Постанова Вінницький апеляційний суд № 138/3344/24

Справа № 138/3344/24 Провадження № 22-ц/801/1347/2026 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Холодова Т. Ю. Доповідач:Сало Т. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2026 рокуСправа № 138/3344/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Панасюка О.С., Шемети Т.М., секретар Кулішко Б.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10 квітня 2026 року про відмову у роз`ясненні судового рішення, постановлену суддею Холодовою Т.Ю., в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерський дім «Вацак», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Могилів-Подільська міська рада Вінницької області, про усунення перешкод в користуванні майном, встановив: На розгляді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерський дім «Вацак», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Могилів-Подільська міська рада Вінницької області, про усунення перешкод в користуванні майном. Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 23 березня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотань представника позивача адвоката Морозова О.В. про долучення доказів. Закрито підготовче провадження у даній цивільній справі. Призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області за адресою: вул. Сагайдачного, 1/30, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, на 15 квітня 2026 року на 10 год. 30 хв., встановивши загальний порядок з`ясування обставин та дослідження доказів у справі. 31 березня 2026 року ОСОБА_1 подав заяву, в якій просив роз`яснити ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 23 березня 2026 року, розтлумачивши заявнику: 1) У задоволенні яких саме клопотань про долучення доказів відмовлено вказаною ухвалою суду? 2) Чи стосується вказана відмова повністю або частково до обсягу поданих доказів? В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що 04 лютого 2026 року його представником - адвокатом Морозовим О.В. до суду було подано клопотання про долучення доказів, яке зареєстровано в суді 05 лютого 2026 року. Також, 16 березня 2026 року його представником було подано друге клопотання про долучення доказів, яке зареєстровано в суді 17 березня 2026 року. Ухвалою суду від 23 березня 2026 року у задоволенні клопотань представника позивача - адвоката Морозова О.В. про долучення доказів було відмовлено. Ознайомившись із змістом повного тексту цієї ухвали заявник вважає, що судом нечітко сформульовано резолютивну частину, та є неясним і незрозумілим для заявника, у задоволенні яких саме клопотань про долучення доказів відмовлено ухвалою суду, та чи стосується вказана відмова повністю або частково до обсягу поданих доказів. Резолютивна частина ухвали суду не містить будь-яких відомостей про дати поданих представником позивача клопотань та переліку доказів, у приєднані яких суд відмовив, виходячи із чого неможливо зрозуміти та встановити, що саме вирішив суд, та відмовив у задоволенні яких саме клопотань про приєднання доказів: чи то від 04 лютого 2026 року, яке надійшло до суду 05 лютого 2026 року, чи то від 16 березня 2026 року, яке надійшло до суду 17 березня 2026 року. Окрім того, незрозумілим є рішення в частині обсягу доказів, у приєднані яких відмовив суд: чи відмовив суд повністю, тобто всіх, або частково, тобто лише окремих. Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10 квітня 2026 року відмовлено в задоволенні заяви представника позивача адвоката Морозова О.В. про роз`яснення ухвали Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 23 березня 2026 року у даній цивільній справі. Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити заяву для розгляду до суду першої інстанції. У скарзі зазначає, що положення норм ст. 271 ЦПК України за своїм змістом не містить умов, що роз`ясненню не підлягають судові рішення з процесуальних питань, а лише судові рішення, які є результатом судового розгляду, по суті спору. Окрім того, положення вказаної норми не містить і виключного переліку судових рішень, які можуть бути предметом роз`яснення їх судом. Також положення норм ч. 2 ст. 271 ЦПК України не передбачає, що роз`ясненню підлягають лише, тобто виключно, судові рішення, які підлягають примусовому виконанню, і не підлягають роз`ясненню ті, які не підлягають примусовому виконанню, оскільки не кожне судове рішення, яке є результатом судового розгляду, по суті спору, підлягає примусовому виконанню, адже може стосуватись встановлення юридичного факту, або тлумачення умов договору, або що стосується спадкування, сімейних правовідносин, та інше, а в деяких випадках судовий розгляд може закінчуватись постановленням ухвали. Роз`ясненню підлягають всі судові рішення, визначенні ст. 258 ЦПК України, що оформлюються окремим документом, а підставою роз`яснення судового рішення є нечіткість в його резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання, а не можливість примусового виконання, як-то помилково зазначив місцевий суд в оскаржуваній ухвалі. Звертаючись із заявою про роз`яснення судового рішення, заявник не обґрунтовував її незгодою із прийнятим рішенням, а обґрунтовував нечіткістю формулювання резолютивної частини, яка є неясною і незрозумілою для нього в частині того, чи відмовив суд у задоволенні двох клопотань про долучення доказів та чи стосується вказана відмова повністю або частково до обсягу поданих доказів за ними. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до положень частин першої статті 271 ЦПК України, за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. У частині другій наведеної норми зазначено, що подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Як свідчить тлумачення вказаних норм, роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно є незрозумілим, і це ускладнює його реалізацію. При здійсненні роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, суд відмовляє в роз`ясненні рішення. В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18) зазначено, що роз`яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз`яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз`ясненні рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Із зазначеної норми вбачається, що роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України «Про виконавче провадження». В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 233/3676/19 вказано, що необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз`яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Зі змісту цієї норми убачається, що роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, зокрема, у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження». Отже, зі змісту наведеної вище норми ст. 271 ЦПК України та практики Верховного Суду слідує, що роз`ясненим може бути винятково рішення, яке підлягає виконанню, тобто таке рішення, яким суд розв`язав спір по суті, якщо воно впливає на права, обов`язки та інтереси учасників спірних правовідносин, але не те, яке ухвалене з процесуальних питань, що не стосуються суті спору, який виник між сторонами у справі, й лише вказує на процесуальні дії, вчинені судом у межах наданих йому повноважень. Тобто судові рішення, ухвалені судом у межах наданих йому повноважень з процесуальних питань, які вказують на вчинення тієї чи іншої процесуальної дії не підлягають роз`ясненню. Враховуючи, що ухвала судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області Холодової Т.Ю. від 23 березня 2026 року про відмову у задоволенні клопотань позивача про долучення доказів є процесуальним рішенням, яким суд не розв`язує спір по суті та яке не підлягає примусовому виконанню, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність передбачених законом передумов для роз`яснення зазначеного судового рішення та задоволення заяви скаржника. Доводи апеляційної скарги з приводу помилкового тлумачення судом першої інстанції статті 271 ЦПК Україні та можливості роз`яснення ухвали суду від 23 березня 2026 року, якою відмовлено у задоволенні клопотань про долучення доказів, є суб`єктивним сприйняттям сторони позивача положень вказаної норми і спростовується позиціями Верховного Суду, які описані вище. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що висновки Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі №233/3676/19 не можна застосовувати буквально до даної справи, адже правовідносини не є подібними, оскільки предметом розгляду не було питання роз`яснення ухвали суду, та в цілому не суперечать висновкам апелянта у даній справі, оскільки, як зазначив суд: «необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання». Хоча предметом розгляду у згаданій справі №233/3676/19 і не було питання роз`яснення ухвали суду, разом з тим касаційний суд зауважив, що роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, зокрема, у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження». Саме вказані висновки і були взяті судом першої інстанції до уваги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно застосовано норми процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції відповідно до положень ст. 375 ЦПК України без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10 квітня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 28 травня 2026 року. Головуючий Т.Б. Сало Судді О.С. Панасюк Т.М. Шемета