Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/10254/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/10254/24 пров. № А/857/33331/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Обрізка І.М., суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року (ухвалене головуючим суддею Дмитруком В.В. у м. Луцьку) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Камінь-Каширської міської ради Волинської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі також позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Камінь-Каширської міської ради Волинської області (надалі також відповідач) про визнання протиправною відмову у призначенні компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі; зобов`язання призначити з 06.08.2024 компенсацію позивачу як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_2 . Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 відмовлено в позові. Суд виходив з того, що позивач не надав суду за встановленою формою Акт проведення обстеження сім`ї, який відповідно до пункту 14 Порядку №859 підтверджує факт спільного проживання з особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Суд звернув увагу, що компенсація фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі призначається у разі подання всіх необхідних документів, серед яких обов`язковим є акт встановленої форми про проведення обстеження сім`ї, який відповідно до пункту 14 Порядку №859 підтверджує факт спільного проживання з особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та відповідно підтверджує ведення спільного побуту. Зважаючи на відсутність у позивача зазначеного Акта суд дійшов висновку про правомірність відмови відповідача у призначенні ОСОБА_1 компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що вказане судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі зазначає, що суд невірно трактував норми чинного законодавства, оскільки особа, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі не зобов`язана подавати Акт про проведення обстеження сім`ї, оскільки обов`язок щодо складання такого покладається на уповноважений орган, яким в даному випадку є Камінь-Каширська міська рада. Звертає увагу на те, що п.7 Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №859 (далі як і раніше Порядок №859) визначено перелік документів, які подаються фізичною особою, яка надає соціальні послуги. Разом з тим, у згаданому пункті відсутній Акт про проведення обстеження сім`ї. Покликається на те, що такий Акт потрібен лише у випадку, якщо зареєстроване місце проживання особи, яка надає соціальні послуги різниться від місця проживання особи, якій надаються соціальні послуги. Покликається на п.2 Порядку №859, яким передбачено випадки, коли компенсація не призначається. Оскільки підстава для відмови ОСОБА_1 у призначенні компенсації не передбачена п.2 Порядку №859, то така є незаконною Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Камінь-Каширська міська рада Волинської області у відзиві звертає увагу, що позивачем не надано жодного доказу про те, що він є членом сім`ї ОСОБА_2 . Позивач також не підтвердив свої родинні зв`язки із ОСОБА_3 , оскільки матір`ю ОСОБА_4 зазначено - ОСОБА_5 . Окрім того, не підтверджено також, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживають однією сім`єю як чоловік та жінка без шлюбу. Оскільки ОСОБА_1 не надав жодних доказів про те, що він є внуком ОСОБА_2 або членом його сім`ї, а тому позивачу на законних підставах було відмовлено у призначені компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Крім того, просить звернути увагу, що Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» не надав міській раді повноважень щодо вирішення питань зазначених у позовній заяві, тобто Камінь- Каширська міська рада не є належним відповідачем у цій справі. Лише виконавчий орган міської ради має повноваження призначати і виплачувати компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, а не міська рада, відтак, така є неналежним відповідачем у даній справі. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 звернувся до Камінь-Каширської міської ради Волинської області із заявою про призначення соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Однак, листом за №446/01-38/2-24 від 16.08.2024 Камінь-Каширська міська рада йому відмовила у призначенні компенсації за надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, у зв`язку з відсутністю родинних зав`язків з отримувачем соціальних послуг. Судом також встановлено, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І «Б» групи (довічно). Згідно Довідки до акта МСЕК серії 12ААГ №197913, потребує постійного стороннього догляду. Також згідно з витягом з рішення Камінь-Каширської міської ради від 08.09.2023 №9/29 ОСОБА_1 призначено помічником фізичної дієздатної особи - ОСОБА_2 , жителя міста Каменя-Каширського, який за станом здоров`я не може самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки та видано позивачу посвідчення №46 помічника дієздатної фізичної особи. Як вбачається з висновку Акту №108 від 02.07.2024 про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду): факт здійснення постійного догляду ОСОБА_1 підтверджено. Крім того, в матеріалах справи міститься витяг №4402 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах визначає Закон України «Про соціальні послуги» від 17 січня 2019 №2671-VIII (надалі також - Закон №2671-VIII). Згідно із пунктом 17 статті 1 Закон №2671-VIII соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 2671-VIII до надавачів соціальних послуг недержавного сектору належать підприємства, установи, організації, крім визначених частиною другою цієї статті, громадські об`єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності. Згідно із пунктами 1, 4 частини шостої статті 13 Закону № 2671-VIII фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є: особами з інвалідністю I групи; невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися. За приписами абзаців першого, четвертого, п`ятого, восьмого частини сьомої статті 13 Закону №2671-VIII фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд. Компенсація за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, виплачується фізичним особам - надавачам соціальних послуг, які не перебувають у трудових відносинах, не є фізичними особами - підприємцями, не провадять незалежної професійної діяльності (наукової, літературної, артистичної, художньої, освітньої або викладацької, а також медичної, юридичної практики, у тому числі адвокатської, нотаріальної діяльності тощо), не перебувають на обліку як безробітні. Компенсація за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, виплачується відповідно до тристороннього договору про надання соціальних послуг з догляду, що укладається у письмовій формі між фізичною особою - надавачем соціальних послуг з догляду, отримувачем соціальних послуг з догляду або його законним представником та структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міської ради міст обласного значення, рад об`єднаних територіальних громад. Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації за догляд затверджує Кабінет Міністрів України. Пунктом 1 Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №859 «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі» (далі як і раніше - Порядок №859) передбачено, що цей Порядок встановлює механізм призначення і виплати компенсації за догляд (далі - компенсація), що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг (далі - фізична особа, яка надає соціальні послуги) особам із числа членів своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (далі - соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі) та є, зокрема, особами з інвалідністю I групи; невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися. Таким чином, враховуючи наведену вище норму законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що така компенсація призначається, зокрема, особам із числа членів своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Згідно з п. 6 Порядку № 859 для отримання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги, подаються до уповноваженого органу заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та документи/відомості у паперовій або електронній формі, зазначені в пункті 7 цього Порядку. Пунктом 7 Порядку № 859 передбачено, що призначення і виплата компенсації здійснюються уповноваженим органом з місяця подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, таких документів: 1) у паперовій формі: - заяви про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі; заяви про згоду отримувати соціальні послуги; - копії свідоцтва про народження дитини (у разі надання дитині соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі); - декларації про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім`ї) за формою, затвердженою Мінсоцполітики. У декларації також зазначається інформація про склад сім`ї фізичної особи, яка надає соціальні послуги; - копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (для осіб з інвалідністю); - висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді громадян похилого віку внаслідок когнітивних порушень за формою, затвердженою МОЗ; - висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді невиліковно хворих осіб, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, за формою, затвердженою МОЗ; - копії медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ; - довідки про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу в порядку та за формою, встановленими МОЗ; - копії рішення суду про обмеження цивільної дієздатності або визнання недієздатною особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (для недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена); - копії рішення суду або органу опіки та піклування про призначення опікуна або піклувальника особі, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (для опікунів або піклувальників). Колегія суддів звертає увагу на те, що такий перелік є вичерпний, і в ньому не передбачено подання такого документа, як Акт про проведення обстеження сім`ї, як вірно звернув увагу ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі. Суд першої інстанції вийшов за мені предмету розгляду даної справи, зазначивши підставу для відмови у позові відсутність у позивача Акта про проведення обстеження сім`ї. Апеляційний суд зазначає, що Управління гуманітарної політики Камінь Каширської міської ради Волинської області, відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні компенсації покликалося на те, що заявник не перебуває у родинних стосунках з ОСОБА_2 , а не на відсутність Акта про проведення обстеження сім`ї Колегія суддів звертає увагу на те, що і Законом України «Про соціальні послуги», і Порядком №859 визначено коло осіб, які мають право на отримання компенсації - члени сім`ї отримувача соціальних послуг. Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. У постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 17.04.2019 по справі №456/1258/17 наведені висновки щодо ст. 3 Сімейного кодексу України та зазначено, що особа, яка вважає себе членом сім`ї, повинна довести: а) факт проживання; б) наявність у такої особи із іншою особою спільного побуту та взаємних прав і обов`язків. Відповідно висновків наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 по справі № 644/6274/16-ц, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки. Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Таким чином, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Повертаючись до матеріалів справи, колегія суддів зазначає, що позивачем надано свідоцтво про його народження де батьками зазначено: батько - ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_4 . Разом з тим, із свідоцтва про народження ОСОБА_4 вбачається, що батьками останньої є: батько - ОСОБА_7 , мати - ОСОБА_5 В той же час, згідно із Витягом № 4402 про зареєстрованих у житловому приміщенню/будинку осіб, виданого ОСОБА_3 , за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.11). Позивач також не підтвердив свої родинні зв`язки із ОСОБА_3 , оскільки матір`ю ОСОБА_4 зазначено - ОСОБА_5 . Окрім того, не підтверджено також, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживають однією сім`єю як чоловік та жінка без шлюбу. Відповідно до п. 1. п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Тобто лише суд у окремому провадженні на підставі належних та допустимих доказів може встанови факт родинних відносин або проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, проте позивачем не надано жодного рішення суду про встановлення зазначених фактів. Позивач у позовній заяві зазначає, що із дня свого народження, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_1 по даний час ОСОБА_1 постійно проживає однією сім`єю із своєю бабаю - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Разом з тим, як вбачається із витягу № 4402 ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 25.06.2024. Відтак, факт проживання з позивачем за однією адресою з 10.03.1999 спростовується матеріалами справи. Покликання апелянта на те, що у п.6 Порядку №859 передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у призначенні компенсації і такої підстави як відсутність родинних зв`язків немає, то колегія суддів зазначає, що лише особа, яка є членом сім`ї отримувача соціальних послуг має право на отримання такої компенсації. Крім того, колегія суддів звертає увагу на наступне. Як вбачається із п. 3 Порядку № 859, компенсація призначається і виплачується структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад (далі - уповноважені органи) за місцем проживання / перебування осіб, яким надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі Таким чином, саме виконавчий орган міської ради має повноваження призначати і виплачувати компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Зі змісту наведених положень процесуального законодавства випливає, що належним є відповідач, який є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом. Тобто у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні. Аналогічну правову позицію з питання неналежного відповідача у справі висловив Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2018 в справі № 803/1252/17. З наведеної норми слідує, що можливість заміни неналежного відповідача може здійснюватися виключно під час розгляду справи в суді першої інстанції. Апеляційний суд не наділений повноваженнями вчиняти процесуальні дії щодо залучення співвідповідача (заміни неналежно відповідача) або скасовувати рішення суду та направляти справу для продовження розгляду судом першої інстанції. Враховуючи ту обставину, що до розгляду справи судом першої інстанції не було залучено виконавчий комітет Камінь Каширської міської ради як співвідповідача, та з врахуванням відсутності у суду апеляційної інстанції можливості залучити його до справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову з наведених мотивів. Колегія суддів зауважує, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 листопада 2019 у справі № 826/12172/18. Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Відповідно до ч. 4. ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову однак, не в повній мірі правильно застосував норми матеріального права та неповно з`ясував обставини, що мають значення у справі, що відповідно до ч.4 ст.317 КАС України є підставою для зміни судового рішення. Апеляційний суд не здійснює розподілу судових витрат в силу вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 140/10254/24 змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар