Постанова Дніпровський апеляційний суд № 243/5402/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3465/24 Справа № 243/5402/23 Суддя у 1-й інстанції - Воронков Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2024 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Тимченко О.О. секретар судового засідання - Гладиш К.І. сторони: позивачка - ОСОБА_1 , відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 08 січня 2024 року, яке ухвалено суддею Воронковим Д.В. за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує функціонування електронного судочинства в Україні, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі наказу № 29 «Про впровадження дистанційної роботи Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2022 року», та повне судове рішення складено 17 січня 2024 року, - УСТАНОВИВ: У жовтні 2023 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Раков А.В., звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії. В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивачка ОСОБА_2 15.03.2021 року приватним нотаріусом Бахмутського міського нотаріального округу Донецької області позивачці було видане Свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно у вигляді, зокрема, недоотриманої пенсії у розмірі 84 845,99 грн. Позивачка звернулася до відповідача з питання виплати недоотриманої пенсії, але рішенням від 10.12.2021 ОСОБА_1 відмовлено, оскільки дію довідки ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщеної особи, було скасовано 03.12.2021 року. Також, будо повідомлено, що оформити недоотриману пенсію спадкоємець ОСОБА_1 має право відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону № 1058, після звернення та надання усіх необхідних документів, в тому числі власної довідки про взяття на облік. Позивач зазначає, що дана відповідь відповідача не відповідає чинному законодавству України, є такою, що перешкоджає реалізації її прав, як спадкоємиці на отримання всього належного їй спадкового майна. Просить суд стягнути з відповідача грошові кошти, набуті нею в порядку спадкування за законом у вигляді недоотриманої пенсії матері у розмірі 84 845,99 грн. та судові витрати на сплату судового збору. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 08 січня 2024 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , набуту в порядку спадкування за законом згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.03.2021 р. недоотриману пенсію матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 84 845 грн 99 коп. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 858 (вісімсот пятдесят вісім) грн. 88 коп. В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні заявлених позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що з 01.03.2016 виплата пенсії ОСОБА_2 припинена на підставі обміну інформацією з органами соціального захисту населення. ОСОБА_2 особисто до органів Пенсійного фонду України за поновленням виплати пенсії не зверталася. Пенсійна справа знята з обліку з 01.07.2020 року у зв`язку зі смертю пенсіонера. У лютому 2021 року була надіслана довідка нотаріусу про суму недоотриманої пенсії в розмірі 84 845,99 грн з урахуванням вимог статті 46 Закону № 1058. 22.10.2021 року із заявою щодо виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 звернулася ОСОБА_1 . За інформацією від Управління соціального захисту населення дію довідки внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 03.12.2021 скасовано. Враховуючи викладене, за результатом розгляду наданих документів, у виплаті ОСОБА_1 було відмовлено. Оскільки, Головним управлінням не допущені порушення при здійсненні владних повноважень відносно позивачки, то підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися, до початку судового засідання про причини неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16. У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи. Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, з наступних підстав. Як установлено судом і підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 доводилася донькою ОСОБА_2 та спадкоємцем майна останньої у вигляді недоотриманої пенсії в розмірі 84 845,99 грн, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 15.03.2021 року, виданого приватним нотаріусом Бахмутського районного нотаріального округу Донецької області Бєлявцевої А. В. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, про що 03.08.2020 року складено відповідний актовий запис № 1967 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 . Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 10.12.2021 року ОСОБА_1 було відмовлено у оформленні та виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , яке обґрунтовано тим, що за інформацією Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, відповідно до Єдиної інформаційної бази даних про взятих на облік внутрішньо переміщених осіб згідно з п. 5 ст. 12 Закону № 1706 дію довідки ОСОБА_1 03.12.2021 року скасовано, підставою для скасування є подання завідомо недостовірних даних. Також, було повідомлено, що оформити недоотриману пенсію спадкоємиця ОСОБА_1 має право відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону № 1058, після звернення та надання усіх необхідних документів, в тому числі власної довідки про взяття на облік. Позивачкою отримано Свідоцтво про право на спадщину на суму 84 845,99 грн. Відповідач відмовляється виплатити пенсію, посилаючись на норми ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та у своїх роз`ясненнях фактично ставить умовою отримання цих виплат надання позивачем власної дійсної довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Посилання представника відповідача на те, що оформлення недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 можливо після надання заявницею власної актуальної довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, не приймаються судом до уваги, оскільки право позивачки на вищевказану суму недоотриманої пенсії посвідчене Свідоцтвом про право на спадщину, яке в контексті положень ст.66 Закону України «Про нотаріат» є процесуальним нотаріальним актом, що засвідчує перехід права власності на майно спадкодавця до спадкоємця та є для спадкоємця основним правовстановлюючим документом. На час розгляду справи свідоцтво про право на спадщину за законом недійсним не визнано, неоспорене та є чинним, доказів визнання його недійсним чи внесення до нього змін відповідачем не надано. Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що оскільки позивачка набула право власності на недоотриману пенсію померлої ОСОБА_2 , то відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повинно виплатити усю суму грошових коштів, а відмова у виплаті цих коштів, є незаконною. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно за ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Відповідно до частин 3,4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України). Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 15 березня 2021 року приватним нотаріусом Бахмутского міського нотаріального округу Донецької області Бєлявцевою А.В. спадкоємицею після смерті ОСОБА_2 є її дочка - ОСОБА_1 . Спадщина складається з недоотриманої пенсії ОСОБА_2 у сумі 84 845,99 грн., що підтверджується довідкою Костянтинівсько - Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05 лютого 2021 року за №0577 - 05 - 8/2835 (а.с.32). Між тим, на звернення позивачки про виплату недоотриманої пенсії, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовлено у виплаті зазначених коштів. Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (Конвенцію ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Прийнявши спадщину в установленому законом порядку, спадкоємець набув право на все майно, яке належало спадкодавцеві на час смерті, а тому відповідно до статті 1227 ЦК України він має право на її отримання. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі № 220/30/21, від 23 лютого 2022 року у справі №428/10113/20. Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідач перешкоджає реалізації права позивачки, як власниці майна в порядку спадкування, на отримання недоотриманої пенсії після померлої матері, а тому позовні вимоги щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 84 845,99 грн. з урахуванням вимог ч. 1 ст. 46 Закону№ 1058, є законними та підлягають задоволенню. Доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про те, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до звернення за отриманням пенсії, в тому числі і спадкоємцями, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне. ЦК України не визначає строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується, як пенсія, членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину. Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину. Отже, у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивачки, як спадкоємиці, на отримання всього належного їй спадкового майна. Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про те, що для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі не звернення ними за виплатою протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину. Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону № 1706. За результатами розгляду наданих ОСОБА_1 документів, у виплаті недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 відмовлено на підставі інформації соціального захисту населення Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, відповідно до Єдиної інформаційної бази даних про взяття на облік внутрішньопереміщених осіб, щодо скасування 03 грудня 2021 року Закону № 1706 (надання завідомо недостовірних відомостей). Колегія суддів зазначає, що відсутність довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не знімає з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області обов`язку виплатити позивачці ОСОБА_1 недоотриману пенсію, яка ввійшла до складу спадщини у зв`язку з відсутністю членів сім`ї, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.03.2021 року, виданого приватним нотаріусом Бахмутського районного нотаріального округу Донецької області Бєлявцевою А. В. Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідач перешкоджає реалізації права позивачки, як власниці майна в порядку спадкування, на отримання недоотриманої пенсії після померлої ОСОБА_2 . Доводи апеляційної скарги про те, що до складу спадкового майна входить лише нарахована сума пенсійних виплат, яка не була одержана спадкодавцем, а право на її отримання та виплату, згідно зі статтею 1219 ЦК України, до складу спадщини не входить, колегією суддів до уваги не приймаються, з огляду на наступне. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження №61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що: - цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; - право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати. Відповідно до ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється у разі смерті пенсіонера. Рішення щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2 на інших підставах відповідачем суду не надано. Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Крім того, відповідно до статті 9 2Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункти 1, 6). Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. На час виникнення спірних правовідносин ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, запроваджено не було. Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи наведено у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20жовтня 2014року №1706-VII «Про забезпечення праві свобод внутрішньо переміщених осіб» (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Як зазначено в статті 2 цього Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції. Відповідно до ст. 2 Закону України від 18.01.2018№ 2268-VІІІ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України. Жодним законом України не визначено такої підстави для припинення пенсії, як відсутність у особи її реєстрації, як внутрішньо переміщеної особи, не підтвердження місця фактичного проживання. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18), постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц (провадження № 61-34175св18) та у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц (провадження № 61-6270св18) зазначено про те, що, підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України. Таким чином, припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на таку пенсію у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці пенсійні виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом. Отже, доводи апеляційної скарги про те, що що у період з 01 серпня 2014 року по 01 лютого 2018 року пенсія померлій ОСОБА_2 не нараховувалася, оскільки була призупинена на підставі ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», не заслуговують на увагу з огляду на вищенаведене. За таких обставин, спадкоємиця померлої ОСОБА_2 - позивачка ОСОБА_1 , відповідно до положень статті 1227 ЦК України, має право на отримання недоотриманої пенсії ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 243/13575/19. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції. Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 08 січня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повне судове рішення складено 18 червня 2024 року. Головуючий: Судді: