Постанова 4824 № 361/8470/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 361/8470/25 Головуючий у суді першої інстанції - Скрипка О.В. Номер провадження № 33/824/1907/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі судді Яворського М.А., за участю секретаря судового засідання Марченко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою захисником Щиголь Володимиром Валерійовичем, на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2026 року щодо притягнення: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, депутата Броварської районної ради Броварського району Київської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою - АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративне правопорушення, - ВСТАНОВИВ: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 3771 від 02 квітня 2024 року ОСОБА_1 , будучи депутатом Броварської міської ради, являючись суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, згідно з пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» ( далі Закону №1700-VII) та приміткою до ст. 172-6 КУпАП, на яку поширюється дія Закону №1700-VII, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 розділу VII Закону №1700-VII, несвоєчасно 01 квітня 2025 року, без поважних причин, подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 16 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Держави судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 гривень. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 , адвокат Щиголь В.В. подав апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що під час розгляду справи судом першої інстанції проігноровані вимоги ч. 4 ст. 38 КУпАП, якою визначено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень передбачених ст. 51 та ст. 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня вчинення. У ч. 4 ст. 38 КУпАП законодавець чітко розмежував, що в матеріалах справи відтак і в протоколах, які складаються відносно осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією має бути зазначено: як день виявлення так і день вчинення такого правопорушення. Саме тому, у фабулі адміністративного протоколу за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією так і в подальшому в постанові суду є обов`язкове зазначення обох дат (дня вчинення і дня виявлення) це є не просто формальністю, а необхідною умовою для перевірки законності застосування шестимісячного та дворічного строків давності. Так як ця дата визначає початок перебігу строку притягнення до відповідальності та уникнення зловживання зі сторони правоохоронних органів процесуальними строками та їх повноваженнями щодо притягнення особи до відповідальності. Суд першої інстанції при розгляді справи відхилив неодноразову усну вимогу сторони захисту про детальне та ретельне дослідження всіх без винятку обставин та матеріалів адміністративної справи для встановлення конкретного дня (дати) отримання управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України інформації, яка слугувала підставою для проведення перевірки за фактом вчинення ОСОБА_1 правопорушення, пов`язаного з корупцією. Звертає увагу суду, що день (дата) виявлення правопорушення, пов`язаного з корупцією має істотне значення, для правильного вирішення справи, оскільки суд першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваної постанови таких обставин не зазначив, а саме дата отримання повідомлення управлінням стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, яка стала б початком перебігу строку згідно ст. 38 КУпАП та чи не порушено процесуальні строки щодо притягнення особи до відповідальності відповідно до 4.4 ст. 38 КУпАП. Зміст протоколів не містить ключової інформації - коли саме до уповноваженого органу надійшли такі матеріали чи інформація про можливе правопорушення, що є принципово важливим для визначення моменту виявлення. У матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б дозволяли встановити, дату надходження інформації до управлінням стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, на чому неодноразово наполягала сторона захисту при дослідженні матеріалів справи. Роз`яснення та методичні рекомендації НАЗК мають офіційний характер та підлягають врахуванню при застосуванні норм антикорупційного законодавства в силу норм ч. 1 ст. 4 та п. 15 ч. 1. ст. 11 Закону №1700-VII. Виходячи з принципу верховенства права, засади Конституції України, норм Закону №1700-VII, КУпАП моментом виявлення порушення, пов`язаного з корупцією, - є момент отримання інформації про таке порушення уповноваженими особами чи органом державної влади. Момент виявлення порушення не можна ототожнювати з часом складення протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки останній є засобом не виявлення, а фіксації правопорушення. Факт виявлення порушення є окремою подією, яка завжди передує складанню протоколу про вчинення порушення. Днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до абзацу третього розділу ІІ роз`яснення Національного агентства з питань запобігання корупції від 03 червня 2020 року № 3 «Щодо порядку дій державних органів після визнання державних службовців судом винними у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією» моментом виявлення правопорушення, з якого починається відлік строку притягнення до дисциплінарної відповідальності, слід вважати день отримання державним органом інформації щодо вчинення державним службовцем корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення. Таке тлумачення знаходить своє відображення в послідовній судовій практиці, відповідно Верховний Суд виснував, що початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов`язувати з днем виявлення правопорушення саме органом, який уповноважений на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, як