Постанова 4803 № 176/3429/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3924/26 Справа № 176/3429/25 Суддя у 1-й інстанції - Павловська І. А. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючої - Городничої В.С., суддів: Макарова М.О., Ткаченко І.Ю., за участю секретаря судового засідання - Шаповалової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2025 року у складі судді Павловської І.А. по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИЛА: У серпні 2025 року ТОВ «Бізнес позика» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 2-11), в обґрунтування якого посилалось на те, що 31.10.2021 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір №340720-КС-005 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес позика» 31 жовтня 2021 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір №340720-КС-005 про надання кредиту. 31 жовтня 2021 року ОСОБА_1 , прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №340720-КС-005 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес позика» направлено відповідачці, через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-3947, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий ОСОБА_1 було введено/відправлено. Таким чином, 31 жовтня 2021 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір №340720-КС-005 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за договором про надання кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , вказану позичальником при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті. До теперішнього часу відповідачка свої зобов`язання за договором №340720-КС-005 про надання кредиту належним чином не виконала, а лише часткового сплатила кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості за договором №340720-КС-005, чим порушила свої зобов`язання, встановлені договором. Позивач зазначає, що виконав свої зобов`язання в повному обсязі, надавши кредитні кошти відповідачу, однак відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 38 778,32 грн. На підставі вищевикладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за договором №340720-КС-005 про надання кредиту від 31.10.2021 року у розмірі 38 778,22 грн, а також судовий збір. Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2025 року позовну заяву ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» заборгованість за договором №340720-КС-005 про надання кредиту від 31 жовтня 2021 року, що становить 34 122 (тридцять чотири тисячі сто двадцять дві) гривні 10 копійок, яка складається із: - суми прострочених платежів по тілу кредиту - 19 839,70 грн; - суми прострочених платежів по процентах - 12 200,00 грн; - суми прострочених платежів за комісією - 2 082,40 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» судові витрати, що складаються із суми сплаченого судового збору у розмірі 2 131 (дві тисячі сто тридцять одна) гривня 54 копійки. Судовий збір у розмірі 290 (двісті дев`яносто) гривень 96 копійок покладено на позивача (а.с. 128-130). Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Бізнес позика» подало апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, які мають значення для її розгляду, а також на невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду змінити в частині стягнення з відповідача на його користь суми заборгованості по процентам за користування кредитом, а саме: змінити стягнену суму з 34 122,10 грн на нову суму 38 778,22 грн, в решті рішення суду першої інстанції залишити без змін (а.с. 134-139). ОСОБА_1 не скористалась своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду змінити, враховуючи наступне. Колегія суддів звертає увагу на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у стягненні відсотків за користування кредитом, а тому рішення суду в іншій частині колегією суддів не переглядається. Встановлено, що 31.10.2021 року ТОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №340720-КС-005 про надання кредиту, у якій було викладено усі умови, на яких пропонується укласти кредитний договір, а ОСОБА_1 прийняла (акцептувала) пропозицію (оферту) укласти договір №340720-КС-005 про надання кредиту на умовах, визначених офертою. 31.10.2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено електронний Договір №340720-КС-005 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), який підписаний відповідачем ОСОБА_1 31.10.2021 року о 13:53:49 год. за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору G-3947. Згідно з п. 1 договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у сумі 20 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика». Загальний розмір кредиту становить 20 000 грн; строк, на який надається кредит, становить 16 тижнів; процентна ставка за кредитом: в день 0,80151657%, фіксована; комісія за надання кредиту становить 3 000 грн; термін дії договору: до 20.02.2022 року; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 35 200,00 грн.; орієнтовна реальна річна процентна ставка: 4424,98%. Пунктом 2 договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів, який викладено в договорі. Сторони несуть відповідальність за порушення умов договору відповідно до Цивільного кодексу України, Закону України «Про споживче кредитування», інших нормативно-правових актів законодавства України. Згідно з анкетою клієнта ОСОБА_1 при зверненні до ТОВ «Бізнес Позика» з метою надання кредиту вказала номер банківської картки для перерахування коштів № НОМЕР_2 . Із платіжного документа за номером 457868049 вбачається, що 31.10.2021 року ТОВ «Бізнес Позика» перерахувало грошові кошти в сумі 20 000 грн на картку №5168-75ХХ-ХХХХ-ХХ47, призначення: перерахування коштів ОСОБА_1 згідно кредитного договору №340720-КС-005 від 31.10.2021 року. Згідно виписки за договором №б/н за період 31.10.2021 - 20.02.2022 року АТ КБ «ПриватБанк» щодо рахунку ОСОБА_1 , яку складено 14.10.2025 року, 31.10.2021 року на картку відповідача № НОМЕР_2 було здійснено зарахування коштів у сумі 20 000,00 грн. Згідно наданого розрахунку заборгованості, позичальником частково здійснювалися платежі на погашення кредиту, на загальну суму 2 200 грн, проте станом на 08.08.2025 року залишок заборгованості за кредитом складає 38 778,22 грн, з яких: за кредитом - 19 839,70 грн, по відсотках - 16 856,12 грн, по комісії - 2 082,40 грн. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. У постанові від 30.06.2021 року у справі №183/2390/18 Верховний Суд зазначив, що «підставою для тлумачення судом правочину є наявність спору між сторонами щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів у тексті всієї угоди або її частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір. Від розуміння сторонами умов кредитного договору щодо строку кредитування, згідно з яким позичальник здійснює погашення заборгованості за кредитним договором, залежить з`ясування обставин, у якому розмірі існує у позичальника заборгованість за кредитним договором. Тож у предмет доказування входить з`ясування цих обставин. Від встановлення обставин, чи відповідає строк кредитування такому що зазначає кредитодавець, чи такому, на який посилається суд першої інстанції, залежить, чи існують підстави для стягнення заборгованості за відповідний строк кредитування, у зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору. За таких обставин підлягають тлумаченню відповідні умови договору щодо застосовуваного сторонами певного строку кредитування під час погашення заборгованості за кредитним договором. У той же час, тлумачення не може створювати нові умови договору, а виключно роз`яснює існуючі умови угоди. Тобто суд може постановити рішення про тлумачення змісту договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення потрібно розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину. З огляду на викладене тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення (з`ясування) його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення незрозумілостей та суперечностей у трактуванні його положень. У постанові від 03 березня 2021 року у справі №522/799/16 Верховний Суд зазначив, що метою тлумачення правочину є з`ясування того, що в ньому дійсно виражено, а не того, що малося на увазі. Потреба у тлумаченні правочину виникає у зв`язку з неповнотою або недостатньою ясністю окремих його умов. Саме тому при тлумаченні правочину суди першої та апеляційної інстанцій насамперед повинні брати до уваги однакове для усього змісту правочину буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, вжитих у правочині. Верховний Суд у своїй постанові від 11 жовтня 2023 року у справі №753/13820/16-ц (провадження №61-4858св23) висловив наступні висновки: «Щодо визначення правил тлумачення правочину, то відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (у випадку безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення». Наведене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, зробленим у постанові від 09 березня 2023 року у справі №695/2077/21 (провадження №61-10040св22). Отже, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина саме за правилами, передбаченими статтею 213 ЦК України. Потрібно враховувати, що передусім тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, що містяться у статті 213 ЦК України. Виключно у разі неможливості визначити справжній зміст відповідної умови договору за допомогою зазначених рівнів тлумачення, може використовуватися спосіб тлумачення за принципом contra proferentem. Тобто тільки у разі неможливості тлумачення правочину на перших рівнях потрібно керуватися вищезазначеним правовим висновком, який викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі №753/11000/14-ц (провадження №61-11сво17). Відповідно до зазначеного правового висновку у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, необхідно застосовувати тлумачення contra proferentem (Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав)). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Згідно ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга зазначеної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України). Відтак закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору. З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання зобов`язання. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі №14-10цс18, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 (Провадження №12-16гс22) підкреслила, що установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Відмовляючи у стягненні відсотків у розмірі 4 656,12 грн, суд виходив з того, що нарахування відсотків поза межами строку кредитування є неправомірним. Однак, з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, з огляду на наступне. По перше, нарахування відсотків за користування кредитом здійснено позичальником в межах строку кредитування з 31.10.2021 року по 20.02.2022 року - 16 тижнів, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом. Відсоткова ставка, по якій здійснювалося нарахування відсотків за користування кредитом кредитом - 0,80151657%, була погоджена між сторонами у кредитного договорі. На погашення суми боргу позичальником було сплачено 2 200 грн, з яких 917,60 грн на погашення відсотків. Отже, розмір заборгованості по процентах за користування кредитом із урахуванням сплачених позичальником сум на погашення заборгованості становить 16 856,12 грн, тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом слід змінити, збільшивши розмір стягнення з 12 200,00 грн до 16 856,12 грн. Колегія суддів вважає, що суперечності в умовах договору немає. Умови щодо строку кредитування, порядку та періодів нарахування процентів викладені чітко, однозначно та системно, узгоджуються між собою і не допускають подвійного тлумачення. Відтак, доводи апеляційної скарги в частині наявності підстав для стягнення більшого розміру відсотків за користування кредитом колегія суддів вважає обґрунтованими. На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому рішення суду підлягає зміні, шляхом збільшення загального розміру заборгованості за договором №340720-КС-005 про надання кредиту від 31.10.2021 року з 34 122,10 грн до 38 778,22 грн, шляхом збільшення розміру заборгованості за нарахованими процентами з 12 200,00 грн до 16 856,12 грн. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», пункт 32). Крім того, пропорційно розміру задоволених вимог позову і апеляційної скарги підлягає розподіл судового збору сплаченого за подання позову та подання апеляційної скарги. Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При подачі позовної заяви ТОВ «Бізнес позика» сплатило судовий збір у сумі 2 422,40 грн. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про зміну рішення шляхом збільшення загального розміру заборгованості у зв`язку із збільшенням розміру процентів, сплачений позивачем судовий збір також підлягає збільшенню з 2 131,54 грн до 2 422,40 грн. При подачі апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у сумі 3 633,60 грн. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення вимог апеляційної скарги, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача у сумі 3 633,60 грн. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382-383 ЦПК України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» - задовольнити. Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2025 року в оскаржуваній частині та в частині судових витрат - змінити, збільшивши загальний розмір заборгованості за договором №340720-КС-005 про надання кредиту від 31.10.2021 року з 34 122 (тридцять чотири тисячі сто двадцять дві) грн 10 коп до 38 778 (тридцять вісім тисяч сімсот сімдесят вісім) грн 22 коп, шляхом збільшення розміру заборгованості за нарахованими процентами з 12 200 (дванадцять тисяч двісті) грн 00 коп до 16 856 (шістнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят шість) грн 12 коп, а також збільшивши суму судових витрат, а саме сплаченого судового збору за подання позову з 2 131 (дві тисячі сто тридцять одна) 54 грн до 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) 40 грн. Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2025 року в іншій частині - залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3 633 грн 60 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Вступна та резолютивна частини постанови проголошені «21» квітня 2026 року. Повний текст постанови складено «29» квітня 2026 року. Головуючий: В.С. Городнича Судді: М.О. Макаров І.Ю. Ткаченко