Постанова 4854 № 400/11397/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/11397/25 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С. Місце ухвалення рішення: м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А.І. Ступакової І.Г. розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа - Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу від 17.10.2025 року № 2796/5,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа - Державне підприємство "Національні інформаційні системи", в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №2796/5 від 17.10.2025 про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївської області ОСОБА_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом Міністерства юстиції України №2796/5 від 17.10.2025 тимчасово заблоковано державному реєстратору Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївської області ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 2 (два) місяці. Виконання наказу покладено на ДП "Національні інформаційні системи". На переконання позивача, зазначений наказ є протиправним, а тому за захистом свої прав звернувся до суду з даним позовом. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №2796/5 від 17.10.2025 про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївської області ОСОБА_1 . Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В своїй скарзі апелянт зазначає, що судом вибірково, на власний розсуд, досліджено питання законності прийняття оскаржуваного наказу виключно у ракурсі дотримання Мін`юстом «загальних» процедур та правил, при цьому, взагалі не надавалась оцінка порушенням порядку державної реєстрації прав, вчинених Позивачем. Вказує, що суд першої інстанції не перевірив доводи Міністерства юстиції України щодо суті виявлених за результатами проведення камеральної перевірки порушень законодавства у сфері державної реєстрації, допущених Позивачем. З посиланням на висновки викладені Верховним Судом у постановах від 04.03.2026 у справі № 420/6909/25 та від 27.01.2023 у справі № 380/25365/21 вказує, що суд повинен встановлювати наявність чи відсутність в діях позивача порушень законодавства у сфері державної реєстрації прав, а не ухвалюючи оскаржені рішення про визнання протиправним скасування наказу відповідача виходили лише з порушення порядку призначення камеральної перевірки. По суті виявленого порушення вказано, що під час реєстрації Заяви № 67135415 державним реєстратором Морозинським О.А. не отримано відомості з Державного земельного кадастру з метою встановлення місця розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об`єкт, для подальшого відображення його адреси. Крім того, в Технічному паспорті вказано земельну ділянку з кадастровим номером 4823383900:07:036:0021, а в Декларації вказано земельну ділянку з кадастровим номером 4823383901:07:036:0001. Перевіркою встановлено, що державним реєстратором Морозинським О.А. не отримано відомості про присвоєння адреси Житловому будинку з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 30.09.2025. на електронну адресу Мішково-Погорілівської сільської ради надійшов наказ Міністерства юстиції України №2069/7 від 29.09.2025 про проведення камеральної перевірки, яким визначено провести у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно камеральну перевірку державного реєстратора Мішково Погорілівської сільської ради Миколаївської області Морозинського Олександра Анатолійовича щодо реєстраційних дій за заявою, зареєстрованою в базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 67135415. Разом з наказом надійшов супровідний лист №141030/19.1.4/-25 від 29.09.2025 щодо проведення камеральної перевірки у якому зазначено про можливість подачі пояснень. 14.10.2025 державним реєстратором Мішково-Погорілівської сільської ради за вихідним №1613/02-05 на електронну та поштові адреси Міністерства юстиції України направлено пояснення щодо камеральної перевірки, згідно наказу Міністерства юстиції України №2069/7 від 29.09.2025 (стосовно реєстраційних дій по заяві №67135415). 20.10.2025 на електронну адресу Мішково-Погорілівської сільської ради надійшов наказ Міністерства юстиції України №2796/5 від 17.10.2025 про результати проведення камеральної перевірки, яким вирішено тимчасово блокувати державному реєстратору Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївської області ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 2 (два) місяці. Разом з наказом надійшов акт №5037/19.1.4/25 від 17.10.2025 за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївської області Морозинського Олександра Анатолійовича. У акті перевірки № 5037/19.1.4/25 від 17.10.2025 зазначено як порушення, що в технічному паспорті вказано земельну ділянку з кадастровим номером 4823383900:07:036:0021, а в декларації вказано земельну ділянку з кадастровим номером 4823383901:07:036:0001 та що державним реєстратором проведено державну реєстрацію за відсутності відомостей про присвоєння закінченому будівництвом об`єкту адреси, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Відповідно до п.4 ч.1 ст. 24 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор відмовляє в державній реєстрації, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. таким чином державним реєстратором Морозинським О.А. порушено вимоги статей 3, 10, 18, 24 Закону, пунктів 40, 77 Порядку №1127, оскільки проведено державну реєстрацію за відсутності відомостей про присвоєння закінченому будівництвом об`єкту адреси, отриманих державним реєстратором з Єдиного державної електронної системи у сфері будівництва. Комісія ознайомившись з позицією, викладеною в поясненнях, приходить до висновку, що надані пояснення не спростовують фактів порушень державним реєстратором Морозинським О.А. законодавства у сфері держаної реєстрації прав. Не погодившись з прийнятим наказом, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, виходив з того, що наказ №2796/5 від 17.10.2025, який оскаржується містить лише цитування нормативно-правових актів, без надання оцінки даним, які позивач зобов`язаний був враховувати під час виконання своїх обов`язків, а тому прийшов до висновку, що оскаржуваний наказ прийнято з порушеннями вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, Закону №1952-IV та Порядку №990, у зв`язку з чим останній є протиправним та підлягає скасуванню. Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюється Законом України № 1952-IV Згідно зі статтею 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до приписів частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення. Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (частина перша статті 11 Закону № 1952-IV). Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону № 1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам. Порядком № 1127 визначено умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців, врегульовано Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до частини другої статті 37 Закону № 1952-IV Міністерство юстиції України розглядає: 1) скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України; 3) повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами. За частиною першою статті 37-1 Закону № 1952-IV контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав. Процедуру здійснення Мін`юстом контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - сфера державної реєстрації), критерії, за якими здійснюється моніторинг реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та визначається ступінь відповідальності за порушення у сфері державної реєстрації визначає Порядок №

990. Контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом: перевірки відомостей, отриманих Мін`юстом під час реалізації повноважень у сфері державної реєстрації; моніторингу реєстраційних дій в реєстрах (підпункти 4, 5 пункту 4 Порядку № 990). Під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації відповідні посадові особи Мін`юсту мають право доступу до реєстрів, зокрема до реєстраційних справ в електронній формі (пункт 5 Порядку № 990). Пунктами 9 - 14 Порядку № 990 передбачено, що камеральна перевірка під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації проводиться на підставі рішення Мін`юсту в разі виявлення порушень, визначених законами, порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. У рішенні Мін`юсту про проведення камеральної перевірки зазначаються прізвище, ім`я, по батькові державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації, стосовно яких прийнято рішення про проведення камеральної перевірки, та підстава проведення камеральної перевірки. Відповідним рішенням утворюється комісія з проведення камеральної перевірки у складі не менше як трьох посадових осіб Мін`юсту (далі - комісія). Строк проведення камеральної перевірки становить не більш як п`ятнадцять робочих днів з дня прийняття Мін`юстом рішення про проведення такої перевірки. Мін`юст не пізніше ніж через два робочих дні з дня прийняття ним рішення про проведення камеральної перевірки надсилає суб`єкту державної реєстрації, у трудових відносинах з яким перебуває державний реєстратор, уповноважена особа, чи нотаріусу примірник відповідного рішення Мін`юсту в електронній формі з використанням системи електронного документообігу чи у разі відсутності такої системи - на електронну адресу, розміщену на офіційному веб-сайті суб`єкта державної реєстрації, до якого в разі потреби додається запит про надання копій документів та іншої інформації, що стосується предмета перевірки. У разі відсутності на його офіційному веб-сайті інформації про електронну адресу суб`єкта державної реєстрації чи у разі прийняття рішення про проведення камеральної перевірки щодо нотаріуса засвідчена відповідно до законодавства копія відповідного рішення Мін`юсту, запит про надання копій документів та іншої інформації, що стосується предмета перевірки, в паперовій формі надсилаються на поштову адресу відповідного суб`єкта, нотаріуса. Відомості про проведення камеральної перевірки не пізніше двох робочих днів з дня прийняття Мін`юстом рішення про її проведення також розміщуються на офіційному веб-сайті Мін`юсту. Надаючи оцінку висновку суду першої інстанції про невмотивованість спірного у справі наказу, колегія суддів виходить з того, що зміст зазначених вище норм Закону № 1952-IV та Порядку № 990 дає підстави стверджувати, що вони не містять прямого припису про зазначення мотивів, саме у рішенні уповноваженого органу про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора, проте вони містять припис про вмотивованість такого рішення. Вмотивоване рішення - це рішення, прийняте на підставі належної оцінки фактів та доказів, з урахуванням усіх заявлених аргументів сторін, із подальшим застосуванням відповідних норм законодавства. Тобто уповноважений орган має оцінити висновок комісії з проведення камеральної перевірки, викладений в акті перевірки у формі пропозиції, його мотивацію, обґрунтованість, і за результатами розгляду прийняти відповідне рішення. Такий же висновок у подібних правовідносинах Верховний Суд зробив у постанові від 02.07.2025 у справі № 320/11900/24. Водночас в пункті 9 Порядку № 990 зазначено, що камеральна перевірка під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації проводиться на підставі рішення Мін`юсту в разі виявлення порушень, визначених законами, порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Отже, призначенню перевірки передує факт виявлення визначених законами та порядком державної реєстрації речових прав порушень. Втім, за змістом пункту 10 Порядку 990 у рішенні Мін`юсту про проведення камеральної перевірки зазначаються прізвище, ім`я, по батькові державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації, стосовно яких прийнято рішення про проведення камеральної перевірки, та підстава проведення камеральної перевірки. Також колегія суддів враховує, що згідно з пунктом 13 Порядку № 990 під час проведення камеральної перевірки державний реєстратор, уповноважена особа суб`єкта державної реєстрації мають право подавати Мін`юсту свої пояснення та додаткову інформацію, що стосується предмета перевірки, які додаються до матеріалів перевірки. Такий зміст пунктів 9, 10, 13 Порядку 990 свідчить, що вони застосовуються у взаємозв`язку, послідовно та передбачають обов`язок Мін`юсту зазначити у рішенні підстави перевірки (п. 10), який передує праву реєстратора подавати пояснення (п. 13), забезпечуючи, таким чином, реалізацію права на захист. Водночас невиконання наведених вимог законодавства призводить до визнання такої перевірки та рішень, прийнятих за її результатами, незаконними, оскільки обмежує право реєстратора. У постанові від 08.07.2021 у справі №640/25601/19 Верховний Суд дійшов висновку, що законодавець, наділяючи Міністерство юстиції України функціями контролю у сфері державної реєстрації прав та визначаючи порядок застосування ним видів заходів впливу до державних реєстраторів, як контролюючий орган зобов`язаний мотивувати таке рішення. Тобто, Міністерство юстиції України зобов`язане навести підстави прийняття такого рішення, зазначити належні і достатні мотиви, за яких застосовано саме такий захід впливу, та обґрунтувати строки його застосування. Отже, для прийняття рішення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підставою для якого є наявність у діях державного реєстратора порушення порядку державної реєстрації прав, Міністерство юстиції України має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення державним реєстратором законодавства у сфері державної реєстрації прав, що, в свою чергу, і є мотивом для прийняття рішення. Колегія суддів констатує, що законодавець, наділяючи Мін`юст функціями контролю у сфері державної реєстрації прав та визначаючи порядок застосування ним заходів впливу до державних реєстраторів, зобов`язав його як контролюючий орган мотивувати таке рішення як щодо обставин наявності порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації, так і щодо застосованих до реєстратора заходів впливу. На вказане неодноразово звертав увагу Верховний Суд, зокрема і в постановах від 23 липня 2025 року у справі № 380/12799/24, від 02 липня 2025 року у справі № 320/11900/24. Як вбачається з матеріалів справи, Міністерство юстиції України супровідним лисом №141030/19.1.4/-25 від 29.09.2025 "Щодо проведення камеральної перевірки" повідомило позивача про прийняття за результатами проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наказу Мін`юсту №2069/7 від 29.09.2025 "Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївської області Морозинського Олександра Анатолійовича" (наказ додається) В змісті самого наказу зокрема вказано «наказую: п. 1 провести у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно камеральну перевірку державного реєстратора Мішково Погорілівської сільської ради Миколаївської області Морозинського Олександра Анатолійовича щодо реєстраційних дій за заявою, зареєстрованою в базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 67135415. Позивач також був повідомлений про право подати Мінюсту свої пояснення та додаткову інформацію щодо предмета камеральної перевірки. Колегія суддів звертає увагу, що зміст зазначеного листа не містить конкретних підстав для проведення камеральної перевірки та відомостей, які б слугували підставою для висновків про порушення позивачем приписів законодавства. За такого правового регулювання та встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності в наказі про проведення перевірки конкретних підстав для її проведення та порушень, виявлених уповноваженим органом за результатами первісного моніторингу Державного реєстру. Отже, за таких обставин, відповідачем фактичного позбавлено позивача можливості надання змістовних пояснень, оскільки останньому було невідомо, які саме попередні висновків Мін`юсту він має спростувати. Відтак, відповідачем фактично було порушено встановлену процедуру проведення камеральної перевірки, оскільки комісією, яка її проводила, не вимагалось від позивача надати пояснення по суті виявлених порушень (вказано лише номер заяви), що мало сприяти з`ясуванню питань, які виникли у органу контролю щодо вчинення реєстраційних дій, а тому прийнятий за результатами такої перевірки оскаржуваний наказ, підлягає визнанню протиправним та скасуванню, що вірно зазначено судом першої інстанції. Таке порушення процедури проведення перевірки призвело до фактичного порушення прав реєстратора прийняти участь в перевірці у спосіб, визначений Порядком № 990, та в контексті вимог пункту 9 частини 2 статті 2 КАС України є самостійною підставою для скасування рішень, прийнятих за результатами перевірки. Подібні висновки щодо необхідності дотримання відповідачем процедури та порядку проведення камеральних перевірок у наближених правовідносинах зроблені Верховним Судом в постановах від 15 серпня 2019 року у справі № 826/12480/17 та від 24 вересня 2020 року у справі № 420/6709/18 та у постанові №160/9241/24 від 30.10.2025 року, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними. При цьому, судом першої інстанції правомірно вказано, що сам оскаржуваний наказ №2796/5 від 17.10.2025, містить лише цитування нормативно-правових актів, без надання оцінки даним, які позивач зобов`язаний був враховувати під час виконання своїх обов`язків. Вищезазначений наказ Міністерства юстиції України №2796/5 від 17.10.2025 взагалі не містить мотивів про результати проведення камеральної перевірки та за яких державному реєстратору тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, саме на 2 (два) місяці, і за які порушення застосовано саме цей вид стягнення, що суперечить загальним принципам обґрунтованості, законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності, а лише містить посилання на акт комісії про проведення камеральної перевірки. Необхідно підкреслити, що визначаючи вид стягнення і встановлюючи строк обмеження то слід було зазначити: підстави прийняття такого рішений; належні і достатні мотиви, за яких застосовано саме такий захід впливу; обґрунтування строків його застосування, що вірно зазначено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом. Щодо покликань скаржника на незастосування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, сформованих у подібних правовідносинах у постановах Верховного Суду Верховним Судом у постановах від 04.03.2026 у справі № 420/6909/25 та від 27.01.2023 у справі № 380/25365/21, колегія суддів зазначає таке. Насамперед КАС України не містить дефініції терміну "подібні правовідносини". Тлумачення визначення "подібності правовідносин" міститься, зокрема, у ряді постанов Верховного Суду, а саме: від 13.02.2019 у справі № 802/3999/15-а, від 03.07.2019 у справі № 826/27404/15 та інших. За змістом вказаних постанов подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Так, колегія суддів звертає увагу, що у справі № 380/25365/21 предметом спору був наказ Міністерства юстиції України, прийнятий за результатами розгляду скарги. У справі № 420/6909/25 досліджено питання чи є лист ГУНП у м. Києві від 13 січня 2025 року, який містив відомості про порушення позивачкою як державним реєстратором вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав, підставою для призначення камеральної перевірки державного реєстратора та за результатами цього надання оцінки по суті виявленого порушення. У даній же справі підстави для проведення перевірки є відмінним від попередніх, зазначених апелянтом справ. Отже, порівнювальні справи не є подібними в контексті підстав оскарження, доказової бази та обставин спору і тому висновки, викладені у постановах Верховного Суду на які посилається апелянт не є повністю правозастовними до правовідносин цієї адміністративної справи. До того ж, необхідно нагадати, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 березня 2023 року у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлений 26 травня 2026 року Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А.І. Бітов Суддя: І.Г. Ступакова