Постанова 4852 № 160/759/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 01 вересня 2020 року м. Дніпросправа № 160/759/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., за участю секретаря судового засідання Комар Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал-центр» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 року (головуючий суддя Олійник В.М.) у справі № 160/759/20 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал-центр» про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал-центр», в якому просило стягнути податковий борг з товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал-центр» на користь держави в сумі 220004,03 грн. шляхом стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом у розмірі 220004,03 грн. з орендної плати за землю. Позивач зазначає, що за наслідками застосованих до відповідача заходів для стягнення податкового боргу (направлення податкової вимоги) вказаний борг не погашений. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду 27.03.20.20 адміністративний позов задоволено. Суд встановив, що на час розгляду справи податковий борг відповідачем не сплачено, заборгованість перед бюджетом не погашена, що підтверджується долученими до матеріалів справи довідками та витягами з інтегрованих карток платника податків. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована незгодою з висновками суду першої інстанції, відповідач зазначає, що судом не встановлено правових підстав виникнення податкового боргу з орендної плати за землю. Також відповідач посилається на узагальнюючу податкову консультацію щодо сплати земельного податку власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку не оформлені, затверджену наказом Мінфіну України від 06.07.2018 №

602. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що орган місцевого самоврядування, керуючись нормами ст.377 ЦК України, ст.120, 125, 126 ЗК України може порушити питання про компенсацію завданої шкоди землекористувачами (ст.ст.1166, 1167 ЦК України). На думку відповідача до справи в якості третьої особи мало бути залучено орган місцевого самоврядування Дніпровська міська рада, оскільки рішення суду у цій справі впливає на права та обов`язки цього органу. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином. Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Позивачем поданий відзив, в якому позивач посилається на норми п.14.1.175 п.14.1 ст.14, ст.36 ПК України, зазначає, що борг у відповідача виник у зв`язку з несплатою самостійно визначених сум грошових зобов`язань з орендної плати за землю. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсал-центр» перебуває на обліку як платник податків в ГУ ДПС у Дніпропетровській області. З даними позивача, що підтверджується інтегрованою карткою платника ТОВ «Універсал-центр», станом на день звернення до суду з цим позовом відповідач має податковий борг з орендної плати за землю в загальному розмірі 220004,03 грн., який складається з несплачених відповідачем сум грошового зобов`язання з орендної плати за землю, самостійно визначених в податкових деклараціях з плати за землю за періоди липень 2018 року лютий 2019 року та нарахованої контролюючим органом на підставі пп.129.1.1 п.129.1. ст.129 ПК України пені за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань з орендної плати. Проти визначеної позивачем суми податкового боргу відповідачем не заперечує. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд, переглядаючи судове рішення у відповідності до вимог ст.308 КАС України, погоджується з судом першої інстанції про задоволення позову. Відповідно до п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний: пп.16.1.3 - подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; пп.16.1.4 - сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Пунктом 57.1 ст.57 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За визначенням у п.14.1 ст.14 ПК України: орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.14.1.136); плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп.14.1.147); Виходячи з наведених норм та положень пп. 10.1.1 п.10.1 ст. 10, пп.265.1.3 п. 265.1 ст.265 ПК України, орендна плата за землю за своєю правовою суттю є податком, контроль за справлянням якого покладено на контролюючі органи. Згідно положень п.288.3 п.288.4 ст.288 ПК України об`єктом оподаткування орендної плати за землю є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. За правилами п.288.7 ст.288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу. Відповідно до п.286.2 ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Відповідно до п.287.4 ст.287 ПК України податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач до контролюючого органу подав податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), в яких самостійно визначив суми грошового зобов`язання з орендної плати за землю на 2018 рік (а.с.16) та 2019 рік (а.с.14), із визначенням щомісячної суми зобов`язання, що підлягає сплаті. Згідно з пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Таким чином, не сплачена у встановлені чинним податковим законодавством строки сума самостійно визначеного платником податків у податковій звітності і, відповідно узгодженого, грошового зобов`язання з певного податку, в спірному випадку орендна плата за землю, набуває статусу податкового боргу. Судом першої інстанції вірно встановлено, відповідачем не спростовано, що податковий борг у відповідача виник саме у зв`язку з несплатою у встановлені строки грошових зобов`язань, самостійно визначених в деклараціях з плати за землю (орендна плата за земельну ділянку комунальної власності), отже визначена позивачем заборгованість є узгодженою. За правилами п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до п.п.59.3, 59.4 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Згідно пп. 95.1 та 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Згідно з п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (п.95.4 ст.95 ПК України). Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми «Ю» № 6310-17 від 01.02.2018, яка направлена відповідачу та отримана ним (а.с.13) З огляду на встановлені вище обставини, дотримання контролюючим органом процедури, що передує стягненню податкового боргу за рішенням суду, апеляційний суд дійшов висновку, що заявлені контролюючим органом позовні вимоги в повній мірі узгоджуються з наведеними приписами податкового законодавства, є обґрунтованими. Посилання відповідача на узагальнюючу податкову консультацію, затверджену наказом Мінфіну України від 06.07.2018 № 602, апеляційний суд не приймає, оскільки положення цієї узагальнюючої податкової консультації не стосуються спірних правовідносин, що виникли між сторонами у цій справі. Також апеляційний суд вважає помилковим посилання відповідача на ст.1166, ст.1167 ЦК України і його твердження про залучення до участі у справі в якості третьої особи власника земельної ділянки - Дніпровську міську раду, оскільки питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу регулюється Податковим кодексом України, яким визначено певну процедуру стягнення податкового боргу, в тому числі з орендної плати за землю, та контролюючі органи і органи стягнення з визначеними цим Кодексом їх повноваженнями та функціями. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права. Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову. Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал-центр» залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі № 160/759/20 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко