Постанова Харківський апеляційний суд № 635/14321/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 635/14321/24 Головуючий суддя І інстанції Бондаренко І. Е. Провадження № 33/818/972/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К. Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції 15 травня 2026 року м. Харків Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., за участю секретаря - Вакули Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Вінницького М.В. на постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 08 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - в с т а н о в и в: Цією постановою, ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі, 605 гривень 60 копійок. Постановою встановлено, що 11.12.2024 о 14:04:00 у селищі Васищеве, вулиця Орешкова, 2, ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ-21213, д.н.з. НОМЕР_1 по вулиці Орешкова, будинок 2А, селище Васищеве, у стані алкогольного сп`яніння. Огляд проведено з використанням газоаналізатора Drager Alcotest 6820, серійний № ARLJ0409, тест №211 0,31 проміле, стан алкогольне сп`яніння. Від подальшого огляду у медичному закладі медцентрі КНП ХОР "Міський медичний центр", м. Харків, вулиця Ахієзарів, будинок 18-А, у передбаченому законом порядку відмовився. Порушено пункт 2.9 (а) Правил дорожнього руху керування транспортним засобом особою у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або після вживання препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність передбачена статтею 130 КУпАП. Не погодившись з постановою суду першої інстанції, захисник Вінницький О.О. подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити. Свої апеляційні вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не з`ясував всі обставини, які мають значення для правильного розгляду справи та порушив вимоги норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку апелянта, матеріали справи не містять відомостей щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Разом з тим, апелянт зазначає, що в матеріалах справи наявні відомості щодо тверезості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що, на думку сторони захисту, обумовлює скасування постанови суду першої інстанції. Крім того, до початку апеляційного розгляду, через підсистему «Електронний суд» через канцелярію суду апеляційної інстанції було подано клопотання про зупинення апеляційного провадження у зв`язку із перебуванням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на військовій службі. Стосовно цього клопотання суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Приписами ч.1 ст. 268 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Частиною 2 цієї статті не передбачена обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи за ч.1 ст.130 КУпАП. Разом з тим, приписи ст. 294 КУпАП також не містять вимог щодо обов`язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час апеляційного розгляду справи. Поряд з цим, цією ж статтею встановлені строки апеляційного перегляду справ про адміністративні правопорушення, а саме двадцять днів з дня надходження справи до суду. Окрім цього, положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не регулюють порядок зупинення провадження у справі, за виключенням справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією. Також слід зазначити, що наведені вище положення ст. 268 та ст. 294 КУпАП не містять заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. У правових висновках постанови від 12.12.2024 №990SCGC/20/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та своєчасного (без невиправданих зволікань) розгляду і вирішення справи. Разом з тим, одним із принципів судового розгляду є забезпечення необхідного балансу між дотриманням прав сторони і розглядом справи протягом встановленого законом або розумного строку, а також недопущення судом невиправданих зволікань у розгляді справ. З відомостей матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга подана професійним захисником адвокатом Вінницьким М.В., який як приймав участь у суді першої інстанції, так і здійснювала професійний захист у суді апеляційної інстанції, подавши апеляційну скаргу. Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує зміст апеляційної скарги, який вочевидь свідчить про ретельну підготовку апелянта до апеляційного розгляду, а також про узгодженість правової позиції сторони захисту. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що у задоволенні клопотання захисника про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 належить відмовити. В судове засідання для проведення апеляційного розгляду сторона захисту не з`явилася. Про місце, день та час апеляційного розгляду була повідомлена належним чином. Зокрема апелянт адвокат Вінницький М.В. про місце, день та час розгляду його апеляційної скарги був повідомлений під розписку в приміщенні Харківського апеляційного суду, про що свідчать відомості повідомлення про розгляд справи (а.с. 67). Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності про місце, день та час розгляду апеляційної скарги захисника Вінницького М.В. була повідомлення шляхом отримання судової повістки про виклик в письмовій формі, про що свідчать відомості зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 70). Крім того, ОСОБА_1 отримав судову повістку в електронній формі у застосунку «Viber» про що свідчать відомості довідки, сформованої відповідно до порядку надсилання повісток, повідомлень та викликів учасників судового процесу, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.01.2023 №28. До початку апеляційного розгляду від учасників справи будь-яких заяв чи клопотань про відкладення апеляційного розгляду не надходило. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Приписами ч. 1 ст. 268 зокрема встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. За таких обставин, враховуючи наявність відсутність заяв чи клопотань про відкладення апеляційного розгляду, а також сповіщення учасників справи про місце день та час апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції вважає за можливе провадити апеляційний розгляд за відсутності належно повідомлених учасників справи. Апеляційний розгляд належить провадити в межах поданої апеляційної скарги та відомостей, наявних у матеріалах справи. Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга захисника Вінницького М.В. не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні, передбаченого п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду першої інстанції щодо винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Натомість, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджуються наявними у справі доказами, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 194025 від 11.12.2024, в якому зазначено факт керування ОСОБА_1 11.12.2024 о 14:04:00 у селищі Васищеве, вулиця Орешкова, 2, автомобілем ВАЗ-21213, д.н.з. НОМЕР_1 по вулиці Орешкова, будинок 2А, селище Васищеве, у стані алкогольного сп`яніння. Огляд проведено з використанням газоаналізатора Drager Alcotest 6820, серійний № ARLJ0409, тест №211 0,31 проміле, стан алкогольне сп`яніння. Від подальшого огляду у медичному закладі медцентрі КНП ХОР "Міський медичний центр", м. Харків, вулиця Ахієзарів, будинок 18-А, у передбаченому законом порядку відмовився. Порушено пункт 2.9 (а) Правил дорожнього руху керування транспортним засобом особою у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або після вживання препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність передбачена статтею 130 КУпАП Зокрема, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №194025 від 11.12.2024 року, в графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначено «пояснення на окремому аркуші, їхати в наркоцентр не буду, з порушенням не згоден», що свідчить про те, що водія було ознайомлено із змістом вказаного протоколу, який скористався своїм правом надавши пояснення по суті правопорушення (а.с. 1). З відомостей пояснення ОСОБА_1 вбачається, що він керував автомобілем НОМЕР_2 . На час проведення процесуальних дій їхати до медичного закладу відмовився, оскільки очікував командира. Відомостями акту огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а також доданої до нього роздруківки результатів проведеного огляду встановлено, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, 0.31 проміле (а.с. 2-3). З відомостей направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння вбачається, що ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я в зазначений у протоколі час. Відомостями довідки інспектора СРПП ВП №3 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області І. Дудко встановлено, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_3 від 05.01.2017, а тому не виконання правил дорожнього руху особою, яка притягається до адміністративної відповідальності в частині дотримання обов`язків водія є свідомими та умисними діями ОСОБА_1 . Відомостями відеозапису фіксації обставин правопорушення, доданого до протоколу, встановлено, що транспортний засіб ВАЗ2121 рухається дорогою загального користування та надає дорого транспортному засобу під керуванням працівників поліції. Автомобіль працівників поліції перетинаючи перехрестя через нетривалий час розвертається та під`їжджає до вказаного транспортного засобу біля водійської двері якої стоїть ОСОБА_2 . З відеозапису вбачається, що за цей час автомобіль білого кольору ВАЗ змінив положення у просторі та перебував на місці для стоянки біля будівлі. Біля автомобілю окрім особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час початку проведення процесуальних дій працівниками поліції нікого не було. Під час проведення процесуальних дій працівниками поліції у водія було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 виконав законну вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння за допомого засобів вимірювальної техніки на місці зупинки транспортного засобу, результат склав 0.31 проміле. Проходити медичний огляд водій відмовився. При цьому, апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте ОСОБА_1 та його захисник не скористалися процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на їх дії до безпосереднього керівництва цих осіб з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП), зокрема протокол про адміністративне правопорушення, та інші. Також стороною захисту не надано відомостей про звернення до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб працівників поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду. Отже, враховуючи, що сторона захисту не скористалась своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними дій та складання матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Разом з цим, матеріали справи не містять відповідних відомостей, які свідчать про невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів захисника в цій частині. Щодо доводів апеляційної скарги стосовно керування ОСОБА_1 транспортним засобом суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, зокрема констатованої по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, встановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. При цьому, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. З відомостей відеозапису вбачається, що транспортний засіб ВАЗ2121 рухається дорогою загального користування та надає дорого транспортному засобу під керуванням працівників поліції. Автомобіль працівників поліції перетинаючи перехрестя через нетривалий час розвертається та під`їжджає до вказаного транспортного засобу біля водійської двері якої стоїть ОСОБА_1 . З відеозапису вбачається, що за цей час автомобіль білого кольору ВАЗ змінив положення у просторі та перебував на місці для стоянки біля будівлі. Біля автомобілю окрім особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час початку проведення процесуальних дій працівниками поліції нікого не було. Під час проведення процесуальних дій працівниками поліції у водія було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 виконав законну вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння за допомого засобів вимірювальної техніки на місці зупинки транспортного засобу, результат склав 0.31 проміле. Проходити медичний огляд водій відмовився. У своїх поясненнях, доданих до протоколу та написаних власноруч, ОСОБА_1 зокрема зазначає, що керував транспортним засобом 11.12.2024. Таким чином, зазначені відомості у своїй сукупності надають можливість встановити, що саме ОСОБА_1 керував ним за вказаних в оспорюваному протоколі обставин, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині. Враховуючи фактичні обставини цієї справи, суд апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги щодо тверезості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, які сторона захисту обґрунтовує висновком фахівця з питань судово-медичної експертизи неспроможними, оскільки цей висновок надано на заяву ОСОБА_1 від 12.12.2024, тобто поза межами визначеної законом правової процедури, зафіксованої в оспорюваному протоколі про адміністративне правопорушення. Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує, що результат проведеного 11.12.2024 року становив лише 0.31 проміле алкоголю у видихаємому повітрі. Цей показник за добу, яка для цього результату, на думку суду апеляційної інстанції є тривалим часом, об`єктивно зменшився аж до відсутності залишків спирту в біологічному середовищі. Однак, висновки фахівця з питань судово-медичної експертизи вочевидь не спростовують перебування ОСОБА_1 у стані сп`яніння під час події, зазначеної у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному щодо нього, що спростовує апеляційні доводи в цій частині. Отже, оцінюючи відомості всіх доказів у справі як окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: керування транспортного засобу у стані алкогольного сп`яніння. Так, згідно з вимогами п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими. Пунктом 2.9 «а» ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; Пунктом 1. 9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому доводи апеляційної скарги на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставними. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в : У задоволенні клопотання захисника Вінницького М.В. про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП відмовити. Апеляційну скаргу захисника Вінницького М.В. залишити без задоволення. Постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 08 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков