Ухвала ККС ВС № 563/157/22

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2026 року м. Київ Справа № 563/157/22 Провадження № 51-1999 ск 26 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 22 травня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, встановив: Ухвалою слідчого судді Корецького районного суду Рівненської області від 11 травня 2026 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову прокурора Корецького відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_5 від 07 травня 2026 року, якою відмовлено у її допиті у режимі відеоконференції у кримінальному провадженні №12022181140000025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 383 КК України. На вказану ухвалу ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, за результатом розгляду якої Рівненський апеляційний суд ухвалою від 22 травня 2026 року відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі положень ст. 399 КПК України. У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає зазначену ухвалу апеляційного суду незаконною, постановленою з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Вказує, що ця ухвала порушує її конституційні права та повністю блокує доступ до правосуддя. Зазначає, що апеляційним судом проігноровано практику Верховного Суду де йдеться про те, що у випадку, якщо ухвала слідчого судді постановлена поза межами його процесуальних повноважень або повністю блокує особі доступ до правосуддя та обмежує її конституційні права, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у відкритті провадження, посилаючись на формальні обмеження ст. 309 КПК України. Вказує про повне блокування права на захист в умовах тяжкої хвороби, посилаючись на лікування за кордоном, що у свою чергу позбавляє її можливості надати показання та реалізувати своє право на захист у зв`язку з безпідставним триваючим оголошенням її в розшук. Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши копію оскаржуваного рішення та копії інших документів, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке. Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає. Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Однак право на справедливий суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, накладення яких дозволено за змістом щодо умов прийнятності скарги. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі "Кромбах проти Франції" від 13 лютого 2001 року). У рішенні Конституційного Суду України від 12.06.2012 № 13-рп/2012 зазначено, що, встановлюючи обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним. Таким чином, Конституцією України допускається можливість обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду, однак воно не може бути свавільним та несправедливим. Таке обмеження має встановлюватися виключно Конституцією та законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленим суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційним та обґрунтованим. Законом, який конкретизує положення Конституції України щодо обмеження можливості оскарження рішень суду, також виступає КПК України. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що стаття 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, відповідно до чого КПК України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (постанова Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі №494/6/18). Також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження). Відповідно до положень статті 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом. Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано Главою 26 КПК України. Згідно з ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом. Положення частин 1 та 2 ст. 309 КПК України містять вичерпний перелік судових рішень слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному суді. Відповідно до ч. 3 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатом розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру. Вказана норма застосовується також з урахуванням того, що її положення стосовно заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 4-р(II)/2020 від 17.06.2020 року. У ч. 3 ст. 309 КПК України встановлено, що інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження окремих рішень слідчих суддів має на меті забезпечення розумного балансу між ефективністю досудового розслідування і здійсненням дієвого судового контролю за дотриманням прав і законних інтересів осіб. Таким чином, ухвала слідчого судді, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову прокурора, якою відмовлено у її допиті з-за кордону в режимі відеоконференції, не входить до визначеного законом переліку ухвал слідчого судді, які можуть бути оскарженні в апеляційному порядку. За таких обставин, суддя апеляційного суду, дотримуючись вимог ст. 309, ч. 4 ст. 399 КПК України, дійшов вмотивованого висновку про те, що зазначена ухвала слідчого судді до переліку тих, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, не входить, тому обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі положень ст. 399 КПК України, з чим погоджується і колегія суддів касаційного суду. Посилання скаржниці на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року (справа № 243/6674/17) суд касаційної інстанції вважає нерелевантним, оскільки у цьому рішенні йдеться про постановлення слідчим суддею ухвал, не передбачених кримінальним процесуальним законом. У такому випадку суд апеляційної інстанції дійсно не вправі відмовити у перевірці законності такої ухвали слідчого судді, оскільки право на апеляційне оскарження цього рішення підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7, ч. 6 ст. 9, та ч. 1 ст. 24 КПК України. Натомість у цьому кримінальному провадженні слідчий суддя розглянув скаргу ОСОБА_4 на постанову прокурора, крім іншого, щодо відмови у проведенні її допиту в режимі відеоконференції саме у спосіб, передбачений положеннями КПК України, адже питання щодо проведення слідчих (процесуальних) дій, зокрема допиту, у режимі відеоконференції врегульовано положеннями ст. 232 КПК України, а порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора під час досудового розслідування врегульовані положеннями ст. ст. 303-307, 309 КПК України. Доводи касаційної скарги про те, що перебування заявниці за кордоном та проходження нею лікування свідчить про порушення її права на захист шляхом відмови слідчого у задоволенні її клопотання про її допит у режимі відеоконференції, також не дають підстав для висновку про незаконність оскаржуваної ухвали апеляційного суду. Сам по собі факт перебування особи за межами України та неможливість особистої участі у процесуальних діях не змінює встановленого кримінальним процесуальним законом порядку оскарження ухвал слідчого судді і не наділяє суд апеляційної інстанції повноваженнями відкривати апеляційне провадження щодо оскарження судових рішень, які відповідно до положень ст. ст. 303-307, 309 КПК України апеляційному оскарженню не підлягають. З огляду на це і керуючись положеннями п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 22 травня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження. Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає. Судді ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3