Постанова 4803 № 214/4387/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1982/21 Справа № 214/4387/20 Суддя у 1-й інстанції - Прасолов В. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Бондар Я.М., суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П., сторони справи: позивач- Акціонерне товариство «Акцент- Банк» відповідач- ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Акцент- Банк» на заочне рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Рогу Дніпропетровської області від 09 жовтня 2020 року, ухваленого суддею Прасоловим В.М. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),- ВСТАНОВИВ: У червні 2020 року позивач АТ «Акцент- Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент- Банк» заборгованість за кредитним договором № SAMABWFC00001182944 від 24.08.2017 року в розмірі 30 953 грн. 23 коп. станом на 09.05.2020 року, яка складається з: 15 757 грн 37 коп.- заборгованість за кредитом; 15 195 грн. 86 коп.- заборгованість за відсотками, а також судові витрати в розмірі 2102 грн. 00 коп. В обґрунтування позову зазначив, що Акціонерне товариство «Акцент-Банк» є правонаступником прав та обов`язків Публічного Акціонерного товариства «Акцент-Банк», у зв`язку з тим, що рішенням загальних зборів акціонерів від 25.04.2018 р. змінено організаційно-правову форму та назву позивача з Публічного Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на Акціонерне товариство «Акцент-Банк», про що зазначено у п.1.1. Статуту АТ «Акцент-Банк». 24.08.2017 року ОСОБА_1 приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору SAMABWFC00001182944 та отримання кредитної картки. На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг а А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до п.п. 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 умов та правил, клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь- який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь- якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у А-Банку разом з умовами та правилами і тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк на боргові зобов`язання за кредитом і овердрафтом банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому тарифами банку, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.13, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 умовами та правилами надання банківських послуг. Одночасно п. 1.1.3.2.3 умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість здійснювати зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту( кредитного ліміту), зобов`язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта , зокрема у виписці по картрахунку згідно з п. 1.1.3.1.10 цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається , що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в однобічному порядку, за власним рішенням банку та без попереднього повідомлення клієнта. АТ «А-Банк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі , а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору. Відповідно до п. 2.1.1.5.5 умов та правил надання банківських послуг- позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсоткам за його використання , за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Згідно п. 2.1.1.5.6 умов та правил надання банківських послуг, - уразі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту у тому числі простроченого овердрафту), оплати винагороди банку. Власник карти зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п. 2.1.5.7 умов та правил надання банківських послуг. Згідно до п. 2.1.1.12.2.1 умов та правил надання банківських послуг , у разі виникнення прострочених зобов`язань за договором, клієнт сплачує банку плату за користування кредитом у розмірі подвійної місячної процентної визначеної в тарифах, що діє на дату нарахування відсотків. Відсотки в подвійному розмірі, замість базового розміру процентної ставки, зазначеного в тарифах, нараховуються від сум загальної заборгованості з моменту виникнення заборгованості під час дії пільгового періоду за картою, внаслідок не внесення щомісячного мінімального платежу в повному обсязі. При цьому сторони усвідомлюють та підтверджують, що таке збільшення розміру процентної ставки не є зміною умов цього договору та/або зміною процентної ставки за договором, що здійснюється банком в односторонньому порядку, і відповідно внесення змін до договору не потребує. Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідачка зобов`язання за вказаним договором не виконала. Відповідно до п. 2.1.1.12.10 умов та правил надання банківських послуг, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань у цілому або певній банком частки у разі невиконання клієнтом та /або довіреною особою клієнта своїх боргових та інших зобов`язань з-а цим договором. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідачка станом на 09.05.2020 року має заборгованість 30 953, 23 грн., яка складається з наступного: 15 757,37 грн.- заборгованість за кредитом; 15 195, 86 грн. заборгованість за відсотками. Позивач неодноразово вживав заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу SMS- повідомлення та дзвінків з вимогою виконати взяті на себе зобов`язання. На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язання і заборгованість за договорами не погашала, що є порушенням законних прав АТ «А-Банк». Заочним рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 жовтня 2020 року відмовлено повністю в задоволенні позову Акціонерного товариства «Акцент- Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованост. Позивач АТ КБ «Акцент-Банк», будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального і матеріального права, ставить питання про його скасування з ухваленням нового рішення про повне задоволення позовних вимог Банку, пред`явлених до ОСОБА_1 . При цьому, скаржник зазначає, що в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку, відповідач під розпис підтвердила факт її ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язалася в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них на сайті Банку. Розрахунком заборгованості підтверджено той факт, що відповідач користувалася кредитними коштами, значить ознайомилась з Умовами та Правилами і погодилася з ними, оскільки даний кредитний договір є договором ОФЕРТИ. Позивач зазначає, що для уникнення сумнівів потрібно користуватись позицією Верховного суду щодо природи даних відносин та дійсності Умов і Правил, що викладена в постановах Верховного Суду від 09.07.2018 року по справі №202/19403/13-ц, від 18.04.2018 року по справі №705/6051/15-ц, від 14.02.2018 по справі №265/7652/15-ц. Окрім того, скаржник наголошує на тому, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики (ч.1 ст.1048 ЦК України), тому суд повинен був стягнути відсотки у розмірі облікової ставки Національного банку України. Також, позивач вказує на те, що навіть з урахуванням правової позиції на яку послався суд першої інстанції у рішенні, викладену у постанові від 03.07.2019 року по справі №342/180/17, суд повинен був стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту, як це фактично зробив Верховний Суд у зазначеній постанові. Відзив на апеляційну скаргу позивача не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Судом встановлено, що 24.08.2017 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (а.с.6). Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 станом на 09.05.2020 за кредитним договором № SAMABWFC00001182944 від 24.08.2017 року має заборгованість в розмірі 30 953 грн. 23 коп., яка складається з: 15 757 грн 37 коп. - заборгованість за кредитом; 15 195 грн. 86 коп. - заборгованість за відсотками (а.с.5). У судовому засіданні безпосередньо досліджені наступні письмові докази: розрахунок (а.с.5), анкета- заява (а.с.6), витяг з умов та правил надання банківських послуг (а.с. 6 зворот 10), витяг з тарифів (а.с.11), виписка (а.с.13), банківська ліцензія (а.с.14), статут (а.с.14 зворот -17). Суд визнав належними доказами: анкету- заяву, так як цей доказ стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме укладення кредитного договору, умови надання кредиту; виписку, банківську ліцензію, статут, так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме підстави здійснення позивачем діяльності щодо надання банківських послуг; розрахунок, так як цей доказ стосується обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме суму заборгованості за кредитним договором. Суд визнав неналежними доказами: Витяг з умов та правил надання банківських послуг, Витяг з тарифів, так як з цих документів не вбачається, що саме з цими документами ознайомилася відповідач і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову позивачу у задоволенні пред`явлених до відповідача ОСОБА_1 позовних вимог в повному обсязіна підставі досліджених доказів виходив з того, що позивачем поза розумним сумнівом, не доведено факт укладення між сторонами кредитного договору та досягнення сторонами згоди щодо істотних умов цього договору, отримання відповідачем від позивача кредитних коштів у зазначеному ним розмірі та наявність і розмір заборгованості по поверненню цих кредитних коштів. Проте колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та частково погоджується із доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі та письмових поясненнях представника позивача ОСОБА_2 , з огляду на таке. За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобовязаний зясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Проте суд першої інстанції не з`ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі неможна повністю визнати законним і обґрунтованим. У спорі, пов`язаному із стягненням заборгованості за кредитним договором підлягають встановленню обставини, як наявності між сторонами договірних правовідносин, так і невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань. Судом встановлено, що 24.08.2017 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (а.с.6). З наданого розрахунку заборгованості, якими позивач обґрунтував свої вимоги вбачається, що ОСОБА_1 станом на 09.05.2020 за кредитним договором №SAMABWFC00001182944 від 24.08.2017 року має заборгованість в розмірі 30 953 грн. 23 коп., яка складається з: 15 757 грн 37 коп. - заборгованість за кредитом; 15 195 грн. 86 коп. - заборгованість за відсотками (а.с.5). У рішенні суд першої інстанції зазначив, що наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено укладання кредитного договору. Проте колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13, - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Суд першої інстанції, з`ясувавши обставини справи суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, в частині, що стосуються питання форми правочину, істотних умов договору та виконання зобов`язань за кредитним договором. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, у разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У Анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 24.08.2017 про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку відсутні умови договору щодо права на одержання від позичальника відсотків за користування кредитом та встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Разом з цим, банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками. Суд встановив, що у самій Анкеті-заяві від 24.08.2017 року про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, підписаній відповідачем, домовленості сторін щодо процентів і штрафних санкцій не зазначено, а надані позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, якими передбачені проценти за користування кредитом і встановлена відповідальність Позичальника у разі невиконання/неналежного виконання своїх зобов`язань, не містить підпису відповідача, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розуміла відповідач, підписуючи Договір, а також те, що Умови містили такі положення щодо відсотків і штрафних санкцій в момент підписання Договору Позичальником, або в подальшому такі Умови не змінювались. У зв`язку з чим, суд дійшов висновку, з яким частково погоджується і суд апеляційної інстанції про те, що Умови і Правила надання банківських послуг надані позивачем на підтвердження позовних вимог щодо нарахованих процентів за користування кредитом, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами Договору від 24.08.2017 року, а отже висновок суду першої інстанції про відсутність підстав у задоволенні позову в цій частині є правильним, у зв`язку із чим, доводи скаржника про наявність підстав для стягнення процентів за користування кредитними коштами, колегія суддів відхиляє. У цій частині висновок суду першої інстанції повністю узгоджується з правовою позицією викладеною у постановах Верховного суду від 11 березня 2015 року у цивільній справі № 6-16цс15 та від 03 липня 2019 року у цивільній справі №342/180/17. Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин колегія суду враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України. Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-ХІІ). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-ХІІ споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року №543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, колегія суддів вважає, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ «Акцент-Банк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, та наявність права на їх захист через суд шляхом зобов`язання виконати божником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Відповідно заявлених позовних вимог та наданого позивачем розрахунку заборгованості, заборгованість за тілом кредита становить 15757,37 грн. (а.с.5). Таким чином, з наведених вище підстав, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача тіла кредиту в розмірі 15757,37 грн. та погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог Банку щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення тіла кредиту підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення цих позовних вимог. Згідно положення ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом АТ «Акцент-Банк» сплачено судовий збір у сумі 2102 грн. (а.с 19), за подання апеляційної скарги сплачено 3153 грн. (а.с.40), а всього позивачнм сплачено 5255 грн. судового збору. У зв`язку із тим, що судом апеляційної інстанції позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» задоволено частково, в загальному розмірі 15757,37 грн., тому з ОСОБА_1 на користь позивача за розгляд справи в судах першої і апеляційної інстанції підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в сумі 2675,16 грн., відповідно розрахунку (15757,37 грн.х 5255 грн./30953,23 грн. =2675,16 грн.). Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити частково. Заочне рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 жовтня 2020 року в частині відмови Акціонерному товариству «Акцент-Банк» в задоволенні позовних вимог про стягнення тіла кредиту скасувати, ухвалити нове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (місцезнаходження: 49074, м.Дніпро, вул.Батумська,11,ЄДРПОУ 14360080, МФО №307770 рахунок для погашення заборгованості № НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором № SAMABWFC00001182944 від 24.08.2017 року станом на 09.05.2020 року по тілу кредиту в сумі 15757,37 грн. (п`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят сім гривень тридцять сім копійок). Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (місцезнаходження: 49074, м.Дніпро, вул.Батумська,11,ЄДРПОУ 14360080, МФО №307770 рахунок для відшкодування судових витрат № НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору за розгяд справи в судах першої і апеляційної інстанцій в сумі 2675,16 грн. (дві тисячи шістсот сімдесят п`ять привень). В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 29 квітня 2021 року. Головуючий: Судді: