Постанова 4807 № 332/5601/25

Дата документу 27.05.2026 Справа № 332/5601/25 Запорізький апеляційний суд Єдиний унікальний №332/5601/25 Головуючий у 1-й інстанції: Дацюк О. І. Провадження № 22-ц/807/1271/26 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2026 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого,судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кухаря С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Шелудько Оксани Олександрівни на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту, - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26 лютого 2024 року між сторонами було укладено договір N 474695-КС-003 про надання кредиту шляхом направлення товариством пропозиції (оферти) та акцептуванням її відповідачем через телекомунікаційну систему одноразовим ідентифікатором UA-9694, який був надісланий на мобільний номер телефону відповідача НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено. Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 38 000.00грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (котрий позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), зі сплатою процентів за фіксованою процентною ставкою, що становить 1,1494079 % за кожен день користування кредитом. Товариство виконало свої зобов`язання за договором кредиту, натомість відповідач своє зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, а лише частково сплатив кошти на загальну суму 16 460.00 грн, в результаті чого, станом на 09 жовтня 2025 року у неї утворилась заборгованість у розмірі 139 519.00грн, що складається з: 38 000.00грн сума прострочених платежів по тілу кредиту; 99 612,38грн сума прострочених платежів по процентах; 1 906,62грн - сума прострочених платежів за комісією, яку позивач просив стягнути з відповідача, а також судовий збір. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» 137 612,38 гривень в рахунок погашення заборгованості за договором №474695-КС-003 про надання кредиту від 26.02.2024 року, судовий збір в сумі 2398,17 коп. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Шелудько Оксани Олександрівни подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповно з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю. Судові витрати покласти на позивача. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував, що позивачем не надано первинні документи на підтвердження здійснення нарахувань по кредитному договору, а тому відсутня можливість перевірити факт наявності заборгованості у відповідача, так і встановити її розмір. Надані позивачем документи не є належними доказами для підтвердження факту надання первісним кредитором і, відповідно, отримання відповідачем грошових коштів на виконання умов кредитного договору. Не надано докази належності платіжної картки « НОМЕР_2 » саме відповідачу, а не іншій особі. Заперечує факт укладення електронного договору, а отже неузгодження його умов та нарахування відсотків не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів. Відповідно до ч. 5 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» максимальний розмір денної процентної ставки, не може перевищувати 1,00 %. Зміни до вказаної статті набули чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону країни «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Відтак заборгованість по відсотках була нарахована без врахування змін до законодавства, якими встановлено обмеження максимальної денної відсоткової ставки в 1%. Між тим, розмір нарахованих відсотків більше за встановлену відсоткову ставку (1%) є нікчемними. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Бізнес Позика» зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2026 року це 99 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3328,00 грн (3328,00 грн Х 30 = 99 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, ч .2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 139 519 грн, що становить більше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Водночас, колегія суддів враховує, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України). Розрахунок: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 у розмірі 3328 грн х 80 = 266 240 грн). З огляду на предмет позову та встановлені судом першої інстанції обставин цієї справи, колегія суддів вважає, що вона має незначну складність, а тому визнає її малозначною. Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. п.1 , 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України. Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до положень частини першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір про надання кредиту був підписаний ОСОБА_1 26.02.2024 шляхом введення одноразового ідентифікатора UA-9694 в особистому кабінеті на вебсайті в мережі за посиланням: https://my.bizpozyka.com, відправленого позивачем на його номер телефону НОМЕР_1 . Розмір заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості, будь-яких доводів чи доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості, відповідачем не надано. Відповідачем не виконувались належним чином зобов`язання за кредитним договором, отримані та використані кошти не повернуті позивачу в повному обсязі, що є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №474695-КС-003 від 26 лютого 2024 року, який складається із прострочених платежів по тілу кредиту - 38 000 грн, суми прострочених платежів по процентах - 137 519 грн, а всього у розмірі 137 519 грн. Вирішуючи спір в частині стягнення комісії - 1 906,62 грн за обслуговування кредиту, суд вважав, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і повернення кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитись виходячи з наступного. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Судом встановлено, що 26 лютого 2024 року між ТОВ "Бізнес Позика" та ОСОБА_1 укладено договір N 474695-КС-003 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" (а.с.29-31). Згідно п. 2 Кредитного договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 38 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів. Тип кредиту: кредит. Строк кредиту: 24 тижні. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00000000, фіксована. Занижена процента ставка за кредитним договором: в день 1,14940790, фіксована. Термін дії Договору: до 12 серпня 2024 року. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 98 760 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 9146,76 процентів. Цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Цей кредит є споживчим кредитом. Пунктом 3 Договору N 474695-КС-003про надання кредиту від 26 лютого 2024 року визначено графік платежів. Відповідно до п.

7. Кредитного договору позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір. Згідно п.

8. Кредитного договору підписанням цього Договору позичальник підтверджує, що до укладання Договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування", Паспорт споживчого кредиту, частиною другою ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", а також примірник Правил (у формі електронного документа), що розміщені на сайті кредитодавця. На виконання зазначених вимог позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор UA-9694, на номер телефону, що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, для підписання Договору N474695-КС-003 про надання кредиту від 26 лютого 2024 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів (а.с.29-31,38-41). ТОВ "Бізнес Позика" 26 лютого 2024 року направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір N474695-КС-003про надання кредиту, остання прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору N 474695-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених офертою (а.с.35-37). Пропозицію (оферту) на укладення Договору про надання позики за договором N474695-КС-003 відповідач підписала 26 лютого 2026 року електронним цифровим підписом в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернетhttрs://my.bizpozyka.com. З візуальної форми послідовності дій клієнта слідує порядок дій здійснений сторонами кредитного договору щодо його укладення, а саме: 26.02.2024 о 14:56:06 відповідач використовуючи номер телефону ідентифікувався в ІТС та зайшов в особистий кабінет; 26.02.2024 о 14:56:07 товариство отримало інформацію про статус клієнта; 26.02.2024 о 16:31:46 відповідач здійснив передачу інформації обраних ним умов кредиту; 26.02.2024 о 16:31:48 товариство надало паспорт споживчого кредиту та здійснило запит на генерацію та відправку одноразового ідентифікатора для підписання паспорту споживчого кредиту; 26.02.2024 о 16:32:19 відповідач підписав паспорт споживчого кредиту; 26.02.2024 о 16:32:37 товариство сформувало шаблону оферту; 26.02.2024 о 16:33:13 товариство надіслало запит на формування одноразового ідентифікатора для підписання договору; 26.02.2024 о 16:33:07 запит на відправку шаблону акцепту; 26.02.2024 о 16:33:38підписання договору товариством; 26.02.2024 о 16:34:03 відповідач підписав договір; 26.02.2024 о 16:34:09 товариство сформувало інформаційне повідомлення про успішне підписання договору; 26.02.2024 о 16:34:11 товариство відправило документи на електрону пошту відповідача; 26.02.2024 о 16:34:14 здійснило відображення документів у особистому кабінеті відповідача (а.с.38-40). В підтвердження укладення вказаного договору позивач надав: паспорт споживчого кредиту, пропозицію укласти договір (оферта) N 474695-КС-003 про надання кредиту від 26 лютого 2024 року, прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору N 474695-КС-003 про надання кредиту від 26 лютого 2024року, договір N 474695-КС-003про надання кредиту від 26 лютого 2024року, анкету клієнта та Правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» (а.с.27-37). Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором N 474695-КС-003 про надання кредиту належним чином не виконала, розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором N 474695-КС-003 Позичальника ОСОБА_1 , чим порушила свої зобов`язання, встановлені договором (а.с.21-25). Отже, між сторонами було укладено договір у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними. ТОВ "Бізнес Позика" свої зобов`язання за Кредитним договором виконало та 18 липня 2021 року надало позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 38 000грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника N НОМЕР_2 . Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ Профітгід» на підставі Договору про надання кредиту N 474695-КС-003 від 26 лютого 2024 року здійснило перерахування на картковий рахунок ОСОБА_1 N НОМЕР_2 кредитних коштів у сумі 38 000 грн, номер транзакції 40895-80646-68424 (а.с.42). Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом у позичальника наявний борг у сумі 139 519грн, що складається з такого: по тілу кредиту 38 000грн, по процентах 99 612,38грн, за комісією 1 906,62грн (а.с.21-25). Дана заборгованість підтверджується також довідкою про стан заборгованості ТОВ «Бізнес Позика» (а.с.26). Вимоги про стягнення вказаних сум є предметом розгляду в цій справі. Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). В силу частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Із положень статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону N 675-VIII). В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону N 675-VIII, електронний підпис одноразовим ідентифікаторомдані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України), позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України). Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів. За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів. Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами. Сторони вправі укласти кредитний договір у електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору. Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору. Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором. Зобов`язання має виконуватися належним чином, у тому числі відповідно до умов договору та вимог закону. Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам. З матеріалів справи слідує, що 26 лютого 2024 року ОСОБА_1 акцептувала розміщену на веб-сайті позивача оферту на укладення кредитного договору шляхом авторизації на такому сайті, заповнення особистих даних, які включають, зокрема: ПІБ, місце проживання, ідентифікаційний код, контактний номер телефону, кредитну картку для перерахування коштів, тощо. Після заповнення відповідних даних, споживач отримав одноразовий цифровий ідентифікатор на вказаний ним номер мобільного телефону. Одноразовим ідентифікатором UA-9694 ОСОБА_1 підписала кредитний договір та всі додатки до нього, тим самим підтвердивши, що ознайомилася з усіма істотними умовами укладеного договору, зокрема щодо строку кредитування, відсотків, які підлягають нарахуванню за користування такими коштами та зобов`язався виконати взяті на себе зобов`язання. Зазначений договір є чинним та підлягає виконанню сторонами. У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.01.2025 у справі N 753/16762/15-ц, касаційний суд виснував, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо. З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 з метою отримання кредитних коштів, надіслала позивачу свої ідентифікуючі дані, а також власну фотосвітлину з паспортом (а.с.41,52-53). На підтвердження укладення в електронній формі договору про надання кредиту № 474695-КС-003 від 26 лютого 2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 позивач надав його паперову копію, в якій зазначено усі реквізити відповідача, в тому числі паспортні дані, ідентифікаційний код, місце проживання, а також інформація щодо умов кредитування. Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що був введений ОСОБА_1 , особу якої попередньо ідентифіковано ТОВ «Бізнес позика», і на вказаний нею номер телефону ( НОМЕР_1 ) відправлено одноразовий ідентифікатор UА-9694 для акцептування вищевказаного договору. Наведене також підтверджується довідкою про ідентифікацію, складеною ТОВ «Бізнес позика». Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Оскільки кредитний договір уколений шляхом накладення електронного підпису відповідача, який ідентифікує його особу, договір вважається укладеним. Крім того, факт укладення кредитного договору підтверджується тим, що відповідач приступила до виконання зобов`язань, зокрема на погашення кредитної заборгованості вносила кошти, а саме: 11.03.2024 року в сумі 8 230 грн, 25.03.2024 року в сумі 8 0230 грн, що в загальній сумі становить 16 460грн (а.с.21-25). Зазначені суми внесені відповідно до графіку платежів, що свідчить про те, що відповідач належним чином була ознайомлена з умовами кредитування та погодилася на такі. Зібрані у справі докази вказують на те, що ТОВ «Бізнес Позика» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, який підписаний сторонами електронним підписом. ОСОБА_1 підписала цей договір одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), направленим ТОВ «Бізнес Позика» на її телефонний номер. Отже, ТОВ «Бізнес Позика» і ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо. При цьому, відповідач частково сплачувала заборгованість за договором про надання кредиту, а саме в загальному розмірі 16 460грн, що відображено в розрахунку заборгованості за кредитом, чим порушила свої зобов`язання, встановлені договором. У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право, - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі N 355/385/17). Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач належними, достовірними і допустимими доказами підтвердив факт підписання та укладення кредитного договору між сторонами, факт отримання відповідачем кредитних коштів та наявність заборгованості за кредитним договором. На виконання умов кредитного договору ТОВ "Бізнес позика" перерахувало грошові кошти на належний ОСОБА_1 картковий рахунок НОМЕР_2 , про що свідчать підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів на суму 38 000 грн, розрахунок про щоденні нарахування та погашення (а.