Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/9447/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2026 р. Справа № 480/9447/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.02.2026, головуючий суддя І інстанції: А.І. Сидорук, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, по справі № 480/9447/24 за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, в якому просив - визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту щодо не нарахування та невиплати позивачу в періоди з 29 січня 2020 року по день звільнення грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористану відпустку, як учаснику бойових дій за 2020 та 2021 рік, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеному Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44; - зобов`язати Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту здійснити перерахунок грошового забезпечення позивачу за період з 29 січня 2020 року по день звільнення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, грошової компенсації за невикористану відпустку, як учаснику бойових дій за 2020 та 2021 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби (виходячи з розміру місячного грошового забезпечення до якого включаються щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою) - визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №

44. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту щодо нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 04.09.2021, грошових допомог для оздоровлення за 2020-2021 роки, матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016-2021 роки,, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021. Зобов`язано Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ 33145904) нарахувати та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за період з 29.01.2020 до 04.09.2021, грошові допомоги для оздоровлення за 2020-2021 роки, матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016-2021 роки, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 - відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. Судовим розглядом встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 22.07.2016. У період з 29.01.2020 до 04.09.2021 позивач проходив військову службу у відповідача, що не заперечується сторонами. Наказом відповідача від 04.09.2021 № 163 позивача 04.09.2021 виключено зі списків особового складу відповідача. У вказаному наказі зазначено виплатити позивачу: одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожні 30 повні календарні роки; матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань в розмірі одного окладу за військовим званням; грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у період з 2016-2021 роки, передбаченої ст.16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" 20.12.1991 № 2011-XII. У період з 29.01.2020 до 04.09.2021 позивачу виплачувалось грошове забезпечення, виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018 (1762 грн). У квітні 2020 року позивачу виплачено 21101,75 грн грошової допомоги на оздоровлення та 1410 грн матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а у травні 2021 року - 21101,75 грн грошової допомоги на оздоровлення та 1410 грн матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. У серпні 2021 року позивачу виплачено 316526,30 грн одноразової грошової допомоги при звільненні та 49237,28 грн грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2016 - 2021 роки, як учаснику бойових дій. Вказані виплати здійснені відповідачем із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018. Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що посадовий оклад позивача та його оклад за військовим званням з 29.01.2020 по 04.09.2021 мав би визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не «на 1 січня 2018 року»), що своєю чергою призвело до неправильного обчислення усіх складових грошового забезпечення, розмір яких залежав від розміру посадового окладу. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. За приписами частини першої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 передбачено, що військовослужбовцям, які звільняються із служби у зв`язку із закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Згідно з підпунктами 5.1.1 та 5.1.4 п.5.2 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної спеціальної служби транспорту, затвердженої наказом Міністра трванспорту та зв`язку України від 23.12.2008 № 1547 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі вибуття в щорічну основну відпустку (частину щорічної основної відпустки) один раз на рік виплачується допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Допомога для оздоровлення підлягає виплаті військовослужбовцям, які мають право на щорічну основну відпустку, незалежно від її тривалості. Розмір допомоги обчислюється з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, на які військовослужбовець має право згідно із законодавством на день вибуття у щорічну основну відпустку (відповідну її частину). При цьому премія визначається з урахуванням підп.4.10.2 п.4.10 цієї Інструкції. Підпунктами 5.2.1 та 5.2.3 п.5.2 розділу V Інструкції № 1547 передбачено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) один раз на рік виплачується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги обчислюється з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, на які військовослужбовець має право згідно із законодавством на день подання рапорту. При цьому премія враховується згідно з підп.4.10.2 п.4.10 цієї Інструкції. У разі звільнення зі служби військовослужбовця, який не використав щорічну основну або додаткову відпустку, йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки в розмірі його грошового забезпечення за такі дні (підп.6.6.2 п.6.2 розділу VІ Інструкції). Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Додатки 1 та 14 до Постанови №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться. Згідно із приміткою 1 Додатку 1 до Постанови №704, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103) до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 було викладено у новій редакції, а саме: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.". Проте, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови. Постанова № 103 набула чинності 24.02.2018. Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови №704. Таким чином, з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка була чинною до зазначених змін. При цьому порядок дій, який повинні вчинити, зокрема, відповідач, у зв`язку із втратою чинності положеннями пункту 6 Постанови №103 та змін до пункту 4 Постанови №704, не змінився. Отже, з 29 січня 2020 року була відновлена дія пункту 4 Постанови КМУ №704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018 року. Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.06.2023 року по справі № 380/13603/21. Таким чином, саме з 29 січня 2020 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 відповідно до вимог статті 9 Закону № 2011-ХІІ. При цьому статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" визначено, що станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 1762,00 грн. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачено, що станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2102,00 грн. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено, що станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2270,00 грн. Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законами України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та "Про Державний бюджет України на 2021 рік", у військовослужбовців у період з 29.01.2020 до 04.09.2021 (до набрання чинності Постановою № 481) виникло право на отримання грошового забезпечення, в тому числі матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.10.2021, а у військовослужбовців, які звільняються зі служби у 2021 році - право на отримання компенсацій відпусток та одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням грошового забезпечення на момент звільнення, розрахованого із величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021. Таким чином, враховуючи викладене вище колегія суддів доходить висновку, що у період 29.01.2020-31.12.2020 (спірний період) грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", у період 01.01.2021-04.09.2021 (спірний період) - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік". Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним спосіб захисту порушеного права позивача є: визнання протиправною бездіяльність Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту щодо нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 04.09.2021, грошових допомог для оздоровлення за 2020-2021 роки, матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016-2021 роки, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021 та зобов`язання Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020 до 04.09.2021, грошові допомоги для оздоровлення за 2020-2021 роки, матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016-2021 роки, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021, з урахуванням виплачених сум. Інші доводи і заперечення сторін, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 по справі № 480/9447/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич