Постанова 4815 № 556/1517/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 травня 2026 року м. Рівне Справа № 556/1517/25 Провадження № 22-ц/4815/320/26 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Хилевич С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційнe скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" на заочне рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 23 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: В травні 2025 року ТОВ "Бізнес Позика" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтовано тим, що 15 червня 2021 року між ТОВ "Бізнес Позика" та ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями, відповідно до вимог Закону України "Про електронну комерцію", укладено договір №333678-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором. Позивач зазначає, що ним було направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір, яку остання прийняла (акцептувала) шляхом введення одноразового ідентифікатора, надісланого на номер телефону, вказаний нею при реєстрації в особистому кабінеті. Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу кредит у сумі 16 000 грн на умовах строковості, поворотності та платності, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у строки і порядку, визначені договором та графіком платежів. На виконання умов договору ТОВ "Бізнес Позика" перерахувало кредитні кошти на банківську картку відповідача, що підтверджується відповідними платіжними документами. Разом із тим, як зазначає позивач, відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим станом на 15 травня 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 20 732,97 грн, з яких: 12 013,77 грн заборгованість за тілом кредиту та 8 719,20 грн заборгованість за процентами. Посилаючись на порушення відповідачем умов кредитного договору та норм чинного законодавства, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 20732,97 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн. Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 23 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" заборгованість за Договором № 333678-КС-001 про надання кредиту від 15.06.2021, що становить 13654 гривні 98 копійок (заборгованість за тілом кредиту та заборгованість за процентами). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", сплачений судовий збір в розмірі 1595 гривень 39 копійок. Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 7077,99 грн., ТОВ "Бізнес Позика" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість та неврахування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити в частині розміру стягнутої заборгованості та стягнути з відповідача повну суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 20732,97 грн. Апелянт вказує, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про безпідставність нарахування частини процентів, оскільки проценти були нараховані виключно в межах строку дії кредитного договору з 15 червня 2021 року по 30 листопада 2021 року, на фактичний залишок заборгованості за тілом кредиту відповідно до умов договору. На думку скаржника, суд безпідставно втрутився у договірні відносини сторін та фактично самостійно зменшив розмір погоджених сторонами процентів за користування кредитом, хоча цивільне законодавство не надає суду таких повноважень щодо процентів, нарахованих відповідно до статей 1048, 1054, 1056-1 ЦК України. Апелянт зазначає, що загальна сума платежів за договором залежала від належності виконання відповідачем графіка платежів, а неналежне виконання зобов`язань призвело до збільшення залишку заборгованості та, відповідно, до збільшення суми процентів, які нараховувалися на фактичний залишок тіла кредиту. При цьому штрафні санкції позивачем не нараховувалися, а проценти після закінчення строку кредитування не обчислювалися. Також у скарзі зазначено, що відповідач та її представник не подавали контррозрахунку заборгованості та не заперечували правильність наданого позивачем розрахунку. Посилаючись на положення ЦК України, ЦПК України та практику апеляційних судів і Верховного Суду, апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, порушив принцип змагальності сторін та дійшов помилкового висновку про часткову відмову в задоволенні позову. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшов. Згідно ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Рішення суду в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту не оскаржується, а тому судом не переглядається. Судом встановлено, що 15.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі ТОВ "БІЗПОЗИКА") та ОСОБА_1 було укладено Договір № 333678-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Так, 15.06.2021, ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 333678-КС-001 про надання кредиту. 15.06.2021, ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 333678-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено відповідачу, через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-1683, на номер мобільного телефону , що був зазначений Позичальником у його анкеті в особистому кабінеті, котрий Боржником було введено/відправлено. Позивач видав 15.06.2021 кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується платіжним дорученням №29128 від 15 червня 2021 року. Сума перерахунку 16 000 грн. Згідно відповіді на запит, наданого АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-250717/40111-БТ від 21.07.2025, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ). Додатково направлено виписку по рахунку № НОМЕР_1 за період 15-06-2021 - 30-11-2021 pp. Як зазначено у Виписці про рух коштів по картці № НОМЕР_3 , ОСОБА_1 користувалася коштами з картки № НОМЕР_3 , в період з 15.06.2021 30.11.2021. Згідно довідки про стан заборгованості за Договором № 333678-КС-001 про надання кредиту від 15.06.2021, станом на 15 травня 2025 року, ОСОБА_1 має загальну заборгованість за договором в сумі - 20 732,97 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 12 013,77 грн; суми прострочених платежів по процентах 8 719,20 грн. Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 333678-КС-001 про надання кредиту від 15.06.2021 належним чином не виконала, чим порушила свої зобов`язання, встановлені договором. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Частинами 1-3 статті 1056-1 врегульовано, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Відповідно до пункту 1 Договору кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 16 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів. Тип Кредиту: Кредит. Строк кредиту: 24 тижнів. Процента ставка: в день 0,86403158, фіксована. Комісія за надання Кредиту (далі - Комісія): 2400,00 грн. Загальний розмір наданого Кредиту: 16000,00 грн. Термін дії Договору: до 30.11.2021 р. Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 35160,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 3576,97 процентів. Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість по відсотках становить 8719 гривень 20 копійок. При цьому з розрахунку вбачається, що загальна сума внесених відповідачем коштів становить 17505 гривень 02 копійки, які частково спрямовувались на погашення комісії. Суд першої інстанції стягнув заборгованість не на підставі наданого позивачем розрахунку, а здійснив власний розрахунок. Колегія суддів з проведеним судом розрахунком погоджується та не знаходить підстав для здійснення іншого, власного розрахунку, оскільки позивач не спростував правильності наведених обчислень. Так, фактично кредитодавець наполягає на розрахунку, що проведений ним із порушенням законодавства про споживче кредитування та норм ЦК України (п.18 Прикінцевих і перехідних положень), тоді як такі нарахування є частково неправомірними. Згідно із ст.534 ЦК України, ст. 19 Закону України "Про споживче кредитування", а також відповідно до умов п.4.5 кредитного договору, якою визначено черговість погашення вимог за договором про споживчий кредит, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит. Проте, всупереч цій матеріально-правовій нормі, кредитор зарахував вказані грошові кошти не в рахунок погашення тіла кредиту та відсотків у першу чергу, а й на часткове погашення комісії. Оскільки грошові кошти, внесені відповідачкою, не покривали всієї заборгованості, кредитодавець був зобов`язаний спочатку погасити прострочені та поточні суми за тілом кредиту і відсотками. Натомість, комісія належала до інших платежів, які мали погашатися виключно в третю чергу. Внаслідок погашення комісії поза чергою не зменшилася заборгованість за тілом кредиту і це потягло за собою до подальшого неправомірного нарахування заборгованості за відсотками у збільшеному розмірі. Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України. Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Конституційний Суд України у Рішенні у справі від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Таким чином, суд першої інстанції, врахувавши часткове погашення кредиту позичальником, умови укладеного між сторонами договору та вартість кредиту, дійшов правильного висновку про необхідність зменшення нарахованих позивачем процентів, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги слід визнати необґрунтованими, а судове рішення - залишити без змін. Згідно зі статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" залишити без задоволення. Заочне рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 23 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Боймиструк С.В. Гордійчук С.О. Хилевич С.В.