Постанова Дніпровський апеляційний суд № 187/490/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4908/26 Справа № 187/490/25 Суддя у 1-й інстанції - Говоруха В. О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Красвітної Т.П., Гапонова А.В. за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №187/490/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лисак Олени Олександрівни на ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2026 року про залишення позову без розгляду,ухвалене у складі судді Говорухи В.О., - ВСТАНОВИВ: У квітні 2025 року до Петриківського районного суду Дніпропетровської області звернулаь ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лисак О.О. із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, в якій позивач та її представник просили суд визнати приватною власністю житловий будинок, об`єкт незавершеного будівництва АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці, площею 0,1671 га, кадастровий номер: 1223780800:02:003:0230, що розташований на АДРЕСА_2 . Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, залишено без розгляду, з підстав передбачених пунктом 3 частини 1 статті 257 ЦПК України. Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Лисак О.О.подала апеляційну скаргу, в якій вважає, оскаржувану ухвалу суду незаконною та необґрунтованою, такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а саме - без належної оцінки фактичних обставин справи та без урахування принципу пропорційності обмежень права на доступ до суду. В обґрунтування скарги зазначає, що Петриківський районний суд Дніпропетровської області прийшов до передчасного висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду. Судом першої інстанції за клопотанням позивача було витребувано докази, однак ухвала суду фактично не була виконана, а відсутність зазначених документів, на думку позивача, унеможливлювало розгляд справи по суті. Зауважує, що у кожному своєму клопотанні про відкладення розгляду справи позивач наголошувала на важливості отримання повної інформації від банку для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи і прийняття законного рішення. Вказує, що позивач не була пасивною, а навпаки вживала всіх можливих процесуальних заходів, спрямованих на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи. Неявка представника позивача у судові засідання була зумовлена об`єктивними та поважними причинами, які не залежали від її волі, зокрема 16 жовтня 2025 року о 10 годині 00 хв. засіданні не відбулось через відсутність електропостачання за адресою позивача, загалом в м.Кам`янському, та Кам`янському районі, а також майже по всій території України. За таких обставин не було можливості вийти на відеоконференцію в режимі ВКЗ. Вказує, що 11 листопада 2025 року о 09 годині 00 хв. судове засідання не відбулось через відсутність електропостачання за адресою позивача, а також через хворобу позивача, згідно Довідки КНП КМР «Центр первинної медико - санітарної допомоги №3» ОСОБА_3 з 10 листопада 2025 року по 15 листопада 2025 року. 27 листопада 2025 року об 11 годині 45 хвилин судове засідання не відбулося через відсутність електропостачання за адресою позивача, а також через її хворобу, згідно Виписки КНП КМР «Центр первинної медико - санітарної допомоги №3» із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_3 хворіла в період з 24 листопада 2025 року по 06 грудня 2025 року. Також вказує, що 16 грудня 2025 року об 11 годині 30 хвилин судове засідання не відбулося через відсутність електропостачання за адресою позивача, а також за адресою суду. Вирішуючи питання щодо участі в судовому засіданні, позивач була змушена прийняти рішення про неможливість явки та, за відсутності електропостачання, використала єдиний доступний на той момент спосіб повідомлення суду - телефонне звернення до секретаря судового засідання. У цій справі суворе застосування формальних правил без урахування об`єктивних обставин, воєнного контексту та поведінки апелянта призвело до непропорційного обмеження права на судовий захист, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачених статтею 55 Конституції України. Вважає, що судове рішення суду першої інстанції не відповідає принципам справедливого судочинства, процесуальної співпраці суду та сторін, а також завданню цивільного судочинства - справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенню справи по суті та ускладнює доступ до правосуддя позивачу. У зв`язку з чим просила оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Представник ОСОБА_1 - адвокат Лисак О.О. в судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити. Інші учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують. Рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону. Так ухвалою суду першої інстанції від 17 квітня 2025 року відкрито провадження у даній справі та визначено справу розглядати в порядку загального позовного провадження. Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2025 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті. Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2025 року витребувано за клопотанням адвоката Лисак О.О. у приватного нотаріуса Кам`янського міського нотаріального округу Кір`як К.А. докази, які надійшли до суду 01 вересня 2025 року. 23 вересня 2025 року ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області, за клопотанням адвоката Лисак О.О., витребувано у Філії Дніпропетровського обласного Управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» докази, які надійшли до суду 15 жовтня 2025 року. Судове засідання призначено на 16 жовтня 2025 року на 10 год. 00 хв. Позивач ОСОБА_1 і представник позивача адвокат Лисак О.О., будучи повідомленими про час місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились. 16 жовтня 2025 року від представника позивача до суду надійшло клопотання в якому остання просить суд відкласти розгляд справи і зазначає про те, що у зв`язку зі зростанням обстрілів та ударами по енергооб`єктах, в Дніпропетровській області введено екстрені відключення електропостачання. Також, у зв`язку з необхідністю отримання інформації від банківської установи щодо наявності та стану банківських рахунків позивача ОСОБА_1 , вона просила оголосити перерву в розгляді справи та перенести судове засідання на іншу дату, оскільки зазначені відомості мають істотне значення для правильного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, а також для забезпечення дотримання принципів змагальності та рівності сторін у процесі. У зв`язку з неявкою позивача та його представника, судове засідання відкладено на 11 листопада 2025 року на 09 годину 00 хвилин. Про дату і час судового засідання повідомлено сторони. 11 листопада 2025 року від представника позивача адвоката Лисак О.О. до суду повторно надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з обґрунтуванням аналогічним до обґрунтування, викладеного в клопотанні від 16 жовтня 2025 року. Судове засідання також відкладено - на 27 листопада 2025 року на 11 годину 05 хвилин, про що повідомлено сторони і представника позивача. 27 листопада 2025 від представника позивача адвоката Лисак О.О. до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з обґрунтуванням, зміст якого є аналогічним клопотанням від 16 жовтня 2025 року і 11 листопада 2025 року. Судове засідання повторно відкладено на 16 грудня 2025 року на 11 годину 30 хвилин, про що повідомлено сторони і представника позивача. Повторно 16 грудня 2025 року від представника позивача адвоката Лисак О.О. до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з обґрунтуванням, зміст якого аналогічний клопотанням від 16 жовтня 2025 року, 11 листопада 2025 року та 27 листопада 2025 року. Судове засідання повторно відкладено на 15 січня 2026 року на 14 годину 00 хвилин, про що повідомлено сторони і представника позивача. 15 січня 2026 року позивач і її представник, будучи належним чином повідомлені про розгляд справи, що підтверджується довідками про доставку SMS, повідомлення в додатку «Viber» і про доставку електронного документу, в судове засідання не з`явились і жодних клопотань до суду не подавали. Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з тих підстав, що дана справа перебуває в судовому провадженні тривалий проміжок часу, позивач і представник позивача повторно в судове засідання не прибули та жодних клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи без їх участі, суду не надали, тому керуючись принципом диспозитивності, у зв`язку із повторною неявкою в судові засідання позивача та її представника без поважних причин, суд прийшов до такого висновку (про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду). Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України). У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, коли від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України). Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 листопада 2022 року у справі № 905/458/21 зазначено, що нормами процесуального права передбачено право учасника справи: брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника); не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою. Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано. Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин: належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності. Неявка позивача або його представника в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки може означати втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду його справи судом. Разом з цим, у разі, якщо позивач не з`явився в судове засідання, однак, повідомив суду інформацію про причини своєї неявки, суд має здійснити оцінку поважності таких причин. За відсутності такого повідомлення суд приймає рішення про залишення заяви без розгляду. Питання поважності причин неявки є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються відповідні обставини. Поважними причинами є лише ті обставини, які були, чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язуються з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної процесуальної дії. Положення статті 223 ЦПК України вказують на необхідність врахування судом поважності/неповажності повідомлених позивачем суду причин своєї неявки до суду в залежності від того, чи є ця неявка першою чи повторною, та передбачають настання процесуальних наслідків у кожному конкретному випадку. У разі першої неявки позивача в судове засідання та при умові, що суд визнав поважними повідомлені позивачем суду причини неявки в судове засідання, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні відповідно до пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України. У постановах Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі №500/3032/18 (провадження № 61-19742св21), від 12 січня 2023 року у справі № 205/3009/16 (провадження № 61-6033св22), від 14 лютого 2023 року у справі № 947/15909/21 (провадження № 61-10773св22) зазначено, що причини повторної неявки позивача в судове засідання правового значення не мають, а обов`язковими умовами для застосування передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні. Правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами, що презюмується. Таким чином, положення частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи. Суд зобов`язаний припиняти недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання. Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється під час вирішення спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20). За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак. Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно з положеннями частин першої та другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Повідомлення учасників справи про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України. Частиною п`ятою статті 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно. Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання. Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що право суду на залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, можливе лише за відсутності заяви позивача про розгляд справи без його участі, і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Умовою для застосування пункту 3 частини першої статті 257 та частини п`ятої статті 223 ЦПК України є повторність (двічі поспіль) неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином про час і місце судового розгляду. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з вимогами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Вимогами ст.77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Нормою ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що ухвалою судді від 17 квітня 2025 року відкрито провадження у справі та визначено справу розглядати в порядку загального позовного провадження. Ухвалою суду від 27 травня 2025 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті. З метою створення належних умов для участі представника позивача в судовому засіданні, за клопотанням адвоката Лисак О.О. судом постановлено проводити судові засідання за її участі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. В подальшому слухання справи неодноразово відкладалось, у тому числі у зв`язку з необхідністю отримання інформації від банківської установи щодо наявності та стану банківських рахунків позивача ОСОБА_1 , які представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лисак О.О. вважала, що мають істотне значення для правильного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, а також для забезпечення дотримання принципів змагальності та рівності сторін у процесі. У справі, яка переглядається, у судові засідання, призначені на 16 жовтня 2025 року на 10:00 год. позивач ОСОБА_1 і представник позивача адвокат Лисак О.О. будучи належним чином повідомленими про час місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились. 16 жовтня 2025 року від представника позивача до суду надійшло клопотання в якому остання просить суд відкласти розгляд справи і зазначає про те, що у зв`язку зі зростанням обстрілів та ударами по енергооб`єктах, в Дніпропетровській області введено екстрені відключення електропостачання. У зв`язку з неявкою позивача та його представника судове засідання відкладено на 11 листопада 2025 року на 9-00. Про дату і час судового засідання повідомлено сторони. 11 листопада 2025 року від представника позивача адвоката Лисак О.О. до суду повторно надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з обґрунтуванням аналогічним до обґрунтування, викладеного в клопотанні від 16 жовтня 2025 року. Судове засідання повторно відкладено на 27 листопада 2025 року на 11-05, про що повідомлено сторони і представника позивача. Повторно 27 листопада 2025 року від представника позивача адвоката Лисак О.О. до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з обґрунтуванням, зміст якого відповідає клопотанням від 16 жовтня 2025 року і 11 листопада 2025 року. У подальшому, за клопотаннями представника позивача адвоката Лисак О.О. судові засідання повторно відкладались на 16 грудня 2025 року на 11-30, на 15 січня 2026 року на 14-00, посилаючись на об`єктивну необхідність відкладення розгляду справи у зв`язку з воєнними діями на території України. 15 січня 2026 року позивач і її представник будучи належним чином повідомлені про розгляд справи, що підтверджується довідками про доставку SMS, повідомлення в додатку «Viber» і про доставку електронного документу, в судове засідання не з`явилися і жодних клопотань до суду не подавали. Обізнаність позивача про дату, час та місце розгляду справи підтверджується матеріалами справи та не спростовується учасниками справи. Таким чином, позивачу було відомо про два останні судові засідання, однак до суду він не з`явився і заяви про розгляд справи у його відсутність не подавав. Суд першої інстанції, встановивши, що позивач був повідомлений належним чином про судові засідання, двічі у судові засідання не з`явився, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав, та, визнавши відсутність поважних обставин для відкладення розгляду справи, зробив правильний висновок про наявність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частин першої статті 257 ЦПК України. При цьому слід ураховувати, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення його без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України). Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним. Суд може визнати зловживанням процесуальними правами саме конкретні дії учасників судового процесу, а не абстрактне поняття «зловживань». Неодноразове подання представником позивача у даній справі клопотань про відкладення судового засідання з аналогічних підстав (не можливість вийти на зв`язок через відсутність світла та інш.), складно вкласти у межі і форму реалізації ним, як учасником справи, права наприклад на ознайомлення з матеріалами справи, формування правової позиції та викладення її у відзиві чи запереченнях, підготовку до участі в судовому засіданні, перегляду рішення суду, з метою належного надання правової допомоги довірителю, та стало підставою для збільшення строків розгляду справи. Заявлені клопотання про відкладення судом першої інстанції розцінені як необґрунтовані з огляду на належне, завчасне повідомлення сторін, і саме позивача, яка має представника, що також належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи та повторно, двічі поспіль не з`явились в судове засідання, заяв про розгляд справи у їх відсутність не подали. Наведені обставини дозволяють стверджувати, що позивач та її представник адвокат Лисак О.О., заявляючи клопотання про відкладення судового розгляду та про оголошення перерви, діяли умисно та недобросовісно і такі дії є зловживанням процесуальними правами, оскільки спрямовані на затягування процесу. Отже, у суду першої інстанції були наявні правові підстави для застосування положень пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України та залишення позову без розгляду. З огляду на викладене, встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції на переконання колегії суддів, не допустив порушень норм процесуального права, тому доводи апеляційної скарги слід відхилити. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2026 року немає. Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лисак Олени Олександрівни -залишити без задоволення. Ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2026 року -залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Повний текст постанови складено 27.05.2026р. Головуючий суддя О.В. Агєєв