Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/10505/24

Справа № 308/10505/24 П О С Т А Н О В А Іменем України 21 травня 2026 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В. суддів: Джуги С.Д., Собослоя Г.Г. за участю секретаря судового засідання: Тайстра І.Т. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 лютого 2025 року, повний текст якого складено 17 лютого 2025 року, ухвалене суддею Бенца К.К., в справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором встановив: У червні 2024 року АТ «А-Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивує тим, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку 25.10.2017. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку разом з Умовами та Правилами надання, які викладені на банківському сайті складає між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивач зазначає, що АТ «А-БАНК» свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору. Також, позивач вказує, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору в останньої утворилась заборгованість, яка станом на 06.06.2024 перед позивачем по кредитному договору становить 160 583,67 грн., з яких: 94 642,93 грн. - заборгованість за кредитом; 65 940,74 грн. - заборгованість по відсоткам, яку АТ «А-БАНК» просить стягнути на свою користь із відповідача ОСОБА_1 , а також судові витрати у розмірі 3 028 гривень судового збору. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 лютого 2025 року, повний текст якого складено 17 лютого 2025 року, у задоволенні позову відмовлено. Суд мотивував своє рішення тим, що в анкеті-заяві відсутні відомості щодо істотних умов кредитного договору, а саме, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків. У анкеті-заяві позичальника від 25.10.2017 підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відсоткової ставки та її визначеного розміру. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі її розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 25.10.2017, посилається на Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку, які викладені на сайті банку, однак матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Суд вказав, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ «А-банк» у період з часу виникнення спірних правовідносин (25.10.2017) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20.06.2024), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Серед іншого, на Умовах та правилах надання банківських послуг відсутній підпис позичальниці. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції АТ «А-Банк» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права. Вказує, що відповідачка в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» підтвердила під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язалася в подальшому регулярно знайомитись із змінами до них, викладеними на сайті банку. Як слідує з розрахунку заборгованості, відповідачка користувалась кредитними коштами, з чого слідує, що остання ознайомилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і погодилась з такими, оскільки даний кредитний договір є договором оферти. Акцептом слід вважати фактичне користування кредитними коштами та сплата періодичних платежів. У паспорті споживчого кредиту наявні всі умови кредитування, строки, процентна ставка, тощо. Такий підписано боржницею за допомогою одноразового цифрового ідентифікатору. Щодо сумнівів суду у правильності нарахувань, то такі є необґрунтованими, оскільки з наданої банківської виписки підтверджується заявлена сума заборгованості. У дане судове засідання з`явився адвокат Ракущинець А.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , який просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Не заперечив щодо розгляду справи за відсутності довірительки, оскільки така повідомлена про судове засідання. Щодо відсутності представника банку, то зазначив, що позивач повідомлений належним чином та вважає, що можна розглянути справу за відсутності представника банку. АТ «А-Банк» та представник позивача адвокат Омельченко Є.В. повідомлені шляхом отримання електронної судової повістки в особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд», що підтверджується довідками про доставку електронного документу від 16.12.2025 (а.с.152, 153). Враховуючи зазначене та керуючись нормою ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла до думки, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційним судом встановлено, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 25.10.2017 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку №б/н від 25.10.2017. В анкеті-заяві зазначено, що відповідач погоджується з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами, становить між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку. Водночас, в даній анкеті-заяві відсутні відомості щодо істотних умов кредитного договору, а саме, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків. Отже, вказаною анкетою - заявою доводиться факт звернення відповідача ОСОБА_1 до Банку за отриманням банківських послуг. Судом встановлено, що згідно розрахунку заборгованості за договором б/н від 25.10.2017 року укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 станом на 06.06.2024 року становить 160 583,67 грн. з яких: 94 642,93 грн. - заборгованість за кредитом; 65 940,74 грн. - заборгованість по відсоткам. Відповідно до довідки за картами АТ «А- Банк» на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 відкрито рахунок № НОМЕР_2 та видано наступні картки: № НОМЕР_3 , строком дії до березня місяця 2021 року; № НОМЕР_4 , строком дії до жовтня місяця 2027 року. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22). Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і не договірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно із частиною першою статті 626 та статті 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено законом або договором, або розірвання договору, сплата неустойки. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. З матеріалів справи вбачається, що між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 виникли правовідносини у сфері споживчого кредитування. Звертаючись до суду із даним позовом АТ «А-Банк» надало в суді першій інстанції на підтвердження позовних вимог наступні докази: анкета-заява про приєднання до умов і правил надання банківських послуг в «А-Банк», розрахунок заборгованості за договором №б/н від 25.10.2017 станом на 06.06.2024, паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», виписка по картці за період з 25.10.2017 по 06.06.2024, довідка за виданими ОСОБА_1 картами, довідка за лімітами, витяг з умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк», витяг з умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк». Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог вказав, що надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з позицією суду першої інстанції з огляду на наступне. 25.10.2017 ОСОБА_1 звернулась до АТ «А-Банк» із метою оформлення фінансових правовідносин з банком, відкриття карткового рахунку з метою використання такого в особистих, споживчих цілях. В цей день відповідачка підписала анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг в «А-Банк», про що свідчить її особистий підпис внизу анкети-заяви. Підписуючи таку анкету-заяву відповідачка підтвердила, що ознайомилась з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами, правилами користування та основними умовами обслуговування кредитування, а також ознайомилась з договором про надання банківських послуг та погодилась з усіма істотними умовами. Тобто, факт відкриття карткового рахунку, а також факт того, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ «А-Банк» підтверджується вищезазначеним. 25.10.2017 ОСОБА_1 також підписала електронним підписом шляхом підтвердження звінком з номера телефону НОМЕР_5 паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка». Згідно витягу з умов та правил надання банківських послуг, вбачається, що клієнт банку може оформити кредитну картку «Універсальна» або «Універсальна GOLD» для яких передбачено різні відсоткові ставки як місячні так і річні. Як правильно зазначив суд першої інстанції, такі документи містять тільки загальні дані щодо обслуговування кредитних карток «Універсальна» та «Універсальна GOLD». З наданих позивачем документів не можливо встановити яку саме картку ОСОБА_1 було видано - «Універсальна» чи «Універсальна GOLD». Щодо доводів апеляційної скарги банку, які стосуються паспорту споживчого кредиту та обумовлених в ньому істотних умов кредитування, то слід зазначити, що у паспорті не визначено яка саме кредитна картка надана позичальниці «Універсальна» або «Універсальна GOLD», не зазначено строку кредитування, не визначено пеню чи штрафи в разі порушення зобов`язань, тощо. Так само, у анкеті-заяві не зазначено умов кредитування, не вказано яку саме кредитну картку відповідачка оформила. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Даний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.01.2025 у справі №336/6542/21. Враховуючи вищезазначений правовий висновок Верховного Суду та проаналізувавши надані позивачем докази, суд першої інстанції прийшов до вірних висновків щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог з підстав того, що у анкеті-заяві не зазначено конкретних запропонованих відповідачці умов та правил банківських послуг, а також немає підтвердження щодо ознайомлення ОСОБА_1 з усіма істотними умовами кредитування. Банком відкрито відповідачці два карткові рахунки, а саме: № НОМЕР_3 , строком до березня 2021 року та № НОМЕР_4 строком до жовтня 2027 року (а.с.23). З такої довідки також неможливо встановити які саме картки було надано відповідачці - «Універсальна» чи «Універсальна GOLD», а тому також неможливо дійти до висновку за якими ставками банком здійснювалось нарахування кредитної заборгованості. Банк неодноразово змінював кредитний ліміт, що підтверджується довідкою за лімітами та такий становив: 25.10.2017 в розмірі 4 500 грн.; 16.11.2017 в розмірі 8 000 грн.; 17.11.2017 в розмірі 8 000 грн.; 17.07.2018 в розмірі 14 000 грн.; 28.09.2018 в розмірі 17 000 грн.; 25.01.2019 в розмірі 20 000 грн.; 06.09.2019 в розмірі 40 000 грн.; 04.02.2020 в розмірі 50 000 грн.; 23.11.2023 в розмірі 94 700 грн. Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19). Аналізуючи надані банком в суді першої інстанції докази, апеляційний суд констатує, що між сторонами спору дійсно мали місце правовідносини у сфері кредитування, оскільки ОСОБА_1 звернулась з власної волі до АТ «А-Банк» з метою отримання банківських послуг, користувалась відкритими їй кредитними рахунками, використовувала кредитний ліміт, тощо. Однак, не можна стверджувати, що надані позивачем витяг з умов та правил надання банківських послуг були підписані відповідачкою та погоджені з нею на момент підписання 25.10.2017 заяви-анкети, оскільки такі залежать від волевиявлення кредитора, розміщені на його веб-сайті та такий може внести зміни їх у зміст у будь-який момент. Тобто, слід вважати, що між сторонами не було погоджено істотних умов кредитування як: погодження розміру відсотків, пені, штрафів, строків повернення кредиту, що свідчить про недотримання письмової форми кредитного договору. Щодо заборгованості, яку банк просить стягнути з відповідачки, то слід погодитись з позицією суду першої інстанції, що банк нараховував відповідачці відсотки та списував їх з рахунку, збільшуючи заборгованість за тілом кредиту. З наданої в суді першої інстанції виписки по рахунку відповідачки вбачається, що банк нараховував відповідачці відсотки та списував їх з рахунку, збільшуючи заборгованість за тілом кредиту. Всього було нараховано та списано 122 186,23 грн. Отже, заявлена до стягнення сума 94 642,93 грн. не є заборгованістю за тілом кредиту, як вказує банк, оскільки вона частково сформована за рахунок нарахованих та списаних в односторонньому порядку відсотків. Враховуючи те, що між сторонами відсотків за користування кредитних коштів погоджено не було, то і вимога про стягнення відсотків за користування кредитними коштами є неправомірною. До таких висновків прийшов суд першої інстанції та з такими погоджується колегія суддів. Зворотного позивачем доведено не було, не надано доказів у розумінні ст. 81 ЦПК України, які б підтверджували правомірність позовних вимог. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, оскільки таке ухвалене за всебічного з`ясування обставин справи, з урахуванням практики Верховного Суду в релевантних правовідносинах, з дотриманням норм процесуального та матеріального права. Отже, апеляційний суд керуючись положенням ст. 375 ЦПК України, залишає апеляційну скаргу АТ «А-Банк» без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статей 12, 81, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд ухвалив: апеляційну Акціонерного товариства «Акцент-Банк», залишити без задоволення. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 лютого 2025 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 29 травня 2026 року. Суддя-доповідач: Судді: