Постанова 4811 № 442/2322/25

Справа № 442/2322/25 Головуючий у 1 інстанції: Курус Р.І. Провадження № 22-ц/811/3246/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі: головуючої: Н.П. Крайник суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри розглянувши у місті Львові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 серпня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - ВСТАНОВИВ: 25.03.2025 року ТОВ «Бізнес позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №503159-КС-002 про надання кредиту від 20.08.2024 в розмірі 54041,69 грн, а також судові витрати. Позовні вимоги обгурнтовані тим, що 20.08.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №503159-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 23000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , яка була зазначена позичальником при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням). Відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, лише частково сплатив борг розмірі 11790,00 грн, тому у нього станом на 20.03.2025 утворилася заборгованість за договором №4503159-КС-002 про надання кредиту в розмірі 54041.69 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 22733,00 грн, суми прострочених платежів по процентах 20050,38 грн, сума заборгованості по штрафах-11258,31 грн. На підставі викладеного, просив позов задовольнити. Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором в сумі 42783,38 гривень (сорок дві тисячі сімсот вісімдесят три грн 38 коп) та 1917,75 гривень (одну тисячу дев`ятсот сімнадцять грн, 75 коп) понесених судових витрат. В решті позову відмовлено. Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Вважає рішення незаконним, необґрунтованим, таким що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Стверджує, що відповідач ОСОБА_1 не отримував кредитних коштів, не укладав жодних договорів з допомогою мережі інтернет та не підписував такі шляхом введення одноразового ідентифікатора. Вважає, що надані позивачем письмові докази є неналежними та недопустимими, оскільки не завірені у встановленому законом порядку. Суд не взяв до уваги, що АТ «Укрексімбанк» не виконав вимоги ухвали про витребування доказів від 12.06.2025 року , що свідчить про порушення ним процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення,яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Представник ТзОВ «Бізнес позика» -Покрищук А.В. подав відзив на апеляційу скаргу. У відзиві зазначає, що вважає доводи апеляційної скарги неприйнятними. Стверджує, що позивачем в повній мірі доведено як факт укладення кредитного договору, так і факт видачі коштів боржнику. Зазначає, що АТ «Укрексімбанк» надало суду інформацію, з якої вбачається, що банк відкривав рахунок та випускав банківську карту на ім`я боржника, а також на такий рахунок поступали кошти від кредитора. Окремо звертає увагу, що відповідач на виконання договору здійснив часткову оплату на загальну суму 11790,00 грн, таким чином відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору. Окремої уваги заслуговує факт подання відповідачем заяви про мирне врегулювання спору, в якій він зазначає , що має намір мирно врегулювати спір у прийнятний для обох сторін спосіб , в тому числі шляхом списання позивачем частини боргу та (або) розтермінування сплати заборгованості. Надані позивачем докази відповідають вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну комерцію». Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до ч.5-6 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи, що предметом апеляційного оскарження є рішення суду у цивільній справі про стягнення заборгованості в розмірі, меншому тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційним судом апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 серпня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд проводить в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю, доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом встановлено, що 20.08.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №503159-КС-002 про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п.2.1 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 23000,00грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених договором та правилами надання споживчих кредитів. У п. 2.3. Договору визначено, що строк на який надається кредит становить 24 тижні, у п. 2.7. визначений строк дії договору, а саме до 04.02.2025. Згідно з п. 2.4. Договору стандартна процентна ставка за кредитом: в день 0,7, фіксована. Загальний розмір наданого кредиту: 23 000 грн ( п. 2.6.Договору). Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 46972,22 грн (п. 2.8.Договру). Згідно з п. 2.9.Договору загальні витрати за кредитом 23972,22 грн . Орієнтовна реальна процентна ставка 2437,56 процентів (п. 2.10). Денна процентна ставка:0,62 процентів (п.2.11 Договору). У договорі відображено графік платежів (п. 4.2.2) та визначено порядок нарахування штрафу у разі прострочення сплати платежу, визначеного графіком платежів (п. 7.6). Пунктом 4.2. кредитного договору визначено, що позичальнику здійснюється нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, вказаною у п.10.2 договору, починаючи з першого дня користування кредитом, позичальник зберігає можливість сплати процентів за зниженою процентною ставкою , протягом усього періоду дії договору за умови сплати позичальником своєчасно і у повному обсязі процентів, комісії та частини суми наданого кредиту, в порядку та розмірах зазначеного в графіку платежів , що вказаний в п.4.2.2. та Додатку №1 до договору. У разі несплати позичальником у повному обсязі платежу, передбаченого графіком платежів та не погашення заборгованості з внесення платежу , передбаченого Графіком протягм наступних семи діб починаючи з восьмого дня прострочення внесення платежу , подальше нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою в день до закінчення строку кредитування. У розділі 7 договору наведена інформація про наслідки невиконання або неналежного виконання сторонами обов`язків за договором. Договір про надання кредиту підписаний ОСОБА_1 електронним підписом у формі одноразового ідентифікатора UA-8475. У договорі вказано ідентифікуючі дані позичальника, номер електронного платіжного засобу НОМЕР_2 , номер телефону НОМЕР_3 (а.с. 18-27). Позивач також долучив візуальну форму послідовності дій клієнта ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , номер телефону НОМЕР_3 ) щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 53159-КС-002 від 20.08.2024 в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті https://my.bizpozyka.com, згідно із якою ОСОБА_1 20.08.2024, використовуючи номер телефону, ідентифікувався в ІТС та здійснив вхід в особистий кабінет. Товариство перевірило статус клієнта. Останній надав всю необхідну інформацію для формування Товариством належної пропозиції. Товариство надало клієнту в особистому кабінеті паспорт споживчого кредиту для ознайомлення та підписання. Клієнт ознайомився та підписав паспорт споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором UA-8102. Товариство сформувало шаблон оферти, яку розмістило клієнту в ІТС, та відправило смс-повідомленням на номер телефону клієнта одноразовий ідентифікатор UA-8475. Клієнт ознайомився з офертою та прийняв її умови, шляхом надсилання Товариству акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором UA-8475. Після укладення договору Товариство направило клієнту підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, а також відправило йому документи на електронну пошту. Підписаний договір та Правила кредитування відображено в особистому кабінеті клієнта (а.с. 51). Згідно із підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів, ТОВ "ПрофітГід" в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-5 від 04.11.2020 та на підставі платіжної інструкції здійснило 20.08.2024 від платника ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" переказ коштів на суму 23000,00 на картку НОМЕР_2 . Призначення платежу: перерахунок коштів ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_4 згідно з кредитним договором № 503159-КС-002 від 20.08.2024 (а.с. 53). З розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що станом на 19.03.2025 залишок заборгованості складає: 54041,69 грн, з яких: 22733,00 грн - заборгованість за кредитом, 20050,38 грн - заборгованість за відсотками, 11258,31 грн заборгованість за штрафами. Вього сплачено за кредитом 11790,00 грн, з них: 267,00 грн - за кредитом, 6923 грн - за відсотками , 4600 грн- за комісією (а.с. 12-14). ТзОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та 20 серпня 2024 року надало відповідачу грошові кошти в розмірі 23000 грн шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , емітовану на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) , що стверджується листом АТ «Державний експортно-імпортний банк»(а.с.177) та випискою по рахунку за період з 20.08.2024 р. по 04.02.2024 р. (в електронному вигляді а.с.178). Задовольняючи частково позовні вимоги , суд виходив з того, що договір про надання кредиту був підписаний ОСОБА_1 20.08.2024 шляхом введення одноразового ідентифікатора UA-8475 в особистому кабінеті на вебсайті в мережі за посиланням: https://my.bizpozyka.com, відправленого позивачем на його номер телефону НОМЕР_3 . Розмір заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості, будь-яких доводів чи доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості, відповідачем не надано. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення штрафу , суд врахував вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України ,яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч.1-2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України). Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19. Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» (надалі Закону) пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За нормами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За положеннями ст.629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами. Згідно з ст.ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. (ст.1049 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За приписами ст.ст.76-78 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Згідно з ст.100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Відповідно до ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Згідно з ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством. Відповідно до ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно з нормами Цивільного процесуального кодексу України. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач належними, достовірними і допустимими доказами підтвердив факт підписання та уклалення кредитного договору між сторонами, факт отримання відповідачем кредитних коштів та наявність заборгованості за кредитним договором. Разом з тим, відповідач на підтвердження своєї позиції про непідписання ним кредитного договору та неотримання ним кредитних коштів не надав жодних доказів, зокрема про те, що номер телефону, на який був надісланий одноразовий ідентифікатор для підпису договору та банківська карта, на яку були скеровані кредитні кошти, йому не належать. З матеріалів справи вставнолено, що ОСОБА_1 з метою отримання кредитних коштів, надіслав позивачу свої ідентифікуючі дані, а також власну фотосвітлину з паспортом (а.с.76). Крім того, факт укладення кредитного договору підтверджується тим, що відповідач приступив до виконання зобов`язань, зокрема на погашення кредитної заборгованості вносив кошти , а саме: 03.09.2024 року в сумі 3930 грн, 17.09.2024 року в сумі 3930 грн, 01.10.2024 року в сумі 3930 грн, що в загальній сумі становить 11790,00 грн. Зазначені суми внесені відповідно до графіку платежів, що свідчить про те, що відповідач належним чином був ознайомлений з умовами кредитування та погодився на такі. Посилання відповідача на те, що надані позивачем письмові докази є неналежними та недопустимими, оскільки не завірені у встановленому законом порядку є безпідставними, оскільки позовна заява та додатки до неї сформовані в системі «Електронний суд» та підписані електронним підписом уповноваженої особи, а відтак подані з дотриманням вимог ст.ст.95,100 ЦПК України, ст.ст.5,7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст.ст.11,12 Закону України «Про «Електронну комерцію». Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права. Апеляційна скарга не містить аргументів щодо незаконності рішення в частині розміру заборгованості, а також в частині відмови у стягненні заборгованості про штрафах, тому суд апеляційної інстанції з врахуванням вимог ст.367 ЦПК України не має обов`язку наводити мотиви з цього приводу. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, всебічно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено законне та обґрунтоване рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 18 травня 2026 року. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 серпня 2025 рокузалишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 18 травня 2026 року. Головуючий: Н.П. Крайник Судді: Я.А. Левик М.М. Шандра