Постанова 4801 № 150/531/24

Справа № 150/531/24 Провадження № 22-ц/801/926/2026 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Суперсон С. П. Доповідач:Копаничук С. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2026 рокуСправа № 150/531/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач), суддів: Рибчинського В.П., Голоти Л.О. за участю секретаря судового засідання: Ходакової М. Г. позивача: ОСОБА_1 відповідача: ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Хащініної Галини Олександрівни та ОСОБА_1 на рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 29.01.2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: органу опіки та піклування Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,- Встановив ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини . Вказувала, що вона є матір`ю батька дитини - ОСОБА_3 , який з травня 2010 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 ,у якому народилося двоє дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 19.05.2022 року шлюб між ними розірвано. Після розірвання шлюбу дитина - ОСОБА_4 певний час проживав із матір`ю, однак 15.12.2022 року самовільно залишив місце проживання у м. Носівка та приїхав до родичів у м. Київ, звідки був доставлений до позивачки ОСОБА_1 , у якої проживає до цього часу, пояснивши свій вчинок жорстоким поводженням з боку матері ОСОБА_6 , образами та приниженням, і категорично відмовляється повертатися до неї. ІНФОРМАЦІЯ_3 під час проходження військової служби загинув син позивачки - ОСОБА_3 , після чого онук залишився проживати з нею та її чоловіком. Незважаючи на попереднє звернення до суду щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, у задоволенні якого було відмовлено, на час подання нового позову відповідачка продовжує свідомо ухилятися від виконання своїх батьківських обов`язків щодо ОСОБА_4 : не цікавиться життям і здоров`ям дитини, не бере участі у її вихованні та утриманні, не несе витрат на її забезпечення, не піклується про фізичний і духовний розвиток, навчання та підготовку до самостійного життя, не підтримує емоційного зв`язку з дитиною, який фактично втрачено. Водночас, інтерес ОСОБА_2 до дитини має виключно матеріальний характер, зокрема, щодо отримання та розпорядження державними виплатами одноразової грошової допомоги , які нараховуються ОСОБА_4 ,як сину загиблого військовослужбовця. Така тривала бездіяльність і байдужість матері шкодить інтересам дитини, у зв`язку з чим ОСОБА_1 просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з неї на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 у розмірі частини заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 29.01.2026 року позов задоволено частково. Відмовлено у позові про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Задоволено позов в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина. Ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , у розмірі 1/4 всіх видів доходів (заробітку) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня пред`явлення даного позову до суду, а саме з 05 вересня 2024 року по 30 листопада 2028 року. Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Хащініна Г.О. просить вищезазначене рішення в частині відмови в позбавленні батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 скасувати та ухвалити і цій частині нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити . Вказала, що суд не дослідив належним чином докази аморальної поведінки і жорстокого поводження з дітьми ОСОБА_2 , доказів походження коштів на придбання будинку, що підтверджує неправомірне використання коштів неповнолітнього сина , які були виділені дітям після смерті ОСОБА_3 , показань свідків, які підтверджували доводи позивачки про неналежне виховання неповнолітнього ОСОБА_4 його матір`ю ОСОБА_2 . Окрім того, суд не дослідив всі докази, які були долучені до позовної заяви в ході розгляду цієї справи та надавалися до суду протягом її розгляду, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову в позбавленні батьківськи прав ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати вищезазначене рішення в частині відмови в позбавленні батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо нього. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 за своїм змістом збігаються з доводами апеляційної скарги, поданої адвокатом Хащініною Г.