторно було надіслано ТОВ «Західна агровиробнича компанія» Лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення, згідно із яким власником земельної ділянки було повідомлено, що ознайомившись із отриманим Листом-повідомленням про намір продовжити дію Договору оренди землі№ б/н від 20.07.2018 року, вжиття власником землі заходів для забезпечення виконання вимог ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» та недопущення права землекористувача вих. № 2145 від 03.04.2025 року, нею прийнято рішення, яким орендодавець відмовляється від пропозиції викладеної орендарем щодо продовження дії договору оренди землі на тих же умовах, оскільки інші орендарі, які провадять господарську діяльність за місцем розташування земельної ділянки пропонують значно кращі умови орендної плати, термінів її виплати, соціальну допомогу, тощо. 30.04.2025 позивачем отримано лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення від 28.04.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, що наявне у матеріалах справи. Відтак, враховуючи зазначене, зазначають, що доводи представника позивача про те, що відповідачка знехтувала обов`язком добросовісно провести переговори, не відповідають дійсності, оскільки вона повідомила, що відмовляється від пропозиції викладеної орендарем щодо продовження дії договору оренди землі на тих же умовах (через низький розмір орендної плати). Однак позивач, отримавши вказану відповідь, не звернувся до відповідача і не запропонував кращі умови договору, хоча б вищий розмір орендної плати. Вважають, що вона добросовісно надала свою відповідь на пропозицію позивача, натомість позивач не вчинив подальших активних дій для проведення переговорів. Звертають увагу, що документи, наявні у матеріалах справи і дослідженні судом першої інстанції, підтверджують, що волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди землі відсутнє. Щодо доводів апеляційної скарги, про те що позивач (орендар) належно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, то звертають увагу суду, що у матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, поданий представником ОСОБА_1 , де зазначено доведення того, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не належно виконувало покладені на нього обов`язки, визначені умовами договору оренди землі щодо своєчасної оплати орендної плати та виплати її з урахуванням індексації, протягом строку дії договору. Зокрема, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували належну та своєчасну сплату орендної плати ОСОБА_1 протягом строку дії Договору оренди землі від 01.09.2015. Зокрема, позивачем до матеріалів справи (позовної заяви) не долучено платіжні інструкції в національній валюті по сплаті орендної плати, саме ОСОБА_1 . Представник заявника у відповідності до вимог чинного законодавства доречно зазначає, що належне виконання орендарем обов`язків за договором оренди землі є однією із підстав для реалізації права на продовження орендних відносин. Натомість позивач не надав доказів належного виконання, покладених на нього договором оренди землі від 01.09.2015 обов`язків. Крім того, саме на позивача покладено обов`язок доведення обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог (відповідності до частини 2 статті 12 ЦПК України). Таким чином, вважають, що ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, мотивовано виходив з того, що після закінчення строку дії договору оренди між ТОВ «Західна агровиробнича компанія», як орендарем, і ОСОБА_1 , як орендодавцем, не було досягнуто згоди щодо продовження дії договору оренди, орендодавець скористався своїм правом, передбаченим законом, на відмову від продовження правовідносин, отже переважне право первинного орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки не може вважатися порушеним, оскільки немає однієї зі складових юридичних фактів, що надають позивачу право претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а саме: відсутня воля орендодавця на укладення такого договору, який повідомляв орендаря про небажання поновлювати договір оренди землі або укладати новий. У судовому засіданні представник позивача Брагер А.А. апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених у них та просить її задовольнити. Представник відповідачів адвокат Іванько О.С. в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку судової повістки до електронного кабінету. Разом з тим, на адресу суду надіслала заяву, в якій просить розгляд справи проводити без її участі. Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Згідно з п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи. У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу. Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача адвоката Брагера А.А., проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі рішення сесії Підгаєцької сільської ради від 14.03.2001 №б/н є власником земельної ділянки площею 1,50 га кадастровий номер 6125885900:01:001:0297, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Підгаєцької сільської ради Шумського району Тернопільської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №234702. 01 вересня 2015 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем СТОВ «Агро-Лан» укладено Договір оренди землі б/н, відповідно до умов якого в оренду передається земельна ділянка площею 1,50 га кадастровий номер 6125885900:01:001:0297, що розташована на території Підгаєцької сільської ради Шумського району Тернопільської області. Відповідно до п. 8 договору, Договір укладено на 7 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Орендна плата вноситься у такі строки: до завершення поточного року (п. 11 Договору). За пунктом 34 Договору зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди спір вирішується в судовому порядку. Відповідно до пункту 35 Договору його дія припиняється зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. 20 липня 2018 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та СТОВ «Агро-Лан», як орендарем, та ТОВ «Західна агровиробнича компанія», як новим орендарем, було укладено Додаткову угоду (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди землі від 01.09.2015), відповідно до умов якого орендар передає, а новий орендар приймає на себе права та обов`язки сторони (орендаря), передбачені в Договорі оренди. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 13% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 9659,71 грн за рік оренди до завершення поточного року (п.п. 9, 11 Договору). Пунктом 4.1 сторони домовилися внести наступні зміни у Договір оренди землі в п.8 та викласти його в наступній редакції: «договір укладено строком на 7 років, сплив якого починається з моменту укладення додаткової угоди до договору оренди землі, але в будь-якому випадку дана Додаткова угода та право оренди на підставі її є чинним до моменту закінчення збирання врожаю орендарем. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію». Відповідно до пункту 6 Додаткової угоди Договір діє в подальшому із врахуванням змін та доповнень, внесених даною Угодою. Інші умови договору, не змінені даною Угодою є дійсними та обов`язковими для виконання Сторонами. Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №132634085 від 31.07.2018 підтверджується, що 07.09.2016 зареєстроване інше речове право 16329072 право оренди земельної ділянки площею 1,4987 га кадастровий номер 6125885900:01:001:0297 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Підгаєцької сільської ради Шумського району Тернопільської області, що належить ОСОБА_1 , на підставі договору оренди землі від 01.09.2015, укладеного між СТОВ «Агро-Лан» та ОСОБА_1 ; та на підставі додаткової угоди до Договору оренди від 20.07.2018, укладеної між ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та ОСОБА_1 . Договір укладено на 7 років, сплив якого починається з моменту укладення додаткової угоди до договору оренди землі, з правом пролонгації. На підтвердження виконання своїх обов`язків як орендаря, позивачем до матеріалів справи долучено наступні документи: - Відомість на реалізацію с/г продукції №138 кукурудзи 3 класу, відповідно до якої за порядковим номером 15 значиться ОСОБА_1 та у відповідній графі якої міститься підпис останньої про отримання нею 850 кг продукції на суму 5873,50 грн; - Відомість на реалізацію с/г продукції пшениці 4 класу, відповідно до якої за порядковим номером 15 значиться ОСОБА_1 та у відповідній графі якої міститься підпис останньої про отримання нею 850 кг продукції на суму 6800 грн; - Відомість на реалізацію с/г продукції цукру, відповідно до якої за порядковим номером 15 значиться ОСОБА_1 та у відповідній графі якої міститься підпис останньої про отримання нею 100 кг продукції на суму 2140 грн; - Платіжну інструкцію від 31.03.2025 №2333502353 про оплату ОСОБА_1 орендної плати по договору оренди землі за 2024 рік в сумі 9470,16 грн (по дов. ОСОБА_2 ); - Платіжну інструкцію від 07.10.2025 №7333510897 про оплату ОСОБА_1 орендної плати по договору оренди землі за 2025 рік в сумі 4963,51 грн (по дов. ОСОБА_2 ); - Платіжну інструкцію від 24.02.2023 №1552272831 про оплату ОСОБА_1 орендної плати по договору оренди землі за 2022 рік в сумі 9010,61 грн (по дов. ОСОБА_3 ); - Платіжну інструкцію від 16.08.2023 №1676005781 про оплату ОСОБА_1 орендної плати по договору оренди землі за 2023 рік в сумі 9010,62 грн (по дов. ОСОБА_3 ). Згідно із інформацією, яка міститься у довідці №6109 від 10.10.2025, виданій ТОВ «Західна агровиробнича компанія» слідує, що земельна ділянка з кадастровим номером 6125885900:01:001:0297 знаходиться в межах поля №107-5172, перебуває в користуванні підприємства та була засіяна сільськогосподарською культурою соняшник під урожай 2025 року. ТОВ «Західна агровиробнича компанія» 03 квітня 2025 року за вих. №2145 на ім`я та адресу відповідача ОСОБА_1 направило лист-повідомлення «Про намір продовжити дію Договору оренди землі №б/н від 20.07.2018, вжиття власником землі заходів для забезпечення виконання вимог ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» та недопущення порушення права землекористувача», згідно якого позивач повідомив про намір поновити дію Договору оренди земельної ділянки від 20.07.2018 (земельна ділянка площею 1,4987га, згідно витягу ДЗК площа складає 1,4987га, кадастровий номер земельної ділянки 6125885900:01:001:0297), право оренди за яким зареєстроване відповідно до вимог чинного на момент укладення договору законодавства України у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право: 16329072). Просить підписати додаткові угоди на поновлення дії Договору оренди земельної ділянки та направити один екземпляр позивачу. Вказаний лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди було відправлено відповідачу ОСОБА_1 10.04.2025, що підтверджується описом вкладення до Пріоритетний №0505285915648; списком №2710 згрупованих відправлень Пріоритетний від 10.04.2025; фіскальним чеком Укрпошта від 10.04.2025. В свою чергу, ОСОБА_1 14 квітня 2025 року на адресу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» направила Заяву, у котрій повідомила, що термін дії договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 6125885900:01:001:0297 від 01.09.2015, який продовжено на підставі додаткової угоди від 20.07.2018, де стороною є ТОВ «Західна агровиробнича компанія» закінчується 20 липня 2025 року. Також повідомила про свій намір надалі його не продовжувати, оскільки її, як орендодавця не влаштовують істотні умови договору, які товариство пропонує. Просить на протязі 3-х днів після закінчення терміну дії договору повернути їй земельну ділянку та надіслати підписаний Акт прийому-передачі земельної ділянки. Вказану заяву отримано товариством 22 квітня 2025 року, що підтверджується підписом уповноваженої особи у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. Крім того, 28 квітня 2025 року ОСОБА_1 складено Лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Повідомляє, що ознайомившись із отриманим листом, вирішила відмовитись від пропозиції викладеної орендарем, ТОВ «Західна агровиробнича компанія» у листі-повідомленні №2145 від 03.04.2025 з тих підстав, що за змістом ч. 4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» умови, на яких договір може бути поновлений, у будь-якому випадку узгоджуються сторонами. Якщо відсутня згода будь-якої сторони щодо орендної плати та інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Повідомляє, що інші орендарі, які провадять господарську діяльність пропонують значно кращі умови щодо орендної плати, термінів її виплати, соціальну допомогу тощо. Тому, враховуючи вище наведене, повторно повідомляє, що нею прийнято рішення, яким вона відмовляється від пропозиції викладеної орендарем ТОВ «Західна агровиробнича компанія» у листі-повідомленні №2145 від 03.04.2025. Даний лист-повідомлення ТОВ «Західна агровиробнича компанія» було надіслано 28.04.2025, що підтверджується фіскальним чеком АТ Укрпошта та описом вкладення у цінний лист з повідомленням про вручення та отримано 30.04.2025, що підтверджується підписом уповноваженої особи товариства у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. Встановлено, що 19 липня 2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ПрофАгроТрейд» укладено Договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка площею 1,4987 га кадастровий номер 6125885900:01:001:0297 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Підгаєцької сільської ради Шумського району Тернопільської області. Відповідно до п. 3.1., договір укладено строком на 7 років з дати його підписання та державної реєстрації. Орендна плата сплачується орендарем щорічно у грошовій формі в розмірі, що складає 16149,07 грн (п. 4.1. Договору). Пунктом 4.3. Договору передбачено, що орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року. Актом приймання-передачі земельної ділянки від 19.07.2025 підтверджено, що орендодавець ОСОБА_1 передає, а орендар ТОВ «ПрофАгроТрейд» приймає в оренду земельну ділянку площею 1,4987 га, кадастровий номер 6125885900:01:001:0297. Витягом з Державного реєстру речових прав №438542449 від 07.08.2025 підтверджується, що 01.08.2025 зареєстроване інше речове право 61016527 договір оренди земельної ділянки площею 1,4987 га кадастровий номер земельної ділянки 6125885900:01:001:0297, від 19.07.2025 строком на 7 років, з датою закінчення дії 19.07.2032, орендарем якої є ТОВ «ПрофАгроТрейд», орендодавцем ОСОБА_1 . Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Західна агровиробнича компанія», суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено відсутність волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди землі з позивачем, який висловив своє небажання продовжувати строк дії цього договору і не підписав додаткової угоди до нього, а тому суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки передбачене статтею 33 Закону України «Про оренду землі» переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк припинилося. Таким чином, суд вважав, що переважне право ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на поновлення договору оренди земельної ділянки не є порушеним, оскільки немає однієї зі складових юридичних фактів, що надають позивачу право претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною п`ятою ст.33 Закону України «Про оренду землі», а саме відсутня воля орендодавця на укладення такого договору, який повідомляв орендаря про небажання поновлювати договір оренди. