Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/22969/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 22 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/22969/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач), суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року (суддя Кадникова Г.В.) в адміністративній справі №160/22969/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії за віком позивачу, із зарахуванням до загального трудового стажу періоду роботи в колгоспі з 01.09.1990 року по 31.12.1998 року; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу, із зарахуванням до загального трудового стажу періоду роботи в колгоспі з 01.09.1990 року по 31.12.1998 року, починаючи з 07.07.2024 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно не зарахував до загального трудового стажу позивача період її роботи в колгоспі з 01.09.1990 року по 31.12.1998 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить судове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Фактично позиція відповідача полягає в тому, що до загального страхового стажу не зараховано згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 15.10.1990 період роботи з 01.09.1990 по 31.12.1998 в колгоспі Заповіт Васильківського району Запорізької області (перейменовано на СПК Зоря), оскільки записи внесено з порушенням Постанови Кабінету Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 Про трудові книжки колгоспників, а саме пунктом 6 основних положень Про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспника (всі записи в трудовій книжці колгоспника завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою). Для зарахування до страхового стажу зазначеного періоду роботи в колгоспі рекомендовано надати довідку про встановлений мінімум вихододнів в господарстві та вироблену кількість вихододнів, видану за місцем роботи на підставі первинних документів (із зазначенням реорганізації). Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке. Встановлені обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію. 08.07.2024 позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії. 06.08.2024 відповідач листом повідомив позивача, що до загального страхового стажу не зараховано згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 15.10.1990 період роботи з 01.09.1990 по 31.12.1998 в колгоспі Заповіт Васильківського району Запорізької області (перейменовано на СПК Зоря), оскільки записи внесено з порушенням Постанови Кабінету Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 Про трудові книжки колгоспників, а саме пунктом 6 основних положень Про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспника (всі записи в трудовій книжці колгоспника завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою). Для зарахування до страхового стажу зазначеного періоду роботи в колгоспі рекомендовано надати довідку про встановлений мінімум вихододнів в господарстві та вироблену кількість вихододнів, видану за місцем роботи на підставі первинних документів (із зазначенням реорганізації). Позивач вважає дії відповідача протиправними, тому звернулась за захистом порушеного права до суду. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне. Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. До стажу роботи зараховується також, зокрема: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків (п. "а"); час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку (п. "ж"). У відповідності до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи та не потребує додаткових відомостей у разі наявності відповідних записів у ній. З матеріалів справи вбачається, що позивачу призначено пенсію за віком, проте відповідачем до загального страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано згідно її трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 15.10.1990 період роботи з 01.09.1990 по 31.12.1998 в колгоспі Заповіт Васильківського району Запорізької області (перейменовано на СПК Зоря), оскільки записи внесено з порушенням Постанови Кабінету Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 Про трудові книжки колгоспників, а саме пунктом 6 основних положень Про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспника (всі записи в трудовій книжці колгоспника завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою). Трудова книжка позивача НОМЕР_2 від 15.10.1990 підтверджує стаж роботи останньої. При цьому позивач не може і не повинен нести відповідальність за заповнення трудової книжки, оскільки записи у трудову книжку вносилися відповідальними працівниками підприємств, де працювала позивач. Відповідно до Інструкцій про порядок ведення трудових книжок працівників, які діяли у періоди роботи позивача, бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок. Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників від 27.04.1993 №301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. З урахуванням викладеного, на особу не може перекладатись тягар доведення чіткості та повноти даних, що зазначені у його трудовій книжці. Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Однак, відповідачем не надано доказів здійснення дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивача. Недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії та позбавляти позивача конституційного права на соціальний захист. Наведене правозастосування узгоджується із правовою позицією, яка викладена у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а. Також, суд бере до уваги, що Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 по справі №307/541/17 вказав, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Таким чином, відповідач протиправно відмовив у зарахуванні періодів роботи позивача згідно її трудової книжки НОМЕР_2 від 15.10.1990. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення, в частині задоволених позовних вимог, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує. Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова суддя Ю. В. Дурасова