с.21-25). Відповідно до частин 1,6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. ОСОБА_1 не надала доказів на спростування факту перерахування ТОВ «Бізнес позика» кредитних коштів. Також остання не надала доказів, що номер рахунку, який відкрито в банку та зазначений представником позивача, їй не належить, та на нею не було здійснено перерахування кредитних коштів. Відтак, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Бізнес позика» взяті на себе зобов`язання за договором про споживчий кредит № 474695-КС-003 від 26 лютого 2024 року виконав у повному обсязі, грошові кошти у сумі 38 000 грн були перераховані на банківський катків рахунок відповідача. Разом з тим, відповідач на підтвердження своєї позиції про непідписання нею кредитного договору та неотримання нею кредитних коштів не надала жодних доказів, зокрема про те, що номер телефону, на який був надісланий одноразовий ідентифікатор для підпису договору та банківська карта, на яку були скеровані кредитні кошти, їй не належать. Відповідач не надала суду виписку з карткового рахунку на який відбулось перерахування кредитних коштів для спростування факту видачі та спростування користування нею кредитними коштами, а тому враховуючи вищезазначене апеляційний суд приходить до обґрунтованих висновків щодо доведеності факту видачі кредитних коштів у розмірі 38 000 гривень на картковий рахунок відповідача вказаний нею під час оформлення кредитних правовідносин. Звертаючись до суду з позовом ТОВ «Бізнес позика» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 139 519 грн, з яких: 38 000грн - заборгованість по кредиту та 99 612,38 грн - заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредитом, та 1 906,62 грн - заборгованість по комісії. Вимоги щодо відмови судом першої інстанції у стягненні заборгованості по комісії у розмірі 1 906,62 грн не оскаржуються, а тому апеляційним судом не переглядаються. Щодо нарахованої позивачем заборгованості за кредитним договором по тілу кредиту та відсоткам, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Бізнес позика» вбачається, що 26 лютого 2024 року ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 38 000грн. За період з 26.02.2024 по 12.08.2024 нараховано позивачем відсотки у розмірі 112 279 грн, комісії у розмірі 5 700 грн, сплачено 16 460 грн (по відсоткам 12 666,62 грн, по комісії 3 793,38 грн), залишок заборгованості 139 519 грн, з них: за кредитом 38 000 грн по відсоткам 99 612,38 грн, по комісії 1 906,02 грн (а.с.25). За період з 26.02.2024 по 15.04.2024 позивач нараховував відсотки за відсотковою ставкою 1,494079 % на день, за період з 16.04.2024 по 12.08.2024 - 2%на день. Згідно з п. 17 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 % (Розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 1 згідно із Законом N 3498-IX від 22.11.2023). Відповідно до розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону N 3498-IX визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Закон України від 22.11.2023 року N 3498-XI "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набрав чинності 24.12.2023. Згідно з частиною 5 статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Враховуючи, що самим Законом України від 22.11.2023 року N 3498-XI "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" передбачено те, що він набрав чинності 24.12.2023, а кредитний договір було укладено 26 лютого 2026 року, тобто після набрання чинності цим Законом, тому нарахування процентної ставки слід розраховувати у відповідності до чинного законодавства у розмірі 1 %. Частина 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", якою ст. 8 доповнена згідно із ЗУ N 3498-IX від 22.11.2023 "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", передбачає, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, вказана норма набрала законної сили 24.12.2023, тобто станом на час укладення договору про споживчий кредит з відповідачем. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Таким чином, умови укладеного між сторонами договору (п. 2.4) щодо встановлення фіксованої денноїпроцентної ставки 2 % (стандартна) та 1,14940790 % (знижена) є нікчемними відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", оскільки на дату його укладення 26 лютого 2024 року максимальний допустимий розмір такої ставки, визначений ч. 5 ст. 8 цього Закону, становив лише 1 %. У справі, що переглядається, суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Бізнес позика", виходив із доведеності факту укладення між сторонами договору про надання кредиту N 474695-КС-003 від 26 лютого 2024 року, отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 38 000 грн та невиконання нею зобов`язань за договором. Отже, суд першої інстанції помилково не врахував, що обмеження, передбачене ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", діяло з 24 грудня 2023 року, а відтак мало застосовуватися з моменту укладення договору - 26 лютого 2024 року. Тому проценти за користування кредитом у період з 26 лютого 2024 року по 12 серпня 2024 року підлягали розрахунку виходячи з максимально допустимої ставки 1 % на день, а не за зниженою та стандартною ставкою, як визначив суд першої інстанції. Визначаючи розмір процентів за користування кредитом, колегія суддів виходить із того, що за період з 26 лютого 2024 року по 12 серпня 2024 року (169 календарних днів) (п.2.13 договору) їх розмір відповідно до розрахунку позивача проценти підлягають