Постанова Київський апеляційний суд № 361/9483/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Унікальний номер справи № 361/9483/25 Головуючий у суді першої інстанції - Чальцева Т.В. Апеляційне провадження № 22-ц/824/7551/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 травня 2026 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А., судді Верланов С.М., Невідома Т.О., секретар Романович Ю.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргуАкціонерного товариства «Ідея Банк» на рішення Баришівського районного суду Київської області від 10 грудня 2025 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У серпні 2025 року позивач АТ «Ідея Банк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 26.05.2024 згідно з умовами Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі ДКБО), текст якого розміщено на Інтернет-сторінці Банку за посиланням: https://ideabank.ua/sites/default/files/2024-08/DKBFO 07_08_2023_0.pdf, між Банком та ОСОБА_1 було укладено Угоду №С-001-307028-43-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки (надалі Кредитний договір). Укладаючи Кредитний договір, сторони погодились, що клієнт ознайомлений з умовами Договору, що затверджений розпорядженням Банку із усіма змінами та доповненнями, які оприлюднені на Інтернет-сторінці Банку за електронною адресою www.ideabank.ua та йому роз`яснені, зрозумілі та з якими він цілком згідний (п. 4). За умовами Кредитного договору, позивач надає відповідачу кредит на споживчі цілі у вигляді відновлюваної кредитної лінії по відкритому поточному рахунку № НОМЕР_1 (до провадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків - НОМЕР_2 ), та здійснює платежі відповідача з рахунку (у т. ч. ініційовані відповідачем за допомогою БПК) за рахунок кредиту на суму, що перевищує залишок власних коштів відповідача на рахунку, на умовах повернення, строковості та платності. Процентна ставка за користування Кредитом становить 70,8% річних (протягом пільгового періоду 0,01% річних на заборгованість, що виникла внаслідок здійснення безготівкової оплати за допомогою БПК в торговельно-сервісній мережі Інтернеті), яка є фіксованою протягом усього строку дії угоди та може бути зміненою за умови погодження сторонами в порядку, визначеному цією угодою. Процентна ставка на прострочену суму кредиту при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту протягом дії угоди 70,8% річних. Процентна ставка за використання коштів понад витратний ліміт (технічний овердрафт) 70,8% річних. Максимальний розмір кредитної лінії становить 200 000,00 грн. Розмір кредитної лінії на дату укладення угоди становить 50 000,00 грн. Позивач повністю виконав свої зобов`язання відповідно до кредитного договору, що підтверджується випискою по поточному рахунку відповідача. Натомість, відповідач кредит у встановлений строк у повному обсязі не погашав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість. Сума боргу відповідача за Кредитним договором станом на 17.06.2025 становить: прострочений борг - 65 667.68грн; прострочені проценти - 29 249,2 грн; загальна заборгованість - 94 916,88грн. Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути вказану заборгованість із відповідача на свою користь. Відповідач ОСОБА_1 , в свою чергу, надіслав до суду клопотання, у якому вказав, що визнає заборгованість за тілом кредиту, а щодо відсотків просив застосувати п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якого військовослужбовці та учасники бойових дій, які мають кредитні зобов`язання перед банками, мають право на звільнення від сплати відсотків за користування кредитом. Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 10 грудня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за договором кредиту від 16.05.2024 у розмірі 65 667,68 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» сплачений судовий збір у сумі 2094,90 грн. В решті частині позов залишено без задоволення. Не погоджуючись із таким рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків, позивач АТ «Ідея Банк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невстановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить рішення Баришівського районного суду Київської області від 10 грудня 2025 року в оскаржуваній частині скасувати, увалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що факт укладення між сторонами договору із визначенням усіх його істотних умов, зокрема, і розміру відсотків за користування кредитними коштами, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Вказує, що суд першої інстанції не встановив, чи дійсно ОСОБА_1 перебував на військовій службі на момент укладення спірного кредитного договору та в подальшому, протягом користування кредитними коштами та нарахування відсотків, тому дійшов передчасного висновку, про наявність підстав для застосування п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до спірних правовідносин. Наголошує, що нараховані позивачем на підставі умов договору відсотки відображені у доданому до позовної заяви розрахунку та підтверджуються випискою по рахунку, в той час як відповідач не повідомляв банк про перебування на військовій службі. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача ОСОБА_1 до суду не надходив. Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому суд апеляційної інстанції визнав за можливе, розглянути справу за відсутності осіб, що не з`явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає. Встановлено, що з метою надання послуг клієнтам, позивач АТ «Ідея Банк» використовує інформаційну комунікаційну систему Мобільний додаток «O.Bank 2.0» (далі - O.Bank 2.0). O.Bank 2.0 - програмне забезпечення, призначене для роботи на смартфонах, планшетах та інших мобільних електронних пристроях, за допомогою якого користувач ініціює, а Банк виконує банківські операції, визначені Правилами надання послуг в системі дистанційного обслуговування «Iden Online» в Акціонерному товаристві «Ідея Банк». Початок процесу взаємодії з новим клієнтом-фізичною особою починається з реєстрації у програмному комплексі «Система дистанційного обслуговування О.Bank 2.0» через мобільний додаток «О.Bank 2.0», проходження дистанційної ідентифікації та верифікації клієнта у мобільному додатку О. Bank 2.0 за допомогою Державного порталу «ДІЯ» та можливістю оформлення цифрової картки та отримання інших банківських послуг, відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», «Про електронну комерцію», «Про Національний банк України», «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», Положення про використання електронного підпису та електронної печатки затвердженого постановою Національного банку України та інших законодавчих актів України». Також встановлено, що 26.05.2024 між Банком та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №С-001-307028-43-980. За умовами Кредитного договору, позивач надає відповідачу кредит на споживчі цілі у вигляді відновлюваної кредитної лінії по відкритому поточному рахунку № НОМЕР_1 (до провадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків - НОМЕР_2 ), та здійснює платежі відповідача з рахунку (у т. ч. ініційовані відповідачем за допомогою БПК) за рахунок кредиту на суму, що перевищує залишок власних коштів відповідача на рахунку, на умовах повернення, строковості та платності. Процентна ставка за користування Кредитом становить 70,8% річних (протягом пільгового періоду 0,01% річних на заборгованість, що виникла внаслідок здійснення безготівкової оплати за допомогою БПК в торговельно-сервісній мережі Інтернеті), яка є фіксованою протягом усього строку дії угоди та може бути зміненою за умови погодження сторонами в порядку, визначеному цією угодою. Процентна ставка на прострочену суму кредиту при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту протягом дії угоди 70,8% річних. Процентна ставка за використання коштів понад витратний ліміт (технічний овердрафт) 70,8% річних. Максимальний розмір кредитної лінії становить 200 000,00 грн. Розмір кредитної лінії на дату укладення угоди становить 50 000,00 грн. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII. Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. 26.05.2024 після проведення ідентифікації та верифікації клієнта між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 300424 про використання електронного підпису клієнта та акцепт публічної оферти АТ «Ідея Банк» про використання аналогу власноручного підпису та відтиску печатки Банку. Даний договір було підписано клієнтом ЦВП, шляхом відтворення власноручного підпису на екрані електронного сенсорного пристрою (смартфону) через мобільний додаток О.Bank 2.0 у відповідності до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «Про електронну комерцію». Банком підписано Договір шляхом накладення КЕП уповноваженого представника банку, що також узгоджується з Положенням про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженим постановою Національного банку України (копія протоколу №1864140 від 22.11.2023. реєстрації фіксації дій клієнта при реєстрації в програмному комплексі «Система дистанційного обслуговування О. Bank 2.0). На підставі викладеного, а також з урахуванням часткового визнання позову відповідачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач довів факт укладення між ним та ОСОБА_1 кредитного договору та виникнення у відповідача кредитних зобов`язань. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначено, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91). Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання та надав відповідачу кредит, що підтверджується випискою по рахунку. Натомість, відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання щодо повернення кредиту. Зважаючи на те, що доказів на погашення відповідачкою заборгованості за тілом кредиту у сумі 65 667,68 грн матеріали справи не містять, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимога про стягнення вказаних коштів є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Разом з цим, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення відсотків за кредитним договором, суд першої інстанції посилався на п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Колегія суддів не погоджується з такими висновками з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці та учасники бойових дій, які мають кредитні зобов`язання перед банками, мають право на: звільнення від сплати відсотків за користування кредитом; звільнення від сплати штрафів / пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту. Тобто під час дії особливого періоду банки не мають права нараховувати відсотки військовим та учасникам бойових дій, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати. Заперечуючи проти позову в частині стягнення відсотків, відповідач стверджував, що є військовозобов`язаним та перебуває ІНФОРМАЦІЯ_1 та посаді солдата, що підтверджується копією витягу із наказу №25 від 19.03.2022 року командира В/Ч НОМЕР_3 ОСОБА_2 та військовим квитком серії НОМЕР_4 виданим 16.08.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 . Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до положень частин 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як видно із наданого відповідачем витягу з наказу №25, ОСОБА_1 перебував на військовій службі з 19.03.2022. Разом з цим, спірний кредитний договір було укладено 16.05.2024, із позовом банк звернувся 13.08.2025. Відповідно до листа командира військової частини НОМЕР_5 №1655/618 від 12.01.2026, громадянин ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас наказом командира ВЧ НОМЕР_5 від 23.02.2024 №40-РС та виключений зі списків особового складу командира ВЧ НОМЕР_5 від 27.02.2024 №63. За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_1 не перебував на військовій службі на момент укладення кредитного договору та протягом терміну його дії, тому підстави для застосування до нього п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутні. Як встановлено судом, сторони узгодили розмір відсоткової ставки в укладеному між ними договорі. Відповідно до наданих позивачем розрахунків, заборгованість відповідаа за нарахованими та несплаченими відсотками становить 29 249,20 грн. У суду відсутні підстави вважати, що вказаний розрахунок є необґрунтованим. В свою чергу, відповідач не заперечував щодо факту укладення договору на вказаних умовах та факт отримання коштів. Не спростував відповідач і виконаного позивачем розрахунку, власного розрахунку не надав. Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог АТ «Ідея Банк» і в частині нарахованих відсотків, тому ці вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення прострочених платежів за процентами підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення вказаної вимоги. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За таких обставин із ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» слід стягнути 7570 грн на відшкодування судового збору за подачу позову та апеляційної скарги. Керуючись статтями 141, 365, 367, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргуАкціонерного товариства «Ідея Банк» задовольнити. Рішення Баришівського районного суду Київської області від 10 грудня 2025 року в частині стягнення відсотків та в частині стягнення судового збору скасувати, ухвалити по справі нове судове рішення про задоволення цих вимог. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» суму прострочених відсотків у розмірі 29 249 (двадцять дев`ять тисяч двісті сорок дев`ять) гривень 20 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» судовий збір у розмірі 7570 (сім тисяч п`ятсот сімдесят) гривень. В іншій частині рішення Баришівського районного суду Київської області від 10 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Позивач: Акціонерне товариство «Ідея Банк», код 19390819, місцезнаходження: 79008, Львів, вул. Валова,11. Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . Повний текст складено 25 травня 2026 року. Суддя-доповідач В.А. Нежура Судді С.М. Верланов Т.О. Невідома