Постанова 4817 № 607/25494/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/25494/25Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М. Провадження № 22-ц/817/490/26 Доповідач - Костів О.З. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 травня 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Костів О.З. суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М., розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу №607/25494/25 за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 лютого 2026 року (постановлене суддею Позняком В.М., повний текст складено 09 лютого 2026 року) в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, про стягнення недоотриманої за життя спадкодавця пенсії, В С Т А Н О В И В: У грудні 2025 року ОСОБА_2 (далі позивач), в інтересах якого діє адвокат Забродній Є.О., звернувся в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі ГУ ПФУ в Тернопільській області, відповідач, апелянт), про стягнення недоотриманої за життя спадкодавця пенсії. Позов обґрунтовано тим, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 лютого 2025 року в справі № 607/18457/24 визнано за ОСОБА_2 право власності (в порядку спадкування за законом) на недоотриману пенсію, яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 його батькові ОСОБА_3 за період із серпня 2014 року по грудень 2021 року у розмірі 317 529.74 грн. 03 жовтня 2025 року ОСОБА_2 подав заяву про виплату недоотриманої пенсії за життя батька ОСОБА_3 . Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 10 жовтня 2025 року № 3911/04-16 позивачу відмовлено у виплаті недоотриманої пенсії померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , у зв`язку з відсутністю свідоцтва про право на спадщину. Разом з тим, спадкоємцем не може бути надане органу Пенсійного фонду України свідоцтво про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію, яка належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі зазначеного свідоцтва. У зв`язку з наведеним позивач просила суд стягнути суму грошових коштів у вигляді недоотриманої за життя ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , суми пенсії. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 лютого 2026 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_2 належні йому на праві власності грошові кошти у вигляді недоотриманої за життя спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії у розмірі 317529.74 грн. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2540.24 грн. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ГУ ПФУ в Тернопільській області, в інтересах якого діє начальник Москалик І.І., подадо на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Апеляційна скарга мотивована тим, що документом, який підтверджує статус спадкоємця, є свідоцтво про право на спадщину. Оскільки згідно представлених документів відсутнє свідоцтво про право на спадщину, підстав для проведення виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_2 у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_3 , немає. У зв`язку з викладеним просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. 06 травня 2026 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від представника позивача адвоката Забродного Є.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу. Відзив мотивований тим, що ГУ ПФУ в Тернопільській області всупереч рішення суду, як правовстановлюючого документа, відмовлено позивачу у реалізації його права на отримання належних йому грошових коштів недоотриманої за життя спадкодавця пенсії за період з серпня 2014 року по грудень 2021 року на загальну суму 317529.47 грн у порядку спадкування за законом. Вважає, що вказана позиція відповідача є незаконною, оскільки рішення суду про визнання права власності на недоотриману пенсію, в даному випадку, замінює свідоцтво про право на спадщину та є самостійною правовою підставою для отримання спадкоємцем належних сум. У зв`язку з викладеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Учасники в судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про день і час слухання справи. Враховуючи викладене та з метою недопущення порушень процесуальних строків, відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Судом встановлено наступні обставини. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим повторно 23 травня 2023 року Кременецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Постановою державного нотаріуса Кременецької державної нотаріальної контори Остапчук В.П. від 17 квітня 2024 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію, яка належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з неможливістю встановити коло спадкоємців ОСОБА_3 на частку у майні спадкодавця. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 лютого 2025 року в справі № 607/18457/24 визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на недоотриману пенсію, яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 його батькові ОСОБА_3 за період із серпня 2014 року по грудень 2021 року у розмірі 317529.47 грн. Ухвалюючи рішення в справі № 607/18457/24, суд виходив з того, що позивач у спосіб, встановлений діючим законодавством, звернувся із заявою про прийняття спадщини, оскільки належить до спадкоємців першої черги за законом, проте з урахуванням поважної причини військової агресії російської федерації на території відкриття спадщини, звернення позивача в суд із заявою про встановлення факту смерті батька на тимчасово окупованій території, та звернення позивача в суд із заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, стали підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 28 травня 2025 року в справі №607/18457/24, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 лютого 2025 року залишено без змін. Отже, рішення суду від 18 лютого 2025 року в справі № 607/18457/24 набрало законної сили. 03 лютого 2025 року ОСОБА_2 звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою про здійснення виплати належної їй на праві власності недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 . Серед поданих ним документів було, в тому числі рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18 лютого 2025 року в справі № 607/18457/24. Рішенням заступника начальника управління начальника відділу опрацювання документації Сідляр Л., ГУ ПФУ в Тернопільській області від 18 жовтня 2025 року ОСОБА_2 відмовлено у виплаті недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_3 , оскільки згідно представлених документів відсутнє свідоцтво про право на спадщину. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного. Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу. За змістом частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Статтею 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину. Відповідно до статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України). Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_2 посилався на те, що до складу спадщини входять суми пенсії, які належали спадкодавцеві ОСОБА_3 , але не були ним одержані за життя. Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач є власником спадкового майна після смерті ОСОБА_3 , яке складається з недоотриманої пенсії в розмірі 317529.47 грн, що підтверджується рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 лютого 2025 року у справі № 607/18457/24. Отже, спадкоємець померлого ОСОБА_3 має право отримати пенсію, яка належала пенсіонерові й залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю. З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок місцевого суду, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої за життя ОСОБА_3 суми пенсії у розмірі 317529.47 грн підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги про те, що документом, що підтверджує статус спадкоємця, є лише свідоцтво про право на спадщину, колегія суддів відхиляє, оскільки вказана обставина передбачає врегулювання ситуації у безспірних випадках за наявності свідоцтва про право на спадщину. Натомість, відповідачем не враховано, що позивач, у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, захищав свої права шляхом звернення до суду з відповідним позовом про визнання права власності. Більше того, рішенням суду в справі №607/18457/24 визнано за позивачем право власності на недоотриману пенсію у сумі 317529.47 грн в порядку спадкування за законом. Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у відзиві на позов, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів. У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Задовольняючи позов, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно. Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Дата складення повного тексту постанови 25 травня 2026 року. Головуючий О.З. Костів Судді: Б.О. Гірський Н.М. Храпак