Постанова Київський апеляційний суд № 759/22586/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи № 759/22586/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/9001/2026Головуючий у суді першої інстанції - Ул`яновська О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 травня 2026 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Оніщук М.І., судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 січня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини, в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просила суд: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разово додаткові витрати у розмірі 15609 грн 00 коп., аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 6000 грн 00 коп., щомісячно, починаючи з дня пред?явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, додаткові витрати щомісячно у розмірі 5000 грн 00 коп., разово додаткові витрати у розмірі 8630 грн 00 коп. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 15.08.2013 по 24.02.2020, у вказаному шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільний син проживає разом з матір?ю та перебуває на її утриманні. ОСОБА_3 є інвалідом з дитинства та має дитячий аутизм, а тому потребує постійної медичної, психолого-педагогічної, фізичної, професійної, фізкультурно-спортивної, трудової, соціальної та побутової реабілітації, що потребує окремих витрат. Крім того, дитина навчається робототехніки та програмування у закладі «Robocode», а також потребує періодичного лікування. У свою чергу, відповідач не надає матеріальної допомоги, не має постійної роботи та стабільного доходу, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03.03.2025 позовні вимоги задоволено частково. Ухвалою суду від 14.11.2025 заяву про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03.03.2025 задоволено, скасовано заочне рішення суду від 03.03.2025, призначено загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче засідання. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27.01.2026 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.10.2024 до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 8630 (вісім тисяч шістсот тридцять) грн 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 12122 (дванадцять тисяч сто двадцять дві) грн 60 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір по справі у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. В апеляційній скарзі, позивачка, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, а також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції змінити в частині незадоволених вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги про стягнення разово додаткових витрат на утримання неповнолітнього сина в розмірі 15609 грн., аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі щомісячно у розмірі 6000 грн., додаткові витрати щомісячно у розмірі 5000 грн. В обґрунтування апеляційної скарги позивачка зазначає, що скасовуючи заочне рішення, суд у своїй ухвалі, не навів вмотивовані обставини щодо підстав для скасування заочного рішення. Посилається на те, що в обґрунтування вимог про стягнення додаткових витрат щомісячно було надано достатньо доказів, які підтверджують, що дитина потребує постійного лікування й догляду, та, відповідно, значних матеріальних витрат. Вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано було зменшено заявлені до стягнення додаткові витрати у розмірі 15609 грн., не взявши до уваги той факт, що онлайн курс «Поведінкове керівництво для батьків» вартістю 4990 грн. було придбано не особисто для позивачки, а щоб мати необхідні навички для виховання та розвитку дитини-інваліда. При цьому вказала, що судом необґрунтовано відмовлено у стягненні суми у розмірі 1683 грн., оскільки у додатках до заяви про збільшення розміру позовних вимог міститься розрахунок цієї суми, а матеріали справи, натомість, не містять акту суду про відсутність відповідного додатку. Вказує про те, що оскаржуване рішення не містить доводів суду щодо зменшення розміру аліментів вдвічі. При цьому, надана відповідачем до суду медична документація, у якості доказів щодо неможливості сплачувати аліменти у заявленому розмірі, містить медичні терміни та діагнози, які не дають змогу суду встановити обставини, на які посилався відповідач, оскільки для цього необхідні спеціальні знання. Водночас, з наданої медичної документації не вбачається рекомендацій щодо обмеження працездатності, тим самим неможливості здійснювати трудову діяльність та сплачувати аліментні платежі. Ухвалами Київського апеляційного суду від 31.03.2026 відкрито апеляційне провадження у справі, надано учасникам справи строк для подання відзиву та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції було встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 (а.с. 13). 24.02.2020 рішенням Святошинського районного суду м. Києва шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 14). Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 після укладення шлюбу 04.09.2021 змінила прізвище на « ОСОБА_5 » (а.с. 20). Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є дитиною з інвалідністю (а.