Постанова 4851 № 440/12643/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2026 р. Справа № 440/12643/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 (суддя: С.С. Сич, м. Полтава) по справі № 440/12643/25 за позовом Головного управління ДПС у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, ВСТАНОВИВ: Головне управління ДПС у Полтавській області (далі по тексту - позивач, ГУДПС у Полтавській області) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить суд стягнути податковий борг з громадянина ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 673 468,11 грн. (шістсот сімдесят три тисячі чотириста шістдесят вісім гривень 11 копійок) з: орендної плати з фізичних осіб у розмірі 673 102,55 грн. на розрахунковий рахунок UA888999980334159815000016587, код бюджетної класифікації платежу 18010900, одержувач ГУК у Полт.обл/тг с. Піщане/18010900, код отримувача (ЄДРПОУ) 37959255, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.); земельного податку з фізичних осіб у розмірі 365,56 грн. на розрахунковий рахунок UA048999980334179813000016585, код бюджетної класифікації платежу 18010700, одержувач ГУК у Полт.обл/тг с. Омельн/18010700, код отримувача (ЄДРПОУ) 37959255. банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.). В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за відповідачем рахується податковий борг з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 673102,55 грн., що виник на підставі податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Полтавській області №661236-2406-1603 від 04.05.2022, №1384000-2409-1603 від 04.05.2023, №7156693-2409-1603, а також податковий борг із земельного податку з фізичних осіб у розмірі 365,56 грн., що виник на підставі податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС в Полтавській області №148658-2406-1603 від 29.03.2022, №148659-2406-1603 від 29.03.2022, №71507-2409-1603 від 28.02.2023, №771508-2409-1603 від 28.02.2023. Вказаний податковий борг не сплачений відповідачем у строк, встановлений Податковим кодексом України, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про його стягнення. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 позов Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44057192) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг: - з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 673102 грн. 55 коп. (шістсот сімдесят три тисячі дві Гривні п`ятдесят п`ять копійок) на №UA888999980334159815000016587, код бюджетної класифікації платежу 18010900, одержувач розрахунковий рахунок ГУК у Полт.обл/тг с. Піщане/18010900, код отримувача (ЄДРПОУ) 37959255, банк отримувача Казначейство України (ел.адм. подат.); - із земельного податку з фізичних осіб у розмірі 365 грн. 56 коп. (триста шістдесят п`ять гривень п`ятдесят шість копійок) на розрахунковий рахунок №UA048999980334179813000016585, код бюджетної класифікації платежу 18010700, одержувач ГУК у Полт.обл/тг с. Омельн/18010700, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37959255, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме, Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: м. Кременчук, вул. Ярмаркова, 13, на підставі якої нараховано орендну плату з фізичних осіб, не належить апелянту на праві користування на умовах оренди, оскільки строк дії договору оренди землі від 28 лютого 2006 року, укладений між Кременчуцькою міською радою і Приватним підприємством «Монолітбудсервіс», закінчився у травні 2006 року, а тому апелянт не є орендарем відповідної земельної ділянки, у зв`язку з чим неправомірним є нарахування контролюючим органом орендної плати за період після вищевказаної дати. Позивач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 29.03.2022 Головним управлінням ДПС у Полтавській області винесено: - податкове повідомлення-рішення №148659-2406-1603, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2022 рік в сумі 36,48 грн. (а.с. 15); - податкове повідомлення-рішення №148658-2406-1603, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2022 рік в сумі 136,10 грн. (а.с. 15). Вказані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 29.03.2022 №148659-2406-1603 та від 29.03.2022 №148658-2406-1603 надіслані контролюючим органом на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та вручені 20.05.2022, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення рекомендованого листа №3960022360951 (а.с. 15). 04.05.2022 Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення №661236-2406-1603, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2022 рік в сумі 241192,48 грн. (а.с. 14). Вказане податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 04.05.2022 №661236-2406-1603 надіслано контролюючим органом на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та вручено 20.05.2022, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення рекомендованого листа №3960022360951 (а.с. 14). 28.02.2023 Головним управлінням ДПС у Полтавській області винесено: - податкове повідомлення-рішення №71508-2409-1603, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2023 рік в сумі 36,48 грн. (а.с. 16); - податкове повідомлення-рішення №71507-2409-1603, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2023 рік в сумі 156,50 грн. (а.с. 16). 04.05.2023 Головним управлінням ДПС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення №1384000-2409-1603, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2023 рік в сумі 241192,49 грн. (а.с. 16). Вказані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 28.02.2023 №71508-2409-1603, від 28.02.2023 №71507-2409-1603, від 04.05.2023 №1384000-2409-1603 надіслані контролюючим органом на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та вручені відповідачу 13.06.2023, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення рекомендованого листа №3960023137164 (зворот а.с. 16). 14.06.2024 Головним управлінням ДПС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення №7156693-2409-1603-UA53020190000090557, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2024 рік в сумі 253493,30 грн. (а.с. 17). Вказане податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 14.06.2024 №7156693-2409-1603-UA53020190000090557 надіслано контролюючим органом на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та вручено відповідачу 06.07.2024, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення рекомендованого листа №0600934591949 (а.с. 17). У зв`язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов`язання у встановлені строки, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем в добровільному порядку не сплачено узгоджене податкове зобов`язання, то податковий борг з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 673102,55 грн. та з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 365,56 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_1 . Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із п.п. 14.1.39 ст.14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до підпункту 14.1.147. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Підпунктом 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України передбачено, що платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди. Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу. Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п.п. 16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України). Відповідно до пп. 137 п. 1 ст. 14 Податкового кодексу України, орган стягнення - Державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених Податковим кодексом України та законами України. Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату. Згідно з пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу. Згідно з п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Відповідно до п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку , визначеному статтею 42 цього Кодексу, до лигни року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Згідно з п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Згідно з п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Відповідно до п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Відповідно до п. 6 розд. 3 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610 (в подальшому - Порядок), у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. Згідно з абз. 2 п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України та абз. 2 п. 6 розд. 3 Порядку, у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Відповідно до пп.20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Згідно з п.87.11 ст. 87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження. Судовим розглядом встановлено, що за відповідачем рахується податковий борг, який заявлено до стягнення у судовому порядку у розмірі 673 102,55 грн. з орендної плати з фізичних осіб (Піщанська ТГ) та у розмірі 365,56 грн. з земельного податку з фізичних осіб (Омельницька ТГ), нарахованих контролюючим органом на підставі податкових повідомлень-рішень від 29.03.2022 №148659-2406-1603 та №148658-2406-1603, від 04.05.2022 №661236-2406-1603, від 28.02.2023 №71508-2409-1603 та №71507-2409-1603, від 04.05.2023 №1384000-2409-1603 від 14.06.2024 №7156693-2409-1603-UA53020190000090557. Суд апеляційної інстанції зазначає, що несплачені у встановлений законом строк податкові зобов`язання є податковим боргом платника податків, тобто по завершенню відповідного строку, якщо у контролюючого органу не буде відомостей (документально підтверджених) щодо сплати або оскарження визначеного грошового зобов`язання, то контролюючий орган зобов`язаний розпочати заходи, спрямовані на забезпечення сплати платником податків цього зобов`язання, зокрема сформувати податкову вимогу. Підстави та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків врегульовано ст. 59 Податкового кодексу України, а саме: у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Належних та допустимих доказів на підтвердження сплати відповідачем вказаного податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 673102,55 грн. та із земельного податку з фізичних осіб у розмірі 365,56 грн. до суду не надано. 05.05.2023 ГУ ДПС у Полтавській області винесено податкову вимогу форми "Ф" №0002077-1306-1631 про те, що станом на 04 травня 2023 року сума податкового боргу ОСОБА_1 становить 184314,38 грн. (а.с. 12). Вказана податкова вимога форми "Ф" №0002077-1306-1631 надіслана контролюючим органом на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та вручена відповідачу 23.05.2023 що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення рекомендованого листа №3960023290485 (зворот а.с. 12). Доказів оскарження та скасування податкової вимоги форми "Ф" від 05.05.2023 №0002077-1306-1631 в адміністративному або судовому порядку до суду не надано. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки за відповідачем обліковується податковий борг із орендної плати з фізичних осіб у розмірі 673102,55 грн. та з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 365,56 грн., вказана сума заборгованості є узгодженою та не сплаченою відповідачем у добровільному податку порядку, у зв`язку з чим підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь бюджету України. Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 308, 315, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 по справі № 440/12643/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова