Постанова Дніпровський апеляційний суд № 243/5153/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3741/24 Справа № 243/5153/23 Суддя у 1-й інстанції - Воронков Д.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2024 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. секретар судового засідання - Гладиш К.І. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 січня 2024 року, яке ухвалено суддею Агєєвим О.В., поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі наказу № 29-к «Про впровадження дистанційної роботи Слов`янського міськрайонного суду Донецької області» від 10 травня 2022 року, та повне судове рішення складено 23 січня 2024 року, - УСТАНОВИВ: У вересні 2023 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Шулік О.Й., звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії. В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 . Спадкоємцями після її смерті були позивач ОСОБА_1 та його батько (чоловік померлої) ОСОБА_3 24 березня 2018 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Спірідовичем В.М. було заведено спадкову справу № 09/2018 після померлої ОСОБА_2 . Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління ПФУ України в Донецькій області надало довідку № 11488/05 від 20 вересня 2018 року про розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2017 року, в загальній сумі 32 429,43 грн, тобто позивач та його батько успадкували по частині недоотриманої пенсії у розмірі по 16 214,71 грн кожний. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_3 03 червня 2019 року позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частку недоотриманої пенсії за життя ОСОБА_2 на 16 214,71 грн. Також, йому було видано свідоцтво про право на спадщину на іншу частину недоотриманої пенсії матері, яка належала ОСОБА_3 у розмірі 16 214,71 грн. Таким чином, позивач успадкував недоотриману за життя пенсію ОСОБА_2 у розмірі 32 429,43 грн. Позивач ОСОБА_3 звернувся до відповідача з питання виплати пенсії, але отримав відмову, яка обґрунтована тим, що відповідно до вимог ст. 46 Закону № 1058 заява про виплату пенсії надійшла 01 червня 2023 року, більше ніж через три роки з дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня звернення за отриманням пенсії, тому недоотримана пенсія відсутня. Позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача на свою користь недоотриману пенсію ОСОБА_2 в розмірі 32 429,43 грн та стягнути судові витрати по справі. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 січня 2024 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, на користь ОСОБА_1 , набуту в порядку спадкування за законом недоотриману пенсію матері позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2017 року, в розмірі 32 429 грн 43 коп. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, на користь ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 1073 грн 60 коп. В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні заявлених позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що, ОСОБА_2 перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області та отримувала пенсію за віком. З 01 січня 2016 року виплата пенсії ОСОБА_2 припинена на підставі обміну інформацією з органами соціального захисту населення. ОСОБА_2 особисто до органів Пенсійного фонду України за поновленням виплати пенсії не зверталась. Пенсійна справа знята з обліку з 01 грудня 2017 року у зв`язку зі смертю пенсіонера ІНФОРМАЦІЯ_1 . Управлінням у вересні 2018 року було надано відповідь на запит нотаріуса щодо розміру недоотриманої пенсії ОСОБА_2 у розмірі 32 429,43 грн, за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2017 року. ОСОБА_1 звернувся з заявою про виплату спірних сум, 01 червня 2023 року за результатом розгляду наданих документів було винесено рішення про відмову у виплаті недоотриманої пенсії відповідно до вимог статті 46 Закону №1058, у зв`язку зі закінченням трирічного строку з дня смерті ОСОБА_2 до дня звернення спадкоємця ОСОБА_1 з заявою про виплату недоотриманої пенсії. ГУ ПФУ в Донецькій області вважає, що ними не було допущено порушень при здійсненні владних повноважень щодо прав позивача, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Головним управлінням, в силу положень ст. 81 ЦПК України, доведено правомірність своїх дій щодо застосування до спірних правовідносин ст. 46 Закону № 1058, оскільки за життя ОСОБА_2 не вживала заходів спрямованих на своєчасне отримання призначеної пенсії. У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Шулік О.Й., зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Позивач зазначає, що відповідно до положень чинного законодавства та позицій Верховного Суду, недоотримана спадкодавцем ОСОБА_2 за життя пенсія у сумі 32 429,43 грн. увійшла до складу спадщини і право позивача ОСОБА_1 на її отримання підтверджується виданим Свідоцтвом про право на спадщину. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шулік О.Й., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, з наступних підстав. Як установлено судом і підтверджено матеріалами справи, батьками ОСОБА_1 у свідоцтві про народження записані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 08 серпня 1960 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , про що 12 січня 2018 року Кременчуцьким міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Полтавській області складено відповідний актовий запис № 118 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 . Батько позивача ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті своєї дружини у встановленому законом порядку, але своїх спадкових справ не оформив, Свідоцтво про право на спадщину після смерті дружини не отримав. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , про що 21 вересня 2018 року Кременчуцьким міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Полтавській області складено відповідний актовий запис № 2268 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 . ОСОБА_1 отримав в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 спадщину, яка складається з: частини недоотриманої пенсії за життя ОСОБА_2 , за період з 01 січня 2016 по 30 листопада 2017 року у розмірі 16 214,71 грн. Іншу частину отримав чоловік ОСОБА_3 у розмірі 16 214,71 грн., що вбачається з копії Свідоцтва про право на спадщину від 03 червня 2019 року, виданим приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Спірідовичем В.М. Позивач ОСОБА_1 успадкував після смерті батька ОСОБА_3 20 вересня 2018 року частку недоотриманої пенсії за життя ОСОБА_2 у розмірі 16 214,71 грн., що підтверджуються Свідоцтвом про право на спадщину від 03 червня 2019 року, виданого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Спірідовичем В.М. ГУ ПФУ в Донецькій області своїм рішенням № 6866/05-15 від 05 червня 2023 року відмовив в оформленні та виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що відповідно до вимог ст. 46 Закону № 1058 заява про виплату пенсії надійшла більше ніж через три роки з дня смерті спадкодавця до дня звернення за отриманням пенсії, тому недоотримана пенсія відсутня. Аналогічні підстави для відмови у виплаті пенсії наведені в листах ГУ ПФУ в Донецькій області від 02 серпня 2023 року та 20 серпня 2021 року. Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що оскільки позивач ОСОБА_1 набув право власності на недоотриману пенсію померлої ОСОБА_2 , то відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повинно виплатити усю суму грошових коштів, а відмова у виплаті цих коштів є незаконною. Отже, у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача, як спадкоємця, на отримання всього належного йому спадкового майна, яке визначено в свідоцтвах про право на спадщину за законом від 03 червня 2019 року, зареєстрованих в реєстрі за № 995,

997. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно за ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Відповідно до частин 3,4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України). Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 03 червня 2019 року, приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області, ОСОБА_4 , спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є її син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , частки у спадщині, та чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , частки у спадщині. Спадкове майно, на яке у вказаних частках видано Свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії, за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2017 року, в загальній сумі 32 429,43 грн., що підтверджується листом Бахмутсько Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 20 вересня 2016 року за №11488/05 Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області від 03 червня 2019 року, спадкоємцем майна ОСОБА_3 , 1934 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його син, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з права власності на частку недоодержаної пенсії, за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2017 року в загальній сумі 32 429, 43 грн., згідно довідки, виданої Бахмутсько Лиманським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20 вересня 2018 року за № 11488/05, що належали ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем в частці якої був її чоловік ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав. Вартість спадкового майна складає 16214,71 грн. Отже, позивач ОСОБА_1 успадкував після смерті матері ОСОБА_2 .. частку недоотриманої пенсії, у сумі 16 214,71 грн., та після смерті батька ОСОБА_3 , частку недоотриманої пенсії, у сумі 16 214,71 грн., яка за життя, належала ОСОБА_2 та була успадкована батьком позивача після смерті його дружини. Загальна сума спадкового майна складає 32 429, 43 грн. Між тим, на звернення позивача ОСОБА_1 про виплату недоотриманої пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не провело виплату зазначених коштів. Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенцію ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Прийнявши спадщину в установленому законом порядку, спадкоємець набув право на все майно, яке належало спадкодавцеві на час смерті, а тому відповідно до статті 1227 ЦК України він має право на її отримання. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі № 220/30/21, від 23 лютого 2022 року у справі №428/10113/20. Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідач перешкоджає реалізації права позивача ОСОБА_1 , як власника майна в порядку спадкування після смерті батьків ( мати ОСОБА_5 , батько ОСОБА_3 ), на отримання недоотриманої пенсії після померлої ОСОБА_2 , а тому позовні вимоги щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 недоотриманої пенсії в розмірі 32 429,43 грн., яка увійшла до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є законними та підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги про правомірність своїх дій щодо відмови позивачу ОСОБА_1 у оформленні та виплаті недоотриманої суми пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , із підстав спливу трирічного строку з дня смерті спадкодавці до дня звернення за отриманням пенсії,колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне. ЦК України не визначає строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується, як пенсія, членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину. Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину. Отже, у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача, як спадкоємця, на отримання всього належного йому спадкового майна. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі № 220/30/21, від 23 лютого 2022 року у справі № 428/10113/20. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що померла ОСОБА_2 за життя не виявила бажання поновити їй пенсію та не зверталася з відповідною заявою до відповідача і пенсія не отримана з вини пенсіонера, не заслуговують на увагу з огляду на наступне. Тлумачення ст. 1218, 1227 ЦК України свідчить про те, що законодавство допускає спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної пенсії. Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. На час виникнення спірних правовідносин ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, запроваджено не було. Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункти 1, 6). Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи наведено у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Як зазначено в статті 2 цього Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції. Жодним законом України не визначено такої підстави для припинення пенсії, як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18), постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц (провадження № 61-34175св18) та у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц (провадження № 61-6270св18) зазначено про те, що, підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України. Припинення виплати пенсії за життя спадкодавця з підстав, пов`язаних з не підтвердженням перебування на обліку, як внутрішньо переміщеної особи, не передбачено жодним Законом, отже спадкодавець ОСОБА_2 мала право на нарахування та виплату пенсії за період з 01 січня 2016 року по момент своєї смерті, незалежно від звернення до відповідача та надання чи не надання нової довідки внутрішньо переміщеної особи. Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідач перешкоджає реалізації права позивача ОСОБА_1 , як власника майна в порядку спадкування, на отримання недоотриманої пенсії після померлої ОСОБА_2 . Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції. Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 січня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повне судове рішення складено 11 червня 2024 року. Головуючий: Судді: