LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4857300/8798/24

від 29.05.2026 ·

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/8798/24 пров. № А/857/10980/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Довгої О.І., Хобор Р.Б., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року (суддя Григорук О.Б., ухвалене в м. Івано-Франківську) у справі № 300/8798/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі відповідач) про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022-2023 роки у кількості 30 календарних днів та додаткову відпустку як учаснику бойових дій у кількості 14 днів) у розмірі 111375,20 грн. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку з виплати компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022-2023 роки у кількості 30 днів та додаткової відпустки як учаснику бойових дій у кількості 14 днів, виплачених на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі № 300/6899/23. Зобов`язано Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з виплати компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022-2023 роки у кількості 30 днів та додаткової відпустки як учаснику бойових дій у кількості 14 днів, виплачених на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі № 300/6899/23. У задоволенні позову в частині решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 500 грн. 00 коп. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, його оскаржила ОСОБА_1 та Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України, подавши апеляційні скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в них підстав, покликаються на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняте нове про повне задоволення позовних вимог. Відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю. За даними матеріалів справи відзови на апеляційні скарги від сторін по справі до апеляційного суду не надходили. Оскільки апеляційні скарги подані на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, з наступних підстав. Як установлено судом першої інстанції та підтверджено дослідженими матеріалами справи, 20.02.2023 наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України № 92 о/с звільнено зі служби в поліції за п.7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», майора поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 1-го відділу (боротьби з організованими злочинними організаціями) управління стратегічних розслідувань в Івано-Франківській області. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі № 300/6899/23 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 у справі № 300/6899/23 та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправною відмову Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації за невикористану основну оплачувану відпустку за 2022 рік 30 днів, та додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій у кількості 14 днів. Зобов`язано Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022-2023 роки у кількості 30 днів та додаткової відпустки як учаснику бойових дій у кількості 14 днів. Відповідно до виписки з карткового рахунку, платіжної інструкції від 29.07.2024 № 3324, розрахункового листа за липень 2024 року, на виконання судового рішення у справі № 300/6899/23 на банківський рахунок позивача 31.07.2024 надійшли виплати на загальну суму 43286,56 грн. За правилами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (частина 1). Частиною 2 статті 117 Кодексу законів про працю України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. У пункті 2.2. Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року в справі № 4-рп/2012 визначено, що всі суми, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. В постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року в справі № 810/451/17 та від 26 лютого 2020 року в справі № 821/1083/17 викладена правова позиція відповідно до якої під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). Статтею 116 Кодексу законів про працю України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 Кодексу законів про працю України. Таким чином, з моменту звільнення у роботодавця виникає обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов`язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 Кодексу законів про працю України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто, реальне виконання цього обов`язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові). Як видно зі змісту оскаржуваного судового рішення, вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий суд звернув увагу на ту обставину, що відповідачем після вирішення спору, та на виконання судового рішення не було проведено ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки з виплати компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022-2023 роки у кількості 30 днів та додаткової відпустки як учаснику бойових дій у кількості 14 днів. Оцінюючи ці обставини під час судового розгляду, місцевий суд дійшов висновку про те, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні з даних виплат. При цьому, суд звернув увагу на те, що спір про розмір належних звільненому працівникові сум вирішено, і такий спір відсутній станом на момент звернення позивача із даною позовною заявою. Водночас, вирішуючи спір у цій конкретній справі про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та керуючись положеннями статей 116, 117 Кодексу Законів про працю України, місцевий суд правильно взяв до уваги вирішення спору в справі № 300/6899/23 на користь позивача. На думку колегії суддів, вирішення спору в справі № 300/6899/23 на користь позивача кореспондує зустрічний обов`язок обчислення середнього заробітку позивача за час затримки по день фактичного розрахунку відповідачем, у тому числі і встановлення та обчислення періоду за який повинно бути здійснене таке нарахування. Разом із тим, оскільки станом на момент вирішення справи таке нарахування не здійснене, це свідчить про відсутність спору між сторонами з цього приводу. Тому місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022-2023 роки у кількості 30 календарних днів та додаткову відпустку як учаснику бойових дій у кількості 14 днів) у розмірі 111 375,20 грн. є передчасною. Позивач не довела, що її права при обчисленні середнього грошового забезпечення порушено, а в суду на час розгляду цієї справи відсутні підстави вважати, що права позивача при здійсненні такого обчислення відповідачем будуть порушені. Місцевий суд виснував, що застосуванню у даному випадку підлягають норми частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України, а саме у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. За правилами частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Надаючи юридичну оцінку факту порушеного права позивача, враховуючи відсутність будь-яких ефективних засобів правового захисту порушеного права позивача, окрім судового, суд першої інстанції підставно вийшов за межі позовних вимог шляхом: визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку з виплати компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022-2023 роки у кількості 30 днів та додаткової відпустки як учаснику бойових дій у кількості 14 днів, виплачених на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі № 300/6899/23 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку з виплати компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022-2023 роки у кількості 30 днів та додаткової відпустки як учаснику бойових дій у кількості 14 днів, виплачених на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі № 300/6899/23. З такими висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, тому підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 , колегія суддів не вбачає. Що стосується доводів апеляційної скарги Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на таке. Як визначено частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то у тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в ч. 1 ст. 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення. Оскільки ухвалення судових рішень про стягнення з роботодавця виплат, які мали бути виплачені при звільненні, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення. Заперечення в апеляційній скарзі Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України не спростовують мотивованих висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції в цій справі, з якими погоджується колегія суддів апеляційного суду. Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат. Керуючись статтями 308,311,315,316,321,328 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року в справі № 300/8798/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга Р. Б. Хобор

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»