початкового етапу процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Днем виявлення правопорушення слід також вважати і день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення. Вказаний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 28.02.2019 у справі № 149/2498/17, аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 10 липня 2020 року в справі № 420/647/19 та від 14 серпня 2018 року в справі № 166/46/17. Вважає, що моментом виявлення правопорушення є момент надходження інформації, до уповноваженого органу /особи, яка відповідно до положень статті 255 КУпАП уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 172-6 КУПАП. Тому є недопустимо ототожнювати дату складання адміністративного протоколу з датою виявлення правопорушення. Суд першої інстанції на порушення вимог статті 268 КУпАП обмежив право ОСОБА_1 , особисто захищати свої права при розгляді відносно неї справи і як наслідок розглянув справу у її відсутність та цим самим грубо порушив основний конституційний принцип персонального права людини на захист. Суд першої інстанції не прийняв до уваги подане клопотання сторони захисту про відкладення розгляду справи (14.01.2026) із доказами перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікування, що було направлено до суду до початку розгляду справи, безпідставно проігнорував про поважність причин її неявки саме у судове засідання. Суд першої інстанції допустив упередженість та не об`єктивність при розгляді справи по суті, не надавши можливості ОСОБА_1 надати пояснення щодо обставин, які стали передумовою допущеного порушення під час подання щорічної декларації за 2024 рік. ОСОБА_1 є потерпілою у кримінальному провадженні у вчиненні відносно неї кримінального правопорушення та за призначенням лікаря приймає медикаментозну терапію, на постійній основі. Під час складання протоколу а приміщенні управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України ОСОБА_1, було надано пояснення, відповідно до яких пояснила, що щорічну декларацію за 2024 рік вона подала несвоєчасно, а саме 01.04.2025 через те, що 31.03.2025 почала її подавати, але вже в кінці забулася завершити подачу декларації, однак дані обставини не були дослідженні працівниками уповноваженими на складання протоколу та судом першої інстанції. Таким чином, поєднання медикаментозної терапії об`єктивно вплинуло на здатність усвідомлювати юридично значимі дії, а також можливість своєчасно виконати обов`язок з подання електронної декларації та концентрацію уваги, пам`ять та волевиявлення. Враховуючи викладене, захисник ОСОБА_1 - Щиголь В.В. просить скасувати постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2026 року про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1, ст. 172-6 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. При апеляційному розгляді справи ОСОБА_1 та їїзахисник Вінярська В.В.підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити. При апеляційному розгляді справи прокурор Грушковський В.Ю. заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити подану апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, які з`явились на розгляд до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 172-6 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Постанова судді суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. За диспозицією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, - тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За приписами ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. Відповідно до пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови. Таким чином, депутат Броварської міської ради ОСОБА_2 є суб`єктом, на яку поширюється дія цього Закону, та суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією. Так, ОСОБА_2 являючись відповідно до п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом декларування та відповідальності була зобов`язана подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік не пізніше 23:59 годин 31.03.2025 включно. Законом України «Про запобігання корупції» передбачено такі декларації: щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону, або абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону в період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та за загальним правилом містить інформацію станом на 31 грудня звітного року. Декларація кандидата на посаду - декларація, яка подається відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону та охоплює звітний період з 01 січня до 31 грудня включно, що передує року, в якому особа подала заяву на зайняття посади, якщо інше не передбачено. Види декларацій та порядок їх подання законодавством та за загальним правилом містить інформацію станом на 31 грудня звітного року. Як правило, така декларація подається після визначення особи переможцем конкурсу. З матеріалів справи вбачається, що постановою Броварської міської територіальної виборчої комісії Броварського району Київської області від 27 січня 2021 року № 218 «Про реєстрацію депутатів Броварської міської ради Броварського району Київської області, обраних у єдиному територіальному окрузі на повторних виборах депутатів Броварської міської ради Броварського району Київської області 17 січня 2021 року», відповідно до пункту 5 якої зареєстровано депутатом Броварської міської ради Київської області ОСОБА_1 на повторних виборах депутатів в єдиному багатомандатному окрузі. (а.с. 18 - 19) ОСОБА_1 прийняла присягу як депутат Броварської міської ради Броварського району Київської області (а.с. 20). Також встановлено, що згідно скріншота з електронної пошти листом направлено депутату Броварської міської ради Броварського району Київської області ОСОБА_1 інформаційну пам`ятку про декларування. (а.с. 21) Крім того, згідно скріншота з електронної пошти листом повідомлено депутата Броварської міської ради Броварського району Київської області ОСОБА_1 про обов`язок подати щорічну декларацію за 2024 рік до 01 квітня 2025 року (а.с.22). Відповідно до публічно доступної інформації, оприлюдненої на офіційному сайті НАЗК (https://рortal.nazk.gov.па), щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік ОСОБА_1 подала лише о 10 год. 45 хв. 01.04.2025, тобто несвоєчасно без поважних причин. (а.с. 23) Згідно з частиною 3 статті 8 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» на депутатів місцевих рад поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції». Депутати місцевих рад зобов`язані щороку до 1 квітня подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», а також дотримуватися інших вимог фінансового контролю, передбачених зазначеним Законом. Отже, у зазначений період перебування на посаді депутата місцевої ради, у відповідності до п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 була суб`єктом, на якого поширювалась дія вказаного Закону та суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Судом встановлено, що ОСОБА_1 являючись у зазначений період депутатом міської ради, та будучи відповідно до п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог ст. 45 Закону несвоєчасно, а саме 01 квітня 2025 року подала щорічну декларацію особи, уповноважено на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, чим порушила вимоги, передбачені чинним законодавством України щодо фінансового контролю, та вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Факт несвоєчасного подання декларації ОСОБА_1 також не заперечується. Відтак, визнаючи ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях останньої складу зазначеного адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, оскільки цей висновок ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні обставин даної справи, що стосуються часу, суті адміністративного правопорушення та вини вказаної особи у його вчиненні. Апеляційний суд критично оцінює посилання апелянта на те, що вона не мала умислу на несвоєчасне подання щорічної декларації, а подання її несвоєчасно, а саме 01.04.2025 через те, що 31.03.2025 почала її подавати, але вже в кінці забулася завершити подачу декларації, оскільки вказане зумовлене прийняттям медикаментозної терапії, яка об`єктивно вплинула своєчасно виконати обов`язок з подання електронної декларації, не може бути підставою для звільнення особи від відповідальності адміністративної відповідальності. Апеляційний суд звертає увагу, що стан здоров`я є поважною причиною, але факт неможливості подання повинен бути підтверджений офіційними медичними документами. Разом з тим, як вбачається із публічно доступної інформації, оприлюдненої на офіційному сайті НАЗК (https://рortal.nazk.gov.па), щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_1 подавалась починаючи із 2021 року, а отже порядок та спосіб та строки її подання були достеменно відомі. Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині спливу строків притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбачених ч.4 ст. 38 КУпАП суд апеляційної інстанції враховує наступне. Так, дійсно пунктом 7 частини 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; Згідно до частини 4 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 51, 212- 15, 212- 21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. Як вбачається із матеріалів вказаної справи 16 червня 2025 року оперуповноваженим 1-го сектору ( протидії корупції УСР в Київській області ДСР НП України лейтенантом поліції Іваном Терновим на ім`я начальника управління стратегічних розслідувань в Київській області полковника поліції Олега Рабцуна поданий рапорт в якому зазначено, що ним здійснюється перевірка інформації стосовно можливого порушення вимог ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» депутатом Броварської міської ради Київської області ОСОБА_1 , яка несвоєчасно 01.04.2025 року подала щорічну декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік, відповідальність за що передбачена ст. 1726 КУпАП. (а.с. 12) . З урахування вказаного рапорту суд апеляційної інстанції вважає, що саме вказана дата є початком перебігу строку накладення адміністративного стягнення оскільки уповноважена особа на складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення мала об`єктивну можливість шляхом входу на сайту НАЗК - та перевірки відомостей Реєстр поданих декларацій посадових осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, перевірити відомостей щодо своєчасності подачі ОСОБА_1 щорічної декларації за 2024 рік. Із матеріалів справи вбачається що протокол про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення був складений 14 липня 2025 року (а.с. 1) а оскаржувану постанову Броварський міськрайонний суд ухвали 14 січня 2026 року (а.с. 149 -151). При цьому із матеріалів справи також вбачається, що місцевий суд під час розгляду справи за клопотання ОСОБА_1 про перебування її на лікуванні двічі зупиняв провадження у справі 02 жовтня 2025 року (а.с. 47,48) та 11 грудня 2025 року ( а.с.125,126), тому посилання апелянта на сплив строку накладення на неї адміністративного стягнення є безпідставним. Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що постанова Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2026 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником Щиголь В.В., слід залишити без задоволення. Керуючись положеннями статті 284, 294 КУпАП, Київський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою захисником Щиголь Володимиром Валерійовичем, залишити без задоволення. Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2026 рокузалишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду М.А.Яворський