с. 15). Згідно медичного висновку № 5461 на дитину-інваліда віком до 18 років від 29.08.2018, ОСОБА_3 має захворювання (патологічний стан) - дитячий аутизм (а.с. 18). Згідно Індивідуальної програми реабілітації інваліда №54/671 від 24.09.2024 КЛ «Психіатрія» ППА №2, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 потребує постійної медичної, психолого-педагогічної, фізичної, професійної, фізкультурно-спортивної, трудової, соціальної та побутової реабілітації (а.с. 19). Відповідно до договору №192611 від 16.03.2024 ОСОБА_3 навчається робототехніки та програмування у закладі «Robocode», вартість абонементу за 4 заняття складає 2100 грн 00 коп. (а.с. 25-28). Відповідно до акту виконаних робіт від 10.09.2022 дитячої стоматології «ДарлінКа» ОСОБА_3 здійснено ряд стоматологічних процедур на загальну суму зі знижкою 16225 грн. 00 коп.. Відповідно до акту виконаних робіт від 19.08.2024 здійснено профілактичний огляд на суму зі знижкою 337 грн 50 коп. (а.с. 29-31). 13.08.2024 у Медичному центрі «Киймедікал» ОСОБА_3 проведено консультацію оториноларинголога вартістю 700 грн 00 коп. (а.с. 34). Відповідно до рахунку-фактури № 0001 від 01.05.2025 ОСОБА_1 здійснено перераховання ФОП ОСОБА_6 у розмірі 4990 грн 00 коп., предмет рахунку: надання інформаційних послуг у вигляді доступу до онлайн-курсу «Поведінкове керівництво для батьків», спрямованого на розвиток навичок самодопомоги, поведінкового самоаналізу та підтримки дитини у сімейному середовищі (а.с. 110). Згідно платіжних інструкцій ОСОБА_1 перераховано на ФОП ОСОБА_7 в якості оплати за консультаційні послуги ОСОБА_3 : 1600 грн. 00 коп. - 13.08.2025; 1600 грн. 00 коп. - 23.09.2025; 1600 грн. 00 коп. - 26.09.2025; 1600 грн 00 коп. - 30.09.2025; 1600 грн 00 коп. - 03.10.2025; 1600 грн 00 коп. - 05.10.2025; 1600 грн 00 коп. - 11.10.2025; 1600 грн 00 коп. - 22.10.2025; 1600 грн 00 коп. - 28.10.2025; 1600 грн 00 коп. - 12.11.2025; 1600 грн 00 коп. - 18.11.2025 (а.с. 111-121). Відповідно до платіжних інструкцій ОСОБА_1 перераховано на ФОП ОСОБА_8 400 грн 00 коп. 09.11.2025 та 400 грн 00 коп. 16.11.2025. в якості оплати за освітні послуги ОСОБА_3 (а.с. 122, 123). Згідно розрахунку вартості послуг від 15.10.2025, за повторну консультацію дитячого психіатра в Медичному центрі «Доказові» ОСОБА_1 було сплачено 833 грн 00 коп. (а.с. 125). Відповідно до консультативного висновку дитячого психіатра Медичного центру «Доказові» від 13.08.2025, ОСОБА_3 було поставлено діагноз та виписано рецепт, відповідно до якого придбані ліки на суму 2320 грн 20 коп., що підтверджується чеком №128065 від 13.08.2025 (а.с. 126-128). Згідно фіскального чеку ОСОБА_1 за проведення лабораторних досліджень ОСОБА_3 в лабораторії «Сінево» 28.08.2025 сплачено 1422 грн 00 коп. (а.с. 129, 130). ОСОБА_1 сплачено: 450 грн 00 коп. за перукарські послуги ОСОБА_3 ; 210 грн 00 коп. за оплату мобільного зв?язку ОСОБА_3 ; 210 грн 00 коп. за оплату мобільного зв?язку ОСОБА_3 ; 200 грн 00 коп. за надання освітніх послуг ОСОБА_3 ; 200 грн 00 коп. за надання освітніх послуг ОСОБА_3 , що підтверджується платіжними інструкціями від 08.11.2025, 08.08.2025, 23.10.2025, 12.11.2025, 19.11.2025 (а.с. 131-135). При цьому, судом було установлено, що відповідно до консультативного висновку лікаря ортопеда-травматолога від 25.09.2024, ОСОБА_2 встановлено основний діагноз: S62.0 - перелом човноподібної кістки кисті (стан після оперативного втручання від 05.10.2024), консолідуючий перелом човноподібної кістки правої кисті, помірна комбінована контрактура правого кистьового суглоба. Супутній діагноз: застарілий розрив передньої хрестоподібної зв?язки лівого колінного суглоба, передньо-медіальна нестабільність, незначна контрактура лівого колінного суглоба (а.с. 67, 69, 71). Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними доказами та не обґрунтовано вимогу щодо сплати додаткових витрат щомісячно у розмірі 5000 грн 00 коп.. Водночас, суд дійшов висновку, що вимоги про фактично понесені додаткові витрати підлягають задоволенню частково, за вирахуванням витрат на суму 4990 грн 00 коп., оскільки проходження зазначеного курсу є особистим розвитком матері, та витрат на суму 1683 грн. 00 коп., оскільки позивачем не було долучено до матеріалів справи розрахунок вартості послуг від 13.08.2025 за консультацію дитячого психіатра в Медичному центрі «Доказові». При цьому, в частині стягнення аліментів на утримання дитини щомісячно, судом вказано, що такий розмір аліментів на утримання дитини буде необхідним та достатнім для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Колегія суддів у повній мірі з такими висновками суду першої інстанції погодитись не може, ураховуючи наступне. Так, статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27.09.1991, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Частиною 2 ст. 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто, вони обидва повинні нести обов`язок належного забезпечення своїй дитині належних умов для життя та гармонійного розвитку. Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу. Звертаючись до суду першої інстанції із вимогами про стягнення аліментів у розмірі 6000 грн. щомісячно, позивач посилалася на те, що відповідач участі у вихованні та утриманні дитини не бере, матеріальної допомоги на утримання не надає. Усі витрати, пов`язані з утриманням, вихованням та розвитком дитини несе лише матір дитини. Відповідач, в свою чергу, не заперечував проти стягнення з нього аліментів, проте вказав, що через перелом коліна та тривалу реабілітацію не має роботи, а тому не може сплачувати аліменти та додаткові витрати у заявленому позивачкою розмірі. Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд першої інстанції виходив із того, що батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення повноліття, створювати необхідні умови для їх розвитку та життя, а діти мають право на отримання матеріальної допомоги з боку обох батьків. Виходячи з наведеного, суд першої інстанції вірно визначився з тим, що оскільки спільний син сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю, і оскільки ОСОБА_2 є його батьком та на нього покладено однаковий з ОСОБА_1 обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення їх дитини, а тому із відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання дитини, яка проживає з позивачем. Проте, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, необґрунтовано дійшов висновку, що аліменти у розмірі 3000 грн., щомісячно, будуть достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку дитини. Так, згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Стаття 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. При цьому, частиною 2 статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до частини 3 вищезазначеної статті суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. У постанові Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 523/2927/18 (провадження № 61-13820св19) зазначено, що кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Тобто, визначення способу (в твердій грошовій сумі чи частці) залежить тільки від вибору одержувача аліментів. При цьому для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі не має значення, що, зокрема: платник аліментів одержує заробіток (дохід) повністю або частково в іноземній валюті; або має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі. Колегія суддів враховує, що аліментні зобов`язання охоплюють базові потреби дитини: харчування, базовий одяг та взуття, предмети особистої гігієни, шкільне приладдя, лікування та профілактика захворювань, мінімальний рівень дозвілля. Ці кошти спрямовані на забезпечення мінімальних та комфортних умов для повсякденного життя дитини. Разом з цим, присуджуючи аліменти у розмірі 3000 грн., суд першої інстанції не врахував ціни на продукти харчування, одяг, взуття, ліки, житлово-комунальні послуги, потреби дитини, з огляду на її вік, зміну прожиткового мінімуму, що навіть з урахуванням частки матері буде недостатнім для забезпечення мінімальних щомісячних потреб дитини. З огляду на наведене, беручи до уваги обов`язок батька, який проживає окремо, брати участь у вихованні та утриманні дитини, стан здоров`я платника аліментів, з урахуванням розміру аліментів, який визнається відповідачем, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав зміни оскаржуваного рішення, шляхом збільшення, присудженого судом першої інстанції розміру аліментів, з 3000 грн. до 5000 грн., що з урахуванням внеску матері, буде достатнім для гармонійного розвитку дитини та буде відповідати засадам справедливості, добросовісності і розумності. Саме такий розмір аліментів буде відповідати реаліям сучасності, оскільки мінімальний прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років, який складає 3512 гривень та встановлений у Законі України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», не співмірний із реальними потребами дитини для її гармонійного розвитку, освіти та дозвілля. Водночас, розмір аліментів, який визнається відповідачем, не відповідає засадам справедливості, добросовісності і розумності, з огляду на наявність обов`язку в батька утримувати власну дитину для забезпечення її найкращих інтересів, а розмір аліментів має бути достатнім для забезпечення гідного життя дитини. Також, апеляційний суд звертає увагу, що в силу того, що спільний син проживає разом із матір`ю, остання несе порівняно інші обов`язки по утриманню, догляду та вихованню сина, що є неспівмірно іншим, аніж фінансове утримання дитини батьком, який проживає окремо. Щодо вимог про стягнення додаткових витрат, колегія суддів зазначає наступне. Так, одним із різновидів аліментних зобов`язань між батьками і дітьми є зобов`язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України): той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення. У постанові Верховного Суду України від 13.09.2017 у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. У постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 183/1679/17, від 12.12.2019 у справі № 756/4947/17-ц, від 01.04.2020 у справі № 521/16268/18, від 08.12.2021 у справі № 607/12170/20 викладено правові висновки про те, що положення статті 185 СК України стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких надається у зазначеній статті. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов. Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, потрібно враховувати, якою мірою кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У разі, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29.04.2022 у справі № 761/27222/10. У постанові від 04.12.2019 у справі № 320/383/19 Верховний Суд виснував, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). Наведені висновки щодо застосування статті 185 СК України підлягають врахуванню у кожній справі про стягнення додаткових витрат на дитину. У цій справі, заявляючи вимоги про стягнення додаткових витрат у розмірі 5000 грн., щомісячно, позивач посилалася на те, що такі витрати складаються із щомісячних занять у закладі «Robocode» вартістю 2100 грн., консультаційних послуг у ФОП ОСОБА_7 вартістю 1600 грн., освітніх послуг у ФОП ОСОБА_8 вартістю 400 грн., витрат на придбання лікарських засобів. Такі витрати ОСОБА_1 обґрунтовувала індивідуальною програмою реабілітації дитини-інваліда № 54/671, затвердженою Амбулаторною лікарсько-консультативною комісією КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія». В той же час, зазначена індивідуальна програма не містить конкретного переліку занять, які були призначені для реабілітації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рекомендації мають загальний характер і можуть з часом змінюватися в залежності від віку дитини, її потреб та інших об`єктивних факторів. Окрім цього, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження характеру консультаційних та освітніх послуг у ФОП ОСОБА_7 та у ФОП ОСОБА_8 , які є необхідними для ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та обумовлені захворюванням сина. Матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, у яких було б зазначено інформацію щодо реабілітаційних послуг, строку їх проведення, вартості послуг, а також характеру таких послуг, які б свідчили про те, що такі послуги є необхідними для ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також обумовлені його станом здоров`я. Також, відвідування додаткових занять є добровільним волевиявленням одного із батьків, позивачем не доведено погодження з відповідачем необхідності відвідування дитиною додаткових занять, а також в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження відмови відповідача фінансувати половину таких витрат. За таких обставин, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції щодо необґрунтованості та недоведеності позовних вимог у цій частині. Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в тій частині, що витрати на суму 4990 грн. щодо проходження ОСОБА_1 онлайн-курсу «Поведінкове керівництво для батьків», є особистим розвитком матері, що не відноситься до додаткових витрат на дитину, а тому таке відшкодування не може бути покладено на відповідача. Обґрунтованою є також відмова суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на суму 1683 грн., оскільки ОСОБА_1 не було долучено до матеріалів справи доказів на підтвердження понесення таких витрат, розрахунок вартості послуг від 13.08.2025 за консультацію дитячого психіатра в Медичному центрі «Доказові» в матеріалах справи відсутній. Посилання на те, що матеріали справи не містять акту суду про відсутність відповідного додатку (розрахунку вартості послуг від 13.08.2025 за консультацію дитячого психіатра в Медичному центрі «Доказові»), колегія суддів до уваги не приймає, оскільки кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог (81 ЦПК України). За відсутності достатніх доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, в суду відсутні підстави для задоволення вимог у відповідній частині. Не заслуговують на увагу апеляційного суду також посилання апелянта на те, що скасовуючи заочне рішення, суд у своїй ухвалі, не навів вмотивовані обставини щодо підстав для скасування заочного рішення, з огляду на те, що задовольняючи заяву про скасування заочного рішення, судом надано оцінку доводам заявника, викладеним у заяві про скасування заочного рішення, а також доказам, які були долучені до такої заяви, що стало підставою для ухвалення судом рішення про скасування заочного рішення у справі. Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України). Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, що у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України, є підставами для його зміни в частині розміру присуджених до стягнення аліментів, шляхом збільшення присудженого розміру аліментів з 3000 грн. до 5000 грн., щомісячно, починаючи стягнення з 25.10.2025 і до досягнення дитиною повноліття. Також слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 січня 2026 рокуу цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини - змінити, шляхом збільшення присуджених до стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів з 3000 (трьох тисяч) гривень до 5000 (п`ять тисяч) гривень, щомісячно, починаючи стягнення з 25 жовтня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 січня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини - залишити без змін. Відомості про учасників справи: Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 . Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 . Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М.І. Оніщук Судді В.А. Шебуєва О.В. Кафідова