Постанова Львівський апеляційний суд № 442/5425/16-ц

Справа № 442/5425/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І. Провадження № 22-ц/811/32/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Копняк С. М., суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В., секретар судового засідання Федчун Н. С., з участю представника ОСОБА_1 - адвоката Даньківа О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 грудня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстицію (м. Львів) Костишина Назара Романовича, стягувач: ОСОБА_2 , ВСТАНОВИВ: у травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця, в якій просила: - визнати бездіяльність старшого державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Костишина Н. Р. незаконною щодо не реагування (в десятиденний термін) на подану нею заяву про проведення акту обстеження від 14 травня 2025 року щодо встановлення наявності і місця розташування майна зазначеного у виконавчому листі № 442/5425/16, виданому Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області 23 жовтня 2017 року; - зобов`язати старшого державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Костишина Н. Р. скласти акт обстеження на подану нею заяву від 14 травня 2025 року щодо встановлення наявності і місця розташування майна зазначеного у виконавчому листі № 442/5425/16, виданому Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області 23 жовтня 2017 року; - зобов`язати старшого державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Львів) Костишина Н. Р. винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 63916235 від 04 січня 2024 року за виконавчим листом №442/5425/16, виданим Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області 23 жовтня 2017 року та повернення виконавчого документу стягувачу ОСОБА_2 . Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 грудня 2025 року відмовлено у прийнятті скарги ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстицію (м. Львів) Костишина Н.Р. Ухвала суду мотивована тим, що оскільки скарга у справі, яка перебуває у провадженні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області (справа № 442/5425/16, провадження 4-с/442/13/2025) є тотожною скарзі у справі № 442/5425/16 (провадження 4-с/442/18/2025), тобто збігаються сторони, предмет і підстави скарги, в її прийняття належить відмовити на підставі пункту 3 частини першої статті 186 ЦПК України. Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши в січні 2026 року апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 грудня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при постановленні оскарженої ухвали не врахував що під час розгляду скарг, поданих в порядку судового контролю за виконанням судових рішень у цивільних справах, не підлягають застосуванню за аналогією положення процесуального закону щодо відмови у відкритті провадження у справі, залишення позову без розгляду, адже такі дії можуть вчинятися судом виключно у позовному провадженні. Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника боржника, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист. Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Пункт 3 частини першої статті 186 ЦПК України, яким керувався суд першої інстанції, передбачає, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Крім того, пункт 3 частини першої статті 255 ЦПК України визначає, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Ця підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який уже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц зазначено, що необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України (2004 року) зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, у яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). Розділ VII ЦПК України регулює питання здійснення судового контролю за виконанням судових рішень у цивільних справах. Так, судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 447 ЦПК України). Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Згідно зі статтею 258 ЦПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується ухваленням постанови. У випадках, передбачених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали чи видачею судового наказу. У постанові від 12 червня 2019 року в справі № 320/9224/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно із вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі. За приписами статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Отже, ухвала, постановлена за результатами розгляду скарги, поданої в порядку судового контролю за виконання судового рішення, не є ухваленням судового рішення зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, оскільки в такому випадку відсутній сам спір, адже такий вже вирішений судом раніше. За усталеним в судовій практиці підходом під спором необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Про прийняття скарги до розгляду суд постановляє ухвалу та повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після її прийняття до розгляду (частина шоста статті 448 ЦПК України). Відтак, наявність у провадженні суду тотожної скарги, якою у даній справі її вважав місцевий суд, також не може бути підставою для відмови у відкритті провадження чи для відмови у її прийнятті. Подібний за змістом висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2025 року в справі № 2-248/10. Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. З огляду на пункт 1 частини другої статті 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення. Відтак, у разі встановлення судом, що подана учасником справи скарга в порядку судового контролю є тотожною раніше поданій скарзі, така може бути визнана, за наявності для цього передбачених процесуальним законом підстав, зловживанням процесуальними правами, із застосуванням відповідних наслідків, передбачених ЦПК України. У цьому зв`язку, виходячи з того, що судом відмолено у прийнятті поданої боржником скарги, колегія суддів не убачає підстав для детального аналізу питання щодо тотожності її змісту та вимог щодо скарги, поданої у межах цієї справи, проте в іншому провадженні, а саме у провадженні № 4-с/442/13/2025, адже такі обставини підлягають з`ясуванню саме на стадії її розгляду по суті. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (стаття 379 ЦПК України). Оскільки під час вирішення питання про відмову у прийнятті скарги місцевим судом допущено порушення норм процесуального права, апеляційну скаргу належить задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, а не судом апеляційної інстанції. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 379, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 грудня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий С.М. Копняк Судді: С.М. Бойко А.В. Ніткевич