Постанова 4855 № 320/10394/25

від 12.05.2026 ·

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/10394/25 Суддя (судді) першої інстанції: Діска А.Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Грибан І. О., Епель О. В. за участю секретаря: Волошка О. Л. представника відповідача Лемешева Р.О., представника третьої особи Сироти Д.Є, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційні скарги Міністерства у справах ветеранів України та Кабінету Міністрів України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту 23.12.2025року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа: Міністерство у справах ветеранів України про визнання протиправними та скасування змін до постанови, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа - Міністерство у справах ветеранів України, в якому просив суд: - визнати протиправними та нечинними зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 р. № 214 і від 18 квітня 2018 р. № 280» від 13.12.2024 №1416 та постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 р. № 280» від 30.05.2024 № 614 до Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.2018 № 280: - до пункту 1 (доповнення словами: «, і які звернулися за призначенням грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення у місячний строк після взяття на квартирний облік»; заміна словами і цифрами: «відповідно до законодавства станом на 1 червня 2024 р. за категоріями, встановленими цим пунктом (далі - квартирний облік), обліковані як внутрішньо переміщені особи вперше до 24 лютого 2022 р. і на час призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення перебувають на обліку внутрішньо переміщених осіб та інформацію про яких включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - база даних)»; - до пункту 4 (доповнення словами: «, та звернулися за призначенням грошової компенсації у місячний строк після взяття на квартирний облік»; викладення пункту в такій редакції: «

4. Субвенція спрямовується на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення (далі - грошова компенсація), що відповідають установленим вимогам законодавства для забезпечення громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у прийнятих в експлуатацію житлових будинках шляхом призначення та виплати грошової компенсації внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні до 1 червня 2018 р. заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів у період їх здійснення, та визнані особами з інвалідністю внаслідок війни III групи відповідно до пунктів 11-14 частини другої статті 7 або учасниками бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та які потребують поліпшення житлових умов, перебувають на квартирному обліку станом на 1 червня 2024 р., обліковані як внутрішньо переміщені особи вперше до 24 лютого 2022 р. і на час призначення грошової компенсації перебувають на обліку в базі даних»). - визнати протиправними та нечинними зміни внесені Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 р. № 214 і від 18 квітня 2018 р. № 280» від 13.12.2024 № 1416 та Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 р. № 280» від 30.05.2024 № 614 до Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.2018 №280: - до пункту 1 (заміна на слова: «на час призначення грошової компенсації перебувають на обліку внутрішньо переміщених осіб та інформацію про яких включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - база даних), і звернулися за призначенням грошової компенсації у місячний строк після взяття на квартирний облік»; викладення пункту в такій редакції: «

1. Цей Порядок визначає умови та механізм виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення (дал - грошова компенсація) для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції забезпеченні перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні до 1 червня 2018 р. заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів у період їх здійснення, та визнані особами з інвалідністю внаслідок війни III групи відповідно до пунктів 11-14 частини другої статті 7 або учасниками бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та які потребують поліпшення житлових умов, включені у списки осіб, які станом на 1 червня 2024 р. користуються правом першочергового або позачергового одержання жилих приміщень, за місцем проживання відповідно до законодавства категоріями, встановленими в пункті 2 цього Порядку (далі - квартирний облік), обліковані як внутрішньо переміщені особи вперше до 24 лютого 2022 р. і на час призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення перебувають на обліку внутрішньо переміщених осіб та інформацію про яких включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - база даних).» - до пункту 2 (доповнення абзацу першого пункту словами: «та звернулися за її призначенням у місячний строк після взяття на квартирний облік»; викладення абзацу першого пункту у такій редакції: «

280. Умови та механізм виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення (далі - грошова компенсація) для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні до 1 червня 2018 р. заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів у період їх здійснення, та визнані особами з інвалідністю внаслідок війни III групи відповідно до пунктів 11-14 частини другої статті 7 або учасниками бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та які потребують поліпшення житлових умов, включені у списки осіб, які станом на 1 червня 2024 р. користуються правом першочергового або позачергового одержання жилих приміщень, за місцем проживання відповідно до законодавства за категоріями, встановленими в пункті 2 цього Порядку (далі - квартирний облік), обліковані як внутрішньо переміщені особи вперше до 24 лютого 2022 р. і на час призначення грошової компенсації перебувають на обліку внутрішньо переміщених осіб та інформацію про яких включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - база даних), і звернулися за призначенням грошової компенсації у місячний строк після взяття на квартирний облік, визначено Порядком виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 р. №

280. Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 р. № 214 і від 18 квітня 2018 р. № 280» від 13.12.2024 №1416 та постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 р. № 280» від 30.05.2024 № 614 внесені зміни до Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, зокрема: - до пункту 1 (доповнення словами: «, і які звернулися за призначенням грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення у місячний строк після взяття на квартирний облік»; заміна словами і цифрами: «відповідно до законодавства станом на 1 червня 2024 р. за категоріями, встановленими цим пунктом (далі - квартирний облік), обліковані як внутрішньо переміщені особи вперше до 24 лютого 2022 р. і на час призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення перебувають на обліку внутрішньо переміщених осіб та інформацію про яких включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - база даних)»; - до пункту 4 (доповнення словами: «, та звернулися за призначенням грошової компенсації у місячний строк після взяття на квартирний облік»; викладення пункту в такій редакції: «

4. Субвенція спрямовується на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення (далі - грошова компенсація), що відповідають установленим вимогам законодавства для забезпечення громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у прийнятих в експлуатацію житлових будинках шляхом призначення та виплати грошової компенсації внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні до 1 червня 2018 р. заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів у період їх здійснення, та визнані особами з інвалідністю внаслідок війни III групи відповідно до пунктів 11-14 частини другої статті 7 або учасниками бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та які потребують поліпшення житлових умов, перебувають на квартирному обліку станом на 1 червня 2024 р., обліковані як внутрішньо переміщені особи вперше до 24 лютого 2022 р. і на час призначення грошової компенсації перебувають на обліку в базі даних»). Крім того, постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 р. № 214 і від 18 квітня 2018 р. № 280» від 13.12.2024 №1416 та постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 р. № 280» від 30.05.2024 № 614 внесені зміни до Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, зокрема: - до пункту 1 (заміна на слова: «на час призначення грошової компенсації перебувають на обліку внутрішньо переміщених осіб та інформацію про яких включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - база даних), і звернулися за призначенням грошової компенсації у місячний строк після взяття на квартирний облік»; викладення пункту в такій редакції: «

1. Цей Порядок визначає умови та механізм виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення (далі - грошова компенсація) для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції забезпеченні перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні до 1 червня 2018 р. заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів у період їх здійснення, та визнані особами з інвалідністю внаслідок війни III групи відповідно до пунктів 11-14 частини другої статті 7 або учасниками бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та які потребують поліпшення житлових умов, включені у списки осіб, які станом на 1 червня 2024 р. користуються правом першочергового або позачергового одержання жилих приміщень, за місцем проживання відповідно до законодавства категоріями, встановленими в пункті 2 цього Порядку (далі - квартирний облік), обліковані як внутрішньо переміщені особи вперше до 24 лютого 2022 р. і на час призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення перебувають на обліку внутрішньо переміщених осіб та інформацію про яких включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - база даних).» - до пункту 2 (доповнення абзацу першого пункту словами: «та звернулися за її призначенням у місячний строк після взяття на квартирний облік»; викладення абзацу першого пункту у такій редакції: «

2. Право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку мають внутрішньо переміщені особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні до 1 червня 2018 р. заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів у період їх здійснення, та визнані особами з інвалідністю внаслідок війни III групи відповідно до пунктів 11-14 частини другої статті 7 або учасниками бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - внутрішньо переміщені особи), які перебувають на квартирному обліку станом на 1 червня 2024 р., обліковані як внутрішньо переміщені особи вперше до 24 лютого 2022 р. і на час призначення грошової компенсації перебувають на обліку в базі даних.»; - до пункту 6 (доповнення абзацу першого пункту словами: «не пізніше ніж у місячний строк після взяття на квартирний облік»;) - до пункту 13 (доповнення пункту підпунктом такого змісту: « 7-1) внутрішньо переміщена особа звернулася за призначенням грошової компенсації понад встановлений абзацом першим пункту 6 цього Порядку строк;»; викладення абзацу дев`ятого пункту в такій редакції: « 7) внутрішньо переміщена особа не перебуває на квартирному обліку або перебуває на такому обліку після 1 червня 2024 р.»; доповнення пункту новим абзацом такого змісту: « 9-1) внутрішньо переміщена особа вперше облікована в базі даних після 24 лютого 2022 р. Позивач, вважаючи вищенаведені зміни до Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №280, протиправними та такими, що підлягають визнанню нечинними, звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. За приписами статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України, зокрема, забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України; спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади тощо. Відповідно до частини першої статті 117 Конституції України, якій кореспондує частина перша статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Відтак, Уряд України наділений повноваженнями на прийняття постанов та розпоряджень на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України. Організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначає Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 №794-VII (далі - Закон №794-VII). Діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров`я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв`язанням інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності (частина перша статті 19 Закону №794-VII). Згідно зі змістом ст. 19 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров`я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовипіа, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв`язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності. Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону №794-VII передбачено, що Кабінет Міністрів України, у сфері економіки, фінансів, трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці, зокрема, забезпечує проведення державної фінансової та податкової політики, сприяє стабільності грошової одиниці України. Нормами п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" визначено, що Уряд у сферах соціальної політики, охорони здоров`я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій забезпечує проведення державної соціальної політики, вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечує соціальний захист громадян; забезпечує підготовку проектів законів щодо державних соціальних стандартів і соціальних гарантій; забезпечує розроблення та виконання державних програм соціальної допомоги, вживає заходів щодо зміцнення матеріально-технічної бази закладів соціального захисту осіб з інвалідністю, пенсіонерів та інших непрацездатних і малозабезпечених верств населення. Згідно з приписами частини першої статті 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Кабінет Міністрів України: координує і контролює діяльність органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відповідно до цього Закону, зокрема, затверджує комплексні державні цільові програми щодо підтримки та соціальної адаптації внутрішньо переміщених осіб із визначенням джерел та обсягів фінансування, контролює їх виконання. Аналіз наведених норм Конституції України, Закону України «Про Кабінет Міністрів України» та Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» у їх системному взаємозв`язку дає підстави для висновку, що, здійснюючи нормативно-правове регулювання у відповідній сфері, Кабінет Міністрів України зобов`язаний діяти виключно в межах повноважень, наданих йому Конституцією та законами України, та з метою реалізації прав і свобод людини і громадянина. Зазначені нормативні акти не наділяють Кабінет Міністрів України дискреційними повноваженнями щодо зміни сутності, змісту чи обсягу соціальних прав, прямо гарантованих законом, зокрема права внутрішньо переміщених осіб з числа учасників бойових дій на соціальний захист та забезпечення житлом або отримання відповідної грошової компенсації. Повноваження Уряду у цій сфері мають організаційно-розпорядчий та процедурний характер і полягають у визначенні механізму реалізації відповідних прав, порядку їх фінансування та практичного застосування, але не у встановленні нових, додаткових або обмежувальних умов доступу до таких прав. Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Зазначений конституційний принцип поширюється також на підзаконні нормативно-правові акти, зокрема постанови Кабінету Міністрів України. У разі ж коли підзаконний нормативно-правовий акт, прийнятий Кабінетом Міністрів України, виходить за межі наданих йому повноважень, суперечить актам вищої юридичної сили або призводить до звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина, такий акт або його окремі положення підлягають судовому контролю на предмет їх відповідності Конституції України та законам України, у тому числі з метою встановлення, чи був такий акт прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також чи є його прийняття правомірним і обґрунтованим. При цьому предметом судової перевірки є не лише формальна наявність у Кабінету Міністрів України повноважень на нормативне регулювання відповідних суспільних відносин, а й дотримання меж реалізації таких повноважень, їх відповідність меті, з якою вони надані, та наслідки прийняття відповідного нормативно-правового акта для реалізації конституційних і законодавчо гарантованих прав особи. У разі встановлення, що підзаконний нормативно-правовий акт або його окремі положення фактично змінюють зміст закону, встановлюють додаткові обмеження прав чи унеможливлюють їх реалізацію, суд може дійти висновку про протиправність прийняття такого акта або відповідних положень та наявність підстав для визнання їх нечинними. Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на захист своїх прав і свобод у судовому порядку від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб. Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 наголосив, що зазначене право є універсальною конституційною гарантією, яка унеможливлює відмову особі у правосудді та забезпечує їй реальну можливість оскаржити будь-які владні рішення, що впливають на обсяг чи спосіб реалізації її прав. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має гарантоване право на судовий захист. Відтак, якщо саме застосування нормативно-правового акта або змін до нього стало підставою для відмови у реалізації гарантованого законом права, така особа має право на судове оскарження відповідних положень як таких, що безпосередньо порушують її права та законні інтереси. Абзаци четвертий - сьомий підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022 наголошено, що "З урахуванням встановленого Конституцією України функціонального призначення Збройних Сил України, в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв`язку з вимогами щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні частини п`ятої статті 17 Основного Закону України"; припис частини п`ятої статті 17 Конституції України чітко покладає на державу конституційний обов`язок щодо створення системи посиленої соціальної підтримки військовослужбовців і членів їхніх сімей; "виконання державою конституційного обов`язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов`язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності"; заходи в сфері оборони держави мають бути своєчасними, послідовними та комплексними, оскільки від їх ефективного запровадження залежить стан обороноздатності України. Конституційний Суд України в абзаці шостому, сьомому підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 наголосив на тому, що організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, пов`язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а з особливістю виконуваних ними обов`язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захист суверенітету і територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України); потреба в додаткових гарантіях соціального захисту цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Відповідно, встановлений частиною п`ятою статті 17 Основного Закону України, обов`язок держави забезпечити соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, поширюється як на громадян України, які безпосередньо перебувають на такій службі, так і на тих, яких звільнено з неї, що згадано в Рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 у справі №3-102/2021. Конституційний Суд України в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини згаданого вище Рішення від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018 наголосив також, що в аспекті частини п`ятої статті 17 Конституції України, держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності; невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", підриває довіру до держави. Конституційний Суд України в абзаці восьмому підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини згаданого також вище Рішення від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 висловив свою юридичну позицію, відповідно до якої норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними й мають безумовний характер; тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами, не можуть бути скасовані чи звужені. Застосуванню відповідно підлягають наголошені висновки в Рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) у Рішенні від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 у справі №3-102/2021 про те, що пенсійне забезпечення як основний складник соціальних гарантій високого рівня стосовно громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, не може бути скасоване або обмежене. Як вірно зауважено судом першої інстанції, запровадження в Україні правового режиму воєнного стану саме по собі не надає Кабінету Міністрів України необмежених повноважень щодо втручання у сферу конституційно гарантованих прав і свобод людини і громадянина. Навіть в умовах збройної агресії та воєнного стану діяльність органів виконавчої влади має здійснюватися в межах, визначених Конституцією України та законами України, із дотриманням принципів верховенства права, правової визначеності, пропорційності та недопустимості свавільного обмеження прав особи. Відповідно до пункту 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії цього правового режиму, можуть обмежуватися лише ті конституційні права і свободи людини і громадянина, які прямо передбачені статтями 30- 34, 38, 39, 41- 44, 53 Конституції України, а також можуть вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану, визначених частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». При цьому підпунктом 2 пункту 4 зазначеного Указу № 64/2022 Кабінету Міністрів України доручено невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану. Зміст цього припису свідчить про покладення на Уряд обов`язку забезпечення належного функціонування держави та виконання її базових соціальних зобов`язань, а не про надання повноважень щодо звуження або скасування встановлених законом соціальних гарантій. Відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан є особливим правовим режимом, який, поряд із наданням органам державної влади додаткових повноважень для відвернення загрози та відсічі збройної агресії, передбачає можливість тимчасового обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина виключно у зв`язку з такою загрозою та із зазначенням строку дії таких обмежень. Водночас відповідно до частини першої статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Згідно з частиною другою цієї статті, навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану не можуть бути обмежені, зокрема, права і свободи, гарантовані статтями 24, 46 та 55 Конституції України. Наведене в сукупності свідчить про передбачене чинним законодавством України право Кабінету Міністрів України формувати, встановлювати та затверджувати державні соціальні стандарти і нормативи та зокрема врегульовувати порядок та розміри виплат, допомог, компенсацій, враховуючи державний бюджет. Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Кабінет Міністрів України, реалізуючи свої повноваження у сфері соціальної політики, зобов`язаний діяти не лише з урахуванням бюджетних можливостей держави, а й з дотриманням конституційного обов`язку держави щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Такий обов`язок має підвищений конституційний статус і не може бути нівельований посиланням на складну фінансово-економічну ситуацію чи необхідність концентрації бюджетних ресурсів на секторі безпеки й оборони. Як цілком доречно зауважено судом першої інстанції, постановою Кабінету Міністрів України № 280 від 18.04.2018 року «Питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України» затверджено Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, а також Порядок виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб із числа учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни, які потребують поліпшення житлових умов і включені до відповідних списків квартирного обліку. Зазначений механізм є інструментом реалізації соціальних гарантій, установлених законом для осіб, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, та спрямований на забезпечення їх додаткового соціального захисту у зв`язку з втратою житла або необхідністю поліпшення житлових умов унаслідок збройної агресії. Зміст і мета постанови Кабінету Міністрів України №280 пов`язані насамперед із правовим статусом осіб, які виконували конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, а не із формальними адміністративними ознаками (дата взяття на облік, строк звернення тощо), які не характеризують ані обсяг потреби в житлі, ані об`єктивну неможливість проживання за попереднім місцем проживання. Водночас постановою Кабінету Міністрів України № 614 від 30.05.2024 та постановою Кабінету Міністрів України № 1416 від 13.12.2024 до Постанови КМУ №280 внесено зміни, які встановили нові додаткові умови для реалізації права на грошову компенсацію, а саме: вимогу перебування на квартирному обліку станом на 1 червня 2024 року (та фактичне виключення осіб, поставлених на облік після цієї дати); вимогу, щоб особа була вперше облікована як внутрішньо переміщена особа до 24 лютого 2022 року; обов`язок звернутися за призначенням грошової компенсації не пізніше ніж у місячний строк після взяття на квартирний облік, а також запровадження відмовних підстав у разі пропуску цього строку (зокрема підпункт 7-1 пункту 13 Порядку виплати грошової компенсації) і у разі первинного обліку як внутрішньо переміщена особа після 24.02.2022 (зокрема підпункт 9-1 пункту 13). Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що запровадження зазначених умов не узгоджується з метою та призначенням механізму грошової компенсації за Постановою Кабінету Міністрів України №280. Так, критерій «вперше облікована як внутрішньо переміщена особа до 24 лютого 2022 року» не має належного причинно-наслідкового зв`язку з об`єктивною потребою особи у житлі та не відображає ані факту участі в бойових діях/АТО/ООС, ані факту втрати житла, ані належності до кола осіб, для яких законодавець передбачив посилені соціальні гарантії. Аналогічно, встановлення граничної дати квартирного обліку (1 червня 2024 року) та одномісячного строку звернення за компенсацією фактично перетворює соціальну гарантію на таку, що залежить від суто процедурних умов та адміністративної швидкості доступу до послуги, що у контексті воєнного стану, переміщення, обмеженої логістики та доступу до органів влади є очевидно надмірним. Як наслідок, прийняття оскаржуваних змін стало розділення однієї і тієї самої категорії осіб - внутрішньо переміщених осіб з числа учасників бойових дій (або осіб з інвалідністю внаслідок війни), які потребують поліпшення житлових умов, - на декілька груп, залежно від: дати первинного обліку в Єдиній інформаційній базі даних ВПО (до/після 24.02.2022); дати взяття на квартирний облік (до/після 01.06.2024); дотримання одномісячного строку звернення за компенсацією. За таких умов частина осіб з однаковим правовим статусом та співставними життєвими обставинами фактично втрачає право на реалізацію грошової компенсації не через відсутність матеріально-правових підстав (статус, участь у бойових діях, потреба в житлі), а через формальні критерії часу, що суперечить самій ідеї додаткового соціального захисту та підриває справедливий баланс між метою державної політики та втручанням у права конкретної особи. Таким чином, оскаржувані зміни створюють ситуацію, за якої особи, обліковані як внутрішньо переміщені особи після 24 лютого 2022 року, або поставлені на квартирний облік після 1 червня 2024 року, або такі, що звернулися за компенсацією поза межами одномісячного строку, позбавляються можливості реалізувати право на соціальну гарантію, попри наявність усіх базових, матеріально значущих умов (статус учасника бойових дій/особи з інвалідністю внаслідок війни, потреба у житлі, перебування на обліку внутрішньо переміщених осіб тощо). Такий підхід не узгоджується з легітимною метою існування самого порядку, адже категорія осіб однакова, статус - однаковий, проте вводяться додаткові часові умови, які фактично мають наслідком зменшення кола осіб, що можуть отримати компенсацію. У контексті зазначеного, цілком необґрунтованими є посилання Кабінету Міністрів України на відсутність дискримінації у зв`язку з виокремленням категорії внутрішньо переміщених осіб, облікованих до 24 лютого 2022 року. Запроваджене оскаржуваними постановами розмежування осіб однієї правової категорії - внутрішньо переміщених осіб з числа учасників бойових дій за ознакою дати взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи не має об`єктивного та розумного зв`язку з метою соціального захисту, не ґрунтується на відмінностях у правовому статусі чи потребах таких осіб та призводить до різного ставлення до осіб, які перебувають у подібній правовій ситуації. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що посилання Кабінету Міністрів України на воєнний стан, бюджетні обмеження та забезпечення обороноздатності держави не спростовують факту того, що оскаржувані положення постанов Кабінету Міністрів України прийняті з без належного конституційного обґрунтування та з порушенням принципу верховенства права, що є самостійною підставою для визнання їх протиправними. Аргументи щодо легітимної мети прийняття постанов Кабінету Міністрів України № 1416 та № 614, зокрема завершення компенсаційних програм для вже сформованого контингенту одержувачів, оптимізації використання бюджетних коштів та переходу до інших механізмів житлової політики, не спростовують висновку суду про звуження змісту та обсягу прав позивача. Наявність задекларованої легітимної мети сама по собі не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку дотримання принципу пропорційності та не виправдовує втручання у сферу прав, які відповідно до Конституції України не підлягають обмеженню. Також, необґрунтованими є посилання на статтю 64 Конституції України та абзац третій підпункту 2 пункту 22 розділу VI Бюджетного кодексу України як на правову підставу для коригування порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів і гарантій в умовах воєнного стану. Зазначені норми не можуть тлумачитися як такі, що надають Уряду право звужувати коло осіб, які мають право на відповідну соціальну виплату, або встановлювати додаткові обмежувальні умови доступу до неї, що фактично унеможливлюють реалізацію гарантованого законом права. Оскаржувані зміни порушують принцип пропорційності, оскільки несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів осіб, які мають право на грошову компенсацію, є надмірними у порівнянні з цілями, на які посилається відповідач. Крім того, вони звужують зміст та обсяг існуючих прав і свобод у розумінні статті 22 Конституції України, оскільки встановлюють нові бар`єри доступу до соціальної гарантії для осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України. Отже, з урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України № 614 від 30.05.2024 та № 1416 від 13.12.2024 до Постанови №280 (зокрема в частині вимог про первинний облік як внутрішньо переміщених осіб до 24.02.2022, обмеження кола осіб за датою квартирного обліку станом на 01.06.2024, а також встановлення одномісячного строку звернення та відповідних відмовних підстав), призводять до необґрунтованого звуження конституційно гарантованого права на соціальний захист, не відповідають меті запровадження компенсаційного механізму, у зв`язку з чим є протиправними та підлягають визнанню нечинними у відповідній частині. При цьому, колегія суддів критично оцінює доводи як відповідача так і третьої особи, що позивач може скористатись іншими цільовими програмами, доступними в Україні задля отримання житла, оскільки існування таких не може свідчити про законність та обґрунтованість оскаржуваних змін, а також вказувати позивачу на варіант поведінки, позаяк, останній стверджує, що має право на отримання компенсації за постановою Кабінету Міністрів України № 280 від 18.04.2018 року "Питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України", проте до прийняття оскаржуваних змін, за умови, що таку цільову програму не скасовано, а лише необґрунтовано обмежено коло осіб які можуть нею скористуватись. Відтак, доводи апеляційних скарг жодним чином не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Міністерства у справах ветеранів України та Кабінету Міністрів України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа: Міністерство у справах ветеранів України про визнання протиправними та скасування змін до постанови залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан СуддяО. В. Епель (Повний текст постанови складено 22.05.2026)

релевантний фрагмент

Посилання у тексті:

· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»

Постанова 4855 № 320/10394/25

Дізнатися більше

Дізнатися більше

Дізнатися більше