Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/2743/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2743/22 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 березня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : До Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області області, в якому просила: - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу роботи позивача, що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" період роботи в колгоспі "Победа" Рибницького району Молдавської ССР з 05.05.1987 по 11.04.1994; - зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу роботи позивача, що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди роботи згідно записів трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , а саме з 05.05.1987 по 11.04.1994 та призначити їй пенсію за віком з 14.03.2022. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила про те, що звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком, згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило позивача, що на її заяву від 22.02.2022 винесено рішення від 20.04.2022 року № 231050003307 про відмову в призначенні пенсії, оскільки недостатньо стажу для призначення пенсії через те, що період роботи в колгоспі "Победа" Рибницького району Молдавської ССР з 05.05.1987 по 11.04.1994 не зарахований до трудового стажу через відсутність відтиску печаток за кожен рік роботи. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 01.08.2022 залучено до участі в даній адміністративній справі в якості співвідповідачів Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 231050003307 від 11.04.2022 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області № 231050003307 від 20.04.2022 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , який дає право на пенсію за віком, період її роботи з 05.05.1987 по 11.04.1994 в колгоспі "Победа". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.02.2022 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу спірний період та у порядку, строк і спосіб, визначені законодавством, прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у письмовому провадженні на 29.03.2023. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 03.06.1987, ОСОБА_1 з 05.05.1987 прийнята в члени колгоспу "Победа" Рибницький район Молдовська РСР (наказ № 10 від 03.06.1987) та 11.04.1994 вийшла із членів колгоспу за власним бажанням (наказ № 4 від 11.04.1994). Відповідно до розділу "Трудова участь у колективному господарстві" зазначеної трудової книжки колгоспника прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в колективному господарстві: 1987 рік - 186 днів, виконання річного мінімуму трудової участі в колективному господарстві 186 днів; 1988 рік - 200 днів, виконання річного мінімуму трудової участі в колективному господарстві 293 днів; 1989 рік - 200 днів, виконання річного мінімуму трудової участі в колективному господарстві 302 днів; 1990 рік - 200 днів, виконання річного мінімуму трудової участі в колективному господарстві 314 дні; 1991 рік - 200 днів, виконання річного мінімуму трудової участі в колективному господарстві 315 днів; 1992 рік - 200 днів, виконання річного мінімуму трудової участі в колективному господарстві 314 днів; 1993 рік - 200 днів, виконання річного мінімуму трудової участі в колективному господарстві 301 день; 1994 рік - 73 дні, виконання річного мінімуму трудової участі в колективному господарстві 73 дні. 22.02.2022 позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 231050003307 від 11.04.2022 про відмову у призначенні пенсії позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з тим, що період роботи в колгоспі "Побєда" згідно з трудовою книжкою колгоспника від 03.06.1987 НОМЕР_1 з 05.05.1987 по 11.04.1994 не зараховано до страхового стажу, оскільки не вказано час роботи за фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні). При цьому, встановлено, що страховий стаж позивача становить 26 років 4 місяців 12 днів. 14.04.2022 позивач повторно звернулася із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 231050003307 від 20.04.2022 про відмову у призначенні пенсії позивачу відмовлено у призначенні пенсії, посилаючись на те, що при розрахунку страхового стажу не враховано період роботи в колгоспі "Победа" з 05.05.1987 по 11.04.1994, оскільки у розділі "Трудова участь в колективному господарстві" на стор. 19 трудової книжки НОМЕР_1 підстави внесення записів відсутні. У спірному рішенні також вказано, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 26 років 4 місяців 12 днів. Листом № 2581-2386/Г-02/8-2300/22 від 20.05.2022, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило позивача, що за результатами розгляду її заяви від 22.02.2022, Головним управлінням Пенсійного фонду в Полтавській області прийнято рішення № 231050003307 від 20.04.2022 про відмову у призначенні пенсії. Також, відповідач 1 зазначив, що на повторну заяву позивача від 14.04.2022 листом № 2600-0205-8/41966 від 27.04.2022, повідомлено про відмову в призначенні пенсії за віком. Причинами відмов відповідно до спірних рішень, є незарахування позивачу періоду її роботи в колгоспі "Победа" Рибницького району Молдавської області ССР з 05.05.1987 до 11.04.1994. Крім того, відповідач 1 зазначив у листі, що підтвердити цей період можливо за умови надання уточнюючої довідки та довідки про реорганізацію. Проте, натепер Рибницький район знаходиться на території невизнаного Придністров`я. Тому, будь-які органи, їх посадові та службові особи на цій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначенні в порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків. Вважаючи відмову в призначенні пенсії протиправною, позивач звернулася до суду. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, а недоліки в її заповненні, не є підставою для відмови в зарахуванні вказаних періодів до трудового стажу позивача. При цьому, трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому, працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки. Беручи до уваги, що трудова книжка колгоспника НОМЕР_1 від 03.06.1987, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, містить необхідні записи про виконання позивачем встановленого мінімуму трудоднів у народному господарстві, та у повному обсязі підтверджує наявність трудового стажу позивача за період з 05.05.1987 по 11.04.1994 в колгоспі "Победа", вказаний період належить зарахувати до страхового стажу позивача. Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк записи в трудовій книжці позивача за спірний період не дають підстав для зарахування його до страхового стажу позивача. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до положень частини першої, другої статті 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058- IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі по тексту також Закон № 1058) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Відповідно до положень частин 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 - на підставі документів та порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. За визначенням, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Згідно із частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до положень частини 4 статті 24 Закону № 1058-ІV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до приписів статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ), основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. При цьому, пунктом 3 Порядку, передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За приписами пункту 20 вказаного Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Тож, у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці, особа має право подати до органів пенсійного фонду довідку, що містить інформацію на підтвердження загального страхового стажу. Відповідно до ст. 39 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» також встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Згідно з п. п. 1, 2 постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975р. №310 "Про трудові книжки колгоспників" (далі - Постанова № 310), трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу. Відповідно до п. п. 5, 6 Постанови № 310, до трудової книжки колгоспника вносились наступні дані, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення. За змістом п. 13 Постанови № 310, всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою. Відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладено на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасність та правильність заповнення трудових книжок несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що із рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 231050003307 від 11.04.2022, вбачається, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з тим, що не вказано час роботи за фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні). Із рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 231050003307 від 20.04.2022, слідує, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років. До страхового стажу не зараховано період роботи позивача в колгоспі "Победа" з 05.05.1987 по 11.04.1994, оскільки у розділі "Трудова участь в колективному господарстві" на стор. 19 трудової книжки НОМЕР_1 підстави внесення записів відсутні. Проте, колегія суддів вказує на те, що із аналізу трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 підтверджується, що позивач працювала у період не зарахований відповідачами з 05.05.1987 по 11.04.1994 в колгоспі «Побєда», що засвідчено підписами уповноваженої особи та печаткою, у трудовій книжці колгоспника в розділі «Трудова участь у колективному господарстві» містяться відомості стосовно відпрацьованого часу, зокрема, позивач відпрацювала більше днів ніж встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві, визначений у графі «Прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в колективному господарстві». Таким чином, суд першої інстанції мав підстави для висновку про те, що зазначена трудова книжки колгоспника містить необхідні записи виконання позивачем встановленого мінімуму трудоднів у народному господарстві, тож, записами в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 від 03.06.1987, зафіксовано стаж роботи позивача за період з 05.05.1987 по 11.04.1994. Колегія суддів вважає, що наведені пенсійним органом підстави для відмови позивачу у призначенні пенсії не є тими обставинами, які вказують на відсутність у позивача відповідного права, при цьому, позивач не може бути позбавлений права на пенсійне забезпечення з формальних підстав. З урахуванням зазначеного, оскільки трудова книжка колгоспника НОМЕР_1 від 03.06.1987 підтверджує стаж роботи, містить необхідні записи про виконання позивачем встановленого мінімуму трудоднів у народному господарстві, та у повному обсязі підтверджує наявність трудового стажу позивача за період з 05.05.1987 по 11.04.1994 в колгоспі "Победа", суд першої інстанції правильно виснував, що вказаний період належить зарахувати до страхового стажу позивача, шляхом зобов`язання зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи з 05.05.1987 по 11.04.1994. Згідно оскаржуваних рішень, пенсійним органом підтверджується страховий стаж позивача в обсязі 26 років 4 місяці 12 днів, тому, у разі зарахування до страхового стажу позивача період її роботи з 05.05.1987 по 11.04.1994, у позивача наявний необхідний страховий стаж у обсязі, що перевищує 29 років для призначення їй пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Позивач досягла 60 річного віку 13.03.2022. Наявні докази у матеріалах справи вказують на те, що із заявою про призначення пенсії за віком позивач вперше звернувся до відповідача - 22.02.2022, скориставшись своїм правом на звернення за призначенням пенсії за місяць до досягнення пенсійного віку відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку із чим, згідно з вказаними вище приписами ст. 45 Закону №1058, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058 із 14.03.2022 - наступного дня після досягнення нею пенсійного віку. На час розгляду справи пенсія ще не призначена. Призначення пенсії за законом віднесено до компетенції відповідних управлінь Пенсійного фонду України. Суд не має права перебирати на себе функції органів пенсійного фонду щодо призначення пенсії. Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що, у даному випадку, записи в трудовій книжці колгоспника зроблено чітко та зрозуміло, відсутні ознаки підчисток та підробок, доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці відповідачем суду не надано, а тому, їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії. Виходячи з принципу «належного урядування», державні органи зобов`язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки коштом приватної особи, яка діяла добросовісно. Принцип «належного урядування» має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу «належного урядування» забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип «належного урядування» підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. За вказаних обставин, викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню. Колегія суддів зазначає, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім вимогам, зазначеним у частині другій статті 2 КАС України, а не просто констатувати, що оскаржуване рішення прийняте суб`єктом владних повноважень в межах наданих йому Законом повноважень. Цей обов`язок витікає із завдань адміністративного судочинства, змістом яких є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У цілому, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 р. - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко Я.М. Василенко