Постанова 4821 № 708/1074/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2026 року м.Черкаси Справа № 708/1074/24 Провадження № 22-ц/821/896/26 Категорія: 302090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої Карпенко О.В. суддів Василенко Л.І., Новікова О.М. за участю секретаря Руденко А.О. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Райз-схід», представник відповідача: адвокат Діренко Мирослава Сергіївна розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-схід» на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 22 січня 2026 року (ухваленого під головуванням судді Попельнюха А.О. в приміщенні Чигиринського районного суду Черкаської області, повний текст судового рішення складено 02 лютого 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-схід» про визнання відсутнім права оренди та повернення земельних ділянок,- в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Райз-схід» про визнання відсутнім права оренди та повернення земельних ділянок. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він у порядку спадкування набув право власності на дві земельні ділянки. У подальшому, між ним та ТОВ «Агрофірма «Тіньки» був укладений договір оренди землі від 09.12.2015, відповідно до якого ОСОБА_1 передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння земельну ділянку з кадастровим номером 7125486500:01:000:1067 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Також він та ТОВ «Агрофірма «Тіньки» уклали договір оренди землі від 01.09.2016, відповідно до якого позивач передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння земельну ділянку з кадастровим номером 7125486500:01:000:0513 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. До зазначених договорів він уклав додаткові угоди від 01.01.2018 та 14.11.2019, відповідно до яких була замінена сторона орендаря на ТОВ «Райз-схід» та визначений строк дії раніше укладених договорів. Внаслідок укладення зазначених додаткових угод до відповідача перейшло право оренди належних позивачеві земельних ділянок. Вказує, що після спливу строку дії укладених договорів, він звернувся письмово листами від 30.01.2024 та 30.07.2024 до ТОВ «Райз-схід» та повідомив, що строк дії догорів оренди землі закінчується, він не має наміру продовжувати договірні правовідносини та просить відповідача звільнити земельні ділянки. Згодом вирішив перевірити у реєстратора припинення дії укладених ним договорів, проте йому було повідомлено, що відносно обох земельних ділянок діють договори оренди від 23.02.2023, які ніби - то були укладені між ним та ТОВ «Райз-схід». На його звернення відповідач повідомив, що між ним та товариством дійсно укладений договір від 23.02.2023 щодо оренди земельної ділянки площею 2,25 га з кадастровим номером 7125486500:01:000:0513 та договір від 23.02.2023 щодо оренди земельної ділянки площею 2,2841 га з кадастровим номером 7125486500:01:000:1067. Позивач вказує, що зазначені договори із ТОВ «Райз-схід» не укладав, такі договори не містять його підписів. Відповідач шляхом фальсифікації його підпису самостійно створив та зареєстрував договори оренди земельних ділянок, чим грубо порушив його право власності. Вважає такі договори нікчемними, оскільки вони не містять дійсного його підпису, що свідчить про відсутність у нього волевиявлення на укладення таких правочинів та настання відповідних правових наслідків, передбачених умовами цих договорів. На його письмове звернення щодо розірвання оскаржуваних договорів ТОВ «Райз-схід» відмовило, обґрунтовуючи таку відмову наявними договірними правовідносинами між сторонами, що стало підставою для звернення позивача до суду. На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив постановити судове рішення, яким визнати відсутнім право оренди ТОВ «Райз-схід» на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,2841 га та 2,25 га з кадастровими номерами 7125486500:01:000:1067, 7125486500:01:000:0513, що знаходяться на території Тіньківської сільської ради Черкаського району Черкаської області, які належать ОСОБА_1 та зобов`язати ТОВ «Райз-схід» повернути позивачеві зазначені земельні ділянки та відшкодувати понесені судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 22 січня 2026 року позов задоволено. Визнано відсутнім право оренди ТОВ «Райз-схід» на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,2841 га з кадастровим номером 7125486500:01:000:1067, яка належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1323420071000, та зобов`язано ТОВ «Райз-схід» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,2841 га з кадастровим номером 7125486500:01:000:1067. Визнано відсутнім право оренди ТОВ «Райз-схід» на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,25 га з кадастровим номером 7125486500:01:000:0513, яка належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1185329571254, та зобов`язати ТОВ «Райз-схід» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,25 га з кадастровим номером 7125486500:01:000:0513. Стягнуто з ТОВ «Райз-схід» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2 422,40 грн та витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 16 963,20 грн, що загалом становить 19 385,60 грн. Рішення суду мотивовано тим, що позивач ОСОБА_1 оскаржувані договори не укладав, їх істотні умови не погоджував, відповідно ці договори є неукладеними. Натомість наявність у відповідача права оренди належних позивачеві земельних ділянок без відповідної правової підстави порушує права позивача, як власника земельних ділянок, і таке порушене право підлягає судовому захисту. Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає положенням статті 16 Цивільного кодексу України, тому позов підлягає до задоволення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій 10 березня 2026 року через систему « Електронний суд», ТОВ «Райз-схід», вважаючи оскаржуване рішення прийнятим з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, просило рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 22 січня 2026 року скасувати. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що відмова у доступі до судового засідання без належного попередження та неможливість зв`язатися з судом є порушенням прав відповідача на участь в судовому процесі, що має вплив на справедливість і прозорість судового розгляду, порушуючи основні гарантії доступу до правосуддя. Вказує, що у даній справі сторони уклали договір оренди і було зареєстровано право оренди ТОВ «Райз-схід» на земельні ділянки. Вказує, що ефективним способом захисту та таким, що забезпечує реальне відновлення порушеного права у випадку реєстрації неукладеного сторонами договору оренди є усунення перешкод у здійснення права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації. Позивачем обрано неправильний спосіб захисту. Верховний Суд неодноразово наголошував, що неправильно обраний спосіб захисту є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Суд першої інстанції в основу рішення поклав висновок експерта №331/25-23 від 26.09.2025, відповідно до якого встановлено, що підписи у договорах оренди від 23.02.2023 виконані не « ОСОБА_1 », а іншою особою, проте висновок експерта не є достовірним доказом у розумінні ст. 79 ЦПК України, оскільки позивачем оригінали даних договорів у відповідача не витребовувались, тобто експертом досліджувались не ті договори оренди, які були укладені між сторонами. Вважає, що договори оренди від 23.02.2023 між сторонами є укладеними, право оренди зареєстрованим і відповідач умови даних договорів виконував належним чином. Крім того, відповідач здійснив авансування орендної плати за усним проханням позивача у 2023 році у розмірі 51 268,62 грн, що не спростовано позивачем. Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори Кам`янецьким В. В. 24.03.2008, зареєстровано в реєстрі за № 868, став власником земельної ділянки площею 2,25 га, яка розташована на території Тіньківської сільської ради Чигиринського району Черкаської області. На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори Кам`янецьким В. В. 24.03.2008, зареєстровано в реєстрі за № 870, ОСОБА_1 став власником земельної ділянки площею 2,28 га, яка розташована на території Тіньківської сільської ради Чигиринського району Черкаської області. Відповідно до договору від 23.02.2023, сторонами якого є ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «Райз-схід» (орендар), орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,25 га, кадастровий номер земельної ділянки 7125486500:01:000:0513. Відповідно до п. 3.1 такий договір укладений строком на 7 років до 31.12.2031. На підставі договору від 23.02.2023, сторонами якого є ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «Райз-схід» (орендар), орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,2841 га, кадастровий номер земельної ділянки 7125486500:01:000:1067. Відповідно до п. 3.1 такий договір укладений строком на 7 років до 31.12.2031. Висновком експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи №331/25-23 від 26.09.2025 підтверджено, що підписи у договорі оренди землі від 23.02.2023 щодо оренди земельної ділянки площею 2,25 га з кадастровим номером 7125486500:01:000:0513 та у договорі оренди землі від 23.02.2023 щодо оренди земельної ділянки площею 2,2841 га з кадастровим номером 7125486500:01:000:1067, сторонами якого є ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «Райз-схід» (орендар), а саме: у лівому нижньому куті 1, 2, 3, 4, 5 сторінки договору та у розділі договору «Реквізити сторін» у графі «Орендодавець», що знаходиться на сторінці 5 даних договорів, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, виходячи з наступного. Щодо ефективного та правомірного способу захисту прав позивача у спірних правовідносинах Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц та від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)). Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)). Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України). Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20 (провадження № 61-17025св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21)). Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. інш.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)), iостанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2026 року в справі № 713/1153/23 (провадження № 61-17202сво23)). Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2026 року в справі № 713/1153/23 (провадження № 61-17202сво23)). Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2026 року в справі № 713/1153/23 (провадження № 61-17202сво23)). Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2026 року в справі № 713/1153/23 (провадження № 61-17202сво23)). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22) зазначено, що «рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV, судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача». У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23) зазначено, що «належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача». У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2025 року у справі № 144/1440/22 (провадження № 61-12561сво24) зроблено такі висновки: «як Велика Палата Верховного Суду, так і Об`єднана палата послідовно дотримуються підходу, що належним способом захисту прав орендодавця, який не підписував договір (додаткову угоду), є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. При цьому, судове рішення про визнання відсутнім права оренди є підставою для державної реєстрації припинення права оренди. Будь-яке інше судове рішення (про скасування державної реєстрації права оренди, про зобов`язання повернути земельну ділянку) за змістом пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не є підставою для державної реєстрації припинення права оренди. У справі, що переглядається: позивачка просила усунути їй перешкоди у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом зобов`язання відповідача повернути земельні ділянки. В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що 01 квітня 2011 року між сторонами без її відома, укладено договори оренди вказаних земельних ділянок, які вона не підписувала. На підставі цих договорів відповідач зареєстрував за собою право оренди цих земельних ділянок; суди на підставі висновку експерта за результатами почеркознавчої експертизи встановили, що позивачка договори оренди землі не підписувала, тобто, не виявила свою волю на їх вчинення, а тому такі договори є неукладеними і земельні ділянки перебувають у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав; суд першої інстанції, застосувавши висновки, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22, обґрунтовано вказав, що позивачка вимог про визнання відсутнім права оренди не заявляла, тому у задоволенні позову належить відмовити, зважаючи на обрання позивачем неналежного способу захисту; апеляційний суд вважав, що наявні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки як обраний позивачем спосіб захисту (усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом їх повернення власнику), так і зазначений судом першої інстанції спосіб захисту (визнання відсутнім права оренди) у цьому випадку призведе до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду за захистом своїх прав; апеляційний суд не врахував, що належним способом захисту прав орендодавця, який не підписував договір (додаткову угоду), є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. При цьому, судове рішення про визнання відсутнім права оренди є підставою для державної реєстрації припинення права оренди. Будь-яке інше судове рішення (про скасування державної реєстрації права оренди, про зобов`язання повернути земельну ділянку) за змістом пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не є підставою для державної реєстрації припинення права оренди». Механізми забезпечення єдності судової практики полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками Об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17, від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02, від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21)). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України). Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)). У даній справі ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «Райз-схід», в якому просив визнати відсутнім право оренди та повернути земельну ділянку. Позов обґрунтований тим, що він є власником спірних земельних ділянок. Договори оренди землі від 23 лютого 2023 року строком на 7 років з ТОВ «Райз-схід» позивач не укладав і не підписував, волевиявлення та наміру на його укладення не мав, а підписи в договорах вчинені іншою особою. Належним способом захисту прав орендодавця, який у даних спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Вказані висновки суду узгоджуються із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2025 року у справі №144/1440/22. При цьому, судове рішення про визнання відсутнім права оренди є підставою для державної реєстрації припинення права оренди. Будь-яке інше судове рішення (про скасування державної реєстрації права оренди) за змістом пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не є підставою для державної реєстрації припинення права оренди, тому з урахуванням вищевикладеного відхиляються як безпідставні доводи апеляційної скарги, що ефективним способом захисту та таким, що забезпечує реальне відновлення порушеного права у випадку реєстрації неукладеного сторонами договору оренди є усунення перешкод у здійснення права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації. Водночас, вимога про повернення позивачу спірної земельної ділянки може бути заявлена та вирішена по суті разом з вимогою про визнання відсутнім права її оренди (див. постанову Верховного Суду від 27 липня 2025 року у справі № 147/326/22). Колегія суддів вважає, що позивач у даній справі обрав належний спосіб захисту своїх прав, звернувшись до суду із позовом про визнання відсутнім права оренди та повернення земельних ділянок. Щодо суті апеляційної скарги Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 та частини першої статті 627 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі статтею 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі». Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Згідно із статтею 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Згідно із частиною першою статті 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно із частиною першою статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. У двосторонньому правочині волевиявлення сторін повинно бути взаємним (зустрічним) і спрямованим на досягнення спільної мети. Такі правочини називаються договорами. Цивільне законодавство встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину, зокрема зміст правочину має бути зафіксований у документі, підписаному сторонами. Отже, підпис є невід`ємним елементом (реквізитом) письмової форми договору, наявність підпису підтверджує наміри та волевиявлення сторін, а також забезпечує їх ідентифікацію. Договір є укладеним, якщо сторони з дотриманням установленої законом форми досягли згоди (домовленості) щодо всіх істотних умов договору. Право оренди - це один із видів речового права на чуже майно, в тому числі на земельну ділянку, яке складається з права тимчасового володіння та користування майном. Відносини, пов`язані з орендою землі, здійснюються на договірних засадах. За своєю правовою природою договір оренди землі є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої орендодавець зобов`язується передати орендареві земельну ділянку у строкове володіння та користування, а орендар, у свою чергу, зобов`язується використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням для особистої мети та вносити орендодавцеві плату за землю (орендну плату). Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. За загальним правилом, договір оренди землі є укладеним з моменту, коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов, а саме з моменту підписання ними договору. Разом із тим, якщо інше не передбачено умовами договору, цей договір набирає чинності з часу державної реєстрації права оренди земельної ділянки. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц сформульовано правовий висновок про те, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Якщо сторони не досягли згоди з істотних умов договору оренди землі, то такий договір є неукладеним, тобто такий, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження №14-79цс21) вказано, що укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори Кам`янецьким В. В. 24.03.2008, зареєстровано в реєстрі за № 868, став власником земельної ділянки площею 2,25 га, яка розташована на території Тіньківської сільської ради Чигиринського району Черкаської області. На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Кам`янецьким В. В. 24.03.2008, зареєстровано в реєстрі за № 870, ОСОБА_1 став власником земельної ділянки площею 2,28 га, яка розташована на території Тіньківської сільської ради Чигиринського району Черкаської області. Відповідно до договору від 23.02.2023, сторонами якого є ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «Райз-схід» (орендар), орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,25 га, кадастровий номер земельної ділянки 7125486500:01:000:0513. Відповідно до п. 3.1 такий договір укладений строком на 7 років до 31.12.2031. На підставі договору від 23.02.2023, сторонами якого є ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «Райз-схід» (орендар), орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,2841 га, кадастровий номер земельної ділянки 7125486500:01:000:1067. Відповідно до п. 3.1 такий договір укладений строком на 7 років до 31.12.2031. Також встановив, що висновком експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи № 331/25-23 від 26.09.2025 підтверджено, що підписи у договорі оренди землі від 23.02.2023 щодо оренди земельної ділянки площею 2,25 га з кадастровим номером 7125486500:01:000:0513 та у договорі оренди землі від 23.02.2023 щодо оренди земельної ділянки площею 2,2841 га з кадастровим номером 7125486500:01:000:1067, сторонами якого є ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «Райз-схід» (орендар), а саме: у лівому нижньому куті 1, 2, 3, 4, 5 сторінки договору та у розділі договору «Реквізити сторін» у графі «Орендодавець», що знаходиться на сторінці 5 даних договорів, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. Отже, встановивши, що ОСОБА_1 оскаржуваних договорів не підписував, відповідно не мав наміру набувати цивільні права та обов`язки щодо належних йому земельних ділянок на їх підставі і не мав волевиявлення щодо укладення оскаржуваних договорів і їх наявність із визначеними умовами не може відповідати його внутрішній волі як власника цих земельних ділянок, оскільки істотні умови таких договорів він не погоджував, відповідно ці договори є неукладеними, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог, визнавши відсутнім права оренди за спірні земельні ділянки та зобов`язання відповідача повернути спірні земельні ділянки. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що коли сторона не виявила свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникали. Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції в основу рішення поклав висновок експерта №331/25-23 від 26.09.2025, відповідно до якого встановлено, що підписи у договорах оренди від 23.02.2023 виконані не « ОСОБА_1 », а іншою особою, який не є достовірним доказом у розумінні ст. 79 ЦПК України, оскільки позивачем оригінали даних договорів у відповідача не витребовувались, тобто експертом досліджувались не ті договори оренди, які були укладені між сторонами, відхиляються колегією суддів по наступних підставах. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (частина перша статті 102 ЦПК України). Згідно з частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У статті 107 ЦПК України передбачено, що матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи. Експерт не має права з власної ініціативи збирати матеріали для проведення експертизи, розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв`язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду та учасника справи, на замовлення якого проводилася експертиза, про її результати. Призначений судом експерт не має права спілкуватися з учасниками судового процесу поза межами судового засідання, крім випадків вчинення інших дій, безпосередньо пов`язаних із проведенням експертизи. При визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України). З матеріалів справи встановлено, що стороною позивача в суді першої інстанції заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, у якому просила призначити судову почеркознавчу експертизу та поставити перед експертом наступні питання: чи здійснювався ОСОБА_1 підпис в договорі оренди від 23.02.2023, укладеному між ТОВ «Райз-схід» та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки площею 2,25 га з кадастровим номером 7125486500:01:000:0513 та чи здійснювався ОСОБА_1 підпис в договорі оренди від 23.02.2023, укладеному між ТОВ «Райз-схід» та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки площею 2,2841 га з кадастровим номером 7125486500:01:000:1067 (т. 1 а.с. 84-86). Сторона відповідача проти заявленого клопотання про призначення почеркознавчої експертизи не заперечила, проте просила врахувати доповнення. Крім того, сторона відповідача не заперечувала проти долучення оригіналів, проте просила питання для експерта розширити. На виконання ухвали Чигиринського районного суду Черкаської області від 22 січня 2025 року у справі №708/1074/24 проведено судову почеркознавчу експертизу. Висновком експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи № 331/25-23 від 26.09.2025 підтверджено, що підписи у договорі оренди землі від 23.02.2023 щодо оренди земельної ділянки площею 2,25 га з кадастровим номером 7125486500:01:000:0513 та у договорі оренди землі від 23.02.2023 щодо оренди земельної ділянки площею 2,2841 га з кадастровим номером 7125486500:01:000:1067, сторонами якого є ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «Райз-схід» (орендар), а саме: у лівому нижньому куті 1, 2, 3, 4, 5 сторінки договору та у розділі договору «Реквізити сторін» у графі «Орендодавець», що знаходиться на сторінці 5 даних договорів, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою ( т.2 а.с. 30-36). Із висновку експертизи вбачається, що дослідження проведено на підставі поєднання вільно відібраних зразків підпису, експериментальних зразків підпису ОСОБА_1 та долучених оригіналів договорів, п. 5 експертизи містить відомості про надані матеріали та перелік об`єктів, що підлягають дослідженню, зокрема, оригінали договорів оренди б/н від 23.02.2023 в 1 примірнику ( п.п.1,2 п. 5 Висновку), оригіналів договору оренди землі від 01.09.2016 ( пп.4 п. 5 Висновку), цивільної справи та експериментальних зразків (т. 2 а.с. зворотня сторона 30). Вказані оригінали договорів оренди землі були не лише долучені до матеріалів справи для проведення експертизи, а й покладені в основу висновку ( с. 5 висновку т. 2 а.с. 32-33). Отже, для проведення експертизи надані належні докази, тому відсутні підстави для звернення позивача до суду із клопотанням про витребування доказів, в тому числі, договорів оренди від 23.02.2023. Враховуючи вищевикладене, висновок експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи №331/25-23 від 26.09.2025 є таким, що базується на достатньому, достовірному та належному порівняльному матеріалі. Експертом дотримано вимог Методики проведення почеркознавчих досліджень, зразки підпису/почерку відповідають вимогам щодо порівняності (за часом, видом документа та способом виконання). Скаржником не надано зворотніх доказів, які б ставили під сумнів достовірність зразків, використаних експертом, а також не надано власних рецензій чи інших висновків спеціалістів, які б спростовували висновки експертизи №331/25-23. Отже, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов правильного висновку, що наявність у ТОВ «Райз-схід» права оренди земельних ділянок на підставі договорів, які не були укладені та за своєю правовою природою є нікчемними, оскільки не можуть породжуватися жодних юридичних наслідків, порушують право позивача як власника, оскільки обмежують його правомочність. Щодо доводів апеляційної скарги про порушення норм процесуального права В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що суд 22.01.2026 о 14:00 год не підключив представника відповідача адвоката Діренко М.С., яка очікувала запрошення до відеоконференції, чим порушив право відповідача на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла до наступних висновків. Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року). Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року). Відповідно до частини першої стаття 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Право учасників справи брати участь в судових засіданнях закріплено у пункті 2 частини першої статті 43 ЦПК України. Відповідно до частини другої статті 211 ЦПК України про місце, дату і час судового засідання учасників справи повідомляє суд. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частина п`ята статті 130 ЦПК України). Відповідно до чч. 2,3 ст. 131 ЦПК України якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті, крім визначених цією статтею випадків. Крім того, учасник справи, його представник має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою (частина перша статті 212 ЦПК України). Водночас, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції (частина п`ята статті 212 ЦПК України). З матеріалів справи вбачається, що представник ТОВ «Райз-схід» - адвокат Діренко М.С. скористався своїм правом, передбаченим частиною першою статті 212 ЦПК України, та звернувся до суду із заявою про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка була задоволена ухвалою суду від 24 листопада 2024 року ( т. 1 а.с. 94). Розгляд справи тривав протягом тривалого часу у зв`язку з проведенням судової почеркознавчої експертизи. Крім того, ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 06 жовтня 2025 року справу № 708/1074/24 прийнято до провадження суддею А.Попельнюх, поновлено провадження у даній справі і призначено підготовче судове засідання на 03.11.2025 на 11:00 год, про що повідомлено учасників справи. 03.11.2025 судове засідання відбулося за участі представників сторін, які були присутніми в судовому засіданні в режимі відеоконференції і призначено розгляд справи по суті на 02.12.2025, про що повідомлено учасників справи. Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2025 року закрито підготовче провадження і призначено розгляд справи до судового розгляду по суті на 02 грудня 2025 року на 11:00 год, про що повідомлено сторін. 12.11.2025 через систему «Електронний суд», представник ОСОБА_1 адвокат Горобець С.О., подав до суду додаткові пояснення, в яких вважав заявлені позовні вимоги законними, обгрунтованими та такими, що узгоджуються з актуальною судовою практикою, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі. 27.11.2025 через систему «Електронний суд», керівник ТОВ «Райз-схід» -Саєнко О.О., подав до суду письмові дебати, в яких просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. 02.12.2025 до суду першої інстанції від представника позивача адвоката Горобця С.О. надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі позивача та його представника. 02 грудня 2025 року судове засідання у даній справі не відбулося у зв`язку з відсутністю постачання електроенергії, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання Ю.Омельченко. Розгляд справи відкладено на 22 січня 2026 року на 14:00 год, про що повідомлено сторони, зокрема, направлено судові повістки як на поштові адреси представників позивача та відповідача, а також до електронних кабінетів, що підтверджується супровідним листом №708/1074/24/7057/2025 від 02.12.2025 та довідкою про доставку електронного документу. Колегія суддів звертає увагу, що повідомлення про дату та час розгляду даної справи, призначене на 22.01.2026 на 14:00 год, було направлено не лише представникам сторін, також було направлено до електронного кабінету ТОВ «Райз-схід», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа ( т. 2 а.с. 96). 22.01.2026 сторони в судове засідання не з`явились, про що зазначено в рішенні суду, зокрема, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Доводи скаржника в апеляційній скарзі, що адвокат Діренко М.С. очікувала запрошення до відеоконференції судового засідання у власному кабінеті на сайті ВКЗ за 15 хв до початку судового засідання, проте запрошення не надійшло та з 14:00 год намагалась дотелефонуватись до канцелярії суду першої інстанції, проте за вказаними на сайті номерами, не змогла додзвонитись, відхиляються колегією суддів, як безпідставні, оскільки скаржником не надано належних доказів на підтвердження зазначеного, а саме, перебуваючи онлайн з 13:45 год 22.01.2026, але її не підключили, ці твердження мають бути підтверджені довідкою ДП «Інформаційні судові системи» та докази повідомлення суду про технічні проблеми іншими засобами зв`язку (телефоном, електронною поштою), проте такі докази відсутні в матеріалах справи. За таких обставин сам лише аргумент про порушення судом першої інстанції права на участь в судовому засіданні не дає підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, не є підставою для скасування судового рішення за наслідком його апеляційного перегляду, оскільки не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Доводи апеляційної скарги, що відповідач здійснив авансування орендної плати за усним проханням позивача у 2023 році у розмірі 51 268,62 грн, є аналогічними доводам позовної заяви, яким суд надав належну оцінку, висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для повторної відповіді на ті самі аргументи позивача. Інші доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, були предметом апеляційного перегляду, однак на правильність висновків суду першої інстанції щодо вирішення справи по суті не впливають. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду не спростовують. Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Райз-схід» на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 22 січня 2026 року, судові витрати слід залишити за відповідачем. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-схід» - залишити без задоволення. Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 22 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-схід» про визнання відсутнім права оренди та повернення земельних ділянок - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та на умовах, передбачених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді Л.І. Василенко О.М. Новіков /повний текст постанови суду виготовлений 28 травня 2026 року/