Постанова 4813 № 492/403/23

Номер провадження: 22-ц/813/2450/26 Справа № 492/403/23 Головуючий у першій інстанції Гусєва Н. Д. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.05.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого - Сєвєрової Є.С. (суддя доповідач), суддів: Вадовської Л.М., Погорєлової С.О., за участю секретаря Малюти Ю.С., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимогу щодо предмета спору - Виконавчий комітет Арцизької міської ради як органу опіки та піклування, Арцизький районноий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Арцизького районного суду Одеської області від 21 жовтня 2025 року у складі судді Гусєвої Н.Д., встановив: 2.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У травні 2023 року, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимогу щодо предмета спору Виконавчий комітет Арцизької міської ради Арцизького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у якому після уточнення позовних вимог (а.с. 128-129, 143-144) просила суд визнати батьківство відповідача відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та внести до актового запису про народження вказаної дитини відповідні зміни. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що з квітня 2016 року по вересень 2016 року сторони перебували у відносинах, в результаті яких позивачка завагітніла. Відповідач заперечував проти народження дитини та наполягав на аборті, однак позивачка вирішила дитину народити, оскільки перервати вагітність боялась через можливе безпліддя. Відповідач, дізнавшись про вагітність позивачки почав менше спілкуватися з позивачкою та в подальшому між сторонами зв`язок повністю був втрачений. У свідоцтві про народження батьком дитини записаний відповідно до частини 1 статті 135 СК України. Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 12 червня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Додатковим рішенням цього ж суду від 21 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати: по сплаті судового збору у розмірі 1610 гривень 40 копійок та витрати, пов`язані із проведенням експертизи у сумі 7698 гривень 00 копійок. Заяву ОСОБА_1 щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу залишено без розгляду. Ухвалою цього ж суду від 27 листопада 2025 року внесено виправлення у додаткове рішення Арцизького районного суду Одеської області від 21 жовтня 2025 року, зазначивши в абзаці другому резолютивної частини вказаного додаткового рішення по батькові ОСОБА_1 «… ОСОБА_5 …». Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги Не погодившись з вищевказаним додатковим рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати додаткове рішення Арцизького районного суду Одеської області від 21 жовтня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при поданні первісно позовної заяви до суду 01.05.2023 та згодом до закриття підготовчого провадження по справі 12.11.2024 позивачка ОСОБА_1 у своїх позовних вимогах не просила стягувати з відповідача будь-які судові витрати взагалі, тобто такої позовної вимоги не було. Також 30.03.2025 представником позивачки ОСОБА_1 адвокатом Михайловим О.А. (після закриття підготовчого судового засідання) було подано до суду клопотання про долучення доказів, уточнення позовних вимог, у якому також не було позовної вимоги про стягнення будь-яких судових витрат. Таким чином позивачкою ОСОБА_1 ані при первісному поданні позовної заяви, ані протягом підготовчого провадження до його закриття, ані при проведенні судових дебатів позовної вимоги про стягнення судових витрат не було, що свідчить про незаконність додаткового рішення Арцизького районного суду Одеської області від 21.10.2025. Позиція позивача в суді апеляційної інстанції У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 посилаючись на її необґрунтованість, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, вказує, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права, не містить посилань на істотні порушення та зводяться до суб`єктивної незгоди з правомірним рішення суду першої інстанції. Явка учасників справи в апеляційному суді В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Інші учасники справи в судове засідання, призначене на 14.05.2026 не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином, у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Арцизький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернувся до суду із заявою про розгляд справи за відсутності представника. ОСОБА_1 також подала заяву про розгляд справи за її відсутності. У вказаній заяві підтримала доводи відзиву на апеляційну скаргу. Заяв або клопотань про відкладення розгляду справи до суду не направили. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, неодноразове призначення справи до розгляду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи та наявність клопотань про розгляд справи за відсутності учасників справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників. 3.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про обґрунтованість заяви ОСОБА_1 .. Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Згідно з положеннями ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини першої, пунктів 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Порядок розподілу судових витрат по справі визначений ст. 141 ЦПК України, відповідно до якого та з врахуванням положень ст. 265 ЦПК України, яка визначає зміст рішення суду, за загальним правилом, судові витрати розподіляються під час ухвалення рішення суду, за умови надання стороною до ухвалення такого рішення доказів понесення відповідних витрат. Відповідно до ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Колегія суддів звертає увагу апелянта на помилкове тлумачення ним норм процесуального законодавства, з огляду на те, що витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу за результатами розгляду справи на користь сторони, якої ухвалене судове рішення, в незалежності від зазначення нею в позовній заяві вимоги про їх розподіл. Крім того, колегія суддів звертає увагу апелянта на наступні положення процесуального закону. З огляду на статтю 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Водночас аналіз частини другої статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Отже, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 124 ГПК України, яка є тотожною за змістом частині другій статті 134 ЦПК України, містяться у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 922/1897/18, від 24 грудня 2019 року у справі № 909/359/19, від 13 лютого 2020 року у справі № 911/2686/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 910/16223/18, від 21 травня 2020 року у справі № 922/2167/19, від 10 грудня 2020 року у справі № 922/3812/19. Так, як вірно було встановлено судом першої інстанції, що позивачкою був сплачений судовий збір у сумі 1073,60 грн. за подання до суду позовної заяви, що підтверджується квитанцією № 52 від 25 квітня 2023 року, та судовий збір за подання заяви про забезпечення доказів у сумі 536,80 грн. Сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат із проведенням експертизи, якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ. Відповідно до вимог частини 9 статті 139 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами. Як вбачається з матеріалів справи ухвалою від 17 червня 2024 року призначено у справі судову молекулярно-генетичну експертизу, висновок якої враховано судом як доказ. Згідно квитанції від 01серпня 2024 року ОСОБА_1 , позивачкою у справі, за проведення вказаної експертизи здійснено оплату у сумі 7698,00 грн. Суд дійшов висновку, що у зв`язку із задоволенням позовних вимог позивачки, відповідно до частини 1, частини 2 статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1610,40 грн. (1073,60 грн. + 536,80 грн.), понесені позивачкою при зверненні до суду з вказаним позовом, заяви про забезпечення доказів та витрати, пов`язані із проведенням експертизи у сумі 7698,00 грн., оскільки вказані витрати підтверджені відповідними доказами. Відповідачем не було спростовано вказаний розмір витрат, які було понесено позивачкою у зв`язку з розглядом справи. Клопотань про зменшення розміру витрат на проведення експертизи відповідачем також не заявлялось. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірних висновків під час ухвалення додаткового рішення. Доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин, що не може бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 є необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 відсутні. Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з п. 1 ч.1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені ч. 2 ст. 389 ЦПК України. Частиною 1 ст. 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст.ст.374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Додаткове рішення Арцизького районного суду Одеської області від 21 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складений 25.05.2026 Головуючий Є.С. Сєвєрова Судді: Л.М. Вадовська С.О. Погорєлова