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, з огляду на таке. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Частиною четвертою статті 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. У частині першій статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно із статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі». Оскільки договір оренди спірної земельної ділянки укладено 01 вересня 2015 року, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час укладення договору. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - в редакції, чинній на момент укладення договору оренди) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У частині шостій статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється, зокрема із власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частини восьма, дев`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»). Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України. Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків. Таким чином, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення. Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору. Такий правовий висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц. У разі незгоди орендодавця у поновленні договору оренди, направленої орендарю у місячний строк до закінчення строку його дії, переважне право на укладення договору оренди землі припиняється, тому що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2020 року у справі № 272/440/18. Наведене також узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (провадження № 14-72цс21), відповідно до яких норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб. Будь-якого іншого змісту переважне право не має. Воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди зі зміненими умовами (пункт 8.26 вказаної постанови). У справі, що переглядається, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та СТОВ «Агро - Лан» укладено Договір оренди землі № б/н від 01.09.2015, додаткову угоду № б/н (якою визначено нового орендаря ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та внесено зміни до договору) від 20.07.2018, щодо земельної ділянки площею площею 1,50 га кадастровий номер 6125885900:01:001:0297, що розташована на території Підгаєцької сільської ради Шумського району Тернопільської області (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), строком на 7 років (а.с.27-28 т.1). Пунктом 4.1 додаткової угоди сторони домовилися внести наступні зміни у Договір оренди землі в п.8 та викласти його в наступній редакції: договір укладено строком на 7 років, сплив якого починається з моменту укладення додаткової угоди до договору оренди землі, але в будь-якому випадку дана Додаткова угода та право оренди на підставі її є чинним до моменту закінчення збирання врожаю орендарем. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Відповідно у позивача право оренди земельної ділянки закінчувалось 20.07.2025. 10 квітня 2025 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» засобами поштового зв`язку (цінним листом із описом вкладення) надіслало лист-повідомлення від 03 квітня 2025 року за №2145 про намір продовжити дію договору оренди землі б/н від 20.07.2018, вжиття власником землі заходів для забезпечення виконання вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі» та недопущення порушення права землекористувача, з проханням підписати додаткові угоди на продовження дії договору оренди земельної ділянки(а.с.30-31, 39-43). При цьому, 14.04.2025 ОСОБА_1 було надіслано на адресу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» заяву, за змістом якої повідомлено орендаря про свій намір не продовжувати договір оренди землі від 01.09.2015 та додаткову угоду № б/н від 20.07.2018, термін дії якого закінчується 20.07.2025 та прохання повернути їй земельну ділянку (а.с.67 зворіт, т.1). Відповідно до копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення представник позивача ТОВ «Західна агровиробнича компанія» отримав вищевказану заяву відповідачки ОСОБА_1 22.04.2025 (а.с.68, т.1 ). Крім того, 28 квітня 2025 року орендодавець ОСОБА_1 повторно надіслала на адресу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» лист-повідомлення від 28.04.2025, в якому вказала про відсутність наміру подальшого продовження дії договору оренди землі та відмови від пропозиції викладеної орендарем ТОВ «Західна агровиробнича компанія» у листі - повідомленні від 03 квітня 2025 року за №2145 (а.с.69-70, т.1). Вказаний лист, позивачем отримано 30.04.2025, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4700300179491 (а.с.73, т.1). Таким чином, встановивши, що договір оренди землі укладено 01 вересня 2015 року та додаткову угоду до нього укладено 20 липня 2018 року, ТОВ «Західна агровиробнича компанія» направило орендодавцю лист-повідомлення про намір поновити договір, однак ОСОБА_1 14.04.2025 та 28.04.2025 у встановлений законом строк, а саме у місячний строк з моменту отримання листа-повідомлення, повідомила про небажання продовжувати орендні правовідносини, а також зважаючи на відсутність погодженої сторонами додаткової угоди про поновлення договору на тих самих умовах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки передбачене статтею 33 Закону України «Про оренду землі» переважне право відповідача на укладення договору оренди землі на новий строк припинилося. Доводи апеляційної скарги ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про те, що ТОВ «ЗАВК» було дотримано алгоритм своїх дій щодо реалізації свого переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, а саме належне виконання орендарем ТОВ «ЗАВК» умов договору оренди землі від 01.09.2015, додаткової угоди №1 від 20.07.2018 та відсутність будь-яких порушень умов договору зі сторони підприємства, вчасне направлення листа-повідомлення №2145 від 03.04.2025 про намір реалізації свого переважного права на укладення Договору оренди землі на новий строк з проектом додаткової угоди, проте відповідачка ОСОБА_1 безпідставно відмовила у поновленні дії договору, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у визначений законом строк сторони договору оренди землі не дійшли згоди щодо укладення додаткової угоди до нього, і орендодавець повідомив орендаря про відмову в їх продовженні, що підтверджується відповідними листами. Сам по собі факт направлення ТОВ «Західна агровиробнича компанія» листа-повідомлення не є безумовною підставою для поновлення договору оренди, оскільки реалізація переважного права орендаря можлива лише за умови належного дотримання встановленої законом процедури та за наявності відповідного волевиявлення сторін. Оскільки орендодавець висловила заперечення проти продовження орендних правовідносин, підстав для задоволення вимоги про визнання укладеною додаткової угоди не вбачається. При цьому, суд першої інстанції правильно зазначив, що переважне право ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на поновлення договору оренди земельної ділянки не є порушеним, оскільки немає однієї зі складових юридичних фактів, що надають позивачу право претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною п`ятою ст.33 Закону України «Про оренду землі», а саме відсутня воля орендодавця на укладення такого договору, який повідомляв орендаря про небажання поновлювати договір оренди. Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про відповідачка ОСОБА_1 порушила процедуру поновлення в цілому та знехтувала своїм обов`язком добросовісно провести переговори, не запропонувала нові істотні умови тотожні тим, що містяться в новому договору та у подальшому уклала договір оренди цієї ж земельної ділянки з ТОВ «ПрофАгроТрейд», чим перешкодила реалізації його переважного права на поновлення договору оренди. Відповідно до частин першої п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» реалізація переважного права орендаря можлива лише за умови дотримання встановленої законом процедури та наявності волевиявлення сторін на продовження орендних правовідносин. Відсутність у орендодавця наміру поновлювати договір оренди землі виключає можливість покладення на нього обов`язку погоджувати нові умови договору чи досягати з орендарем домовленості щодо його поновлення. Крім того, чинне законодавство не покладає на орендодавця обов`язку мотивувати своє рішення про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки приватної власності. При, цьому положення статті 33 Закону України «Про оренду землі» не встановлюють спеціальної форми чи вичерпного змісту заперечення на поновлення договору оренди землі, а тому вирішальним є саме наявність однозначного волевиявлення власника земельної ділянки щодо відмови у поновленні договору, а не назва документа чи ступінь деталізації наведених у ньому мотивів. Щодо доводів апеляційної скарги про недобросовісність поведінки ОСОБА_1 , у зв`язку із укладенням договору оренди земельної ділянки з ТОВ «ПрофАгроТрейд», то колегія суддів звертає увагу, що переважне право орендаря не є абсолютним і не може підміняти собою право власника земельної ділянки на вільне розпорядження нею після припинення попередніх орендних правовідносин. Оскільки право оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» припинилося 20 липня 2025 року, а підстав для його поновлення не встановлено, укладення нового договору оренди із ТОВ «ПрофАгроТрейд» не свідчить про недобросовісну поведінку ОСОБА_1 та порушення прав позивача. При цьому, колегія суддів враховує, що право оренди ТОВ «ПрофАгроТрейд» виникло на підставі державної реєстрації договору оренди землі від 19 липня 2025 року, 01 серпня 2025 року, тобто після припинення попереднього зареєстрованого права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія». Щодо оскарження додаткового рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 19 березня 2026 року. Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено. Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року в справі №910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України). Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У справі, яка переглядається, судом встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідачів - адвокат Іванько О.С. у відзиві на позовну заяву просила стягнути з позивача понесені відповідачами судові витрати, зазначивши про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат в розмірі 15000 грн (а.с.60-66, 75-80, т.1). 07.03.2026, представником відповідача ТОВ «ПрофАгроТрейд» адвокатом Іванько О.С. подано через систему «Електронний Суд» до суду заяву, яка зареєстрована 09.03.2026, про ухвалення додаткового рішення у справі в частині стягнення з позивача понесених відповідачем ТОВ «ПрофАгроТрейд», клак М.О. судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн (а.с.74-177, т.1). Крім того, 08.03.2026, представником відповідача ТОВ «ПрофАгроТрейд» адвокатом Іванько О.С. подано через систему «Електронний Суд» до суду заяву, яка зареєстрована 09.03.2026,про ухвалення додаткового рішення у справі в частині стягнення з позивача понесених відповідачем ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн (а.с.188-195, т.1) На підтвердження понесення таких витрат в суді першої інстанції до заяви адвокатом Іванько О.С. надано: копії ордерів на надання правничої допомоги серії ВО №1124957 та серії ВО №1124956 від 08.13.2025, свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю серії ТР №000213 від 24.01.2020, договорів про надання правової допомоги №67/25 від 01.10.2025 та №111/25 від 08.12.2025, Додаток №71 від 24.11.2025 та №1 від 08.12.2025 до договорів про надання правової допомоги №67/25 від 01.10.2025 та №111/25 від 08.12.2025, акти надання послуг № 04-03/06, № 04-03/07 від 04.03.2026, детальні описи робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Іванько О.С. від 04.03.2025, рахунок на оплату № 04-03/06 від 04.03.2026, платіжну іінструкцію №5994 від 05.03.2026(а.с.178-184, 196 200, т.1). При цьому, зі змісту актів наданих послуг № 04-03/06, № 04-03/07 від 04.03.2026 (а.с.182 зворіт, 200 зворіт) вбачається, що відповідно до договорів про надання правової допомоги №67/25 від 01.10.2025 та №111/25 від 08.12.2025 адвокатське бюро «Олени Іванько «Фактум» в особі адвоката Іванько О.С. надало, а клієнти отримали правову допомогу в такому обсязі: - ознайомлення та вивчення документів, наданих клієнтом, аналіз фактичних обставин справи, вивчення договору оренди землі, вивчення чинної судової практики: 2 год 2000 грн; -підготовка справи до розгляду: формування доказів, консультування клієнта щодо обраного способу захисту та інтересів, розробка стратегії захисту клієнта: 2 год 2000 грн. -підготовка відзиву на позовну заяву про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, формування додатків та подання відзиву на позовну заяву до Шумського районного суду Тернопільської області: 1 год 6000,00 грн. Отже, загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 10 000, 00 грн. Таким чином, витрати представника відповідачів - адвоката Іванько О.С. на професійну правничу (правову) допомогу у Шумському районному суді Тернопільської області підтверджені належними та допустимими доказами. При цьому, згідно правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додаткових постановах від 12 січня 2023 року у справі № 908/2702/21 та від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18, згідно якої під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями реальності, співмірності, а також розумності їхнього розміру, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Із урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22). За таких обставин, суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи особливості предмета спору, складність справи та її значення для сторін, час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених в актах № 04-03/06, № 04-03/07 від 04.03.2026 , принципи співмірності та розумності судових витрат, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути із ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь відповідачів ОСОБА_1 , ТОВ «ПрофАгроТрейд» по 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги представника ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не спростовують висновків суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правничу допомогу, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», інтереси якого представляє Брагер Артем Андрійович слід залишити без задоволення, а рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 03 березня 2026 року та додаткове рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 19 березня 2026 року залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.35, 259, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», інтереси якого представляє Брагер Артем Андрійович, залишити без задоволення. Рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 03 березня 2026 року та додаткове рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 19 березня 2026 року, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст судового рішення виготовлено 29 травня 2026 року. Головуюча: Н.М. Храпак Судді: Б.О. Гірський О.З. Костів