перерахунку виходячи з максимально допустимої денної процентної ставки 1 %, що становить 64 220 грн (38 000 грн х 1% = 380 грн в день, 380 грн * 169 днів = 64 220 грн). Таким чином, загальна заборгованість за процентами за кредитним договором становить 64 220 грн(38 000 х 1 % х 169 днів). Крім того, враховуючи, що під час користування кредитними коштами ОСОБА_1 сплатила кредитні кошти у розмірі 16 460 грн, які підлягають зарахуванню для погашення нарахованих відсотків, а тому розмір відсотків буде становити 47 760 грн (64 220 грн - 16 460 грн). Отже, загальний розмір заборгованості за кредитним договором від 26 лютого 2024 року складає 85 760 грн, з яких: 38 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 47 760 грн - проценти, нараховані виходячи з денної процентної ставки 1 % за період з 26 лютого 2024 року по 12 серпня 2025 року включно. У зв`язку із цим колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 85 760 грн, з яких: 38 000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 47 760грн - заборгованість за процентами. З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції необхідно змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором № 474695-КС-003 від 26 лютого 2026 року в загальному розмірі 85 760 грн, з яких: 38 000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 47 760грн - заборгованість за процентами. Аргументи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження. Доводи апелянта про ненадання позивачем до суду первинних бухгалтерських документів на підтвердження заборгованості, а саме виписки по рахунку, не заслуговують на увагу, оскільки ТОВ «Бізнес позика» не є банківськими установами, а мають статус фінансових установ, які здійснюють господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, та, відповідно, не можуть надати первинні банківські документи, як і виписки про рух коштів на рахунку. Посилання ОСОБА_1 на недоведеність укладення нею кредитного договору та одержання нею кредитних коштів, а також виникнення у неї заборгованості за цим договором не відповідають фактичним обставинам справи. Щодо стягнення судового збору. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи, частково покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції частково покладаються на позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. ТОВ «Бізнес позика» при зверненні до суду з позовною заявою сплатило судовий збір в розмірі 2422,40грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 14 жовтня 2025 року за № 15688 (а.с.20). ОСОБА_1 при зверненні до суду апеляційної інстанції сплатила судовий збір в розмірі 3633,60 грн, що підтверджується квитанцією від 27 квітня 2026 року (а.с.182). Заявлено позивачем позовні вимоги на суму 139 519грн, задоволено позовні вимоги ТОВ «Бізнес позика» на суму 85 760 грн, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено на суму 53 759грн (139 519 - 85 760). Тому, позивачу за рахунок відповідача належить до компенсації сума судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1489грн (85 760 х 2422,40 : 139 519), водночас відповідачу ОСОБА_1 належить до компенсації сума судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 400 грн (139 519 - 85 760=53 759) х 3633,60 : 139 519). Відповідно до положень ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Оскільки із відповідача на користь ТОВ «Бізнес позика» підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 1489грн, а з ТОВ «Бізнес позика» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 400 грн, тому на підставі ч. 10 ст. 141 ЦПК України до компенсації ТОВ «Бізнес позика» за рахунок відповідача підлягає сума судового збору у розмірі 89грн (1 489-1 400). Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Шелудько Оксани Олександрівни - задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2026 року в частині стягнення загальної суми заборгованості, заборгованості за відсотками за кредитним договором № 474695-КС-003 від 26 лютого 2024 року, витрат зі сплати судового збору, змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором № 474695-КС-003 від 26 лютого 2024 року в загальному розмірі 85 760 (вісімдесят п`ять гривень сімсот шістдесят) гривень, з яких: 38 000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 47 760 грн - заборгованість за процентами. В задоволенні іншої частини стягнення відсотків відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» 89 (вісімдесят дев`ять) гривень судового збору за подання позовної заяви. В частині відмови в задоволені позовних вимоги щодо стягнення суми прострочених платежів за комісією не оскаржувалося та апеляційним судом не переглядалося. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови,лише у випадкуякщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цьогоКодексупозбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 27 травня 2026 року. Головуючий, суддя Суддя Суддя Подліянова Г.С. Гончар М.С. Кухар С.В.