Постанова 4814 № 525/1378/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 525/1378/23 Номер провадження 22-ц/814/1933/26Головуючий у 1-й інстанції Прасол Я. В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2026 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: головуючої судді: Чумак О.В. суддів: Дряниці Ю.В., Панченка О.О., за участю секретаря Дорошенка Р.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 16 грудня 2025 року (повний текст рішення складено 22 грудня 2025 року) у справі за позовом Полтавської обласної військової адміністрації до ОСОБА_1 про зобов`язання повернути земельну ділянку, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальний заклад «Центр охорони та досліджень пам`яток археології» Полтавської обласної ради, Приватна агрофірма «Агроінвест», Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , Білоцерківська сільська рада Миргородського району Полтавської області, В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2023 року Полтавська обласна військова адміністрація звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про зобов`язання повернути земельну ділянку, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальний заклад «Центр охорони та досліджень пам`яток археології» Полтавської обласної ради, Приватна агрофірма «Агроінвест». В обґрунтування позову вказував, що Курган, ІІ-І тис. до н.е., доби бронзи ранній залізний вік, який розташований на території Великобагачанського (нині Миргородського) району, село Попове, автотраса Полтава-Мостовівщина-Глобине, є пам`яткою археології місцевого значення, взятий на облік рішенням виконавчого комітету Полтавської обласної ради народних депутатів від 23.04.1984 №165 та занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури, молоді та спорту України «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» від 25.02.2020 №1062 (охоронний №2000-Пл). З листа КЗ «Центр охорони та досліджень пам`яток археології» Полтавської обласної ради від 05.10.2023 №01-21/44 установлено, що земельні ділянки, серед яких зокрема і ділянка з кадастровим номером 5320281804:04:001:0224, які були передані у приватну власність, розташовані в межах пам`ятки археології місцевого значення Курган, село Попове на території Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, поряд з автотрасою Полтава-Мостовівщина-Глобине. Відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5320281804:04:001:0224, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 0,5999 га, місце розташування: Полтавська область, Великобагачанський район, село Попове, зареєстроване 19.04.2018 за ОСОБА_3 . Курган частково знаходиться в межах зазначеної земельної ділянки. 10.04.2018 між ОСОБА_1 та ПА «Агроінвест» укладено договір оренди землі №818-2018/с-161, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 5320281804:04:001:0224, загальною площею 0,5999 га. Зазначене підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 5320281804:04:001:0224 знаходиться в межах пам`ятки археології вона не може бути передана в приватну власність. Просила зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5320281804:04:001:0224, яка розташована на території Великобагачанського району в селі Попове, Корнієнківська сільська рада, автотраса Полтава-Мостовівщина-Глобине у власність держави в особі Полтавської обласної військової адміністрації. Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 26 лютого 2024 року судом залучено до участі у справі, як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, ФОП ОСОБА_2 , Великобагачанську селищну раду Миргородського району Полтавської області( а.с. 129-130 т. 1). Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 16 квітня 2024 року судом залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Білоцерківську сільську раду Миргородського району Полтавської області замість Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області.( а.с. 166 т. 1) Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 16 грудня 2025 року позов Полтавської обласної військової адміністрації задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5320281804:04:001:0224, яка розташована на території Миргородського (колишнього Великобагачанського) району, с. Попове, Білоцерківська (колишня Корнієнківська) сільська рада, автотраса Полтава-Мостовівщина-Глобине у власність держави в особі Полтавської обласної військової адміністрації. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної військової адміністрації судові витрати по справі у розмірі 2684 гривні. Не погодившись з цим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги висновок експерта, яким встановлено розмір накладення земельної ділянки в 4,4 %. При цьому звертає увагу на порушення її права власності, що є недопустимим та суперечить статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці ЄСПЛ. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Від Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області надійшли заяви про розгляд справи без їх участі. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З матеріалів справи вбачається, що на території Миргородського (колишнього Великобагачанського) району Полтавської області, поблизу села Попове, неподалік автотраси ПолтаваМостовівщинаГлобине, знаходиться Курган, ІІ-І тис. до н.е., доби бронзи ранній залізний вік, який є пам`яткою археології місцевого значення. Курган взятий на облік рішенням виконавчого комітету Полтавської обласної ради народних депутатів від 23 квітня 1984 року за № 165, відомості про нього занесені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України відповідно до наказу № 1062 від 25 лютого 2020 року Міністерства культури, молоді та спорту України «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України», присвоєно охоронний номер 2000-Пл ( а.с. 10-11, 12-14, 17, 20-22 т. 1). Курган, відповідно до паспорту об`єкта культурної спадщини, є правильної форми висотою 2,7 метра, діаметром 45 метрів, знаходиться на землях колишнього колгоспу «Вітчизна» в 370 метрах на південь від південної окраїни села Попове Миргородського району Полтавської області та в 50 метрах на захід від автотраси Полтава Мостовівщина Глобине, вказані характеристики визначені станом на 29 травня 1983 року. Земельна ділянка з кадастровим номером 5320281804:04:001:0224, загальною площею 0,5999 га, віднесена до категорії: землі сільськогосподарського призначення, місце розташування село Попове Великобагачанського району Полтавської області, знаходиться у власності відповідача по справі ОСОБА_1 . Реєстрація права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснена на підставі рішення Виконавчого комітету Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області від 24.04.2018 ( а.с. 15-16, 26-27 т. 1). 10.04.2018 між ОСОБА_1 та ПА «Агроінвест» був укладений договір оренди землі, згідно якого земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5320281804:04:001:0224, площею 0,5999 га була передана в оренду ПА «Агроінвест», строком на 15 років ( а.с. 23-25 т. 1). КЗ «Центр охорони та досліджень пам`яток археології» Полтавської обласної ради у ході проведеного моніторингу установлено, що земельні ділянки, у тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 5320281804:04:001:0224, розташовані у межах пам`ятки археології місцевого значення Курган, с. Попове на території Корнієнківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, поряд із автотрасою Полтава-Мостовівщина-Глобине) перебувають у приватній власності ( а.с. 7-9 т. 1). 09.05.2024 КЗ «Центр охорони та досліджень пам`яток археології» Полтавської обласної ради було складено Акт візуального обстеження Кургану біля с. Попове Миргородського району, ІІ-І тис. до н.е., доба бронзи ранній залізний вік. До участі у обстеженні пам`ятки археології було залучено сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_4 , яка 26.06.2024 методами супутникових геодезичних спостережень виконала роботи по визначенню координат пам`ятки археології. Обстеженням установлено, що Курган округлий, має нівельовану висоту 1,8 м та діаметр 55-60 м. Поли розлогі, розплилі внаслідок дії ерозійних чинників і розорювання. Профіль насипу дещо видовжений, сегментоподібний у перетині. Територія під пам`яткою розорюється та засаджена сільськогосподарськими культурами. Курган розташований в межах земельних ділянок, утому числі з кадастровим номером 5320281804:04:001:0224 (а.с. 74-77 т. 2). Згідно висновку експерта судової земельно-технічної експертизи №15 від 18.09.2025, у межах земельної ділянки кадастровий номер 5320281804:04:001:0224 цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, площею 0,5999 га, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та знаходиться на території Миргородського (колишнього Великобагачанського) району, с. Попове, автотраса ПолтаваМостовівщинаГлобине, частково розташований об`єкт культурної спадщини пам`ятка археології місцевого значення Курган ІІ-І тис. до н.е.; частина пам`ятки археології місцевого значення Курган ІІ-І тис. до н.е., який розташований на території Миргородського (колишнього Великобагачанського) району, с. Попове, автотраса ПолтаваМостовівщинаГлобине, знаходиться у межах земельної ділянки з з кадастровим номером 5320281804:04:001:0224, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , описується наступними межами: 35,57 м; 15,52 м; 8,11 м; 21,43 м. Площа накладання складає 0,0264 га, що складає 4,4% ( а.с. 3-8 т. 3). Відповідно до частин перших статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За змістом статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. У частині другій статті 152 ЗК України зазначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб. Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 557/303/21, висновки у якій Велика Палата Верховного Суду підтримала у постанові від 12 березня 2024 року у справі № 927/1206/21 (провадження № 12-31гс23), зазначено, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на яких розташовані пам`ятки археології (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим. Розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже і нового володільця. Тому зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення, слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби (стаття 53 ЗК України). За змістом частини першої статті 54 ЗК України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Відповідно до пункту г) частини четвертої статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом. Згідно з абзацом третім статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкт культурної спадщини - це визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність. Археологічні об`єкти культурної спадщини - це рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації (абзац другий частини другої статті 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини»). Нерухомий об`єкт культурної спадщини - це об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності (абзац четвертий статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини»). Отже, кургани є нерухомими археологічними об`єктами культурної спадщини, які не можуть бути перенесеними на інше місце без втрати своєї цінності. Пам`ятка культурної спадщини - це об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (абзац шостий статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини»). Об`єкт культурної спадщини визначається загальною характеристикою об`єктів, які мають цінність, зокрема, з археологічного погляду. Натомість пам`ятка культурної спадщини - це об`єкт культурної спадщини, цінність якого підтверджена у встановленому законом порядку, зокрема шляхом його реєстрації. Згідно з частинами першою-другою, шостою статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Такі рухомі предмети підлягають віднесенню до державної частини Музейного фонду України, обліку та збереженню у порядку, визначеному законодавством. Землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв. Відповідно до частини шостої статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології -поля давніх битв. Зазначені правові норми спрямовані на забезпечення належної охорони пам`яток археології, оскільки пам`ятки археології як нерухомі об`єкти культурної спадщини не можуть бути перенесені на інше місце без втрати їх цінності. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2024 року у справі № 927/1206/21 (провадження № 12-31гс23) зазначено, що пам`ятки археології зазвичай знаходяться безпосередньо у глибині земної поверхні, в зв`язку з чим нерозривно пов`язані із земельними ділянками, на яких вони розташовані. Правовий режим земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, не має відрізнятися від правового режиму самої пам`ятки, яка згідно із Законом України «Про охорону культурної спадщини» не може перебувати в приватній чи комунальній власності. У свою чергу з матеріалів справи вбачаються, що Курган, ІІ-І тис. до н.е., доби бронзи - ранній залізний вік, який розташований на території Великобагачанського району (Миргородського) с. Попове, автотраса Полтава - Мостовівщина - Глобине, є пам`яткою археології місцевого значення, який взято на облік рішенням Виконавчого комітету Полтавської обласної ради народних депутатів від 23 квітня 1984 року № 165 та занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури, молоді та спорту України від 25 лютого 2020 року № 1062 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» (охоронний № 2000-Пл). Згідно з паспортом об`єкта культурної спадщини, Курган правильної форми висотою 2,7 м, діаметром 45 м, знаходиться на полі в 370 м на південь від південної окраїни с. Попове Миргородського району Полтавської області та в 50 м на захід від автотраси Полтава - Мостовівщина - Глобине (характеристики визначені станом на 29 травня 1983 року). Судом першої інстанції вірно встановлено, що ділянка з кадастровим номером 5320281804:04:001:0224 передана у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, площею 0,5999 га. Однак, зі схеми розміщення земельних ділянок у межах пам`ятки археології місцевого значення Курган та висновку експерта вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5320281804:04:001:0224, яка належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_1 , знаходиться в межах пам`ятки археології, визначених обліковою документацією 1984 року (охоронний номер 2000-ПЛ). При цьому нерозроблення уповноваженим органом проєкту землеустрою земельної ділянки, на якій знаходиться пам`ятка археології, та не внесення до Державного земельного кадастру меж такої земельної ділянки із зазначенням обмежень щодо режиму її використання не свідчить про відсутність таких обмежень та можливість перебування спірної земельної ділянки у приватній власності громадян. Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 557/303/21 (провадження № 61-3305св22), від 04 квітня 2024 року у справі № 317/372/22 (провадження № 61-1595св24), від 19 березня 2025 року у справі № 543/245/23 (провадження № 61-8св25). За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що зібрані у справі докази достатнім чиним підтверджують, що частина спірної земельної ділянки розташована в межах пам`ятки археології та не може перебувати в приватній власності, а держава, як її законний власник, вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні свого права користування та розпоряджання цією земельною ділянкою. Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що площа земельної ділянки, яка накладається на територію Кургана є незначною та становить 0,0264 га, що складає 4,4%. Колегія суддів звертає увагу, що ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - не встановлює такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, провадження № 14-317цс19). Тобто лише в разі дотримання всіх критеріїв можна визнати втручання держави у права пропорційним, а відтак правомірним, справедливим та виправданим. Суд повинен відповідно до принципу індивідуального підходу в кожному випадку вирішувати питання пропорційності з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, оскільки в одному випадку обмеження буде пропорційним, а в іншому випадку те саме обмеження пропорційним не вважатиметься. Так, критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)). При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права. Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23) наголосила, що витребування як належний спосіб захисту в цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки. Така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на смугу відведення залізниці. Для вирішення питання у справі, що переглядається, за наявності підстав для витребування земельної ділянки, яка накладається на пам`ятку археології, така земельна ділянка має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»). Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Іншими словами, зобов`язання повернути не тільки ту частину земельної ділянки, яка накладається на пам`ятку археології, а й ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання в оренду (суборенду) якої не ставиться під сумнів, є втручанням, яке не може визнаватися законним. У свою чергу аналізуючи обставини справи колегія суддів звертає увагу, що позивач звернувся до суду з позовом про витребування всієї земельної ділянки. Тоді як територія накладення земельної ділянки відповідачки на землі пам`ятки архітектури становить лише 4,4%. Тобто справедливим та виправдним буде повернення лише тієї частини земельної ділянки, яка накладається. Однак лише задоволення позовної вимоги про витребування спірної частини земельної ділянки неможливе у зв`язку з її сформованістю як єдиного об`єкта цивільних прав. Верховний Суд у своїй постанові від 17 грудня 2025 року у справі № 924/994/23 зазначив, що у такому разі віндикація може бути застосованою винятково одночасно з позовом про припинення речових прав на новостворену земельну ділянку та зобов`язання скасувати її державну реєстрацію, супроводжувати його в одному позові, але аж ніяк не заміняти собою цей позов чи передувати йому. Водночас припинення права власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки не є заходом відповідальності та не тотожне позбавленню відповідачів можливості реалізувати свої правомірні майнові інтереси щодо іншої частини земельного масиву, законність набуття якої у межах цієї справи не оспорюється. Аналізуючи зазначене, враховуючи положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, практику Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку, що зобов`язання повернути всю належну відповідачці земельну ділянку є непропорційним порушенням права відповідачки на володіння своїм майном враховуючи площу накладення земельної ділянки, а відтак є неправомірним, несправедливим та невиправданим. Водночас витребувати лише частину земельної ділянки, за існуючих в матеріалах справах обставинах, не є можливим оскільки не призведе до належного відновлення порушеного право та спричинить неможливість фактичного виконання рішення. Тоді як вимоги про припинення права власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки позивачем не заявлялося. За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку про обрання позивачем неналежного способу захисту та як наслідок відсутність підстав для задоволення позову. Згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. У задоволенні позову Полтавської обласної військової адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальний заклад «Центр охорони та досліджень пам`яток археології» Полтавської обласної ради, Приватна агрофірма «Агроінвест», Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , Білоцерківська сільська рада Миргородського району Полтавської області, про зобов`язання повернути земельну ділянку слід відмовити. За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Як вбачається з доданої до апеляційної скарги довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААВ № 109423 ОСОБА_1 має 2 групу інвалідності безтерміново. Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. Враховуючи задоволення вимог апеляційної скарги з Полтавської обласної військової адміністрації на користь держави слід стягнути судовий збір передбачений за подачу апеляційної скарги в розмірі 3220 грн. 80 коп. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 16 грудня 2025 року - скасувати. У задоволенні позову Полтавської обласної військової адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальний заклад «Центр охорони та досліджень пам`яток археології» Полтавської обласної ради, Приватна агрофірма «Агроінвест», Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , Білоцерківська сільська рада Миргородського району Полтавської області, про зобов`язання повернути земельну ділянку відмовити. Стягнути з Полтавської обласної військової адміністрації на користь держави судовий збір передбачений за подачу апеляційної скарги в розмірі 3220 грн. 80 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 15 травня 2026 року Головуючий суддя О.В. Чумак Судді Ю.В. Дряниця О.О. Панченко