Постанова Київський апеляційний суд № 752/68/26

Унікальний номер справи 752/68/26 Номер апеляційного провадження 33/824/2586/2026 Суддя суду першої інстанції О. В. Бойко Суддя у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач Постанова Іменем України 14 травня 2026 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л.Д., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 обоасть до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у с т а н о в и в : Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11 березня 2026 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу, у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що складає 17 000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Не погоджуючись з постановою судді, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скарою, зазначає, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 27.12.2025 № 155 «Про призначення службового розслідування» у військовій частині НОМЕР_2 було призначено проведення службового розслідування за відповідними обставинами складання стосовно нього вказаного протоколу про адміністративне правопорушення. В рамках зазначеного службового розслідування, зокрема, були відібрані пояснення від 31.01.2026 старшого водія 1 розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_3 , який на протязі усієї поїздки та відповідних подій перебував разом із ним. В зазначених пясненнях останній вказав, що на протязі усієї поїздки з населеного пункту Харків до м. Києва будь-яких ознак алкогольного/наркотичного сп`яніння, як і поведінки, яка б не відповідала обстановці у нього не було. Крім того, матеріали службового розслідування містять медичну характеристику стосовно нього, видану начальником медичної служби військової частини НОМЕР_2 від 29.12.2025, яка підтвержує наявність у нього двох поранень. Зауважує, що твердження про те, що його зіниці не реагували на світло не відпоідають дійсності, хоча з огляду на те, що працівниками поліції така реакція не перевірялась, і відповідна реакція (чи її відсутність) в темну пору доби просто не могла спостерігатися візульно без проведення відповідного огляду необхідними засобами, а характер поведінки зумовлений обставинами безпідставної зупинки та затримання працівниками патрульної поліції. Постановою Київського апеляційного суду від 30.04.2026 задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11 березня 2026 року. У судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та дату розгляду справи, не з`явився. Будь - яких заяв, клопотань до суду апеляційної інстанції від особи, яка подала апеляційну скаргу не надходило. Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу («Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). Відповідно до ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Ураховуючи строки розгляду апеляційної скарги на постанову судді по справі про адміністративне правопорушення та положення ч. 6 ст. 294 КУпАП апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка подала апеляційну скаргу. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Так, стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів. Відповідно до вимог статей 245,280,256 КУпАПодним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку. За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Розділом 2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов`язки водіїв транспортних засобів. Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Так, приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Процедура проведення, проходження та направлення водіїв транспортних засобів на огляд, зокрема щодо стану наркотичного сп`яніння, визначена Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735; Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. №1103 та ст.266 КУпАП. Згідно приписів ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Вказані положення Кодексу повністю кореспондуються з положеннями Правил дорожнього руху, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. У відповідності до п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 №1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. За приписами пункту 1 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів проводиться поліцейським лише за наявності у водіїв ознак алкогольного сп`яніння, в той час, як пунктом 12 цього розділу передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4, розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Тобто, у разінаявності у водія ознакнаркотичного сп`яніння, обстеження повинно проводитись лише в закладі охорони здоров`я. Пункт 4 Розділу І Інструкції визначає, що ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 встановлено, що суд першої інстанції розглянув справу у відповідності до вимог статей 245, 252, 280 КУпАП, всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчинення правопорушення та прийняв постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Так, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні ним п. 2.5 Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованою, висновки викладені у ній підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: згідно протоколу про адміністтративне правопорушення серії ЕПР1№ 537374 ОСОБА_1 11 грудня 2025 року о 03 год. 39 хв., в м. Києві по вул. Голосіївська, 63 м. Київ, керував транспортним засобом «SkodaSuperb», д.н.з. НОМЕР_3 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме поведінка, що не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, ОСОБА_1 відмовився чим порушив п. 2.5 ПДР України, тобто вчинив дії передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 а) ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Усім зазначеним доказам суддя суду першої інстанції надав належну оцінку та законно визнав ОСОБА_1 винним у порушенні пункту 2.5 Правил дорожнього рухута вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги щодо неповноти дослідження обставин справи не ґрунтуються на матеріалах справи, із яких вбачається, що усі обставини справи суддею були досліджені всебічно, повно і об`єктивно, висновки судді ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону. Апеляційним судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою, оскільки від імені органів Національної поліції оформляти справи про адміністративні правопорушення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали свідчать про подію та склад адміністративного правопорушення, про осудність особи, яка вчинила протиправну дію. Доводи апеляційної скарги щодо необгрунтованої підозри працівника поліції у навності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння апеляційної суд оцінює критично, з огляду на наступне. Так, із долученого до матеріалів справи відеозапису з бодікамери інспектора поліції вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Skoda Superb» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , що визнається самим ОСОБА_1 .Під час зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції було з`ясовано, що наявні у ОСОБА_1 докумети на автомобіль, не відповідають номерному знаку встановленому на автомобілі. Поведінка ОСОБА_1 була підозрілою, він не надавав документи інспектору, на вимогу працівника поліції не вийшов з автомобіля. У подальшому, у ході спілкування з водієм,інспектором поліції було виявлено у водія ознаки наркотичного сп`янніння (звужені зіниці, що не реагують на світло, неприродна блідість, поведінка, що не відповідає даній обстановці), у зв`язку із чим запропоновано проїхати до лікаря - нарколога у найближчий медичний заклад. На неодноразові пропозиції інспектора пройти огляд у лікаря - нарколога, водій ОСОБА_1 відмовлявся. Із відеозапису чітко вбачаться, що водію ОСОБА_1 працівником поліції було роз`яснено про наявність у нього ознак наркотичного сп`яніння та в чергове було запропоновано проїхати до лікаря - нарколога для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, оскільки огляд саме на стан наркотичного сп`яніння проводиться виключно лікарем - наркологом у медичному закладі, проте водій від відповіді свідомо ухилявся. ОСОБА_1 було роз`яснено, що така поведінка водія буде розцінена як відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, водієві було роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яння. Отже, водій ОСОБА_1 був обізнаний про наслідки невиконання пропозиції інспектора поліції пройти огляд на стан сп`яніння. Від проходження огляду у запропонований поліцейським спосіб у медичному закладі у лікаря - нарколога водій ОСОБА_1 відмовився свідомо. Працівником поліції було роз`яснено ОСОБА_1 права, передбачені ст. 268 КУпАП та наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яння у встановленому законом порядку, відсторонення від керування транспортним засобом, та повідомлено про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за порушення п 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, тому відсутні будь - які сумніви у їх достовірності та істинності. При цьому на відеозаписі, який є безперервним не вбачаться дій працівників поліції, які б спонукали водія відмовитися від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Суд звертає увагу на те, що вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття. Поліцейським, серед іншого, було роз`яснено ОСОБА_1 право проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі та роз`яснено наслідки відмови від проходження такого огляду, відповідальність за що передбачена ч. 1ст. 130 КУпАП. Поведінка водія ОСОБА_1 була такою, що не ставила під сумнів факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у запропонований поліцейським спосіб. Апеляційний суд враховує, що пунктом 2 Розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735, визначено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Саме ці дискреційні повноваження поліцейського дають йому право самостійно визначати наявність чи відсутність підстав для проведення огляду водія на стан сп`яніння. При цьому апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 зобов`язаний був виконати вимогу працівника поліції про проходження огляду на стан сп`яніння незалежно від його згоди чи незгоди із діями поліції.Зазначене прямо передбачено абз. 3 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов`язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп`яніння. Доводи апеляційної скарги щодо того, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а отже суддею суду першої інстанії безпідставно не взято до уваги результати службового розслідування, що було проведено за наказом командира військової частини НОМЕР_2 , а також не взято до уваги його поранення, апеляційний суд відхиляє та зазначає наступне. Так стаття 130 КУпАП охороняє безпеку дорожнього руху та життя і здоров`я громадян. Об`єктом цього правопорушення є порядок користування транспортними засобами, який є єдиним для всіх громадян України, незалежно від їхньої професії чи статусу. Військовослужбовець, сідаючи за кермо (як приватного, так і службового автомобіля), стає повноправним учасником дорожнього руху, а отже, на нього в повному обсязі поширюються вимоги Правил дорожнього руху. Так, відповідно до положень статті 15 КУпАП, військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. Однак, ця ж стаття містить виключення: за порушення правил дорожнього руху (включаючи ст. 130) військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. Це означає, що поліція має повне право складати протокол за ст. 130 КУпАП щодо військового, а суд при встановленні вини водія накладати на нього штраф та позбавляти водійських прав. Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд зауважує, що військовослужбовець є суб`єктом загальної відповідальності за ст. 130 КУпАП. Жодні бойові заслуги чи особливий статус не є підставою для звільнення від санкцій цієї статті, оскільки керування в стані сп`яніння і відмова водія від проходження медичного огляду становить підвищену небезпеку для суспільства. Доводи апелянта про незаконність, необґрунтованість постанови судді, неналежність та недопустимість доказів у справі апеляційний суд вважає безпідставними й до уваги не бере. Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження в справі, в апеляційній скарзі не наведено. Отже, при розгляді даної справи суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, за обставин встановлених судом. Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення у межах апеляційної скарги не встановлено таких порушень, що унеможливили б прийняття законного та обґрунтованого судового рішення. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги. Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова судді суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11 березня 2026 року залишити без задоволення. Постанову суддіГолосіївського районного суду м. Києва від 11 березня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Л. Д. Поливач