О. та зводяться до того, що суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази і не надав їм належної правової оцінки. У відзиві на апеляційні скарги орган опіки та піклування Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області підтримав доводи апеляційних скарг та просив скарги задовольнити. Оскільки рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 29.01.2026 року в частині стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 не оскаржується, у цій частині рішення апеляційним судом не переглядається. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що останні підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону не відповідає, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав , суд першої інстанції виходив із того, що позбавлення батьківських прав є крайнім, винятковим заходом впливу, який може застосовуватися лише за наявності доведених обставин свідомого та винного ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо дитини. Встановивши, що ОСОБА_2 дійсно тривалий час неналежним чином виконує батьківські обов`язки, не бере належної участі у вихованні, утриманні та розвитку сина ОСОБА_4 , фактично самоусунулася від його повсякденного життя, у зв`язку з чим дитина проживає з бабусею ОСОБА_1 , яка забезпечує її належні умови проживання, навчання та догляду, суд тим не менше виходив із того , що надані ОСОБА_1 докази не підтверджують наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування ОСОБА_2 своїми обов`язками настільки, щоб це становило реальну загрозу для життя, здоров`я чи психічного розвитку ОСОБА_4 . Також суд взяв до уваги наявність певного, хоча й обмеженого, інтересу відповідача до дитини (зокрема через спроби спілкування та зацікавлення навчанням), позитивні характеристики відповідача та відсутність доказів її аморального способу життя. Крім того, суд критично оцінив висновок органу опіки та піклування, як недостатньо обґрунтований та такий, що не містить переконливих даних про необхідність застосування такого крайнього заходу. З огляду на пріоритет найкращих інтересів дитини та необхідність збереження сімейних зв`язків, суд дійшов висновку про відсутність підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, однак, враховуючи встановлені порушення у виконанні батьківських обов`язків, визнав за необхідне попередити її про необхідність змінити ставлення до виховання дитини. Колегія суддів вважає, що із вказаними висновками погодитись не можна, оскільки суд дійшов до них ,неправильно застосувавши норми матеріального і порушивши норми процесуального права щодо оцінки доказів та встановлення обставин справи, чим допустив хибний висновок про відмову у задоволенні позову в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 . Доводи апеляційних скарг про те, що суд не дослідив належним чином докази щодо поведінки ОСОБА_2 , зокрема її аморальної поведінки та жорстокого поводження з дітьми, доказів походження коштів на придбання будинку, що підтверджує неправомірне використання коштів, які були виділені дитині після смерті ОСОБА_3 , показань свідків, які підтверджували доводи позивачки про неналежне виховання ОСОБА_4 його матір`ю ОСОБА_2 ,заслуговують на увагу, виходячи з наступного. Згідно з ч.3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч.1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства»). Відповідно до ч.7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Згідно зі ст. 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Відповідно до частини 1 статті 12 ЗУ «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Статтею 150 СК України передбачено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, зокрема: батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Згідно з ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, а згідно з ч.2 цієї статті батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини. Згідно з пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову частину виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як у сукупності, так і окремо, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Аналогічний правовий висновок викладено у численній практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, зокрема у Постанові Верховного Суду від 23 березня 2026 року у справі № 356409, де зазначено, що позбавлення батьківських прав є виключним і крайнім заходом впливу, який застосовується лише за наявності доведеної винної поведінки батьків, коли змінити її менш жорсткими засобами неможливо. Суд застосовує цей захід, якщо встановлено факти свідомого та остаточного самоусунення особи від виконання батьківських обов`язків. Також у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2025 року у справі № 147/277/24 встановлено, що тривале та свідоме ухилення від виховання, що призвело до відсутності психоемоційного зв`язку між дитиною та одним із батьків, за умови, що інші заходи впливу (попередження) вже застосовувалися, є достатньою підставою для задоволення позову про позбавлення батьківських прав. Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21. Верховний Суд у постанові від 08.04.2026 року у справі № 444/152/25 дійшов висновку про те, що , ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Апеляційним судом встановлено, що з 21.05.2010 року ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_7 ) та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився син ОСОБА_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5 дочка ОСОБА_5 . Рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 19.05.2022 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано. До 15.12.2022 року син ОСОБА_4 проживав разом з матір`ю у м. Носівка. Після вказаної дати ОСОБА_4 через погане відношення та жорстоке поводження з ним , утік від матері і самотужки добрався до м. Київ ,звідки його родичка переправила в АДРЕСА_1 ,де він став проживати разом із батьком ОСОБА_3 та його родиною. ІНФОРМАЦІЯ_3 батько дитини ОСОБА_3 загинув під час бойових дій в с. Первомайське Донецької області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 21.02.2023 року. Вищезазначені обставини, були встановлені рішенням Вінницького апеляційного суду від 19.03.2023 року в справі № 150/137/23, що залишено без змін постановою Верховного Суду від 06.03.2024 року ,яким рішення Чернівецького районного суду про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_4 скасовано і у задоволенні позову відмовлено . Таким чином, апеляційний суд встановлює обставини щодо ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків по відношенню до сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи від дати ухвалення судом попереднього рішення 19.03.2023 року по даний час. Згідно відомостей довідки Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району №1339 від 29.08.2024 року ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживає в по АДРЕСА_1 , разом із дідом ОСОБА_8 , бабусею ОСОБА_1 та дядьком ОСОБА_9 , які беруть активну участь у його вихованні, догляді та матеріальному забезпеченні. Відповідач ОСОБА_2 - мати ОСОБА_4 з 2021 року в с. Мазурівка не проживає, участі у вихованні та матеріальному забезпеченні сина не приймає.(том 1. а.с.27) Згідно відомостей акту обстеження умов проживання ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 від 02.09.2024 року, дитина ОСОБА_4 має окрему кімнату, ліжко з білизною, будинок відповідає санітарно-гігієнічним умовам. Хлопець має комп`ютер, телефон, одяг відповідно до сезону та віку. За вказаною адресою проживають : ОСОБА_8 (дідусь ОСОБА_10 ), позивач ОСОБА_1 (бабуся), ОСОБА_4 та ОСОБА_9 (дядько). Стосунки, традиції сім`ї є щирими, теплими та довірливими. Неповнолітній ОСОБА_10 продовжує проживати у сім`ї бабусі. Мати ОСОБА_2 дитину не провідує, вихованням дитини не займається. У бесіді з хлопцем з`ясовано, що неповнолітній ОСОБА_4 не має наміру повертатися та проживати з матір`ю та її сім`єю.( том 1 а.с.24) З характеристики, наданої Мазурівським ліцеєм Чернівецької селищної ради 29.08.2024 року, вбачається позитивна характеристика хлопчика, ОСОБА_4 позитивно характеризується за місцем навчання ,проживає у сім`ї своєї бабусі ОСОБА_1 , яка бере активну роль у навчанні та вихованні онука і позитивно впливає на дитину. Він в свою чергу з повагою та любов`ю прислухається до її порад. Відтоді, як ОСОБА_10 проживає з бабусею, це більшість часу з початку його навчання, вона підтримує постійний зв`язок зі школою та класним керівником, постійно відвідує батьківські збори та шкільні заходи. Мати ОСОБА_10 ОСОБА_2 не бере участі у навчанні та вихованні дитини, батьківські збори не відвідує, шкільним життям не цікавиться.(том 1 а.с.26) Згідно довідки КНП «Чернівецький центр первинної медико-санітарної допомоги Чернівецької селищної ради» № 783 від 02.09.2024, протягом 2023-2024 років дитина ОСОБА_4 звертався за медичною допомогою в супроводі бабусі ОСОБА_1 . Натомість протягом зазначеного періоду мати з дитиною на прийом до лікаря не з`являлась.(том 1 а.с.29) Згідно довідки Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району №467 від 05.05.2026 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжує проживати в АДРЕСА_1 , разом із дідусем ОСОБА_8 та бабусею ОСОБА_1 які забезпечують його усім необхідним та створили усі належні житлово-побутові умови для навчання та розвитку ОСОБА_10 . ОСОБА_2 мати ОСОБА_4 проживає у м. Носівка Чернігівської області, вона не утримує та не провідує свого неповнолітнього сина. ОСОБА_11 бере активну участь у навчанні, вихованні онука та позитивно впливає на дитину. Позивач ОСОБА_1 повністю займається вихованням, утриманням та навчанням неповнолітнього онука, піклуванням про його оздоровлення, в тому числі в санаторно-курортних комплексах, матеріальному забезпеченні та всебічному розвитку .Орган опіки та піклування Чернівецької селищної ради повністю підтримує позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 30.11.2010 року.(том 2 а.с.43-44) Згідно акту обстеження умов проживання неповнолітнього ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 від 24.04.2025 року, в будинку зроблений сучасний ремонт, хлопець має дві окремі кімнати, де є ліжко, шафа, комп`ютерний стіл. Постільна білизна чиста, одяг чистий і випрасуваний. ОСОБА_10 має комп`ютер, сучасний телефон, усе необхідне для належного навчання та розвитку. ОСОБА_10 має щирі стосунки з бабусею та дідусем, довіряє та любить їх. ОСОБА_10 продовжує проживати в сім`ї бабусі та дідуся. Мати хлопця абсолютно ніякої участі у вихованні, утриманні та навчанні не бере. (том 2, а.с.45-46). Згідно з характеристикою, наданою Мазурівським ліцеєм Чернівецької селищної ради 25.04.2025 року, ОСОБА_4 позитивно характеризується за місце навчання. Зазначено, що ОСОБА_4 проживає у сім`ї своєї бабусі ОСОБА_1 , яка бере активну роль у навчанні та вихованні онука і позитивно впливає на дитину. Він в свою чергу з повагою та любов`ю прислухається до її порад. Відтоді, як ОСОБА_10 проживає з бабусею, це більшість часу з початку його навчання, вона підтримує постійний зв`язок зі школою та класним керівником, постійно відвідує батьківські збори та шкільні заходи .Мати ОСОБА_10 ОСОБА_2 не бере участі у навчанні та вихованні дитини, батьківські збори не відвідує. Шкільним життям не цікавиться.(том 2, а.с.47) Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_6 №952/9/12816 від 09.07.2025 року на рахунок матері - ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 IBAN НОМЕР_3 було зараховано на картковий рахунок 600 000 грн (25.03.2024 року) та депоновано 900 000 грн. Це частина одноразової грошової допомоги, призначена комісією Міністерства оборони України, відповідно до п.2 постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 ОСОБА_12 згідно протокольного рішення 39/168 (2024) від 23.02.2024 року. (том 3, а.с.210) Згідно висновку органу опіки та піклування Чернівецької селищної ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав № 1217 від 14.10.2025 року, протягом 2023-2025 років малолітній ОСОБА_4 проживає за адресою АДРЕСА_1 у родині своєї бабусі ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні. Мати дитини ОСОБА_2 за ці роки жодного разу не відвідувала дитину за місцем проживання. За медичною допомогою ОСОБА_10 звертався в супроводі лише бабусі. З 01 вересня 2025 року ОСОБА_4 є ліцеїстом 3 роти Кам`янець-Подільського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою Хмельницької області (пансіон) з частковим утриманням за рахунок держави. Згідно з характеристикою ліцею ОСОБА_4 за час навчання зарекомендував себе з позитивного боку, як здібний, дисциплінований, старанний, наполегливий ліцеїст. За період навчання в ліцеї ОСОБА_13 , його мати ОСОБА_2 не приймала участь у його вихованні, на батьківських зборах була відсутня. Вихованням ліцеїста ОСОБА_13 займається його бабуся ОСОБА_1 , яка систематично цікавиться станом його навчання та дисципліни й забезпечує усім необхідним для навчання. Як повідомив сам неповнолітній органу опіки та піклування , за час проживання біля бабусі з 2023 року по даний час, мати не провідувала його жодного разу, не запрошувала до себе та не цікавиться його життям та навчанням. Вищевикладені факти свідчать про те, що ОСОБА_2 самоусунулася від виховання неповнолітнього сина. Відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток неповнолітнього сина, його навчання, підготовку до самостійного життя, незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, повна відсутність спілкування з дитиною, ненадання дитині доступу до культурних та інших духовний цінностей, не сприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі може негативно вплинути на загальний розвиток дитини. Тому орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її сина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .(том 4, а.с.5) Згідно із довідки КНП «Чернівецький центр первинної медико-санітарної допомоги Чернівецької селищної ради» № 1010 від 08.10.2025 року, протягом 2023-2025 років дитина ОСОБА_4 звертався за медичною допомогою в супроводі бабусі ОСОБА_1 . Натомість протягом зазначеного періоду мати з дитиною на прийом до лікаря не з`являлась.(том 4 а.с.6) Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що дитина є суб`єктом права і незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17). Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини. У будь-якому судовому чи адміністративному провадженні стосовно прав дитини за статтею 8 Конвенції діти, здатні формулювати власні думки, мають достатньою мірою бути залучені до процесу прийняття рішення, їм повинна бути надана можливість бути почутими і висловити свою думку («М. і М. проти Хорватії» (M. and M. v. Croatia), 2015, § 181, «C проти Хорватії» (C v. Croatia), 2020, § 78, а щодо відповідних міжнародних інструментів див. рішення у справах «М.К. проти Греції» (M.K. v. Greece), 2018, §§ 91-92 і «C проти Хорватії» (C. v. Croatia), 2020, § 76). Діти мають право висловлювати свою думку і бути почутими під час розгляду питань, що зачіпають їхні інтереси. Зокрема, в міру того, як діти дорослішають і з часом стають здатними формулювати власну думку щодо свого спілкування з батьками, суди повинні надавати дедалі більшого значення їхнім поглядам та почуттям, а також їхньому праву на повагу до приватного життя («Н.Ц. та інші проти Грузії» (N.Ts. and Others v. Georgia), 2016, § 72). Стаття 8 Конвенції не містить прямих процесуальних вимог, проте дитина повинна бути достатнім чином залучена до процесу прийняття рішень щодо її сімейного та приватного життя. Загальні принципи, спершу викладені в рішеннях у справах «Сахін проти Німеччини» (Sahin v. Germany) [ВП], 2003, §§ 72-74 і «Зоммерфельд проти Німеччини» (Sommerfeld v. Germany) [ВП], 2003, §§ 70 і 72, були розроблені для того, щоб надати дитині право висловлювати свою думку і бути почутою, з метою захисту її найкращих інтересів. Залежно від віку та рівня зрілості відповідної дитини для суддів можуть вважатися достатніми опитування експертами та подальші звіти, посилання на які містяться в рішеннях суду. У суді першої інстанції ОСОБА_4 пояснював, що поїхав проживати до батька понад 3 роки тому, через погане ставлення до нього в сім`ї матері, де його били, ображали, було багато нецензурних слів на його адресу. Повертатися до матері не бажає у будь-якому випадку. За останній рік з матір`ю спілкувався можливо двічі, один із цих разів був, коли ОСОБА_10 зателефонував аби ОСОБА_2 забрала з відділення Нової пошти відправлення з подарунком для його сестри. З того часу як ОСОБА_10 проживає з бабусею , мати не навідувала його, не пропонувала переїхати до неї, вона не цікавиться його життям та навчанням. Усім необхідним його забезпечує бабуся , у них дуже дружня родина, у якій ОСОБА_10 почувається комфортно. ОСОБА_10 підтримує думку ОСОБА_1 щодо позбавлення його матері ОСОБА_2 батьківських прав відносно нього. Під час розгляду апеляційної скарги судом апеляційної\ інстанції був допитаний неповнолітній ОСОБА_4 ,який повторив свою думку щодо необхідності позбавлення його матері батьківських прав Крім того, він висловив думку про те, що мати насправді не бажає щиро спілкуватись з ним ,а діє лише з мотивів матеріальної заінтересованості. Так, він повідомив суду , що матір ,отримавши кошти його державної грошової допомоги за загинувшого батька , частину цих коштів витратила на свої потреби , а іншу частину віддавати на його користь не бажала , погодившись віддати частину коштів лише після звернень до поліції . Після рішення суду ,яким у позбавленні її батьківських прав було відмовлено, вона не змінила свого ставлення до нього ,не приїжджала, не цікавилась його життям , коштів бабусі на його утримання не надавала. Вважає ,що СМС повідомлення які вона часом надсилає йому, мають на меті не щирий інтерес до нього ,а щоб її не позбавили батьківських прав, бо тоді вона не зможе витрачати надану йому за батька грошову допомогу. Він переживає за долю тієї частини грошової допомоги, що в майбутньому ще буде надходити для нього, оскільки йому призначено 3 000 000 грн. Підтримує думку своєю бабусі ОСОБА_1 щодо позбавлення його матері ОСОБА_2 батьківських прав. Окрім того, апеляційним судом досліджено долучений ОСОБА_1 аудіозапис розмови неповнолітнього ОСОБА_13 із матір`ю ОСОБА_2 , у якій він запитав матір, чи прийшли до неї ще кошти призначеної йому допомоги і чи віддасть вона їх йому ,бо йому треба думати про влаштування свого майбутнього, на що мати відповідає ,що це не його кошти і вони не будуть його. На його обурення, вона відповідає йому ,що «Ці гроші не будуть твоїми. Так буває!» У справі встановлено, що 25.03.2024 року ,отримавши на свій рахунок 600 000 грн. коштів одноразової державної допомоги ,призначених ОСОБА_14 за загиблого батька, відповідач ОСОБА_2 частину коштів витратила на власні потреби, достовірно підтвердивши передачу коштів на користь сина 28.03.2024 року у розмірі 5527,64 грн., потім цього дня ще 10 050 грн., і після звернення 29.03.2024 року 390 05грн. Тобто ,було передано лише 405 827,64 грн. допомоги . Також у матеріалах справи є аудіозаписи розмов ОСОБА_2 із сином ОСОБА_10 , під час яких вона зневажливо ставиться до ОСОБА_4 , ображає його, використовує нецензурну лексику, принижує та висловлює фрази про те, що він «нікому не потрібний». Подібна поведінка є проявом психологічного насильства та створює для дитини вкрай несприятливу атмосферу для проживання і розвитку. Такі обставини свідчать про проявлення матір`ю до ОСОБА_4 методів психологічного тиску, що приводить до відчуттів страху та емоційного страждання (том 1, а.с. 31). Також судом були досліджені докази, надані ОСОБА_2 , зокрема листування із ОСОБА_4 .. Проте зі змісту зазначених переписок убачається, що дитина фактично не підтримує спілкування з матір`ю, не відповідає на її повідомлення та не бере слухавку під час телефонних дзвінків, що свідчить про небажання ОСОБА_4 спілкуватися з ОСОБА_2 . Крім того, надані ОСОБА_2 скріншоти з електронного щоденника ОСОБА_4 також не можуть вважатися належним та достатнім доказом її зацікавленості у житті та вихованні дитини. З матеріалів справи, зокрема довідок з навчальних закладів, в яких навчався та навчається ОСОБА_4 , вбачається, що ОСОБА_2 фактично не бере участі у шкільному житті сина, не контактує належним чином із закладом освіти, не цікавиться успішністю та поведінкою дитини. Всі питання, пов`язані з навчанням, вихованням та забезпеченням потреб ОСОБА_4 , вирішує та контролює його бабуся ОСОБА_1 , яка фактично здійснює постійне піклування про дитину. Також колегією суддів оцінюються досліджені колегією суддів докази обставин відношення і поведінки матері щодо того, що ОСОБА_4 має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю його батька ОСОБА_3 , який загинув під час бойових дій поблизу населеного пункту Первомайське Донецької області, захищаючи територіальну цілісність та незалежність України. У зв`язку з тим, що ОСОБА_4 є неповнолітнім, фактичний доступ до вказаних грошових коштів та можливість розпоряджатися ними має його мати ОСОБА_2 . Прослуханий аудіозапис розмови відповідачки з сином підтверджує , як мати фактично позбавляє сина надії щодо подальшого розпорядження ним цими коштами для побудови свого майбутнього і дає підстави вважати, що зазначені кошти будуть використовуються матір`ю не в його інтересах , а на власний розсуд матері, що суперечить основним принципам захисту прав та інтересів ОСОБА_15 . Грошова допомога, призначена у зв`язку із загибеллю батька, має використовуватися виключно для забезпечення належних умов життя, виховання, розвитку та потреб дитини. Натомість, неналежне розпорядження такими коштами, особливо за наявності обставин, що свідчать про неналежне виконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків, викликає обґрунтоване переконання у недотриманні прав та законних інтересів ОСОБА_4 . Таким чином, з урахуванням наведених норм законодавства, практики Верховного Суду, а також установлених фактичних обставин справи, наявні достатні та обґрунтовані підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її сина ОСОБА_4 . Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 з часу постановлення судом рішення про відмову у задоволенні позову про позбавлення її батьківських прав, відповідних висновків не зробила і продовжує систематично ухилятися від належного виконання своїх батьківських обов`язків, не забезпечує дитині належних умов для проживання, виховання та розвитку, не дбає про її фізичний, моральний та психологічний стан. Наявні фото- аудіоматеріали свідчать про її безвідповідальну поведінку щодо майбутнього сина , вживання нецензурної лексики щодо ОСОБА_4 , приниження його честі та гідності, а також прояви психологічного та фізичного насильства. Окрім цього, поведінка ОСОБА_2 створює для ОСОБА_16 небезпечне та травмуюче середовище, що негативно впливає на його емоційний стан, психічне здоров`я та нормальний розвиток. Особливо показовими є розмови дитини з бабусею, під час яких ОСОБА_4 прямо висловлює страх, небажання проживати з матір`ю і спілкуватись із нею. Також заслуговує на особливу увагу і та обставина, що характеризує наміри відповідачки щодо подальших її планів на використання невиплачених повністю коштів одноразової грошової допомоги ,призначеної ОСОБА_4 у зв`язку із загибеллю його батька військовослужбовця ОСОБА_3 , які фактично перебуватимуть у розпорядженні ОСОБА_2 . Колегія суддів вважає, що за неналежного виконання своїх батьківських обов`язків відповідачкою ОСОБА_2 існують обґрунтовані ризики того ,що вони використовуватимуться не в інтересах сина ОСОБА_4 , а виключно на власний розсуд матері, що прямо суперечить правам та законним інтересам неповнолітнього. Колегією суддів достеменно встановлено, що відповідачка, зловживаючи своїм статусом законного представника та діючи всупереч інтересам сина, передала дитині лише 405 827,64 грн. Решту суми у розмірі 194 172 грн. відповідачка привласнила та витратила на власні потреби, не пов`язані із забезпеченням життєдіяльності, лікування чи навчання сина. Належних звітів про використання цих коштів органу опіки та піклування чи суду відповідачка не надала. Відповідно до положень статті 177 Сімейного кодексу України та статті 12 ЗУ «Про охорону дитинства», кошти, що належать дитині у вигляді державних виплат чи допомоги, є власністю самої дитини, а батьки мають право управляти ними виключно в інтересах дитини. Використання батьками грошових коштів дитини на особисті потреби є грубим порушенням майнових прав дитини та свідчить про винну, корисливу поведінку відповідачки. Умисне привласнення чи нецільове використання коштів, які належать дитині (зокрема соціальних виплат чи компенсацій), у сукупності з тривалим невиконанням виховних обов`язків, є безумовною підставою для застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав. Поведінка відповідачки щодо розпорядження грошима дитини загиблого військовослужбовця свідчить про свідоме ігнорування інтересів сина та деструктивний характер реалізації батьківського статусу. Тобто, відповідачка не лише пасивно ухилася від виконання батьківських обов`язків, а допустила умисне нецільове використання належних дитині державних коштів та нехтування майновими інтересами підлітка. Відповідно до статті 155 та статті 164 СК України, це є формою зловживання батьківськими правами та грубим порушенням обов`язків щодо управління майном дитини. Окрім того, необхідно врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17, відповідно до якої суди повинні прислухатися до дітей, серйозно ставитися до їхньої думки та забезпечувати належний захист прав та інтересів дитини. У даній справі позиція ОСОБА_4 є чіткою і однозначною, оскільки він неодноразово висловлював небажання проживати разом із матір`ю ОСОБА_2 , повідомляв про страх та психологічний дискомфорт, а також підтримує позбавлення матері ОСОБА_2 батьківських прав. Враховуючи вік дитини, її емоційний стан, фактичні обставини справи та тривалий характер неналежного ставлення матері до виконання своїх обов`язків, думка ОСОБА_4 підлягає обов`язковому врахуванню судом як така, що відповідає його найкращим інтересам. Крім того, матеріали справи підтверджують, що ОСОБА_2 фактично не забезпечує утримання свого сина ,не цікавиться його життям, здоров`ям, навчанням та потребами, повністю поклала обов`язок виховання дитини на позивача . ОСОБА_4 проживає разом із бабусею ОСОБА_1 , яка фактично здійснює його утримання, догляд та виховання. Саме остання забезпечує дитині належні умови проживання, піклується про її побутові потреби, емоційний стан та розвиток, тоді як мати ОСОБА_2 самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків. Вказані обставини свідчать про повну байдужість ОСОБА_2 до долі власної дитини, відсутність належного піклування та свідоме нехтування своїми обов`язками як матері, що є однією з передбачених законом підстав для позбавлення батьківських прав. Окрім того, необхідно врахувати, що ОСОБА_2 після скасування вищими судовими інстанціями рішення суду про позбавлення її батьківських прав , жодних належних висновків для себе не зробила, не засвоїла необхідність перегляду її ставлення до дитини, належного виконання батьківських обов`язків та зміни поведінки. Відповідач і після рішення судів свою поведінку не змінила, ставлення до ОСОБА_4 не покращила та продовжила нехтувати його правами та інтересами. Зокрема, і після рішення суду вона повністю ігнорує і не піклуються про його фізичний і духовний розвиток , його навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечувала йому необхідне грошове утримання харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливало на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкувалась і протягом усього часу ,що пройшов після постановленого рішення суду , не навідувалась до дитини в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не прагнула особистого контакту з дитиною і сплкування: не надавала дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяєла засвоєнню загальновизнаних норм моралі; не виявляла інтересу до його внутрішнього світу; не створювала і не приймала участі у виборі закладу і умов для отримання ним освіти, намагалася присвоїти частину виплаченої на ім`я дитини одноразової грошової допомоги за загиблого батька ,що ставить під сумнів використання інших невиплачених ще траншів такої допомоги в інтересах сина . Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як систематичне ухилення її від виховання дитини внаслідок власної винної поведінки матері і свідомого нехтування нею своїми обов`язками та відсутність наміру виправити ситуацію. Колегія суддів бере до уваги, що відповідачці раніше надавався шанс змінити ставлення до сина, вона вже виступала відповідачем у справі про позбавлення її батьківських прав і була обізнана про наслідки своєї бездіяльності. Належні висновки відповідачка не зробила, жодних кроків для відновлення спілкування з підлітком та надання йому матеріальної підтримки не вчинила. Така поведінка свідчить про повну байдужість відповідачки до долі своєї дитини, має тривалий, усвідомлений та винний характер, що прирівнюється до злісного ухилення від виконання батьківських обов`язків. З огляду на вимоги статті 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Розірвання сімейних зв`язків у цьому випадку є пропорційним, оскільки фактично вони були втрачені з вини самої матері, а юридичне закріплення статусу дитини дозволить захистити її майнові та особисті немайнові права в майбутньому. Враховуючи сукупність наведених обставин, свідоме і систематичне нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов`язками, відсутність належного піклування про ОСОБА_4 , свідчить про жорстоке ставлення до нього , а також те, що зміна поведінки ОСОБА_2 на краще є малоймовірною, позбавлення її батьківських прав є необхідним, обґрунтованим та таким, що повністю відповідає якнайкращим інтересам дитини. У зв`язку з тим, що суд невірно встановив обставини справи , що мають значення для її розгляду і застосував норми права, внаслідок чого дійшов висновку про відмову у позові в частині позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, що не відповідає дійсним обставинам справи і вимогам закону ,рішення суду в цій частині підлягає скасуванню із ухваленням в цій частині нового рішення - про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 . Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове у частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , яким задовільнити позовну вимогу щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до підпункту «в» п. 4 ч.1 ст. 382 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задовленню у повному обсязі, то судові витрати у розмірі 3813,60 грн слід стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 .. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України,- На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України Постановив: Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Хащініної Галини Олександрівни та ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 29.01.2026 року в частині відмови у позбавленні батьківських прав ОСОБА_2 , - скасувати. Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь ОСОБА_1 у розмірі 3813,60 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач С. Г. Копаничук судді: Л.О. Голота В.П. Рибчинський